Spoiler тема є продовженням цієї Це - тема для загальновагітних балачок, а для конкретних розмов запрошую у відповідні обговорення: Перші тижні вагітності! Здоров'я під час вагітності та після пологів (2) Вагітність і хвороби Токсикоз і печія Тонус: що це таке і чи треба лікувати? Аналізи, які можуть здати вагітні жінки! (але не мусять) Вибір лікаря для майбутньої мами Ваші Відгуки Про Львівські Пологові Будинки (3) Збираємось до ПБ -2 Жіночі консультації Львова: куди податися??? УЗД (спецiалiсти/раджу/ не раджу/iтд...) користь і шкода УЗД Під спойлером короткий перелік корисних тем, також не лінуйтеся гортати розділ та/чи користуватися пошуком Spoiler Що почитати майбутнім мамам Тимчасово +15, або вагітність і вага Що можна, а що не можна пити вагітній? Розтяжки при вагітності Курси для вагітних Вітаю з вагітністю! Вітаємо з новонародженим / новонародженою! (2) Прання дитячих речей
мені і невагітній в штанах значно менш зручно, ніж в сукні. А на вагітність в мене жодних штанів взагалі о, як я Вас розумію... Сьогодні думала, що помру від того болю в шлунку, ні сісти ні стати. Слава Богу, на ніч попускає, хоч посплю.. --- дописи об"єднано, Dec 26, 2017 --- в мене це буде перша дитинка, яка почне ходити по вулиці -і зможе добряче виходитись Дмитрик пішов в рік і майже 2 місяці, то був кінець листопада. Далі зимовий комбез, ковдра і візок Сергійко пішов в рочок, це був січень і це було вдома. До весни сидів під слінгокурткою. Мураха Ву пішла в 10 місяців, у серпні. Тільки розігналась - дощі-болоти, слінгокуртка і по всьому. Весняний малюк буде ганяти, незалежно від того, придумається йому піти в 10 міс чи після рочку
22 тижні. Його (її?) тепер гордо звати "плід". І для нас це вже не маленька, а велика перемога. Як і те, що останній тиждень ми тримаємо тиск в нормі. Приблизно 4 з половиною місяці до пологів, приблизно 5 тижнів до постановки на облік. як то кажуть, "є що говорити, нема що слухати". Варикоз добрався до пальців ніг, і часом здається, що я вже звикла до цього вигляду, але коли побачила ті пальці - то ледь не розплакалась. Дмитро якось побачив мене без панчіх ввечері - і злякався. "Ой, що це? Ой, а чому так?" Було нелегко пояснити йому, що з вагітністю це пов'язано, але без контексту "ляля винна". Компресійний трикотаж - тепер моя друга шкіра. Втім, завдяки панчохам нестерпний біль буває нечасто. А до стерпного я звикла. Ну і головне - той варикоз, що не на ногах, поки що не заважає жити, хоч низ живота і набрякає порядно. Я вся набрякаю порядно, але тиск в нормі і нирки теж, тому ходжу собі та й ходжу. Судинки на обличчі явно слабші, ніж в 26 років, бо тепер кожна "сесія" ранкового блювання закінчується точковими підшкірними крововиливами. Спочатку вони червоні, потім стають темно-синіми, і "від на Мадрід" що на першій, що на другій стадії... Я знаю відстань в секундах і в кроках до туалету - вдома, в офісі, на гуртках дітей. І як при такому стані я набираю стільки ваги - це загадка, але розгадувати її не збираюся. Купила собі пробник мінеральної пудри, наноші її на ті цятки вологим пензликом - і не так кидаються в очі. Ось так тьотю Юлю життя змусило в 30 років вчитись користуватися пудрою З'являється впевненість, що все буде добре. І перші думки про пологи. Так цікаво, які вони будуть цього разу. Розраховую на довгі, звісно. Але як буде насправді? Дуже хотілось би обійтись без розривів... І цікаво яка буде ляля. Чорнява, пухнаста, кричуща, як завжди? Чи з оксамитовою лисинкою, м'якими бровками і мікровушками? Моє крихітне сонечко ріднесеньке. Ще одна річ - в цю вагітність мене дуже налякав спротив до годування грудьми. Від перших тижнів при одній думці, що я годуватиму, сльози навертались на очі і починало нудити. А будь-який дотик до грудей викликав біль і блювотний рефлекс. Станом на зараз ситуація потроху покращується. Я починаю вірити в те, що знову нормально годуватиму. Загалом, ще є час все налагодити. Гормони бушують, стараюсь відслідкувати "суто гормональні стани" і зробити так, щоб вони поменше впливали на реальну дійсність. Виходить, звісно, не завжди. Малюк гасає. Відчуття "вибивання дна", яке з Дмитром почалося після тижнів так 33, з Сергієм з 30, Вірусею 26-28, зараз вже дуже яскраво виражене. Особливо коли сиджу на твердій поверхні і ляля дубасить вниз - досить специфічно відчувається Завдяки малюковій активності всі з ним радо спілкуються. Всі знають, що він є, і вже зараз взаємодіють з ним. Це чудово, я вважаю. Попереду свята, і попри мій стан дуже хочеться всякого двіжу. Я розумію, що зовсім по-іншому ціную життя, і рада кожному дню, який настає.
