@vanilia з цього шматка дискусії виходжу, бо Ви або справді не розумієте, що це просто приклад і не має стосунку до того, що я про Вас знаю, або просто вириваєте окремі фрази аби "пагаваріть". Про надихання теж спеціально пересмикуєте? Дуже просто: багато дівчат йдуть заміж взагалі без розуміння шлюбу і що після церемонії ще й надихати треба буде. З різних причин йдуть і ці причини не мають прямого стосунку до даної теми.
Мають стосунок до цієї теми. Бо це вже наслідок. А там була причина. Все можна виправити, але для цього треба прикладати зусилля. Часом титанічні. І часом треба вийти з зони комфорту.
Повністю погоджуюсь. В нас також були періоди, що економили на всьому, проте вдячна своєму чоловіку, бо все таки ми змогли вилізти з цього саме завдяки його позиції, що, якщо сім'ї не хватає грошей, то це не привід для економії, це привід для того, щоб чоловік став заробляти більше, шукав інші джерела надходжень. В мене і в мого чоловіка, дякувати Богу, одне бачення на заробляння грошей: утримувати сім'ю зобов'язаний чоловік, а жінка може працювати, якщо хоче, але чоловік не має права сказати, що нам не хватає на життя, то йди на роботу. Я працювала (мали свій бізнес), коли було ще двоє дітей, була бабця вдома, яка могла картоплі начистити чи прання витягнути. Потім народилась Анюта і можливості працювати немає, тому я і не працюю, заробляє на сім'ю чоловік. Чесно, то я і не дуже рвуся на ту роботу, бо розумію, що буду більше втрачати, аніж отримувати. Я розглядаю можливість чимось зайнятись, але тільки для того, щоб трохи розвіятись, але, явно не претендую на те, щоб заробити шалені гроші. Звичайно, що ситуації в сім'ях є різні і, якщо жінка працює, щоб тимчасово фінансово допомогти чоловікові, то це не зле, але це не має бути нормальним явищем для чоловіка.
я не погоджуюсь, що роки і материнство впливають на амбіції жінки. Діти дітьми, а партнерські стосунки і рівноправність залишаються важливими. Для мене, на мою думку, на мій власний погляд.
на жінку все впливає і роки, і материнство. Інша річ - чи позитивно чи негативно. А це вже залежить від того, що жінка зберегла(чи розтринькала) в собі внутрішньо за ці роки. Не люблю слово "амбіції". Якесь воно мені незатишне.
Хто продавлює???Я точно ніАле мало хто з мужчин є в захваті коли чує, що я можливо працюватиму у майбутньому лиш частково або не працюватиму взагалі. Чи то мамусі так постаралися з вихованням, чи попередні пасії розбалували?
Ну бо чоловіки більш прагматичні (не всі, звісно). І одразу прораховують собі, як в шахматах, кілька варіантів розвитку майбутнього. А раптом він з певних причин не зможе працювати або не зможе заробляти стільки, скільки раніше - а жінка його буде "розбалувана" роками безробіття. За тиждень-два вона, як тут писали, за станок не стане. Суто через втрату кваліфікації. А деякі - через власні переконання "хай там хоч каміння з неба - працювати не піду". І от думає чоловік - "що ж ми робитимемо, якщо в сім"ї взагалі грошей не буде?" І приймає рішення - та нащо воно мені таке "щастя" треба, якщо підтримки в складний момент від неї не дочекаєшся. Дуже добре, коли дохід чоловіка дозволяє одноосібно утримувати всю сім"ю. Але, на мою думку, ще краще, коли жінка працює в ролі "страховки". Вона може отримувати менший дохід, який виступає своєрідною подушкою безпеки на різні випадки. Це може бути якась не надто складна робота або неповна зайнятість. Якщо ж вона висловлює бажання заробляти більше і робить все для цього - не примусово, а тому, що сама цього прагне - взагалі супер! Від збільшення доходу виграє вся родина.
Ну, а нащо жінці таке "нещастя", яке настільки тупеньке чи ледаче, що заробити нормально не може? Одна справа підтримати певний час, якщо в сім'ї криза, і зовсім інша, якщо та криза постійна... Якщо що, я дуже працьовита дівчина, яка працює певно навіть забагато, але я теж не уявляю, як можна працювати на повну маючи вже кількох дітей, наприклад. Тому цікава була думка чоловіків. До речі, деякі реагують цілком нормально, але інші певно не любителі напрягатися.
