І тут теж Сестра!!! Мені не вистачає ресурсу отак 24/7 активно бавитися-займатись з малим. Він ходить в приватний садок. Там з ними дуже багато займаються. Там друзі, свята, вистави. Він став набагато самостійнішим в садку. Я маю час на спортзал, англійську, покупки і т.д. Але в мене сумнівів не було давати/не давати. Я була чітко настроєна за садок.
@ruda kishka Занадто велика прірва у нас між приватним і державним. Навіть якщо говорити дуже глобально, їх не можна розглядати як однакове явище в житті дитини.
Дівчата, не приплітайте сюди маму і її розвиток. Кожен має право влаштовувати дозвілля своє і дитини, як хоче. Можна подумати, всі мами, які віддали в садок, прям з порога йдуть розвиватися і займатися собою. І я реально не розумію, як мама якоїсь окремої дитини з класу може "на око" визначити, що інша чужа дитина має проблеми з адаптацією через те, що не ходила в садок. Я наприклад взагалі не знаю, які там проблеми чи труднощі мають однокласники малої, бо це не обговорюється на загальних зборах чи в вайберах. І так, моя не садочкова в школі з 9 до 18 кожного дня. Взагалі коркетно буде говорити тільки за свою власну дитину. Я от щодо середньої впевнена, що садок був би їй таким стресом і випробуванням, що і в школі потім будуть проблеми. І я не вірю в ці "статистики", бо кожна дитина має свої потреби.
я писала ті речі, на які мені самі мами несадочкових дітей жалілися. Я не маю часу і бажання слідкувати за чужими дітьми щоб робити якісь собі висновки. Але мені в спілкуванні мами жалілися що не хоче на продовжену йти, що розгублена.розгублений і що іншу дитину точно в садок віддадуть. І то не одна мама. --- дописи об"єднано, Nov 30, 2017 --- А я спілкуюся 'фейс ту фейс')))
До чого тут садок? В садку з розгублених діток виховують впевнених? Додають віри в себе? Може мають індивідуальний підхід до дитини? Чи мама до 6-7 років не бачила, що дитині не комфортно в чужій обстановці? Мама таке питання вирішити не змогла, а садок на 35+ діток, зміг би. Інтересно
@Merry може школа така, що нема бажання залишатися?))) Але ця розмова вже зайшла не в те русло, здається. Бо я собі думаю, якщо дитина зараз в школу не хоче, 3 роки тому вона би і в садок не хотіла. А її би водили через сльози, ну бо ж має звикнути. За 3 роки вже би змирилася і була "шовкова"))) Взагалі легко говорити "садок - то класно", коли власна дитина справді любить туди йти через свій характер. Я маю досвід, коли моя дитина ходила в приватний заклад на 5-6 дітей минулого року в 3 роки. Всі її хвалили, яка вона чемна і акуратна, вона теж не протестувала, але почала постійно пісяти в штани і злитися на дрібниці. І це до неї добре там відносилися, але потім, коли я її таки забрала з занять, вона між іншим розказувала, як якийсь хлопчик був нечемний і вчителька його сварила (сварила - це голосно сказано, насправді, бо там батьки були поруч). І моя дитина так переживала через ті зауваження іншій дитині і ще через шум в кімнаті, що ніякої користі чи задоволення не мала від занять. Я собі уявляю, як би я її в обов'язковому порядку відправила в садок поруч. До речі, цього року ми теж ходимо трошки на заняття, то вона вже спокійніше все сприймає і навіть проситься в попередній заклад. Тому я й не вірю навіть в ті "скарги" інших мам, бо поговорити то можна, але кидати дитину через силу в садок, бо старша погано адаптовується в школі, нормальна мама не буде.
А якщо інша дитина сама по собі ІНША буде? Мене от садок (державний) наразі після 2,5 років близького з ним знайомства не влаштовує по досить багатьох пунктах. Але тішить, що дитина у мене (як і видно було ще в 2 роки) з тих яку, "не перепреш" і об коліно не поламаєш. Тому садок загалом йому не сильно шкодить, але і користі від садка йому реально 0,1 % Розвиток від садка - ну реально то смішно: дітям в середній групі (4-5років) не дають ножиць в руки і вирізають деталі аплікації замість них а ще вчать рахувати до 5! У ситуації державного садка коли 35+ дітей на одну виховательку зовсімнегеніяпедагогіки питання віддавати чи ні дитину в садок, як на мене, вирішуватися має, виходячи з формули: "потенційна користь для мами vs потенційна шкода для дитини". Саме шкода, бо користі для дітей там реально - кіт наплакав. А розвивалки і соціалізувалки є й інші, значно кращі, менш затратні по часу в т.ч. абсолютно безкоштовні або дуууже дешеві (ті ж гуртки і секції)
для дитини-екстраверта садок дуже потрібен. Там є то постійне спілкування яке вони хочуть. --- дописи об"єднано, Nov 30, 2017 --- не всім на користь так як і не всім на шкоду як думаєте ви)
