Але по селах колись не було "пані" (бо пані - то була та польска паня переважно), ні ім'я по-батькові. Так і зверталися цьоця або тітка. В Лиса собі запам'ятала, як Соломії ще 30 не було, а до неї підліток звернувся "тітко Соломко", то вона там внутрішню істерику мала))) я щось не сприймаю те "тьотя" надто в штики. Бо часом кажу дітям "поступися пані" або " дай пані", то на мене дивляться круглими очима. Колись одна на базарі сказала "Якби я була пані, то сиділа б на дивані, а так з торбами по базари волочуся"))) Хоч взагалі ніяк до людей не говори А от за "мамочку" можу вкусити. В пологовому мала рощмови на ту тему з медперсоналом, то ніби зрозуміли, але до інших все одно "мсмочкали".
а ще "тетко", "мамо" і "бабо" ))), гуцули всім кажуть "нанашка". От в селі мені нормально як кажуть. Так би мовити контекст відповідний і антураж. Не ховайте в офтопи, я думаю куди це нести.
А звідки приїхала переважна більшість населення сучасних великих міст?) Я не переконую, просто розумію, що воно не є таке дуже чуже. Однієї моєї коліжанки діти кличуть мене "тітка Марічка", ну то й добре а мої куми вперлися, що вони просто "Віка" чи "Оля" на "ви" без жодних приставок. Теж добре. Але мої діти завжди все плутають)))
ось це точно у вихвалялки) Господа все в Париже... (с) ))))) Моя мама теж не любить, коли її пані називають. Страшенно не любить. Тільки по імені) то з мого післявчорашнього допису в Жилєтку все почалося, але я не думала, що він викличе такий інтерес і таке жваве обговорення (виявилося, для багатьох то актуально), а вам роботу додаткову... прошу пардону вона має на увазі тих, хто знає її, знає, як її звати і при тому називає пані)
з РІЗНИХ сіл. "Цьоця" - в нашому так ніхто не говорить. "Тьотя" - то взагалі від "визволителів". я не те щоб переконую, чи що. Я за спільний знаменник. В селі я можу підійти до будь-якої жінки і через "тето" питати щось. А у Львові - підходжу я до пані з манікюром і в шубі і така "тетко, а де тут виставка робіт Альфонса Мухи". )))) Хоч вірогідність, що в тієї пані батьки з села - 80%
@Orman а як в вашому селі говорять? Згадала ще прикол. В нашій університетській компанії такий хлопець є - з сім'ї викладачів, мандрівник, стиляга, ще не одружений. Мій "наймолодший" кум, коли сам став татом, якось почув, як моя дитина сказала дядя Северин. Що тут ся стало))) з того часу він в нас вуйко Северин, бо кум родом зі Стрия, то свою дитину вчить казати "вуйко", "стрийко". Ото уявіть картину, коли до такого хлопця десь на людях дитина каже "вуйку Северине" але він не проти)))
мені нормально. Але я знаю купу людей які вже не знають хто такий вуйко, а хто стрийко. тето, вуйку, стрийку, бабо (60+)
Якщо мені треба щось взнати в чужої людини, я кажу: «Вибачте/перепрошую, а не підкажете, де тут виставка робіт Альфонса Мухи?» без жодних приставок.
І мене навчіть як правильно та за етикеток. Маю ситуацію на роботі - колега, яка старша за мене приблизно на 10 років, але ми на однаковій посаді, до мене на ти і дуже типу "по коліжанськи", я до неї на ви, бо так починала спілкування, ще коли тільки прийшла, але тепер (вже пройшло купа років) також, типу " по коліжанськи". Але тепер відчуваю дискомфорт від такої ситуації, тим більше, що інші працівники в такому статусі та приблизно мого віку, з нею на ти (в неофіційній розмові). Ну от, як маю перейти на ти і чи маю??
в цьому конкретному випадку, це спрацює. І в багатьох інших, але колись таки доведеться, навіть комусь іншому вказати на третю особу в її присутності, і тут безособово вже не вийде. Доведеться викручуватись. Або просто сказати "пані" і не мучитись ))) --- дописи об"єднано, Dec 16, 2017 --- я б не переходила. Мене "ви" не тисне ніколи, в жодну сторону. За етикетом запропонувати переходити на "ти" має старша за віком особа. Але з іншого боку, Ваша співробітниця не мала Вам починати говорити "ти", тільки тому, що ви молодша. --- дописи об"єднано, Dec 16, 2017 --- ну і звертанн на "ви" завжди вигідніше на роботі. Краще тримає робочу дистанцію, і легше вимагати виконання обов'язків при потребі, ніж коли всі такі "падружки".
та це було майже 6 років тому)), ми тоді у *-60* з дівчатами на ДП тусувались. Вихвалялка хіба те, що основні втрачені кг не повернулись за стільки років
Наприклад, за ким я зайняла чергу. За цією пані. Мій тато каже панунця,або пануся то мені так подобається)
Саме це і напружує - така "фамільярність" по коліжанськи з її сторони і якась діловитсть з моєї. Чи буде допустимо мені розпочати розмову,, чи можу я звертатись на ти, бо стільки років знайомі і "майже" коліжанки.?
До мене більшість колег звертались на «ти», і я не мала нічого проти. Але для мене перехід на «ти» у звертанні до когось — не так просто ) Пропонують — переходжу, а так — «викаю». От і у випадку зі старшою колегою не спішила, так і спілкувались. Мені здається, це нормально — тримати певну дистанцію з колегами, то ж не родичі-подружки. А якщо хтось на додачу дуже хоче бути запанібрата — то.. хм, я з такими людьми акуратна, бо не раз бачила наслідки, особливо «жіночої дружби» в колективі.