Я побувала в ролі дитини, чия мама працювала, а потім, за станом здоров'я стала домогосподаркою. І у ролі жінки, яка і працювала ( в принципі, через бажання бути "незалежною", невміння повністю довіритися чоловіку), і пробувала ще щось вдома встигати, і у ролі жінки, що зараз ЗА чоловіком. І я не хочу бути працюючою мамою для своїх дітей, бо я знаю по собі, яка це велика різниця для дитини. І що можу сказати... Дай Бог кожній такого чоловіка, який буде дійсно ЧОЛОВІКОМ, а не рівноправним партнером. Бо нема і не може бути рівноправ'я між чоловіком і жінкою, і значно легше живеться, коли кожен виконує свої функції, як би то не било по амбціях (а мене било дуже сильно). --- дописи об"єднано, Dec 21, 2017 --- А для підстраховки має бути, в ідеалі, не дружина, а пасивний дохід. На крайній випадок - добра заначка на деякий час.
В цій темі "на мою думку" додаю до дописів лише я, ггг. Але я однозначно не експерт у психології стосунків, тим більше, сімейних. Амбіції - це не погане слово, просто до нього звикли додавати асоціативний ряд. Ну і поганими вони стають, на мою думку, тоді, коли починають керувати людиною. А коли вони просто стимулюють її і дають поштовх до звершень - чудова річ. На мою думку
Вибачте, але купа випадків, наприклад, після ДТП, коли чоловік втрачає працездатність не тимчасово, а назавжди. І що тоді? Гонорово розвернутись і знайти іншого, повноцінного? Щодо тупенького чи ледачого - то вже треба дивитись перед заміжжям. А не сподіватись, що з фаната "танчиків", якій весь день проводить у грі, можна буде зліпити щось путнє. Розумію, що всі хочуть одружуватись лише із заможними чоловіками. Але. По-перше, ніхто ні від чого не застрахований - і це треба пам"ятати завжди. Не жити в страху, а просто пам"ятати. По-друге, хтось таки сьогодні працює на невисокі зарплати. І не завжди це ледарі чи тупі люди. У мене є знайомі з різних прошарків суспільства. І бідні, і багаті. І серед них є як нещасливі багаті (от є майже все, чого душа бажає - а щастя нема, вічно незадоволені), так і щасливі бідні (живуть дуже скромно і просто не потребують більшого, ну от не хочеться їм взагалі, такі люди, але ж які в них прекрасні стосунки). Тут знову повертаємось до теми щастя і грошей. Можна скільки завгодно говорити, що "не збираюсь працювати, жінка не повинна - то обов"язок чоловіка" - а як життя в подальшому складеться, нікому невідомо. Як то кажуть "ніколи не кажи ніколи". У мене це правило спрацьовує аж бігом. Тільки ляпну - одразу життя носом натикає. Не знаю, двоє дітей - це кілька чи ні. Але такий приклад в моєму оточенні є. І чоловік, і жінка працюють на повну. Просто хатні обов"язки і догляд за дітьми теж поділений порівну. Зате можуть собі багато чого дозволити - і відпочинок за кордоном зокрема. Можна було б звалити все на чоловіка. Але чоловік - це не знеособлений персонаж жіночих журнальчиків, а жива людина, яка й зламатись може через хронічне перевантаження. Будь-який прилад, який тривалий час працює на піку можливостей, ламається. І тут вже питання, чого хоче жінка - щоб було all inclusive, але недовго чи поскромніше, зате довше. Кожен робить свій вибір свідомо, індивідуально і самостійно. Загального "рецепту" не існує. --- дописи об"єднано, Dec 21, 2017 --- В ідеалі всі чоловіки мають бути Цукербергами та Гейтсами. В крайньому випадку - Порошенками і Коломойськими. А жінки - копіями відомих зірок модельної зовнішності. Але ж так не є і не буде. Оця невідповідність створеному ідеалу в певних випадках і створює тріщину в родинних стосунках. Бо ідеали в кожного різні, а в когось взагалі їх немає.
Читала я оце читала , а тоді й думаю, тре піти свого чоловіка надихнути. Він якраз останні дні в образі "брутального (нє, не лісоруба,) автомеханіка" працює - профілактичить нашу (в його баченні -мою) стару машинку. Прийшла, вся така з натхненним виразом обличчя, сіла, дивлюсь (натхненно). Раз глипнув, другий, тоді відклав болгарку і питає -"що сталось???" - та нічого, прийшла подивитись як ти тут, може надихну тебе .. -йди, надихальнице, бо в тебе такий вираз , що я вже думав або з твоїми аналізами лікар подзвонив, або в малого знову більше 40 температура... Не переживай, я - натхненний. Йди, йди...тут пилюки повно. До чого це я ? Та до того , що ви або мимоволі надихаєте свого чоловіка, або , якщо навмисне, то вийде щось от таке.
