Люда, та що тут радити- радіти, що пощастить комусь)). Насправді, радити , звичайно ,можна і, як батькам, десь і треба але ж, вже очевидно, що вибір за дитиною(хоча, не факт). Підлітки переважно мають такі не стабільні пориви, щодо вибору ). Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Та він хоче йти в GameDev, як тато, але ми бачимо, що це не його, бо він тим "не живе", як тато. Йому здається, що це буде "лише робота".
На жаль, ні. Це така галузь, де потрібно вже мати якісь навики. А зараз готується до ЗНО, часу і так бракує. Та й таке то)
От прочитала про сантехніка, а потім про ґеймдев, і не стримаюсь. Щиро цікаво, чим перша менш достойна мрій і зусиль. Поки Ваші відповіді досконало вписуються в українську довколаайтішну тенденцію, скажу м'яко, елітності. Як на мене, то навпаки. Мануальна праця у Європі - а ми туди ніби як ідемо, в усякому разі укр.сантехнік роботу там знайти може - це висока ставка, чіткі робочі години і ясне поняття про те, за що тобі платять, видимий фізичний результат своїх трудів. Ґеймдев будь-де - в нас, у Штатах, в ЄС - абсолютно ненормальні графіки, постійна залежність від пересування релізу, емоційна атмосфера тиску через дедлайни і результат - ти зробив меч, яким мавпа вбиває дракона. "Є що згадати, нема що дітям розказати". Трошки згустила фарби для чіткішої картини, та думаю, ідея зрозуміла. Я до чого: те, що за ґеймдев/[вставте будь-який інший варіант] платять шальоні бакси, саме по собі не робить цей варіант апріорі кращим, вартим мрій і сподівань. Наїжжають тут на сантехніків, а потім ой лишенько, що ж це за майстри, одні алкоголіки і непутящі.
А я розумію @Lyudvig. Питання не в тому, що поїздка на море це щастя. Питання в тому, щоб мати можливість цю поїздку здійснити. А якщо її нема, то змінити якісь обставини в житті для того щоб така можливість з’явилася. Це патерн - хочеш мати - думай як досягти. А «поїздку на море» можна замінити чим завгодно, згідно своїх потреб і вподобань. Наприклад доступом до якісної медицини. І про синдром відмінниці і тиск на дітей. Одне діло коли дитина, гімнастка, старається заради перемоги бо вона хоче перше місце, всім втерти носа і т. д. То синдром відмінниці і він не продуктивний. Зазвичай після навчальних закладів такі люди не досягають нічого. Інше діло коли дитина старається заради першого місця, бо вона хоче в майбутньому вийти на професійний рівень і поїхати на олімпійські ігри. Це амбіції, “ пробивні” люди. Є нюанс - цим людям потрібне не кожне перше місце, не кожна перемога, а лише вирішальні.
@labisqwee На власному досвіді не зустрічала людей які б керувалися елітністю спеціальності вже десь десять років. Хіба старші люди і теоретично. Зараз всі орієнтовані на прибуток. І я їх розумію. Якщо мій син захоче стати сантехніком - я підтримаю, але потурбуюсь про те, щоб в нього в голові був достатній ресурс як з сантехніка перерости в сантехнічну фірму. Як донька захоче стати сантехніком я дуже сильно розстроюсь).
Маю знайому, яка вчилась в пту на сантехніка, всі з неї ржали, а потім вона вступила в політех і тепер працює в якійсь канторі, займається проектами, на скільки я зрозуміла. Тому не все так однозначно Надіслано від мого GT-S7272, використовуючи Tapatalk
Вибачте, не зрозуміла. До чого тут еліта? Мій чоловік все своє життя ремонтував телефони, а мріяв про ґеймдев, він сам вчився, (досі підтягує щодня англійську), читав ночами, розвивася і попав в цей бізнес. Це дуже важка праця, і "шальоних баксів" там, на жаль, не платять, бо він найманий працівник, а не власник, ще зважаючи на те, що сім'я наша складається з 5 чоловік, а я не працюю, то порахуйте. Все, що ви описуєте про релізи і т. д. я прекрасно знаю, і часто сама чекаю того моменту, щоб вони вже нарешті зарелізились. Але я не розумію, з чого ви взяли, що я хочу, щоб мій син йшов в сей бізнес, я таке десь писала?! Ви взагалі читали мої попередні дописи чи один і зробили висновок)? Професію сантехніка, я так, до речі, навела, до прикладу, але всі вчепились одного солова і мусолять-мусолять...
Кльова тема вийшла, такий собі шортліст всього, що на форумі обговорюють. Нарешті! дійшли до того, як правильно виховувати дітей і що всі програмери - зажрані нахаби ще залишилося обговорити, як тривалість ГВ впливає на заробіток чоловіка
про гроші і щастя. Сходила на шугаринг. Щаслииииива. А його задурно не наливають. Можна і вдома шугаритись, але не щастя від того не настає. Що ж таке?
Я мала на увазі непересічну тягу до всього елітного, яка характерна для деякого відсотка укр.айті і в сумі з непересічною ж їх, як для України, платоспроможністю стала мемом. Що нічого не каже про конкретно Вашого чоловіка. Просто Ваші відповіді про "професії, яких своїм дітям ніхто ж не бажає", нагадують прямі цитати деяких яскравих працівників цього бідноненависницького тренду. Ви ніде такого не писали. Що Ви написали: сантехніками дітей не хоче бачити ніхто; син думає іти в ґеймдев, і чоловік там, сумніваємося тому, що не горить йому до того серце. Не треба мати IQ 100500, щоб побачити різницю у сприйнятті професій на явну користь не сантехніка, і не просто різницю, а несприйняття першої як варіанту взагалі. Ви перелічили, чому Вашого чоловіка поважати варто, а дружині сантехніка "от тікищо було обідно". Вона теж могла б список накатати, знаєте.
О бач. А я не люблю, коли до мене чужі руки торкаються, тому не ходжу ні на шуґаринг, ні на манікюр і в перукарню через силу. Всьо сама, всьо сама. То вже з якогось чарівнолюстеркового розділу. писи: гроші на шуґарінг імєюцца, щастя від нього не настає
дівчата, не сваріться за програмістів. Я змучусь потім терти. --- дописи об"єднано, Dec 23, 2017 --- ну ти ж розумієш, що справа не конкретно в цій процедурі. Приємно мати гроші на щось приємне, але зовсм не обов'язково-необхідне.
Я всю цю тему так і розумію але всі щось пишуть, то й я напишу))) можу про програмістів, але ти сваришся
о, це - да. Я ще вчора тішилась, що чоловік мав можливість поїхати вітати свою маму з іменинами, подарунок повіз.... нині вже не тішусь. І тища коту під хвіст...краще б собі чоботи купила... Тому грошо-щастя відчуття хитке .
