Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

ООо, сестра! Правда для мене це була супер-пупер-мега врочистість, яку я взагалі не очікувала, бо муж щось останній раз запікав надцять років тому. Якщо ще врахувати, що тут й духовка газова, а не електрична ,й зламаний отой показник температури .
Короч , додому я попала десь в 20.30, бо теж ходила ще на чай з кумою, все мені мало було .
А дома таакі аромати!...Муж запікав стегна індика й картоплю по-селянськи. То я ще холодної картопельки поїла (слова мужа - "ну ти ж казала, що в 18.00 вже точно будеш"), зажувала залишками м"яска (у великій сім"ї зубами не щолкають) і якось нетипово для мене швидко пішла спати.
Забрала Аню з садочка..Вона вже 3 день ходить, але сьогодні щось плакала.Ще трохи і їхатиму по Сашку, так погода й дорога - бррр....

 

в когось чоловіки щось запікають цікавий, інший світ.

але дорога машиною - то все ж інший брр, ніж маршруткою. Ліміт в 50 км на годину, дистанція більша (яку паразити будуть однозначно сприймати як "моє місце, щоб перестроїтись") - і все буде ґут, у вас і в мене

 

@Happy Fiancee в Ленне теж важко звести ручки. Для таких дрібненьких, то хіба пуховички Колумбія зручні будуть, але ціни там високі.
Я малого на сон возила на вулицю, хоч ми мали Ленне всеодно малий не хотів одягати. А шапка, ,то взагалі окрема історія )))

 

Та лан. Рома минулу зиму в морози відбігав в позиченому ленне, нормуль. він в мене живчик. нічо. гольф.штани.шапка і впірьод) але то в мороз 5-10. а до мінус 5 комбез хендмейд бай мама ..

 

Скоро ж ти добралася!

Я вчора допоки припленталася додому - курТка мокра і ніяка печена куРка мене не чекала... А мій любий...ех.... просила купити хлібчика, цукерочок собі на дорогу і гроші зняти

поки він в відрядження - можуть прийти ставити вікно

- а він трошки "забувся". То я не роздягаючись (в тій же мокрій куртці) попленталась знову надвір. Йду змерзла, мокра, голодна... незчулася, як в мене в роті "само жується" котлетка з салатиками в лаваші .

Нє, ну я ж не винна що воно біля самого банкомату!!!

Ще від вчора мусолила мене думка з чого почалася моя "активність" на ДП. Добре що в мене так мало дописів... Подумала як би то шукали, хто таки дійсно активний .

модератори і адміни не рахуються. В них точно є свої "експрес-методи"

. Коротше, був в мене напад СБ. Але таки знайшла. Тепер думаю: воно мені треба було?

А, і ще: виграла я сьогодні одне заняття в @Kiwi Fitness . І то фігня що це пробне заняття для бажаючих . Сам факт: виграла! Тепер думаю, чи попаду я на нього .

 

Давай тепер, пиши, з чого, бо я ж не спатиму .

Та в тому то й справа - останній раз це було дуже-дуже давно. І ніби підстав аж таких не було , але вийшла просто врочистість.

 

Маєш 2 варіанти: або самій полистати, або провести паралель з датою реєстрації.
Або на каві розповім. 3й варіант

 

Розхворілася Аня. Сидимо вдома і киснемо.
Підсилює прозу ще той факт, що педіатра толкового так і не маємо. Вчора ще з одним познайомилися. Заплатили 150 грн за прийом, а отримали "тє же яйца, только в профіль" ( ...ферони - наше все). Скоро в малечі мед. картка буде як атлас країн світу.
Підкиньте врочистості, а?

 

В нас та сама проза ще від літа тягнеться — перепливає одне в друге і обростає новими неприємностями. Ще в житті мені малий так не хворів..
Врочистість — синка буде в складі шкільної «делегації» на конференції з журналістики, і, схоже, наймолодшим її учасником. Побачить журфак зсередини )
Врочистість, яка коштувала мені грошей на перефарбування і зусиль з відновлення висушеного цим процесом волосся — я таки посвітлішала. Тепер відрощую довжину.) Все, як завжди — довге мені заважає, коротке не вкладається, середнє якесь не таке )) отак і живу ))
Проза моя в тому, що я, схоже, впадаю в сплячку. «Говорити, ходити і думати лінь» А може, то і врочистість ) Та хто ж мені дасть заснути. Тому, допиваючи велике гарбузове лате з кардамоном — вперед і з піснею. Лате є гарантією, що я не виключусь принаймні до обіду. А взагалі, таки пора відмовлятись від кави. Зважаючи на те, що зараз вдома залишилась одна чайна ложечка сього напою, це добрий привід таки наважитись на такий крок.. сьогодні.. можливо.. Що з того вийде — напишу )
День обіцяє бути класично «гонним», і це добре, бо не буду мати часу «вбивати час» і забивати собі голову дурницями.
І ще в рамках реклами: кому потрібне нове пальто оверсайз розміру М — то до мене. Це на мені воно висить, як на вішалці, а на вас буде чіча-ляля. Таак вже хочу його продати , бо маю деякі передноворічні наміри, а воно ж — як зачароване..