23 тижні. Малюк "вибиває дно", може перетискати сечовий (і тоді ходити в туалет доводиться по кілька разів). Може змусити мене піднятись з сидячого положення, впершись одночасно вниз і вгору. Може гикати, може ковбаситись під музику. 30 грудня ми були на УЗД, і стать лялі знову не змогли визначити. Зате визначили, що все гаразд з сердечком, органами черевної порожнини, хребтом тощо. Ця людина, яка важить 700 грамів і вже так мною керує, - що вона робитиме при вазі в 3-4 кг? Важко уявити "живіт, який живе окремим життям" зі старшими дітьми з'являвся значно пізніше. Моя урочистість - бюстгальтер новий, нового розміру, урочисто повна "чашка" С. Чесно, ці груди - прям як нова частина тіла, я їх постійно відчуваю при кожному русі Цікавий такий досвід набряки на ногах трооошечки менше, і це теж моє досягнення. Я ж не можу, як себе не похвалю Втім, звісно, довагітні чоботи навіть близько не защіпаються. настрій - торба повна. Ледве тримаю себе в якихось людських рамках. Статевий спокій, який мені прописали через низьку плацентацію (в нас далі низька, але я не переживаю, бо то задня стінка, вона піднімається в рості повільніше), не витримується ніяк. І це не лише через мій егоїзм. Якось після спроби утримання і відповідних снів я прокинулась з таким тонусом, тиском в дні матки і болями, які треба було передихувати, що аж налякалась. Так що не така це вже і проста штука. Вирішила, що "закривати сезон" - не варіант, хіба що "обмеження по фігурах у програмі виступу", ггг. І наразі все гаразд... До пологів 4 місяці, до постановки на облік трохи більше місяця
@cjomcjomka як я розумію про ''вибивання дна''. Я вжe під кінeць вагітності плакала. Живіт вeличeзний (всі думали що двійня), тяжко ходити і та ''дискотeка'' в животі цe жeсть. І що я хочу сказати, в мeнe малий зараз такий самий, з народжeння. Вжe сама приписую йому гіпeрактивність.... Надіслано від мого MEIZU_M5, використовуючи Tapatalk
в мене другий син дуже вишибав і дискотечив, а немовлятком був дуже спокійним. Я просто маю варикоз матки, тому всі рухи відчуваю досить болісно. мене постійно питають
просто варикоз ніг найбільше видимий. Також можна побачити варикоз промежини. Або відчути... А матка всередині. Тому і дізнаються про це на обстеженнях або підчас операцій. Варикоз на ногах... нещодавно діти побачили, як я зняла панчохи. І вони налякались, ледь не заплакали. І я теж ледь не заплакала, бо на одній нозі вже сині пальці ніг, аж до нігтів, і я вже не можу зробити собі гелевий педікюр, бо такі пальці не можна в лампу. А біль... Хоча, ні. Пальці я заклею пластирем і педікюр таки зроблю. І нюняти не буду. Зрештою, в панчохах я можу ходити. Як це багато - могти ходити - розумієш тільки коли на хоч пару днів цю можливість втрачаєш. 24 тижні. Момент, коли спати на спині стало неможливо. І взагалі - почуваюся слоном, який може не лише лягти, а навіть сісти - і роздусити себе (і ще когось поряд за компанію ) На свята я ходила до церкви, їла і спала. Потім знову їла і знову спала, і не відмовляла собі в пампухах. При тому всьому не набрала ні кілограма ваги. Але і та прибавка, що є, мені наразі фантастична і ходити важко. Ляля скаче. Сильний малюк. Нещодавно спостерігали диво - випнулася ціла спинка, і ми з Дмитриком намацували дупцю, "лоскотали" бочки малюка. "поїхала" спина. М'язевий корсет, яким я тримала свій сколіоз, розповзається. Треба знову робити вправи, хоча б легенькі, хоча б щоб почути, що "провисаюча" сторона ще жива. Добре, що рівень знань і порозуміння з тілом дозволяє самостійно будувати для себе ефективні комплекси вправ. До постановки на облік близько 3 тижнів. Трохи нервую, бо треба деякі документи по роботі встигнути доробити, щоб гарно все оформити. А втім, хай це буде моє найбільше переживання до кінця вагітності. До пологів трохи менше 4 місяців...
