Це не хамство, а банальна нетактовність. Це просто ми сприймаємо все в штики, бо для нас ця тема болюча(( І тут не важливо чи маєш вже дитину чи ні.
яка різниця що про мене думають ( говорять) інші, я про них взагалі не думаю))) ха ха. і так на всі питання, зауваження і т.д.
Не треба мені пояснювати, я в курсі. Але це всього- навсього жарт, при чому зооовсім не зі зла. І точно не вартий того , щоб бути причиною припинення спілкування. --- дописи об"єднано, Jan 24, 2018 --- Я так не жартую, звичайно. Я швидше порадити щось можу. Зрештою, то ж відразу видно хоче людина говорити на цю тему чи ні.
По мені, певно, не видно, що я на певні теми волію говорити виключно з чоловіком, а деякі взагалі ні з ким не хочу обговорювати Бо чомусь багато знайомих, які в принципі адекватні, вважають, що мені потрібні їхні поради "на тему". Те, що не хамлю у відповідь на некоректні запитання, дехто сприймає як бажання далі розвивати тему.
Мене дуже дратують пішоходи, які переходить дорогу навіть не глянувши чи авто зупинилось, і ще й сунуть як на прогулянці теплим літнім вечором по красивому парку, вдихаючи аромат свіжоскошеної трави
Просто є такий тип людей: не бачу нікого крім себе. Ось саме такі люди ніколи не помітять, що ви не хочете говорити на певні теми. Такі люди «не чують» вашої відповіді (коли вона з тих культурніших), бо вони в принципі не чують нікого крім себе. Ну а на різкішу відповідь зроблять висновок, що ви хамите, а самі «аштотакогояспитала». (Вибачте, вже хтось написав схоже)
У мене протилежна ситуація. Якщо не випитуюся в деяких знайомих якісь інтимні, як на мене, подробиці, то вважають мене байдужою і недружелюбною. А я не хочу лізти до когось з питаннями, якщо самі не починають розмову на певні теми. То, певно, від характеру залежить
До речі, коли я вже тій жінці (через яку тема піднялася) сказала, що вагітна, то вона сказала шось типу "ну бачиш, я ж казала, що не треба тобі ті лікарі". Потім ми з нею побачилися десь через місяць на корпоративі, і вона питає "що я п'ю?". Ну я відповідаю, що нічого, бо мені не можна, та й до вагітності я не пила. А вона каже :" а точно, ти ж казала,що маєш йти до лікаря, але не знала чи точно". Непевно вона подумала, що я просто так тоді сказала, щоб відчепилася Насправді думаю, що люди (не всі, а деякі) забувають певні речі. От і вона так напевно не все пам'ятає. Не здивуюся, якщо наступного разу знову запитає)
В мене чоловік то називає "орендували пішохідний перехід". Якщо по темі, мені здається, що так себе поводять люди, котрі рідко або ніколи не сідають за кермо. Вони не спеціально. Колись я, як лань, перебігала дорогу (по пішохідному, ясна річ) на Зеленій, трохи нижче Пікасо (там є трохи ухил дороги вниз). Чоловік спитав, нашо ламати підбори, якщо можна спокійно перейти ("Ти ж на пішохідному"). Я кажу "Там машина знизу їде, ти знаєш, як йому тяжко буде рушати під гору, якщо він через мене зупиниться??!!??", муж поржав, що не всім так тяжко рушати під гору, як мені без досвіду (бо окремого авто не мала) і з механічною коробкою передач. Я більше дивуюся пішоходам які в теперішніх дорожніх умовах (гололід, нечищені від снігу дороги) перебігають дорогу в не призначених для цього місцях. Невже нема елементарного інстинкту самозбереження? Пару днів тому при заїзді на стоянку Арсену (поворт ліворуч = пропустити зустрічні) я мало не збила монахиню, бо за мною затор, по зустрічній -безперервний потік машин, і коли з"явилося маленьке "віконечко" на зустрічній смузі, я швиденько втікала ліворуч, на стоянку. А там монахиня, з королівським поглядом вперед, небавом переходила дорогу. Я її не могла бачити, бо мені огляд закрили автомобілі, які виїжджали з стоянки, а вона вийшла мені прямо під колеса з-за одного з цих автомобілів. Чесно, без перебільшень, я ледь встигла загальмувати за 10 см від неї, адже гальмування було ускладнене через те, що стоянка не чищена від вкатаного снігу. Монахиня продовжила рух, навіть не повернувши голову в мій бік (чесно!). А я ще з 10-15 хв сиділа в авто, заспокоюючи тремтячі руки. Не можу сказати, що мене такі випадки дратують. Швидше вселяють страх до кермування автомобілем, бо розумію, що такі люди ніколи не переведуться.
