Моїй подрузі на день народження наречений мікрохвильовку подарував - такої реакції ніхто не очікував! Зла була, як чорт!
Я вам скажу то ще багато залежить від того яка це дитина і які в неї батьки. Є в мене одні родичі малий яких дуже вже розбалуваний і може перекривити обличчя і сказати своє "фе", якщо йому з подарунком не догодили. Ну то й не дивно коли дитину виховують у дусі матеріальних цінностей, забуваючи про духовні та моральні. І зовсім не має бажання отримати такі емоції дитини, коли ти стараєшся, а тут бац така реакція. Тому в даному випадку я б краще побалувала себе, а на Миколая б не поїхала та й все. Бо Миколай приходить лиш до чемних діток. Та й відверто кажучи, це дуже втомлює, коли намагаєшся догодити людям, дорослим чи дітям, яким реально важко догодити. Тому я краще побалую себе чи приємних мені людей. Якось так.
Ви якісь абсолютно невірні висновки зробили. Скоріш за все тому, що вирвали цю фразу з загального обговорення. Нашому племіннику навіть розмальовка за 10 грн. буде за щастя. Але мені особисто хочеться зробити йому хороший подарунок. Навіть якщо доведеться пожертвувати власним подарунком. Бо я дуже люблю свого племінника і похресника. І мені дуже подобається дивитись, як він радіє отриманим іграшкам, про які мріяв. Особисто для мене - жодна куплена "для себе коханої" чергова цяцька з цим не зрівняється.
@Sunichka а з чого ви взяли, що я зробила такі висновки з вашого досвіду? Чому ви все до себе приміряєте? я щось так і подумала, що буде така дивна реакція, але все ж вирішила написати свою думкуЯ написала про свій досвід щодо деяких людей ( не всіх, а деяких конкретних людей, і там ні слова не було про вас чи ваших племінників, уточнюю, бо ви ще щось собі зараз придумаєте) , щоб показати, що бувають різні ситуації. Мені здається, що це чітко зрозуміло з мого допису.
Ну ви ж нащось зацитували мій допис, а не написали свій окремо... Якщо людина бажає висловитися - вона пише свої думки окремим постом. А не тегає цитатами когось іншого, а потім ще й дивується реакції. І як я мала розцінити початок фрази "Я вам скажу" одразу після цитати мого допису? Кому це "вам"? Логічно припустити, що мені особисто. Тому й відповіла і пояснила. На майбутнє було б доречно правильно оформляти допис - і непорозумінь поменшало б.
Бо ситуації схожі, тільки результат зовсім інший, бо інші люди. Тому й зацитувала. Чи ваші дописи не можна цитувати? Не чіпляйтесь до слів, жіночко, чи ви так любите роздувати з мухи слона? Я цього не люблю, тому краще піду з цієї теми. Я не маю бажання з вами сваритися через якісь дурниці, які ви роздули на пустому місці. Прошу мене не чіпати.
Бувають же такі дивні люди... Спочатку цитують, потім кажуть, що взагалі мене не мали на увазі і до мене не звертались, а коли починаєш пояснювати, що так робити неправильно (коректно пояснюєш, до речі) - майже посилають на три букви. На рівному місці. Ну то й нехай. Мало там що сталось в людини, що вона злість на інших зриває. Сиджу просто зі здивовано піднятими бровами. Навіть не ображаюсь. А щоб без злісного офтопу - хай кожен отримує ті подарунки, які бажає, про які мріє і які вписуються в сімейний бюджет (а якщо не вписуються - розстрочки та кредит в поміч) =) Прагматикам - практичні, романтикам - романтичні.
до речі, ніколи не розуміла кредитів на такого плану речі. Подарунки - це точно та категорія, з якою треба вписуватися в реальний бюджет, це не бізнес, не освіта, не здоров'я...
