я на собі теж багато чого перевірила. Читайте уважно про що я писала - розуміння щастя в ідеалі, якщо глибоко задумуватися що воно ж таке. Те про що пише в Біблії.
Половина, якщо не більше, ходять якраз тому, що "так модно і "коліжанки всі ходять"". Я таких там бачила достатньо )) І ще з деяких причин ходять, які зовсім не стосуються їх бажання підтягнути тіло чи щось типу того. А радше стосуються інших людей ) Звичайно, що не всі. Але кількість таких дівчат (і чоловіків, до речі, теж) досить велика. Ну та багато де є "різношерстні" люди. Мова йшла не про модельний бізнес і не про готельний ))) Мова йшла про центр іноземних мов. Там ще кілька нюансів є. Мені, слава Богу, пощастило І працюю зараз в дуже хорошому колективі. Але поки я його знайшла, то надивилась різного Що і описала вище. Хто як пріоритети розставив, які в кого цінності, таке і поняття щастя вкладене. Знаю людину, для якої її робота - це її все, це її щастя і життя. Вона не хоче ні сім'ї, ні нічого такого. Вона живе роботою. Видно, то і є її щастя. А ще в когось ще щось інше буде щастям. А якщо врахувати пост автора теми, то тут, я думаю, є ще дещо інше, крім поняття щастя і грошей. Людині може бути так комфортно. Він не відчуває, що потрібно щось міняти. Або, як писали вище, боїться змін. Або не маємотивації для змін.
так власне в тому була суть допису - йому комфортно, але дружина має ще більше економити, бо одягатись на секонді і поїхати у відпустку раз на 6 років на озеро -то для нього нормально, майже шик. Нащо йому щось міняти, як можна виїдати жінці мозги чайною ложечкою.
Я особисто бачу вихід лише у сімейній нараді з чоловіком і виробленні конкретної стратегії підвищення доходів родини. Хоча б у перспективі. Бо з сьогодні на завтра - так не буває. Ми не знаємо багатьох нюансів - по-перше, скільки заробляє чоловік (5000, 10 000, 20 000...), по-друге, чи є певні кредитні зобов"язання (можливо родина виплачує іпотеку чи ще щось вагоме), чи допомагає чоловік фінансово своїм родичам (є випадки, коли родина змушена утримувати батька чи матір з різних причин). Тому радимо кожна зі своєї дзвінниці.
Щось не бачила щасливих людей, в яких нема грошей на щось елементарне. Щастя є, коли людина живе так, як хоче, а не виживає. Ну а щодо автора теми... Пробуйте поговорити, надихати чоловіка. Ви же жінка. В Вас є час, доки ви вийдете на роботу і станете "фінансово незалежною". Ну а фінансовонезалежна жінка навіть з двома дітьми може собі знайти нового чоловіка. То моя думка, що чоловік має забезпечувати свою сім"ю, а жінка має створювати для того умови, надихати. Якщо чоловік не взмозі забезпечити сім'ю, хоча фізичних перепон для того не має, то щось з чоловіком не то. Я розумію, що у будь-якій сім'ї можуть бути період скрутного фінансового становища і що фраза "треба трохи часу економити" є нормальною, якщо економія не стосується базових потреб і за тою фразою є ще й план того, як фінансове становище буде покращуватися.
Багато слушних думок. Але от на що звернула увагу: і тут, і в інших подібних темах часто пишуть про "надихати чоловіка". Як це практично відбувається? От наприклад, як надихнути такого інертного чоловіка, крім банально тицьнути носом в оголошення про вакансію чи шерстити знайомства в пошуках кращої роботи для нього? І де знайти ту межу між надиханням і пилянням?)
надихання і пиляння - це діаметрально різне) є такі, кого і тицнути треба, але не забувати і підтримувати, дякувати. Але ж такий інертний може пійти на ту знайдену роботу, а без надихання і проявляти себе не буде
Дійсно, цікаво з тим надиханням, як то має виглядати? Нормальна жінка, по своїй суті, вже дуже багато робить для своєї сім"ї.
От і я думаю: бути таким сонечком, кошенятком коханим, музою.. прикрашати життя фактом свого існування і з посмішкою підштовхувати вперед, « давай любий, давай», заробляй, забезпечуй, втілюй? Чи натурально штовхати в плечі «ну, ще трошки, ти можеш, ти мусиш, ти ж чоловік»... Чи гукати йому з вершин успіху: «гей,підтягуйся, не лінуйся, ну і мною пишайся )». Часом і не знати, як то надихнути, щоб не виглядало дещо образливо. Крім хрестоматійного «я в тебе вірю» і погладити по голівці нічого і на думку не спадає, правда, і не знаю, чи то ефективно в складних випадках
Тицяти носом і шукати самій йому роботу - це якраз те, чого робити не можна ні в якому разі ) Якраз через це він і може не мати мотивації. Так що я згідна з Nyashka. Просто треба дати йому відчути чоловіком, а самій бути слабкою жінкою. Дякувати за кожен дріб'язок, за все, що він зробить (по ділу). А пиляння і тицяння пальцем ні до чого доброго не призведуть.
В моєму житті - це дякувати за все. Не тому, що він оплатив, а тому що це є. Робити затишну атмосферу вдома (навіть, коли з грошима було не дуже). Коли треба були конкретні зміни, то я розповіла і порахувала скільки й на що треба. А далі була доброю жінкою. Бо доя тої, що пресує, наврядчи хочеться заробляти гроші.
