Ха, з нас теж приколюються всі, кому не лінь, бо "по плану" я б мала через місяць народжувати, а тут чойто не вагітна Мені зараз так незвично, аж часом враження, що не вистачає нового малюка))) Ви помітили цікаву тенденцію: в кого 3 дітей - вважають багатодітними сім'ї з 4+, в кого четверо - з 5+? Цікаво так
в мене зараз більше "які вони, малюки?" Дуже забулось. На днях потримала півторамісячного лялюха знайомих. В голові логічні думки - що я про таких м'якусиків знаю все і більше. А фізично - зовсім забуте відчуття. Час так летить, треба щось згадувати
...так, ще щось хотіла сказати про багатодітність, але не знаю як би це правильно пояснити. ні, мені ніхто ніколи не дорікає і жодного дивного погляду у свій бік я ніколи не бачила. Але зауважила інше. Коли в компанії одно-дводітних мам хтось питає якоїсь поради чи ще чогось, чи скаржиться, як все дорого, як багато йде на школу і садок, усі намагаються зробити вигляд, що мене немає. так наче я на них тисну, хоча я мовчу і ніколи нічого подібного не кажу. Таке враження, що хтось хоче показати, що він дуже розумний, а я... ні, не тупа, мене просто ігнорують. чи коли скаржаться, як в когось на 2 дітей багато грошей йде, то ніколи не скажуть: та шо там в мене, он у неї четверо... короче щось таке написала, сама не поняла шо. але відчуття такі є. То тільки в мене?
мені "попався" дуже міцний і великий малюк, він в півтора місяці тягне на всі 4 і голову вже тримає. А в цьому віці ще бувають червоні такі, крихітні і м'якесенькі мікродітки, я б і не просила такого на руки зараз, побоялась би --- дописи об"єднано, Jan 9, 2018 --- хочете визнання? та в кожного своє, напевно. В мене "тобі легко, тому що ..."
якщо вагітність без лікарів - значить, легка вагітність. а те, що без лікарів вона може бути тому, що лікарі шансів на виношування не дали, - то інше питання. "легко, бо в тебе здорові діти" а те, що для їхнього здоров'я і фізіологічного проживання вірусів, наприклад, треба немало зусиль, - діло десяте "легко, бо ти знаєш англійську", "легко, бо ти вмієш 1, 2, 3..." - ноу коментс "легко, бо тобі пощастило з роботою" - ноу коментс повний Але пальма першості - звісно, дістається автору безсмертного "тобі все легко дається, бо ти оптимістка"
ну то понятно) але інше цікаво: чому в мами однієї дитини питають пораду, а в мене ні? причому я відповідь знаю на сто відсотків, а меншдітні мами ні. Тобто вони при мені розмірковують про те, що я точно знаю. Може просто постраждати хочеться? Проблеми собі повигадувати? А тут я із своєю істиною... Але ні-ні. Я поради не даю. Я, коли питають поради у всіх ніколи не відповідаю. Коли особисто в мене -- тоді вже можу щось говорити --- дописи об"єднано, Jan 9, 2018 --- все, сама написала, сама ситуацію розрулила. Людям проблем хочеться, страждань, страстєй -- а в мене все так просто -- відрізала свою правду матку і всьо, сиди далі на майданчику, сємкі плюй... А пагаваріть?)
та чого - понятно? Ви доросла реалізована людина. Забийте. одна моя знайома майже забороняла своїй доньці спілкуватись зі мною, щоб порядна мама тоді 1 дитини не "набралась" від тої багатодітної А Ви кажете, поради Забити only --- дописи об"єднано, Jan 9, 2018 --- а оце дуже мудро.
може просто питає пораду мама, в якої теж одна дитина. І вона в якйсь мірі хоче бути на рівні в тої, в якої питає. Бо здебільшого мама, яка питає пораду, хоче почути не пораду, а просто заспокоєння, що в когось теж щось таке є, схожа проблема,і вона не одна в своїй ситуації.
@Kandya ви просто не можете дати тієї поради, яку потребує мама однієї, для прикладу, дитини) Тобто ваша порада буде правдивою, але вона хоче почути інше. Для прикладу, вчора бачила обговорення в одній групі - як обрізати піврічній дитині нігті) І стільки проблем - крутиться, плаче, не хоче, не дає, у сні будиться і т.д. І стільки ж різних порад. Придумали собі проблему і обговорюють і прості рішення там не підходять
ггг, то я вже сміялась з того в темі про "спільне проведення часу з чоловіком". та там взагалі йшлося не лише про кількість, а і про догляд за дітьми. Я пускаю 9-місячного немовлястика повзати по підлозі, даю картоплю неблендеровану зі своєї тарілки, підгузниками практично не користуюсь. На дієті годуючих не сиджу. Вітамінів аптечних діткам на даю, масаж роблю лише сама, віруси не лікую. Жах загалом, бігти треба від таких
І я тут зі своіми 5 копійками). Поруч з мамами, у яких дітей більше ніж у мене, відчуваю себе деколи менш досвідченою. Якось вони мені здаються мудрішими), такими, такими, що вміють-знають-бачили більше за мене. Ну і такі мами викликають повагу). От зараз маю вже 3, і розумію, що 3 - то впринципі і не важко. А от 4 - то вже подвиг). Якось так. Наразі навіть боюсь думати про 4 лялю. Ну але в житті всяке трапляється))), і чоловіка стерилізувати не хочу.
