можна, але простіше зразу добре подивитися і вирішити чи зможеш з цим (з ним) жити. Мені простіше. Дехто любить пригоди.
@Funny girl, а я би Вам радила починати не з розподілу побутових обов'язків, чи обмеження компа, і посудомийки-роботи цієї проблеми не вирішать - Вам бракує чоловіка взагалі, і його підтримки, і його турботи про Вас, і його участі у Ваших справах..., тому, на вихідних, замість драїти кухню (пробачте це і собі, і йому), заохотьте чоловіка провести час з сім'єю поза домом - Вам треба зблизитись, тоді бажання розуміти потреби одне одного і допомагати мали би трохи прокинутись. Ось тоді, коли зловите спільну хвилю, скажіть йому про те, що, роблячи те і те, він дарує Вам любов, і Ви почуваєтесь любленою. Йому теж бракує уваги і смаку до життя, якщо весь час у компі.
Я мала на увазі не "оце мені в ньому не подобається, але нічо, я його перевиховаю", а те, що якщо хочеться щось поміняти в своїй сім'ї, то треба починати з себе. Всі решта підтягнуться
я теж згодна, що завжди потрібно починати с себе. Бо свої недоліки ніхто не хоче помічати. А якщо ви будете їдеальною, чоловік сам намагатиметься вам відповідати
Привіт, прошу поради чи розради, бо за останній місяць майже з'їла, що себе, що чоловіка. Ситуація наступна:чоловік на декілька днів їде на відпочинок з друзями, кликав мене, але для мене їхні плани не цікаві, плюс спочатку там з жінок ніхто не їхав. Ше з вересня ми планували на початку січня поїхати або закордон або на лижі на декілька днів, але через додаткові фінансові витрати і цю поїздку, поїхати нам разом не виходить. Я почала за то обіжатись і дутися, бо на даний момент, я бачу тіки навчання і хаті справи, поїхати розвіятись дуже хочеться. В результаті почались сварки. Чоловік каже, що я егоїстка, бо для мене і моєї родини він робить все, що тіки може, а я не хочу прислухатися хоч раз до нього. В мене на це трошки інше бачення, але доказати йому цього не можу, бо всі мої аргументи він розбиває. Я хочу щоб він розвіявся з одного боку, але з іншого сама хочу відпочити і десь поїхати. Для мене дуже важко іти навіть гуляти кудись без нього, сама нікуди не їздила. Як заспокоїтись в даній ситуації.
я б їхала з ним, куди він хоче, а потім він з вами, куди подобається вам. Так стріляєте у всіх зайців.
Він не дуже і хотів, щоб я їхала, тай можливості трохи не маю їхати. А коли вже сказала, що давай я поїду, виявилось запізно і почула в свій бік коментар :"Ти ж не хочеш бути як колишня жінка мого друга, що всюди за ним хвостом їздила, бо не довіряли йому."
вагомий аргумент. Чоловіки теж хочуть деколи відпочити з друзями. І це потрібно враховувати при подальшому спільному житті. Вам, з часом, теж колись з коліжанками захочеться на морозиво чи в той ж нічний клуб. Так-так, навіть коли є "купка" діток", але Вас тоді ніхто тоді не відпустить. А посєму: ящо ви запізно надумалися їхати - то лишіться вдома. Не закатуйте істерик. Просто акуратно скажіть, що Ви б наступну поїздку хотіли б десь лише вдвох... Очками кліп-кліп і опустили вниз . Плачами, криками і сварками добра не вийде. Вчіться легко маніпулювати чоловіком, але так, щоб він сам хотів це зробити. Усе буде у вас добре .
В нашій сім'ї скоріше він маніпулювання ніж я, бо в мене то все виходить якось незграбно. Дякую, за коментарі)
ну то поїдьте разом кудись де не треба значних коштів, на вікенд хоча б у сусіднє місто. Але вже розвієтесь і трохи нових вражень наберетесь.
а то не треба хитрістю. Ви ж щиро хочете з НИМ поїхати, бути, проводити час? То коли говорите йому це, не в докір кажіть, а з ніжністтю, ніби він вже поїхав, а ви дуже сумуєте без нього... Маніпуляції не повинні бути обманом. Ви маєте самі в це вірити. І бути максимально щирою Я так зрозуміла, що весілля було недавно? тому забуваємо про свій "жіночий максималізм" і стаємо "одним цілим" подружжям.
А я би так і їхала. І їжджу. Але не тому, що не довіряю, а тому, що не уявляю відпочинку без чоловіка. І ситуація: 10 хлопів я одна -- це куди краще, ніж усі парами -- і хлопчики тусуються із хлопчиками, а жінки із жінками. То тільки одна назва "відпочинок сім"ями". Тому діставайте свою заначку -- і їдьте із ним. І крапка.
Завжди є вийнятки з правил. Вашими відносинами я взагалі захоплююся. Те що разом - це чудово! Але таких "іскопаємих" як Ваш чоловік є зовсім і зовсім мало.
Десь так недалеко він їхати не хоче, бо нашо тратити гроші на аби поїхати, якщо їх можна витрати на щось важливіше. Гроші заробляє чоловік, так як я ще навчаюсь. Одружені 2.5 роки. Я майже всюди з ними разом їжджу,таке було щось два чи три рази,що він сам чи їздив чи ночував в палатах. Розумію, що в тому нічого поганого нема, але всеодно дуюсь і обіжаюсь, в результаті чого виходять сварки. Плюс я ще ніколи на стільки часу сама не залишалась. Не уявляю, як то засипати. Хочу позбутись того дурного відчуття, але воно мене замість того, ще більше угнітає(
Ви не повірите! Я вже майже 10 років не можу звикнути засинати без чоловіка! Хоча приходиться деколи... Рановато... як появляться діти - "то лі єщьо будєт"... Так що беремо себе в руки і діємо так, щоб не сваритися.
Ото мене лякає найбільше, якщо я зара настільки не адекватно іноді реагую і часами себе жалію, то шо буде як будуть дітки (