в більшості це як у дітей: отримав дорогу іграшку, потішився нею день (похвалився) ще день-два побавився... потім закинеться в кутик і періодично згадується, що така є. Для галочки. Оце найточніше пояснення: Це найбільша дурня, якою може скористатися людина. будівельники, зварювальники, електрики мають дохід вищий, аніж бухгалтери чи економісти на престижних посадах. Але це мусить бути профі, який "вкалує" і хоче ці гроші отримати. почати вести Домашня економіка. , розписуючи всі продукти та інші витрати поокремо. А потім мати що показати чоловікові і спитати "на чому зекономити?". Ну.. не так все зле. В мене за 7 років такі ж "досягнення". Мені теж хочеться в теплі краї, на якусь екскурсію, нові черевики... але в кожного різні пріоритети. І я усвідомлюю, що найближчі декілька років мені не світить і не пахне. Що для мене щастя? - мати дах над головою, дякувати Богу за дітей і чоловіка. Розповім про свій випадок. Колись я свого чоловіка щоб він змінив місце праці. І н Хоч мінялося шило-на-мило. Зарплата була така ж, і ще добавилося +90км в день своєю машиною. Через кілька років виявилося, що це було правильне рішення до того чоловік працював в банку Як писала @Kroshka Enot - людині дуже важко вийти із зони комфорту. І декотрі, котрих насильно звідти випхали - будуть демонстративно показувати, як їм там зле. @Iwtvanka тому Ви краще знаєте свого чоловіка, і де треба "посолодити" щоб отримати бажане.
Мій чоловік багато працює, але вдома має відпочивати душею. Це не значить, що він мені не допомогає. Ще ой як допомогає (хоча і я зараз не завжди "надихаю", бо трохи змучаюсь з дітьми).
Мені здається, що жінка в декреті з двома малими дітьми достатньо слабка, щоб чоловік як єдиний годувальник відчув себе чоловіком... Ну а далі як? От уявімо, автор вийде з декрету. Як витримувати ту роль слабкої жінки? Заробляти, але не показувати реальних доходів, а якийсь мінімум? Так раз, другий встане питання якихось важливих платежів (комунальні, виклик майстра по ремонту котла чи пральки, дітям за якісь гуртки, чи треба нове взуття, бо з того вже виросли чи банально стоматолог), а чоловік розведе руками і скаже: "Нема!" І що, жінка не заплатить зі своїх? Заплатить. І все, "роль" провалена. І от такі наслідки можуть бути: Вже не кажу про питання відпустки. Припустімо, жінка заробила на відпустку на морі. А чоловік знову розводить руками і каже "нема". То, що не виходити з ролі і тримати заначку в шухляді, сидячи з дітьми ціле літо в місті? Чи сказати "в мене є" і відтоді весь час возити чоловіка на море? Чи поїхати з дітьми без чоловіка і відтоді їздити самій з ними щороку? Варто один раз засвітити "нові вливання" і все. Тому мені цікаво, як в даній конкретній ситуації автор має надихнути чоловіка заробляти більше?
@Online а чому ви думаєте, що форумлянка багато заробляє?чому не припускаєте, що має мінімалку, а їх зрештою хіба на садок і вистачить, ну бо за садочок заплатити, збільшаться витрати на одяг дитячий, плюс різні садочкові потреби, та й по зарплаті.
я і працюючи і добре заробляючи (але менше за чоловіка) вважала себе слабшою. В мене десь глибоко в голові вбито те, що утримувати сімю - це справа чоловіка. Так, реалії такі, що жінка в нас частіше не за реалізацією йде на роботу, а за грошима. Тобто це допомога чоловіку (значить, і чоловік мусить взяти на себе частину обов"яків жінки). Але чоловік має розуміти, що дружина йому допомогає виконувати його обов"язок, що то його ціль - утримати на 100% сім"ю. Бо так закладено. Якщо чоловік таке не розуміє, то.... а нащо такий чоловік? В мене таке зустрічне питання: нащо такий чоловік, який сідає на шию? Але маю другий приклад. Моя знайома заробляє в 6 раз більше за чоловіка. Відпустки, ремонт, будинок - то все її заслуга. Навіть зарплата його не йде у сімейний бюджет, "щоб не просив на цигарки та на квіти мені". Каже, що любить і що все у них добре. Такий собі чоловік тільки для кохання )) Мабуть, і без надихання може бути все добре у сім'ї. Коли грошей вистачає
Ой, ну не показувати доходів чоловікові, якщо заробляєш більше - це, звісно брєд. А бути слабшою чи не бути - це має бути щиро. А не "бути слабшою, бо жінка має...", "Заробляти менше, бо чоловік має..." Декрет - це екстремальний час, час перевірки стосунків багато в чому. Тому багато хто в не витримує тих 3 років. В мене на 3 дітей сумарно декрету 3 роки 10 місяців було, і це було нелегко в плані грошей, хоча я і в декретний час заробляла потроху чим могла. Підстраховка в декреті (фінанси) - це важливо, але все це треба обговорювати, а не вимагати. Так само має право на підстраховку чоловік, який захворів і тимчасово непрацездатний через хворобу. Але права знищуватии фінансово залежного партнера нереальною економією не мають в рівній мірі ні чоловік, ні дружина.