Або не шовкова. В нас в будинку є хлопчик, раніше був дуже спокійною дитиною, такий, що скоріше сам бавитись буде, ніж з іншими дітками. Уникав завжди всяких супер подвижних, шумних ігор, біганини і т.д. Вони з моїм Сашком могли годинами пісок ліпити, лиш би ніхто не заважав. Але отой гіпер спокій, домашність дитини розглядали як рису, яка обов’язково має зіпсувати йому життя. Я все час чула : « а як піде в школу», « йому треба привикати до дітей», « він мусить розуміти, що мама/баба не завжди поруч» і т.д. Малого в три з чимось роки віддали в садок, садок дитині не пішов, а його водили далі, « бо то ж треба зламати». В результаті дитина спочатку стала максимально закритою, не контактною. Бабуся казала, що його в садочку ображають, а він ніяк не може второпати, що треба здачу давати. Зараз йому шість і він агресивний. Превентивно. Він перший нахамить, образить, так ніби відстоює якусь свою територію, перш ніж туди хтось не запхався. Я не кажу, що вина повністю на садку, вина більше а мамі і бабі, які покладали на садок завеликі надії. Думаю, якби ним вдома займалися і поступово пропрацьовували, те, що вважали проблемою, дитина зараз була би інакша. Школа життя спрацювала явно про нього. Я один раз наважилась запитати навіщо вони продовжують водити дитину в садок, самі ж розказують, що йому там важко, у відповідь почула: « та ж мусить привикати!». Безтурботних, світлих, яскравих років дитинства не так вже й багато у житті, невже змалку треба влаштовувати дітям «школу життя», де вони мають звикнути до незручностей, яких ми, дорослі, в своєму дорослому житті, уникаємо
Там є постійний шум і 3 дитини на 1 метр квадратний, які втомлюють навіть дитину-екстраверта - повірте. Ну і дитина-екстраверт не дорівнює дитина, що любить марширувати рядами. І часом йому хотілось би помалювати коли всі танцюють чи навпаки, а нізя, не положено... Мій от екстраверт і коли ми хоч один день вдома стогне "пішлииии кудись чи поїхали... в гості до тьоті Іри чи тьоті Марії і їх діток... або автобусом кудись поїхали..." В садок не сильно проситься (хоч не плаче і не стогне ніколи коли туди йде, бо просто знає, що права голосу в тому питанні у нього немає )
А ще виховательки, які майже весь час говорять підвищеним тоном. Думаю при такій кількості діток на одного «педагога» інакше важко. Та й кричать вони, зазвичай, без агресії. Але ж кричать. Хто хоче щоб з ним так розмовляли ? Я- ні
Ви бачили інші державні садки, якщо зняти рожеві окуляри? Інакше як "всі роблять однаково" там не вийде, в т.ч. через кількість дітей, ну і парадигма в державних садках саме така "всі мають бути однакові". Він не проститься, бо знає що є цікавіші варіанти але від "безисходності" просидівши тиждень хворий вдома може і в садок попроситися - ну хоч кудись пішли Моя дитина НЕ ненавидить садок, але й точно не обожнює (як може часом здатися зі сторони, доречі ). Йому загалом там "нормальненько". Але мені з вільним для роботи часом, який утворюється коли малий ходить в садок, значно краще як "нормальненько". Тому ми ходимо в садок. У моїй формулі для нашої окремо взятої пари мама-дитина переважає користь для мами, бо шкода для дитини не така вже й велика
Ніхто не хоче, і ніхто не хоче щоб дітки били один одного, тощо. Але життя таке що рано чи пізно дитина з тим зтикнеться. Під спідницю не заховаєш.
Тобто коли дитина в три роки стикається з тиском з боку чужого дорослого то є нормально ? І в майбутньому з цього може бути користь дитині ?
не нормально, і про це з вихователями треба говорити. Ну і не всі вони такі погані. На самому початку у нас один раз була розмова з вихователем і більше проблем не виникало, донька їх любила і в гості запрошувала і досі тепло згадує --- дописи об"єднано, Nov 30, 2017 --- моя старша донька- гіперактивний екстраверт, проте їй дозволялось не робити те саме що й інші якщо вона не хотіла чи не могла всидіти. Вихователі поставились з розумінням, за що їм вдячна.
Вони не погані. У нас вихователі нормальні (саме нормальні а не хороші ). Але: 1. вони частина системи, виходити з якої загалом не сильно мають бажання, 2. умови роботи (кількість дітей в групах) дійсно зовсім не вкладаються ні в які рамки 3. вони не мають жодних стимулів робити краще, як оте "нормальненько" - ні премій, не заохочень, ні поліпшень умов праці їм не світить (ну хіба яка мамочка на радостях коробку цукерок принесе), 4. вони не підвищують кваліфікації на добровільних засадах (курси, нові методитки і т.д.) бо їм то НЕ треба, досі працюють за методиками ще Радянського Союзу а світ-то змінився... 5. загалом немає майже жодного нормального контролю за СПРАВЖНЬОЮ (а не паперовою) роботою вихователя, все виключно на його совісті, а публічними стають хіба якісь екстремальні випадки --- дописи об"єднано, Nov 30, 2017 --- у нас теж під дулами автоматів не заставляють Але і не вникають сильно у потреби дитини, бо: 1. навіщо їм то не потрібно? 2.дітей дійсно забагато.
Я й не кажу, що погані. Наша родичка є вихователькою в львівському садку. Якраз з тих, до які батьки дуже хочуть потрапити. Каже, що весь час мусить кричати (без агресії!), бо по іншому її просто не чують.