 

О, а я думаю шо то зі мною таке? А то - сплячка
Проза - другий день з малим вдома сидимо. Вчора, наче більше "про всяк випадок", бо десь там в обох в носі булькало, але вже вдень стало ясно, що "цей дощ надовго" Так мені щось вааажко... Дитьо другий день надвір проситься а я ледве по хаті тиняюся, наче, і Т великої немає, але якась я ніякуща Влад, хоч і кашляє більше, але явно почуває себе краще... Треба буде таки зробити над собою зусилля і виповзти хоч трохи ті соплі провітрити, бо ще одни день в хаті з тим активним товаріщЄм я точно не переживу: "маааам, а ми що, сьогодні знов вдома? мааам, ну поїхали хоч куди-небудь, або пішли кудиииись, все одно куди"
Врочистістю (щоб було ) хай буде те, що маємо цілу купу всяких вареньок від мам і бабушки - і смородина, і малина, і кизил є з чого чайочки і компотики смачненькі калатати

 

Яскраві сни і яскраве життя. Серіали відпочивають лягаю ввечері спати з думкою: цікаво, що за повнометражка насниться? Прокидаюся з думкою: цікаво, чим же нині продовжиться весь цей двіж, який триває і все закручується?
Врочистісь - вдома прибрано, на роботі все ок, діти радісно пішли до школи і садочка, а я сиджу у лігві бюрократії і щохвилини стаю ближче на півкрочка до завершення Справ-2017. Неочікувано для себе прояснила ще одну штуку, яка мені ой як знадобиться в п'ятницю. І то добре є.
Хочу їсти - як завжди але не хочу всіх тих лавашів, бананів і печеньок. Хочу гречки, печених яблук, квашеної капусти, терпкої хурми. А о 16 нестерпно захочу шоколаду, тому маю "заначку" вдома.
Надворі класний такий морозець. По дорозі до садочка хрупали лід на калюжах, стрибаючи на них
Настрій - хочу шампанського. 30 грамів, ага але доброго.
І то лише вівторок гарного всім передзимового дня!

 

Тішуся як слон: нарешті я поміняла замочок в зимових утеплених джинсах! Саменька, своїми руцями!
Проза: я в них " 2 тижні спустя" не влажуся

. А то все мій ПМСсик посприяв.... Тепер думаю, як то в них влізти...
Ну, звичайно ж, під ці думки п"ю гарячий чай з настоянкою і закусюю медом . Щось мене морозить і горло поболює. Бо в хаті такий "витверезник"

вже не тільки в ванній

... що вже починаю подумувати, куди б перевезти пральну машинку, як почнуться морози, з ванної, аби бачок не розірвало!!!
Ану-ну, хто там ще мріяв жити "в романтичному і сповненому духом минулих часів" старому історичному будинку?! Особисто я - НЕ рекомендую!!! В крайньому випадку, запрошую на безкоштовний однодобовий тур

: входить атракція "поспи в сведрику", тренінг "експрес відвідування туалету", контрасний душ без температурної зміни води (залежить якою стороною розвертаєшся до УФО), відчути себе на 200 років старшою, і гріти руки над вогнем плитки , а також знову привчити себе спати з коханим під однією ковдрою...

Згадую, як колись жили на Франка теж в старому будинку, то палили в п"єці дровами і відкривали дверцята щоб тепло хоч трохи йшло на хату, а не під ту 4хметрову стелю !!! А тут п"єців нема... знесли ще "асвабадітєлі". Батареї десь там трохи нагрівають, але ми вже в шоці від рахунків. То лі єщбо будєт...