Нє, ну бігти не треба, просто нормально йти, а не «І нехай весь світ зачекає». Я з візочком пропускаю авто, бо з тими бордюрами поки заїду/зїду, то дуже довго, та й прогулюючись як слимак нікуди ж не поспішаю.
дратують брудні кошики для продуктів в супермаркетах ну можна їх час від часу мити... інколи треба перебрати 5-10шт щоб знайти чистий
Ну я принаймні стараюсь, щоб в моєму оточенні не було аж настільки невихованих людей. І для мене це - не норма. Проте кожен сам обирає собі оточення і коло спілкування. Може, комусь таке підходить - особиста справа кожного. --- дописи об"єднано, Jan 24, 2018 --- Доповню ще про супермаркетову тему. Надзвичайно дратують люди, які голими руками мацають хліб/булочки/плетенки. Хоча поруч висять поліетиленові рукавички і пакетики. Якби ж брали лише той, який в корзинку собі покладуть. Але ж ні! З десяток обмацати треба. А перед тим рукою ніс витерти, братися за поручні на ескалаторі, ручки дверей... От я замислилась - невже ці люди десь в печері жили чи в лісі, що їм елементарні норми поведінки ніхто не пояснював?
про людську нетактовність. За великим застіллям, де була присутня моя сестра і бабуся її чоловіка, звучить тост: типу "ще більше внуків!", а бабуся: "та куди вже більше, чого будемо плодитися як цигани". До слова, ні в кого більше двох дітей немає.
Я колись не стрималася, і одній такій бабульці вказала на неприпустимість мацання хліба без рукавичок чи кульочка. То наслухалась у відповідь : йой, та я все життя в селі, в бруді виросла , і ніц ми не було і не хворіла. Кажу : то жийте як Ви собі хочете, а інші тут до чого? Бубоніла вона за мною аж до каси, а я на касі пожалілася касиру на те неподобство. І до речі, мусила взяти батон запакований, хоча люблю сихівський звичайний. Добре, що зараз Хлібна хата стала пакувати і сірий круглий хліб і батон.
Ми раніше брали незапакований хліб. Після того, як я таке побачила, а ще після того, як бачила процес відвантаження хліба з машини, беремо лише запакований. Хліб без упаковки падає, його піднімають і кладуть назад. Експедитор (чи як його там) бере хліб брудними руками, притискає до брудного одягу... Розумію, що запакований у пекарні також може впасти ще до пакування, і там також можливі якісь порушення санітарного режиму. Але додавати до цього списку ще інші (експедитор, купа людей в супермаркеті) - нема бажання.
Дурні правила на грані з забобонами! Несправедливість! Лицемірство! Зміни планів в останній момент, коли дуже готувалась і чекала! А найбільше злюсь на себе, що не вмію зберігати той покер фейс в незручний момент і виливаю свою образу на тих, кому теж не солодко
Не просто дратують, а реально бісять мене людиська, яких треба мільйон раз про щось просити. Особливо, коли це стосується роботи. Та зроби раз і все, від тебе відчепляться. Нє, блін треба кілька разів нагадати і попросити, щоб вони соізволіли щось зробити!!!