Ай, не знаю... Я знаю дуже небагато людей, які можуть своєю розповіддю про реальні і не прості проблеми зі своїм здоровям мати такий ефект.. Прочитаєш/послухаєш таку розповідь, і хочеться не жаліти розповідача, а струхнути СЕБЕ за ворот і сказати: що ти там жалієшся на стандартні дискомфорти чи болісні відчуття?! Ну і що, що є пара змін в організмі/тілі, якщо порівнювати себе з собою 10літньої давності? Он, у людини що: є проблема, внесені корективи і живе далі. Собєрісь, тряпка (с) Юля, дякую, що ділитесь інформацією.
ну, мої вени - це єдине, що в гіршу сторону змінилось з тих пір. Загалом я, звичайно, розквітла, ггг хвали мене моя губонько Дякую, що читаєте, бо часом мені самій це нагадує маячню. А коли висловлюю думки письмово - така я вся наче розумна, спокійна... дечим ділюсь поверхнево. Думала після пологів розповісти все від початку до кінця - чому були всі ті ризикові ситуації, на що я розраховувала і на що все вийшло, але... але це не буде корисна розповідь, напевно. Тому що це досвід тільки мій, отже і елемент "пощастило" в ньому є однозначно, а закономірностей, які могла б передати іншим, - нема. Крім того, все так тісно зав'язано на особистому .. А ще крім того - ті 4 місяці, за які я візьму на ручки свого здоровенького, теплого, кричущого, активного, рожевого любимого малючка, - це таки космос, коли страх знову пересилює. Але подолання дає позитив. Ти не маєш гарантій, що далі все вдасться, але теперішній стан - вже перемога... І якось чи то спокійніше чи що.
Про яку маячню Ви говорите, якщо я не вагітна, але постійно спеціально приходжу сюди Вас читати? І думаю, не тільки я. Дуже надихаюче спостерігати, як Ви мужньо долаєте свій шлях вчетверте і як добре тримаєтеся та тримаєте в руках всіх своїх, не зважаючи на всі обтяжуючі обставини. Сили Вам і багато мотивуючих легеньких копнячків!
Ви молодець, бо страх чи "потягну" я нову вагітність вже енний рік по пологах мене веде, а стан здоров"я котиться далеко в не кращу сторону. Може перемкне мені колись і я ще наважусь на мацьопика.
Дівчата, скажіть коли приблизно живіт має опуститися, бо всі мої домашні сьогодні то помітили, а тільки 34 тиждень))))
В мене ніколи наперед не опускався. Тільки в пологах. А так може коли хоче опуститись і в 20 може бути низько, це нічого не означає.
Досвіду в мене мало, але живіт теж не опускався до пологів, то мене всі лякали, що буде перенос. Лиш моя лікарка з спокоєм буддиста мені пояснювала, що малюк собі гарно сидить, не спішить, щоб без паніки лиш в день терміну приїхала до неї на огляд і далі їхала додому, якщо ніяких змін нема.
Дівчата, чи має хтось досвід партнера на пологах？ Сестра просить, щоб я була з нею, я не проти, але трохи переживаю, думала, буду мати ще час на підготовку, та сьогодні вранці почав відходити корок, тому в мене часу обмаль. В мене мандраж, підтримайте будь ласка UPD досвід бути партнером на пологах, супроводжувати роділлю. В мене так тряслись руки і думки літають, я хапалась читати зразу все і дивитись відео і одночасно писала тут і сестрі
Тихенько сядьте і подумайте: ВАМ хочеться, щоб була присутня сестра? От зараз. Чи більше бажання задовольнити ЇЇ бажання? Я б звернула увагу на таке: *Чи взагалі хочу, щоб хтось був присутній *Чи сестра народжувала, чи хоча б має уявлення про процес НЕ з художніх фільмів *Чи на Вашу паніку/сльози вона реагує так само? Чи навпаки, може твердо та спокійно заспокоїти і скерувати на подальший процес *Чи є в неї звички, які Вас дратують і будуть відволікати *Ви перший раз народжуєте? *Який мотив у сестри: цікаво; може допомогти фізично/емоційно (оце найкраще); хоче допомогти, але не знає як? А взагалі, можна завжди попросити вийти партнера . Божих благословінь Вам!