тут цікавий момент, бо досвід у кожного свій і порівнювати складно. Я давно знаю про те, що для себе знаю все, а для користі інших можу порадити дуже і дуже мало. Бо у них - своє життя, побажання і досвід. Поруч з мамами, в яких дітей більше, ніж у мене, буваю нечасто Не можу сказати, що вони є для мене окремою категорією. Зрештою, як показує практика, материнство - важлива річ, але воно не "робить людину" переважно. Якщо жінка була цікавою, активною, радою спілкуванню до народження дітей - то вона з великою ймовірністю буде такою ж мамою. Для такої кількості дітей, яку народить. А досвід побуту з дітьми, приміром, - це складна для стороннього розуміння річ, бо у всіх свої бекграунди. Стосунки з родичами, навчання-робота, бачення життя. Повсякдення тим просякнуте. Тут неможливо порівнювати.
Бо ще є такий закид, десь в родині чи компанії хтось розповідає про складнощі з дитиною, і хтось інший вигукне "ой, а Юлі, напевно, смішно то слухати! Як це - важко з однією дитиною? Пра, Юль?" Я того взагалі не розумію. Ніколи не вважаю себе "крутіше" через те, що без допомоги "справляюсь". Я так собі обрала, на це були причини. Чи через те, що дітей більше. Так само - таке рішення, таке життя.
Ну але те, що ти обрала все свідомо (не то шо нєкоториє, гг), не змінює факту, що з 3 дітьми більше буденної роботи, ніж з однією. Одягнути трьох, нагодувати, закинути-розвішати прання, завезти і привезти в школу, садок, на гурток, які в різних кінцях району. Взагалі я зараз напишу дурість, але для мене легше сприймається, коли діти з'являються непланово і вже нема звалу - мусиш робити побутову частину поботи для них і все решта, що включає поняття "поява нової дитини". В мене так, щоб дуже планова - то перша дитина. Друга не знаю, звідки взялася) )) третю я захотіла, але планувати би не наважилася, якщо б це потребувало якихось зусиль. Мені в принципі фіолетово, що про це думає хтось, крім мене і чоловіка, але я не встидаюся розказати, що буденні справи з трьома дітьми часто виносять мозок (а ще й допомоги нема зараз ніякої) і то дійсно замучує. Мені ще правда ніколи не говорили, що я бідненька, чи що треба було головою думати, ггг, бо на таке я можу не дуже коректно відповісти. Але загалом в мене позиція "гнучкого" планування життя і дітей в т.ч. - тобто я собі планую якось взагальному і знаю, чого я хочу вцілому від життя, а чи буде то при трьох дітях, чи ще колись хтось "заведеться" - хай то вже буде на розсуд Божий (я просто не "нариватимусь", бо по відчуттях мені наразі досить). Я себе теж не вважаю якоюсь там крутішою від мами однієї дитини, але той факт, що з кожною наступною дитиною, крім гори побутових питань, додається великий запас терпіння, розуміння, якоїсь мудрості зрештою - я собі ставлю в плюс. Я собі багатодітності свідомо не обирала, але це стало одним з найкращих планів зверху щодо конкретно нашої сім'ї на даний момент. А щодо того, що хтось там радиться між собою про підрізання нігтів піврічній дитині і не може знайти рішення, то в них етап такий, який, можливо, ніколи і не закінчиться і перейде на внуків. В мене з першою дитиною теж були дурні запитання і хвилювання. Теперішня я би порадила "та забий на ті нігті, обрізай по одному в день", а колишня я би подумала, що така мама якась ненормальна, бо де ж то дітьо буде мати непідстрижені нігті - подряпається, замаститься, відламає кусок і буде плакати, а шо люди скажуть. Хоча до декого здоровий пофігізм ніколи не прийде і це нормально. Можливості для розвитку, так би мовити
@Haidee, в світі стільки всього, що виносить мозок, що діти далеко не на першому місці. Лікарні, якісь страшні такі штуки - так. Побут - ні. Я з появою дітей значно краще організувала побутові справи - можливо, тому так. І з приводу планованості - кому яке діло. Так само і з приводу розмов про догодовування, масажі, нігтики. Комусь це потрібно, отже - це важливо. Не мені, отже - мені не треба в ту розмову
