Згодна на 100%. Терпіти не можу стереотипи і слідування ним не тому, що вони підходять та ідеально вписуються в сімейний уклад, а тому що просто "ну так має бути". Десь читала, що друг пізнається в біді, а чоловік - у декреті. Свята правда =) Хоч я цього поки що ще не пізнала, але суджу з численних відгуків знайомих (як онлайн, так і оффлайн).
@KAPUCHINKA, я не кажу багато. Але оскільки автор писала про фінансову незалежність, то якийсь заробіток там буде. Хоча б на свої потреби. Бо з мінімальною з/п яка незалежність.
ми з чоловіком в різні періоди по-різному заробляли. Коли він значно більше, коли однаково, коли я більше. Я нормально це сприймаю, якщо є в сім'ї розуміння, прагнення до кращого і бажання працювати на благо сім'ї. Кожна жінка має підхід до свого чоловіка і повинна знати, що його надихає. Когось секс, когось добре слово, когось смачна вечеря, когось активна участь і зацікавленість спільною справою, а когось і просто доглянута жінка- красуня. Кожному своє...Я не бачу сенсу вкладати сили в інертного чоловіка. Якщо йому не цікава сім'я, добробут і комфорт всіх членів сім'ї "бо йому і так добре", то кого там надихати? Жінка теж має почуватись жінкою, а не пригніченою постійними матеріальними проблемами на базові потреби. І для того що надихати, треба мати на те сили і підстави. Терпіти дискомфорт можна і треба, коли є заради чого. І слово "терпіти" як на мене передбачає тимчасовість, бо можна й не втерпіти) Я не розумію такого щастя, якщо всі голі-босі й додому ой як далеко. В чому щастя? В тому, що чоловік не переймається проблемами сім'ї, а жінка хоче стати фінансово незалежною? Може звучить меркантильно, але я рахую нормальним прагнення до достатку, збільшення можливостей, й побудови майбутнього для сім'ї. Цілком припускаю, що є люди, що живуть "южею духовною" і це приносить їм щастя. Але це поодинокі випадки, які здебільшого відмовляються від життя в суспільстві. І більшість з них одинаки. А так, якщо люди не мають грошей на одяг і їжу і кажуть, що щасливі й тим, то вони кривлять душею. Ну не вірю я в те, що хтось вважає це щастям. Сказати, що тобі й того стане, явно легше ніж підняти п'яту точку і знайти шляхи до покращення ситуації.
Тільки мені лізе в голову думка, що автор посту не існує насправді? Тут форумлянки вже 5 сторінок списали, а жодної відповіді нема. Більше того - це єдиний пост автора на ДП. І профіль створено зовсім недавно - 14 грудня. І онлайн, якщо не помиляюсь, з моменту написання посту більше не виходила. Можливо, це просто такий собі активізуючий пост з легеньким "провокативним перчиком" суто для підвищення активності форуму? Або ж хтось із форумлянок дуже хотів почути думки інших про проблему в родині, але постидався написати під своїм ніком і тому вигадав нового користувача. Абсолютно не претендую на істину - лише висловлюю власне припущення. П.С. Треба зав"язувати працювати вночі - а то вже детективні історії ввижаються =)
@Sunichka 100 поговорили, та й добре, а автор - це вже десяте)) зав'язуйте точно, бо то не додає здоров'я, я теж любитель працювати вночі, потім не можу до купи позбиратися і вдень працюю менш ефективно.
Якщо чесно, в мене такі "детективні підозри" вже давно виникають щодо різних тем на форумі, які час від часу піднімаються. Такі, що на голову не налазять і створені новими користувачами. Темами, котрі адекватні люди на загал би точно не виносили. Якщо це дійсно то неприємно, що контингет ДП вважають настільки плоским.
Аналогічно. Що не дивно... Дуже часто такі теми на форумах піднімають журналісти, щоб зібрати ідеї-ситуації для своїх матеріалів, для журналів типу "Дві долі", "Бабська судьба та її різновиди"Психологи початкуючі пасуться і т.д.
Пропоную спокійніше до цього ставитись. Я люблю ввечері з чайочком Санта-Барбару почитати. І звідси ми ще всі сходили в тему домашньої економіки і почули кілька дуже слушних порад. Ну і кому може дійсно треба прийде-почитає-подумає. А хто статтю напише і гроші за неї візьме, хай віддасть на хворих дітей, інакше вазонки всі в хаті всохнуть )))
Чому жінка в декреті з двома дітьми слабка аби чоловік відчув себе оловіком? По-моєму, якраз навпаки. Я в декреті недавно була (буквально недавно вийшла) з чотирма малими дітьми. Справа не в сумі заробітку жінки, а в подачі жінки. Якраз тому треба би зараз, поки в декреті, дати йому відчути себе чоловіком. Аби коли вона вийде на роботу, він вже відчував на собі відповідальність і знав, що він годувальник і саме від нього залежить. Якщо дякувати чоловікові щодня за кожну дрібничку, яку він зробить, допоможе. Сказати: "Як добре, що ми маємо можливість на те то і те то. Це завдяки тобі. Дякую! Ти такий відповідальний!" І такі фрази мотивуватимуть його заробляти для того, аби доставляти щастя своїй дружині. А якщо дружина буде пиляти (я не автора маю на увазі, а загалом) щодня, то йому не захочеться заробляти більше. Ну і ситуації різні бувають. Іноді чоловік може заробляти більше, іноді дружина. Це важкі моменти. І завжди потрібна мудрість і підтримка обидвох аби з них вийти.
Головне не доводити до абсурду. Типу "Дякуємо тобі коханий за цю пачку вафлів Артек. Це все завдяки тобі"))) То я не опоную вам, авторе допису. А так, для розрядки "обстанівки".