 

я вміщаю себе рівно у свій запланований гардероб: 2 шерстяні сукні (один фасон, 2 кольори), одна трикотажна, одна вечірня і одна... ой, в неї якраз вже ні І в пуховик наразі теж. І в черевики
Врочистість - знайшла цукерку на кухні. Вчора розгорнула її, але мене хтось покликав і я зрозуміти не могла, куди її поклала. А зараз пляшку з олією підіймаю, а вона - ондечки, чудова моя цукеронька тож я її з несолодкою кавою нямнямням - і готова до нових звершень.
Правда, звершень треба їжачити стільки, що на каву до тої цукерочки тричі випарювалась вода - не було коли вимкнути. Але це врочистість, мені зараз дуже багато всього треба робити і вчитись. Чим і займаюсь.
Проза - портфель Дми йому замалий. І надірвався від перевантаження. Тож куплю йому обновку. Цікаво, скільки зараз коштують ранці.
Врочистість - маю після завершення робочого дня забігти у дрібній справі до старої знайомої, яку давно не бачила. Скучила за нею, з радістю перемовлюсь кількома словами. Проза - робочий день завершиться о 20:30, тож це буде нічна прогулянка. Може, взяти з собою Вуцьку? Вона любить "гуляти в ніч".
До речі, про доцю Сьогодні урочисто відбулась репатріація Мурах в її групу садочка. І вона дуже добре повернулась, скучила за подружками. А Їжак розридався, бо, з одного боку, йому добре було з Вірусею, а з іншого - все ж тяжкувато було чутись постійно відповідальним за неї. Виглядає так, що - добре ,що все добре. Ну і карантинний період завершився, вона не захворіла. Отже, злі роти, які стукарили на те, що "безвідповідальна мамашка водить хворих дітей у групу" нарешті закриються. А я занесу Сергійковій виховательці цукерок (з алкогольною начинкою, ггг) на знак вдячності за її терпіння.
Цукерки? Як же хочеться ще шоколаду. Важитись вже боюся хоча, шоколад - то одна з моїх забаганок, а інші дуже навіть здорові - гречка, печені яблука, грузинський лаваш, запечений з моцареллою, квашена капуста, гранати... Вирішено: шоколаду - бути!

А, і ще проза. Я б'ю рекорди дурнуватих травм. Маю опік на повіці! Смажила насіння льону, розпечена насінинка вистрибнула з пательні і добре, що око рефлекторно закрилось. До повіки пришкварилась вмить добре, що то рухома частина, на загал ніби не видно.
А щойно припинила боліти нога, яку я потягнула, зашпортавшись в темну пору доби. Зав'язувати з тими гуляннями чи як? І з льоном...
Всім здоров'я і шоколаду!

 

в мене нині виявилося більше врочистості, ніж можна було собі напланувати, враховуючи ще не виздоровілу дитину. А власне все воно і було непланове. Чоловік досить рано повернувся з роботи, щей з купою смачних закупів (типу з нагоди зарплати). Ну і я вийшла трохи надвір, бо ще від неділі не виходила... І от власне , коли стаються такі непланові можливості десь піти, то я зазвичай трохи в ступорі, бо не знаю куди і чого мені йти , та ще і темрява надворі мене взагалі не надихає десь лазити. Так що все відбулося походом в хімчистку з курткою, яку невідомо чи відчистять від шоколаду, який я там нахляпала ще рік тому і вже двічі прала, але казали, що варто спробувати, бо хімія там у них моцна - ну хай пробують. Ще купила собі хатні капці, хоч я їх і не ношу дуже вдома, але на балкон тепер зимно вискакувати босяком.

Пробну порцію тіста на імбирне печиво щойно нині ввечері нарешті вдалося замісити, будемо завтра мати забавлянку, бо татко наш завтра точно не скоро повернеться, ще має справи після роботи. А ще вчора завершила фетрового сніговичка, а нині взялася за невелику рукавичку.

А от вага моя... то така моя затяжна проза (( Поки чоловік був у лікарні, то я під впливом стресу таки наїла майже кілограм, якого не можу позбутися. Тепер ото дитя хворіє - а я все заїдаю солоденьким. Тай взагалі важче зараз, ніж влітку - тоді завжди під руками були помідор-огірок, ну і взагалі менше хотілося їсти, а більше пити. А тепер все зовсім навпаки ((( А для мене те худнення мега-важливе в цілях майбутнього планування, а власне то було одне з досить строгих завдань лікаря.
А ще я тепер так сплю як ведмідь. Дитина хвора і спить тепер більше, і я ото біля неї сплю тай сплю. Влітку вистачало годин 7, а тепер... просто не розумію що то за сплячка така. Кожного ранку думаю, що от нарешті відіспалася, завтра вже певно раніше встану, а завтра те саме...

