Ще згадала одну обідку ))) От коли мама однієї дитини жаліється, що їй важко - її всі жаліють і підтримують, а вже починаючи з другої дитини(поки вагітна ще жаліють трохи), то вже менше і менше з формулюванням "ну ти ж сама так хотіла". Та хотіла, Але від того в мене діти менше не капризують, ні носити наступних дітей не стає легше (взагалі то важче стає, але "сама ж хотіла"). End of rant
і я ще одну: при кожній нагоді починаючи із третьої вагітності мені бажають ще дітей, вагітностей і весь час питають: коли? вже? (особливо коли не п"ю). Навіть на хрестинах четвертої батько двох дочок (яким би вже й самим давно пора і не по одному мати) перший тост бажає п"ятої дитини... А найменше рухають із тим, як я зауважила, взагалі бездітних і дводітних (різностетевих)
і тут цензурні слова скінчились Якщо я не жаліюсь і не прошу допомоги в побуті, матеріальної чи ще якоїсь, але раз на рік (без перебільшення) звернуся з проханням подивитись за моїми дітьми (9,5 ; 6; 4,5 НЕ МІСЯЦІв, а років віку і нормальними в поведінці) в вечірній час - то "а як ти собі уявляла багато дітей? Це ж відповідальність! От треба було подумати, як це буде, наперед" --- дописи об"єднано, Jan 17, 2018 --- після завершення ГВ Вірусі я поправилась. І одразу отримала "діагноз"
- категорично не погоджуюся В нас поки що немає діток, і кожен перший-ліпший з нашого (і близького і дальшого) оточення вважає за обов"язкове всунути свого носа в нашу приватну сферу життя з настановами-порадами (деколи навіть з контактами і тарифами клінік по лікуванню безпліддя). А при кожній (абсолютно кожній!) оказії абсолютно всі бажають вирішити нарешті наші проблеми (про наявність чи відсутність яких ніхто достеменно не знає, крім мене і чоловіка) і народити дитинку.
Значить у мене більш толерантне до бездітних оточення, бо ніколи не чула такого. А от мені таке казати то легко Надіслано від мого SLA-L22, використовуючи Tapatalk --- дописи об"єднано, Jan 17, 2018 --- Мій брат із жінкою -- однолітки, навіть в одному місяці народились і разом святкували 30-річчя (а одружені з 23). Так от перший тост, який сказав брат, що наполягає, щоб протягом святкування жодних натяків самі знаєте на що не було -- ми над тим працюємо. І все. На роботі в нас купа бездітних (і давно одружених) -- теж ніхто нічого не говорить. Головне, як на мене, вчасно обрубати ті розмови. А про побажання мені -- то воно мене не дратує, а веселить
Гггг вони на якісь курси ходять? Бо фактично дослівно, і то на "я устал" БЕЗ прохання про допомогу. --- дописи об"єднано, Jan 17, 2018 --- Оце я Вам сильно співчуваю, що дістають. Бо то шо зараза коли випитують чого так багато, що зараза коли випитують коли вже буде перше. Кому радять клініки від безпліддя, а кому труби перев'язати. Спеціалісти, що й казати.
Погоджуюсь. Але з дальшим оточенням це простіше зробити, ніж з найближчими (в моєму випадку). А зачіпає мене саме нетактовність близьких, які б могли проявити трохи поваги до нашої сім"ї. Але бажання "бути в курсі всього" і цікавість перемагають. При спробах чужих людей мені щось втерти, я ці розмови просто ігнорую, бо не вважаю, що повинна виправдовуватись чи щось пояснювати. І це не викликає в мені жодних емоцій.
ну, то таке прохання - дітей же не треба ні годувати з ложки, ні одягати, ні, по факту, бавити. Пару годин побути коло них, поспілкуватись (нехай винос мозку, бо говорять троє одночасно , та все ж) Раз на рік. І все - я вже не знаю, що таке відповідальність за дітей
Вам треба третю дитину. Ну не дай Бог що з малою станеться. Але обстежтеся, щоб знов така сама не вийшла. Безцеремоннно, в лікарняній палаті, за столом. З найкращими побажаннями від.. Халк, крушить...
Чому нема кнопочки "жесть"? Забираю свою жалілку назад. У Вас однозначно перше місце по безтактності і жорстокості оточення, на мій превеликий-превеликий жаль.
біту мені, біту а ще - якщо 4ро дітей - значить, ти точно не знаєш проблем з тим, щоб завагітніти чи виносити. "Ну, добре, коли так легко, як тобі" "Якби всім було так легко, то всі би родили рік за роком", "діти легко дістаються - то й ростуть як трава при дорозі" і про абсолютно все, що стосується дітей "тобі легко казати"
відверто вам скажу, наразі мені з однією дитиною нелегко. Я нікому не жаліюся ніколи, і допомоги нема, бо нема (ну а що, сама ж хотіла, сама поїхала. Її б і в Укр. не було, я впевнена на 200. Тому я не знаю, коли наважусь плановано (гг, неплановано було б приємним сюрпризом) на ще 1-2 дитинки. Я захоплююся сім'ями, які мають сили і можливості виховувати багато діток. Я на мільйон впевнена, що то важче (в усіх планах), ніж 1 дитина. І мій комент один - респект вам!
А мені здається, якщо людина неадекватна, то вона буде"коментувати" всіх підряд. І багатодітних, і з однією дитиною, чи тих в кого немає діток. Ну таке. Лиш би язиком молоти. В моєму оточенні багато багатодітних То скоріше ми "як динозаври" з однією дитиною. Чоловікові 2 брати мають по 5 дітей, коліжанки майже всі по 3 діток.
Я переглядаю зараз "Відчайдушні домогосподарки", вчора якось від нема чого робити глянула біографії акторів. В мене був шок, бо там третина з багатодітних сімей. Деякі з таких багатодітних, що вони 5 чи 6 дитина в сім'ї. Троє то норма. Це люди, яким зараз по 45-60 років, але мені все одно незвично було, бо думала, що для США багато дітей нетипово.
і у мене. Причому, навіть так згадую по тим, що повиїжджали в канади-америки, то всі там багато дітей мають, а ті, що тут, сестри-брати і інші їх родичі -- то по 1-2
Ну то значить в мене неправильні стереотипи))) Акторка, що Лінет грала - одна з 9 дітей (так-так, я ходжу по всякий сайтах і розбиваю власні стереотипи))).
Теж зараз передивлююся той серіал. От і власне щодо кіношною сім'ї Лінет, то там вічно їй штрикають - "ото понароджувала стільки", "треба труби перев'язати" і в тому дусі. Я то до того, що і в американців ті самі стереотипи живуть, що і в нас.
В вас дитинка ще досить маленька тому здається, що, якби була ще одна, то було б капєц як важко. В нас друга вагітність була сюрпризом(хоч я і хотіла ще діток, але наважитись було страшно). Перші три місяці в мене був панічний страх. Як то буде, як я справлюсь і т.д. А тепер так тішусь, що в нас їх двоє І не можу сказати, що стало важче.
