@pumapuma вашій позиції можна лише позаздрити. Моя подруга, мама 13річного хлопця, додала свій відбиток пальця в розблокування його телефону. Він про це не знає. Вона старається пролистати вайбер, інші меседжери. Там є багато такого, або в такій формі, що від нього до маминих вух не дійшло би. Вона і не показує, що знає щось зайве. Це як превентивний засіб, бо дуже страшно. Таки дуже страшно! Вона боїться, що повз неї пройде якась кризова ситуація, вона не помітить, малий, по малолітці, дурниць наробить. Я її розумію. Дитина там щаслива, мама в нього дуже сучасна, ніби спілкуються багато, але в підлітковому віці дуже хочеться відчувати себе дорослим, хочеться приймати власні рішення, бунтувати. А спокус багато. Занадто багато доя несформованої особистості. Моя подруга не поважає синовий приватний простір, але він про це не знає. Не поганий варіант, як на мене). Мої діти малі, мені важко спроектувати ситуацію на себе, але поведінка подруги мене не обурює абсолютно.
Моєму 11, ще порівняно малий, та перші ластівки вже є.. Я знаю, що він переглядає поміж іншого те, що, інакше, як шлаком, не назвеш, не порно чи насильство, та все ж.. Просто тому, що (поки ) ) не ховається, і я це чую-бачу. Говорю з ним про те, що вбивати свій час на ці ролики і забивати ними голову — все одно, що гризти пліснявий хліб, коли перед тобою ресторанне меню. Та розумію, що в житті підлітка мусить бути місце і на якийсь відсоток глупоти.. А наскільки далеко дурь зайде — то вже від багатьох факторів залежить.. більше покладаюсь на профілактику у вигляді виховання, зайнятості і довірливих відносин. АЛЕ! Ніколи я не лізтиму в його історію, завантажені файли, контакти в телефоні і щоденник. По-перше, це низько. По-друге, це б змінило наші відносини, навіть якби він не знав. Я, Я почувала б себе не мамою, яка довіряє, а викривачем власної дитини. Є в кожної людини такі моменти, які мусять залишитися суто особистими. В будь-якому віці, навіть в несформованої особистості. А мої «много знания» , боюсь тільки «умножат печаль» і викривлять ставлення до сина. Крім того, а далі що? Ні, мені реально цікаво, як діяти в неприємній ситуації, виявленій таким методом, якщо мова не про якийсь злочин, звісно ?. Бо все ж маю надію, що заслужила достатньо довіри, щоб звернутися до мене, якщо йому щось загрожуватиме, ттт.
У вищеописаному випадку мама каже, що ніяк не буде діяти. Поки то все підліткові глупоти. Вона шукає сліди раннього сексу, наркоти, злочинних дій чи намірів. Тоді буде втручатись. Як залежить від обставин і важкості скоєного. То від людини залежить багато. Вона сама дуже двіжова кобіта, і в підлітковому віці добряче чудила. В малого зараз спроби знайомства з алкоголем - вона ні пари з уст. То теж ТЕРПІННЯ треба мати.
@Patty думаю тут мова не про банальне порно чи щось подібне...Мова оберегти дитину про кардинальних дурниць. Згадайте синіх китів, наркотики і т.д.
Не думаю, що втручання в особисте листування — це добрий спосіб.. Якщо до таких методів контролю дойшло.. і тим більше, якщо реально дитину занесло в подібні групи чи історії , а вона — ні пари з вуст, то щось не те в стосунках.. НМСД. Втім, якщо мама бачить в цьому єдиний вихід.. їй видніше, вона краще знає і свою сім'ю, і свою дитину..
Ви впевнені, що помітите зміни в синовій поведінці вчасно? От з тим же синім китом. А тут контроль. Я розумію як не благородно це виглядає. Питання довіри? Не знаю. Бажання захистити свою дитину - так. Метод грубий, погоджуюсь
Я ні в чому в цьому житті не впевнена. Ні в тому, що «єдино правильно» будую відносини в сім'ї, виховую і захищаю, ні в тому, що отримаю «бажаний результат» і ці зусилля не марні. Ні навіть в тому, що подібні методи (як і будь-які інші) гарантують уникнення небезпек.. Для мене, особисто для мене вони неприйнятні. Втрата взаємної довіри і поваги до, під час і внаслідок таких дій — на мій погляд, неминучі. І навіть якщо Синій кит не з'явиться на горизонті. Тотальний контроль — взагалі зло. Так що роблю ставку на спілкування , довіру і, сподіваюсь, таки власний здоровий глузд підлітка. Зрештою, хто хоче обійти контроль, заборону, правила — той знайде спосіб...