Ну якщо вже все так запущено, що крім Артека нічого не здобуває чоловік... Я вже писала і раніше: головне - щиро дякувати і не штучно. І по ділу. А не просто так. Чоловіки люблять і вухами теж. Кожна людина мотивується коли бачить, щ оприносить гарні емоції своїми діями. Якщо цього немає, то немає мотивації.
В декреті слабка, бо: - фізично не може відразу вийти на роботу (випадки, коли в 12 ночі неділі народила, а в 9 ранку понеділка на нараді не розглядаю. Для мене це просто неприйнятно, для більшості жінок загадом шкідливо для здоров'я, навіть якщо не брати до уваги емоційний бік такої ситуації); - якщо чоловік самоусунеться з сім'ї, а в жінки немає допомоги збоку, де їй подіти дитину, щоб піти і заробити на життя?; - більшість компаній дуже "люблять" працівниць з маленькими дітьми і просто "рвуться" брати їх на роботу; - якщо жінка до декрету працювала на роботі з 9 до 18 на ставку, а не мала свій бізнес, в неї не буде шансів повернутися на роботу як мінімум до 2 років дитини, коли її можуть взяти в садок; - якщо жінка все ж має такий вид діяльності, що може працювати з дому, крім роботи в неї з'являєтьмя мільйон обов'язків в ролі мами, і то треба мати сталеві нерви і здоров'я, щоб воювати на два фронти. Для мене слабкість жінки в декреті якраз в тому, що вона або не зможе прогодувати себе і дитину, або ж повинна буде для того дуже багато викладатися. Що б там не говорили, а маленька дитина прив'язує маму до себе. Якщо та мама залежить від конкретної посади, то так, вона стає в фінансовому плані дуже слабка і вразлива. Інший біе питання - отой, де вона апріорі цвєточєк і їй вічно винні - я теж не розумію. Хоча мені імпонує, коли чоловік сам розуміє, що він має за однакових умов більше шансів заробити, ніж жінка (так-так, при всіх криках про рівні права жінкам досі платять менше за однакових умов, ні чоловікам) і прагне до того. Для мене особисто важливо, щоб чоловік в будь-який момент міг утримати сім'ю на плаву і я б не хотіла заробляти більше прям завжди. Але хочу щось рухати в напрямку заробляння, бо справді, як Юля пише, і чоловік може стати фінанасово вразливий в певний момент, а я поки що виходжу з періоду декретної вразливості, не знаю, правда, куди)))
Ну то якраз, коли жінка не має можливості заробляти гроші (декрет), тоді і легше дати знати чоловікові, що він сильніший, а вона - слабша. В любому плані. Просто пиляннями того не досягнути ) Якщо чоловік адекватний (ну, я сподіваюся, автор посту виходила заміж за адекватного чоловіка?), то він все мав би зрозуміти? Не сам по собі і не після пилянь-криків і т.д. А то: він не хоче посунути шафу, ну то я її посуну, бо треба терміново. А потім дивуємося чому він не спішить нічог оробити. Бо він знає, що ви це зробите самі, то навіщо напрягатися?
Я все-таки пропоную не доводити до чотирьох дітей, якщо чоловік не зрозумів до того, хто тут годувальник (так, я наполягаю, що незалежно від доходів дружини сім'ю має утримувати чоловік). І жінки дуже продавлюють тему партнерства і рівноправності грошової поки вони молоді (дуже), амбітні і бездітні (чоловіки і раді), а потім (і я бачу це всюди), на них находить материнство і вон не хочуть і/або не можуть "рівноправити" і тут обрадувані чоловіки починають протискати тему "йди вже заробляй знову", а жінка вся в окситоцині і релаксині така "годувальник ж ти наш!" А годувальник каже, що ви так не домовлялись. Я не знаю чи підпадаю під категорію цвіточка. Цілком можливо. Чоловік мені (?) винен (?) утримувати сім'ю. У періоди економічних складнощів я згідна (і таке було) поекономити в межах розумного. Але не згідна порозпихати дітей по садках школах, а сама підскочити до станка.
@Orman який з тебе цвєточєк. В тебе в голові реальні, обґрунтовані речі. І щось я думаю, що твій чоловік був в курсі твоїх поглядів на сім'ю і розділяв їх до початку сім'ї і дітей. Якраз те, що ти пишеш про рівноправ'я до дітей і окситоцин після них. В мене, до речі, якраз в чоловіка на момент одруження все було поскладано. Я казала, що обов'язково буду поєднувати дітей і роботу, він поржав і сказав "ок, потім над цим подумаємо". І жодного разу потім не витикнув мені, чому ж я нв роботу жодного разу за 7 років не сходила. Тому я ще маю таку думку, що всі ті "надихання" реальні, якщо в чоловіка є основа, куди надихати))) інакше в одне вухо надихнете, в інше видихнеться.
НУ я сподіваюся, автор виходила за адекватного чоловіка заміж? ) Бо якщо ні, то тоді і обговорювати немає що.
@vanilia до чого тут автор? Це форум. Хтось кинув кісточку і ми її обсмоктуємо))) забудьте про автора. Якщо вона реальна і їй справді треба, то почитає собі. А писанина належить відтепер усьому інтернету, а не автору. А на рахунок адекватності, то можна сказати, що 90% жінок виходять заміж за неадекватних, бо моє поняття адекватності не співпадає з Вашим, а Ваше - з чоловічим середньостатистичним)))
Цікаво, звідки Ви можете знати яке моє поняття адекватності? --- дописи об"єднано, Dec 21, 2017 --- А навіщо взагалі виходити заміж за чоловіка, в якого немає тієї "основи" для надихання? )