@cjomcjomka на мою думку, не лише ти додаєш "на мою думку" @Nyashka це класно, що Ви знайшли оптимальний варіант для власної сім'ї. Тільки з дітьми не все так просто. Чомусь завжди діти, які росли з непрацюючими мамами, знаходять мільйон недоліків "мами вдома", а діти працюючих мамів обіцяють собі перш за все займатися дітьми. Я чомусь не хочу керуватися інтересами дітей в першу чергу, не знаю поки що, як воно вийде. Недавно моя мала заявила, що найбільш класна мама з класу - в Олі, бо в неї завжди гарне пряме волосся ну не абідно, га? Мені теж подобається волосся Олиної мами, але ж я не знала, що саме це так важливо моїй дитині))) ніколи не знаєш, за що саме дитина оцінить тебе як "маму на 12 балів"
@vanilia, я не те що таке , я різне усяке й нетаке, робила... Тому, що я - доволі дивна особа, а партнер по шлюбі-то й подавно. З впевненістю можу сказати лиш одне - зі мною не нудно, а коли я знуджуюсь , то придумую черговий експеримент( і якщо він цікавий мені), то смакую його з усіх сторін, аж поки не зрроблю висновків, і не напишу реферат, або доповідь...
О мамма мія, пишеш і маєш на увазі одне, а перекрутять і вийде зовсім інше...ну але це форум, як то кажуть звиклося, тому я вже сильно не переймаюсь)))
Треба було додати, що мені не подобалась мамина втома і виміщування тієї втоми на мене)) не заперечую, що колись піду на роботу, але заради самореалізації і не ціною сім'ї. Ні в якому разі не засуджую працюючих мам! Ситуації у всіх різні. А що поганого в рівнянні на Цукерберга і моделей?
Автор теми підняла таке важке і важливе питання, а сама зразу втекла Без грошей, а точніше без того, що за них можна собі дозволити щастя не сильно можливе. Так щастя в здоров'ї, в дітях, в коханих і близьких, але підтримується це щастя багато в чому завдяки грошам. І хоч жарти жартами (про те, що не в грошах щастя, а в їх кількості), але деколи це може проявлятися і на практиці. Наприклад, якщо для когось щастя - це подорожі, нові країни, то без фінансів цього не організуєш. А от вже питання, хто має забезпечувати сім'ю, і в якій кількості - це зовсім інше. Звичайно, що в сім'ї, де є діти, і жінка в декреті, то мав би забезпечувати фінансово чоловік. Та й навіть ,якщо дітей нема, то теж би мав. Але й дружина мала б робити якийсь вклад. Хай навіть для того, щоб купляти собі косметику, різні дрібнички і подарунки для чоловіка Все таки гроші, зароблені власною працею, більше цінуються. І покладати все на плечі (руки, ноги) чоловіка, коли жінка абсолютно фізично здорова - не дуже правильно. Та й справді різне буває (буває, що успішні чоловіки хворіють, стають непрацездатними, втрачають бізнес), тоді напевно і проявляється вся суть жінки і її любов. В ідеалі було б добре, щоб всі чоловіки на світі були не тільки розумними, а й вміли правильно використовувати свій розум на здобуття грошей, щоб жінка почувала себе щасливою, витрачаючи їх) Але все таки, на моя думку, сім'я - це об'єднання двох людей (дорослих), і вони вже спільними зусиллями мають вирішувати, як забезпечити себе і своїх дітей. І вже чи це буде ситуація, коли чоловік працює, але дружина зате забезпечує комфорт і затишок вдома, підтримує його, надихає і виховує дітей, чи вони обоє працюють, і вже їхні домашні ролі трохи зсуваються і поєднуються - не має значення, коли обом від цього добре. Якщо ж одного ( як у випадку автора, хоч може це і не актуально вже шось не влаштовує, то тут вже і про щастя говорити важко.
Ви знаєте, я також часто задумуюсь, що би було, якби...і часто піднімаю цю тему з чоловіком. Проте, якщо я зараз піду працювати на тих декілька тис. в місяць, абсолютно не дає мені ніякого заспокоєння, бо це ніяк проблеми в майбутньому не вирішить, таку роботу я знайду завжди. Єдиний вихід хіба знову ж таки повноцінно викладатися, щоб в майбутньому можна було розраховувати на себе. Для мене, наразі, не варіант. Тому ми для себе вибрали заощадження в різних варіантах, щоб якби часом щось, то я не залишилась біля розбитого корита (трохи грубо сказано, але так і є).