@Patty ви знаєте причину, чому рідні батьки перестають бути авторитатами власних дітей? Що дитина наставника шукає казна-де, зокрема в інтернеті.Коли з дівчатками простіше, бо така їх природа, вони ближче до мами, більш відкритіші. Щоб дівчинка перестала довіряти мамі, то треба ще постаратися. А з хлопцями,що? Бачу багато хороших мам, які ради собі не можуть дати. Тут напевне весь тягар падає на батька...І в даному випадку помилки роблять саме батьки, або батька зовсім нема...
Батьки перестають бути авторитетами, коли самі не живуть за принципами, які декларують, і вимагають від дитини те, в чому собі попускають. Або коли на всі питання відповідь «бо так треба» і «я так сказала/в», коли дитина — це по жизні малявка, а мама/тато знає краще. Так — найпростіше (та й в телефоні нишпорити — теж...). Але і найгірше в підсумку. Я не тільки про підлітковий вік, а про відносини довжиною в життя. Ну, то моє бачення. І з мамою в сина, і з донькою в батька можна вибудувати стосунки так, щоб дитина почувалась в безпеці і зверталась в разі чого. Але це потребує часу і зусиль... З хлопцями не простіше і не легше, просто інакше. Я теж була підлітком, і моїй мамі в цей період , оглядаючись назад, могла б тільки поспівчувати. ) Я по життю досить закрита, а в той час варилась в собі, періодично вихлюпуючи роздратованість. Проблеми переважно вирішувала сама, але в критичні моменти довірялась мамі, і вдячна їй за те, що не «забивала морально», а співчувала, підтримувала і допомагала їх вирішувати. А так підлітковий вік коштує купи нервів всім сторонам, це неминуче. І я б шпіонажем це не посилювала.
Я не кажу, що це універсальний спосіб, і точно його не рекомендую. Наприклад в них на днях була ситуація, коли малий сказав, що йде до друга, а насправді в них компашка пішла бухати. Малий прийшов додому вчасно, нормальний, говорив, відповідав, запах мама чула, але не відреагувала ніяк. Я навряд би так зтерпіла - набрехав, прийшов під мухою, далі вигадує. А вона каже « сама така була, все Ок». Я бачу тут неабияку довіру до своєї дитини) Вона не втручається в його життя, незважаючи на те, що добре поінформована. @Patty то все дуже відносно. Мені дуже подобаються стосунки подруги з сином, кілька разів була свідком, коли він дзвонив до неї за порадою у випадках, коли б я точно своїм батькам не дзвонила. Але він крутий пацан, і компанія у нього крута, багато по парах уже, є парочка мажорів, яких його мама боїться найбільше. Він хоче тусуватись, не відставати, вони класом восени їздили в Карпати на вихідні, де дорослих було явно мало на клас 13річних підлітків. Вона старається не обмежувати сина. Це така страховка.
Ну це такий псевдолібералізм. Псевдо- власне тому, що компенсується дуже широким контролем без відома контрольованого. І якщо йому раптом стане про це відомо, батькам я не заздрю... Про конкретні ситуації брехні, запаху алкоголю і класифікації ступенів сп'яніння чи відсутності оного нічого не писатиму, бо то треба бути в цій ситуації, щоб її оцінити на свій лад ) Зрештою, що собі зроблять, те і буде.
Важко уявити, моєму синові ще тільки 8.5 років, але я вже стараюся сварити не за помилки, а за брехню. Це для мене найгірше. А щодо контролю, то багато жінок і чоловіків контролюють (телефон, соцмережі, пошта) і для багатьох це нормально, тому і на дітей переносять такий варіант.
Ну, такі стосунки, де дитина обманює батьків, а батьки знають про це, і закривають на це очі, не є взірцем для наслідування. Так дитина згодом постійно обманюватиме як не батьків, друзів, коханих, чи будь-кого іншого. Вище написані випадки для мене не довіра до дитини, а вседозволеність. Волію, щоб стосунки з моєю дитиною були максимально відкриті, дружні. Для цього потрібно, щоб дитина не боялася батьків, в смислі довіряла, і хотіла ділитися з усім, що є в її житті з батьками, а батьки , в свою чергу, не карали, не судили строго за любі дурниці, бо всі ми теж через це проходили. Думаю, що й на якісь таємниці дитина має право, але брехати в очі ні.
