Між моїми пташатами різниця 7 років, як на мене, то їдеальна різниця. Діти так любляться, старший душі в доці не чаїть, так вже її любить, оберігає, ревнує до чужих, бавить її, а якими пестливими словами називає Наскільки мій Ернест був залюблений, запещений і замамчиний, поки був сам, всі мене лякали, що будуть проблеми з ревнощами до мене, коли з!явисть друга дитина, то настільки він зараз ту любов віддає сестричці. Він навпаки мені зауваження робить, коли ми спимо разом, щоб я не обнімала його, а повернулася до Олесі, бо вона ще маленька і їй треба мими. Нема в ньому егоїзму і жадності, якими мене також страшили, бо ж дитина одна і все тільки йому, сина останнім поділиться, а то й віддасть меншій, бо вона теж хоче... Мої коханусики
Ой, так-так. А ще вік мами грає роль, як на мене. Якщо рано стати мамою вперше, то і є часу робити ту різницю. Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk
в мене з сестрою різниця 13.5років. любимося, дружимо, не сваримося. на ній я "тренувалася бути мамою", то вже як народилася доня, то зовсім не боялася і не мала жодних проблем з немовлятком. завтра їй стукне 18 років. аж не віриться. між моїми малявками різниця 2роки, 1місяць і 1 тиждень. поки конфліктів чи ревнощів нема. К любить Кві, гладить, цьомає, тіскає молодша вже починає зацікавлено слідкувати за старшою сестричкою "закоханим" поглядом, усміхається їй. мені трохи важко буває періодами, але все минає навіть зараз, коли малій 4 місяці аж не віриться, що ще місяць-два тому були дооовгі безсонні ночі з колисаннями і плачами. дітки ростуть і все змінюється, колись важче, колись легше.... а малюки -вони такі файні
Довго, довго, якщо дивитися в перед, але як глянути на зад... мому он завтра 8.... коли? Але тут справді грає роль вік мами.... А з другої сторони, як виховаєш - так будеш мати, і не має значення різниця у віці. Надіслано від мого SM-T110, використовуючи Tapatalk
В мене брат старший на 11 років. Мама мене народила в 30. Я завжди гордилася аж настільки старшим братом, який міг порадити, помогти, відвезти/завезти, десь з 15 років часто їздимо разом з ним відпочивати, тепер вже сім'ями. В дитинстві мене бавив він, як ніхто інший. Десь так, як Марта описала про своїх Інколи, правда, хотілося брата більше свого віку, щоб компанія друзів була одна. Тому завжди уявляла, що матиму першого синочка, а через років так три донечку. А, зважаючи на різницю з своїм братом, після донечки років через 7-8 після 30ти якраз можна на третє коло, щоб згадати знову ті немовлячі місяці Але то так, роздуми вголос, а там, як Бог дасть, звичайно)
В нашій сім'ї два варіанти різниці Між першою дочкою і другою 9 років, вона дуже хотіла братика або сестричку. І між другою дитиною і третьою 2 роки. Як на мене такі варіанти найкращі бо старша вже все розуміє і любить менших, а середня ще малесенька тому всіх любить бо іншого життя не знає. А найгірша це від 3 до 5-6 років, це такий не розуміючий вік. В мене було так з братом - 3 роки, билися в дитинстві, кожен мав свої інтереси, я завжди не хотіла його з собою тягати... Але найголовніше це як батьки до цього відносяться і як вчать своїх дітей.
нема ідеальних різниць, от нема і все Все залежить від батьків, ну хіба трохи - від характеру дітей. А від цифр віку нічого не залежить. Просто важливо свідомо підходити до тої різниці. Розуміти потреби старшої дитинки перед народженням немовляти. І все буде добре
Вже зараз думаю, що оптимальна різниця рік-два. І діти граються між собою, і ревнощів немає, і не треба двічі з роботи в декрет зриватися. Але то вже пізно, хіба що така різниця буде між наступними двома)
На мою думку 5 років. Щоб перша детина отучилась, а потім друга. В висшому навчальному закладі. Двох навчать це дорого.
ми так від 3 років схилились до 4, потім я почала говорити про 6, а чоловік сказав, що наступною цифрою буде 20 і так визначились на 4р 7 міс різниці між 3 і 4 дитиною.