Майкл Щур прікалувався в своїй програмі, що деколи люди беруть кредити, щоб відмітити Новий Рік і свята, а потім то ж все і так йде в туалет то порівнював, що то те саме, що просто би зразу ті гроші спусти в трубу. тому теж не розумію, як можна дарувати подарунки, на які не хватає грошей (кредит брати тобто). щодо дитячих подарунків, то думаю, що тут все дуже відносно. в малої знайомих така купа іграшок, і кожного разу, як до них приходимо, то тих іграшок стає все більше. але дитина іграшками з іншими дітьми не ділиться, ще й істерики влаштовує, як інша дитина її іграшку візьме а в інших знайомих син іграшок майже не має, але вони йому нецікаві, бо він бавиться стукаючи вилкою, ложкою, чи чим прийдеться по всьому (напевно хоче барабанщиком бути)
А я Вам скажу, що необов'язково дитина балувана, просто діти вони безпосередні, щирі, вони не вміють лукавити, як це робимо ми, дорослі.якщо дитині не подобається подарунок, то по ній видно, от і все. Хочете догодити запитайте прямо, що подарувати. Не хочете, не можете то купити. То принесіть краще фрукти і якісь якісні шоколадні цукорки ( якщо батьки не проти цукорків) і всі будуть задоволені. Для чого купувати речі, які дитині не потрібні, не цікаві, а потім казати, ой, яка розбалувана дитина? --- дописи об"єднано, Jan 11, 2018 --- @Thebestnata, а чого має ділитися? Ви ж своїми сукнями, туфлями, сумочками з сусідами чи подружками не ділитеся. Дитина ділитися, звичайно, може, але не повинна. Але Ви й самі про це все скоро прочитаєте )))
Ок, як Ви назвете дитину, яка вміє батьків посилати? Безпосередньо і щиро. І невдоволене обличчя для цієї дитини ще "дуже ввічлива" поведінка. То хіба це вихована дитина??? Якщо я пишу розбалувана і невихована, то я не просто так пишу. Тільки от вину в такій поведінці я вбачаю не в дитині, а в батьках, які не слідкують за її вихованням і розводячи руками кажуть "Ой та то ж дитина..." Діти дітьми, але якісь межі мають бути. І їх мають встановлювати власне батьки, бо дитя саме себе не виховає.
Та може і не повинна ділитися,але могла би і не відбирати) тобто іграшок дуже багато, і якщо ті дітки,які прийшли в гості ,побавляється її іграшками, то думаю нічого страшного б не сталося) хоча може для дітей право власності проявляється з найпростішого) ну принаймні я б хотіла вчити свою дитину,що якщо маєш 2 цукерки,то одну можна дати дівчинці,чи хлопчику,який от прийшов в гості хоч як то буде насправді не знаю,через пару років побачу І доречі було,що я позичала сукню в коліжанки,а в мене позичали вишиванку. Хоч впринципі таке не люблю ( позичання одягу).
Ми беремо в розстрочку майже все - і побутові речі, і подарунки (якщо це не набір "фартушок + прихватки", а, наприклад, хороший фен, блендер, якась інша техніка). Нам так зручно. Бо поки наскладаєш на власні потреби і дарунки родичам - інфляція поїсть значну частину наскладаного. Кілька разів було, заходжу в магазин - дивлюсь, персонал цінники переклеює. Сплачуємо без відсотків - усе вчасно. Але це не для кожної родини підходить. Тут має бути суворий розрахунок і пунктуальність. Бо про щось забудеш - і підуть відсотки, а це вже зводить нанівець всю вигоду від такої купівлі.
@Sunichka кредит без відсотків не буває впринципі. Там вже все забите в ціну товару. Просто для цікавості знайдіть собі той самий товар в інтернет магазині, на базарі і побачите яка переплата
можливо, стосовно якихось дорожчих особистих покупок це і має певний резон, дійсно, інфляція, але стосовно подарунків все одно не підтримую такого підходу - особисто для себе вважаю нормальним купувати подарунки такої вартості, яка вписується в певний % місячного доходу, відповідно, заощаджувати для цього не потрібно. Тобто я просто не розглядатиму варіант подарунку, який не можу собі дозволити. Воно мені якось так економічно грамотно виглядає.
колись читала.але джерела не пригадаю... кожна дитина народжується з своїм характером. і ви маєте пару хв щоб виховати дитя.коли воно в утробі. потім.. ви лиш можете зламати той характер.. я як не мала дітей аналогічно думала з вами) в мене була ідеальна картинка ідеально вихованої дитини.. зараз в мене геть інші думки і погляди.. і до речі мій малий ділиться з мною.з рідними. якщо попросиш. але з чужими дуже рідко. не знаю по якій системі він вибирає з ким поділитись.. поки писала -згадала одну мамочку з хлопчиком однолітком.яка ходила за Ромою дай моєму синові машинку.. а Рома вперто її не слухав. а вона до нього - ти жадіна... йоли пали.. що за срср.чого це жадіна- уявіть себе на місці дитини. і вас просить поділитись телефоном чужа людина. ваша реакція..?
@ГаЛоЧкА згідна, що є ще характер. Маю такий приклад. Мому малому і його "подружці" по 14 міс було. Вона всім ділиться, тобто ми їй даємо печиво, вона віддає мому малому, той швидео їсть. Даєм їй другу печеньку (ніби вже для неї), вона далі йому віддає. І іграшки свої несе сама діткам дає в руки. А мій Давид такий не надто щедрий. Він не забирає іграшки в дітей, і не плаче, якщо в нього хтось взяв. Але, щоб отак дав іншій дитині печенько чи свою іграшку суто з власного бажання - не дасть. Хоч я його вчу, щоб ділився з мамою, татом, коли ми вдома.