Я не мама підлітка, але дозволю собі роздуми. А де тут довіра？Хіба то довіра？Вона просто знає в чім річ і їй так спокійно. Але то не довіра. Ну і мама в тій ситуації мовчить, бо поводиться так, як і син, також каже неправду. Адже все читає, все знає, а робить вигляд, що ні. І малий робить вигляд, що він був у товариша, а не на п*янці. Вони поводяться однаково :） Надіслано від мого MX5, використовуючи Tapatalk
Я просто скажу по темі скромну зі своєї вежі- дитина має право на свої таємниці, як і не дитина. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Повторюсь - не не пропагую таку поведінку. Але розумію. Може це гіперконтроль, може це превентивні заходи. Кому як. Однозначно з благими намірами. Далі буде видно. От я впевнена, що всі підлітки обманюють своїх батьків. Принаймні я інакших не зустрічала
Мене абсолютно не обурює поведінка подруги @marianast Не впевнена, що сама так буду робити, але її позиція мені зрозуміла. Як і позиція повної довіри-неперевіряння. Тут нема правильної відповіді. Але перед тим як кудись лізти перевіряти треба добре розуміти, що робити з тим що там можна побачити. І батьки несуть відповідальність за дітей як не крути. І перед Богом і перед людьми, тому особистий простір - це одне і він має бути, а паралельне життя про яке батьки мають дуже слабке уявлення - це інша справа. --- дописи об"єднано, Dec 11, 2017 --- Обманюють, просто є градація щодо того про що обманюють. є побрехеньки, а є серйозна брехня, яка може вплинути на все подальше життя.
Всі вчаться на власних помилках. Якби батьки були про все в курсі в моєму підлітковому періоді - все точно склалось би інакше. Питання чи краще... Бажання дізнатись більше, що коїться в світі дитини зрозуміле. Але уявити те, що дитина обманює, а ти знаєш правду, та вдаєш, що не знаєш. Це взагалі як? Я проти таємного втручання в особистий простір.
Про подвійне життя... Я час від часу думаю, від чого це залежить - крім довіри. І спливають якісь такі спогади... Пригадую, що років від 14 не розповідала про свої справжні проблеми батькам. Розповідала лише про "проблеми для прикриття" - це не була брехня, але далеко не було головне. Чому так? Я не відчувала захисту. Батьки дуже любили мене, але мені вже тоді не виглядало, що ці люди можуть реально чимось допомогти. Скоріше, допомогти хотілось їм. Не хотілось засмучувати їх не_відповідністю мене до їхніх уявлень, тому було подвійне життя... Уточню, що батьки у мене не були "неблагополучні" чи якісь там особливі. Для своїх дітей я хочу виглядати адекватною особою, яка щось тямить в цьому світі і міцно стоїть в ньому на ногах. Щодо довіри, точніше, її меж, - часом Дмитро (4 клас) розповідає мені "щоб ти нікому не розповіла". От на цьому наразі зупинимось - щоб йому хотілось "щось таке" мені розповісти. А буває, що навпаки легко розповідає щось таке, що я би не розповідала. І в тому мені теж бачиться позитив - отже, він не думає, що його тут насварять-вилуплять, а отже, ділиться. --- дописи об"єднано, Dec 11, 2017 --- ну і ще - на мою думку, не можна будувати стосунки з дітьми, виходячи лише з того, як "краще" буде їм. Батькам також має бути комфортно спілкуватись зі своїми дітьми. дуже загальна фраза, як прийде хороший приклад, - напишу.
Так наскільки я зрозуміла прогавити, що дитина стала наркоманом елементарно.Почитайте розповіді батьків наркоманів..Батьки мають бути авторитетами для своїх дітей, але може стати так, що написаного вище може бути недостатньо. Дитина може просто банально встидатися, що в нього тато вчитель праці, чи в них машина шкода фабія...то я для прикладу, може я погані приклади навела.Але в класі діти будуть з відносно багатших родин...Все батьки лузери і т.д. Що зайде в підліткову голівку -дівчата ви думаю не все зможете передбачити...Повернуся на початок свого допису, тому всі рекомендуюь ретельно слідкувати за зміною поведінки підлітка....Про брехню, всі брешуть...Навіть є перевірочні питання в психологічних тестах, наскільки людина щиро відповіла- одне таке питання чи ви брешете))).