А за якими параметрами ви визначаєте оптимальну різницю? Між моїми дітьми 4 роки, наче все Ок. Дитина вже достатньо самостійна, щоб впоратись з незручностями, які обов’язково будуть з появою нового маляти. А от за моїми мамськими відчуттями мені було забагато. Я хотіла дуже сильно другу дитину коли малому було 2-3 роки, чоловік категорично хотів зачекати. Потім у мене почали з’являтися сумніви, якісь вагання, розставляння пріоритетів. Хто зна, якби ще зачекала може би на другу дитину і не наважилася. Видно я належу до тієї категорії людей яким важко переналаштовуватись )
Я теж пригадую, але здається Юля мала на увазі про різницю між найстаршим і найменшим дитятком 10 років. Або лиш я так зрозуміла))
це було скоро після пологів, і до остаточного діагнозу з венами. Ну і до деяких ще змін в житті, коли я зрозуміла, що вирішується в принципі - мати ще дітей чи ні. Вибір був дуже непростий насправді. Багато можна говорити, та не буде що слухати --- дописи об"єднано, Dec 6, 2017 --- ні, я після Вірусі якийсь час думала справді не вагітніти 10 років. А різниця між 1 і 4 в нас буде практично 10, без пари місяців та ніяк не визначаємо. Оптимальна.... Що одному добре, те іншому - не дуже. Для себе плануємо, а зі сторони все може зовсім інакше виглядати і сприйматися. От різниця між Сергієм і Вірусею - замала, однозначно. Але в тих обставинах ми вирішили так. Чи повторили б це? Свідомо - ні. Чи я вважаю це поганим досвідом - теж ні. Деякі речі в житті мають ставатись один раз, я вважаю
чому? Через тандем? Бо в мене буде ще менша. Мене лякає тільки тандем і тільки вночі. Після Варвари я захотіла другу дитину через два роки, після Михайла - через 4 місяці, після Ядвіги в два місяці. Так що зважаючи на мої апетити ми ще нормально їх в часі розвели ))))
а ти сама відповіла. Тандем - це в чомусь напряг, а в чомусь спокій. Якщо не маєш потреби в цей час працювати чи вчитись, то взагалі може бути спокійно. Це про бажання мати дитину Якщо після Сергійка я в 5 місяців хотіла абстрактно, в 7 міс обстежилась і ми мали чіткий план, лише чекали початку циклу, то тепер мені як у рік, так і в 2, так і в 3 роки Вірусі від однієї думки про вагітність починало бути зле. все це щоразу по-іншому сприймається. Коли Дмитро був такий, як Віруся зараз, у мене вже був річний Сергійко і я була вагітна. А зараз дивлюсь на Мураху - і така вона маленька, просто крихітна Немовляста і пухнаста. Зовнішність мурашечки і характер драконища. якщо характер у них - по наростаючій, то я скоро почну боятись
В мене сама по собі вийшла "ідеальна різниця". Більше року не вдавалося завагітніти. А потім доня сказала що хоче братчика! Свідомо. Я їй пояснювала, що він буде займати багато мого часу, плакати, вередувати, довго бути на циці. І вона сказала що готова. Малій було трошки більше 3,5. Народився малий, як доні було 4,4. То я мала величезну допомогу, підтримку і розуміння з її сторони. В неї якраз почався період "самостійності". Вона сама була робила все, що в її можливостях. В мене з братом 7,5 роки різниці, то він теж допомогав моїй мамі з малою "верескулею": взяти на руки, поколисати, нагодувати. Навіть своїх друзів до того залучав хоча його ніхто не заставляв. В мого чоловіка з братом - 13,5 років різниці. То він досі (брат) на нього дивиться як на "якогось малого", який "вклинився" чогось в сім'ю і порушив ідилію. Допомоги не було ані найменшої, як розповідає свекруха. Напевно, в кожній сім'ї, як і людині, то індивідуально. Для себе я зробила висновок, що оптимальна різниця це є від одного рочку десь до 10. Від того часу, коли дітки мають спільні вікові інтереси, і до того віку, коли старші діти ще мають бажання допомогати з малючками. Але повторюся: все індивідуально.
Так точно описали. В мене з сестрою 7 років різниці і ситуація подібна. Тому я не хочу різницю між дітьми більшу, аніж 5 років. Але то все дуже відносне. До народження дитини думала, що хочу 3-4 дітей, тепер непевна що і двоє мені до снаги, хоч і задумуюсь. Чоловік взагалі віджартовується, як щось про дітей говорю