 

У мене абсолютно протилежний результат. Хвора доця погано спить вночі, а вдень взагалі - аж 25 хвилин. Десь між 19 та 20 годинами я перетворююсь на німого і глухого привида. Взагалі, почуваю себе поганенько, особливо морально. Погода прогулянкам з кашляючою дитиною не сприяє, тому сидимо вдома. Як в*язні.

кого б напрягти принести фетру...

А, врочистість: маю хорошу книжку. Піду почитаю.
Усім здоров*я!

 

І я до компанії. Маємо якусь віруску, правда, без температури, але соооплі, ще таких не бачила, дитя мучиться, хропить в ночі, будиться в просить цицю. А я вже то діло якось вмудрилася звести до кількох хвилин.а тепер по новій. Все, як тільки виздоровіє відлучатися, різко, переплаче та й усе, бо то вже занадто, такими темпами можна до шкільного віку догодувати. А може і нормально сприйме, ну надіюся. Ми гуляти ходили, ну бо ж як не гуляти, але я вчора замерзла, а вже горло трохи чула, то сьогодні ледь говорю. Якщо врахувати, що малий казок просить, то трохи печаль. Так, напевно, вдома сьогодні будемо. Ну але спробую трохи поприбирати. Борщик треба зварити. Тільки б мацьоп швидко одужав, бо то у нас від минулої середи, сходили, називається , в неділю в дитячу планету (((

 

Як я чекаю цього часу... Як же я любила читати малим казочки перед сном, так виразно, міняла голоси, коментували, хіхікали . В мене поки період колисання, тільки руці і "а-а-а, а-а-а...". Від колискових не засинає. Йой, нам вже 7 місяців!
Врочистість - в чоловіка зарплата, проза - майже всю її віддаємо, бо позичали на квартиру. Туди ж врочистість - це ОСТАННЯ віддача!!! Все!!! 4 роки КАБАЛИ! Нап'ємося, і відкладемо на море, на лижі, на зуби, на ремонт машини,... М-да, щось забагато хочеться, розкатала губу.
Старша з тими уроками сидить до ночі, і шкода її, і інакше не можна, були погані оцінки.
Середульша пішла на стречінг у фітнес-залі, щаслива. Потім ще може щось їй підключу, бо вдома з підвіконня на диван стрибала, спортсменка.
А я? Я хочу нормального пухнастого снігу і виспатися.

 

У нас проза - обидвоє з малим вдома шмаркаті... А я мала плани робочі трошки на п'ятницю, ех тепер щось дуже сумніваюся, що мені і Владу за сьогоднішній день вдасться настільки "вичухатися" щоб завтра йти по роботАх... Ох, завтра ще й збори батьківські в саду, які я точно пропускати не збираюся, бо вже налаштована воювати - дитині лишилося в тій групі менш як 1,5 роки вчитися, і я категорично не хочу здавати ніяких грошей ні на постіль, ні на шафки, ні на інші дурниці за вийнятком хіба цукерок на НР.
А взагалі, від того сидіння вдома і болячок настрій сильно сприяє "битвам" - вчора дуже голосно "наїхала" на дядька, що хотів на Новій пошті без черги тихенько проскочити "бо мені треба до 17 відправити", і то після того, як я з В вже хвилин 20 в тій черзі проваланцалася, ох я тому дядьку розказала
Врочистість - мені вже явно трохи легше на голову, будем думати, що діло йде на поправку. Влад теж старанно організовує мені врочистості, моя дитина останнім часом "помішалася" на сердечках - то картини мені з хмарками малює у вигляді сердечка, то вирізає сердечко "для вас з татом, щоб ви любилися" Ну і вчора ми з ним таки почали трооошечки підготовку до НР - із залишків кольорового піску з набору організували 2 листівки. Ще штуки 4 "наваєямо" - і всі бабусі-хресні будуть забезпечені подарунками до свят
На сьогодні маю заплановану ще врочистість: накупити собі помідорок і організувати салат зі сметаною і веееликою кількістю часнику - будем віруси ганяти. Тепер би ще набратися натхнення і таки з дому в магазин виповзти... Ну і по дорозі придумати ще якусь більш "нормальну" страву, бо муж салатик на вечерю не зрозуміє точно

 

@Arapeta я теж казки люблю, правда малий їх ще толком не слухає, сторінки перегортає, в основному на сон розповідаю, то його заспокоює і він засинає, але то годину треба говорити. Сьогодні вночі розбудився, мучать його ті соплі і каже - про рукавичку. А в мене голос пропав, слова сказати не можу, тільки сичу ((( зараз вже трохи пропустило

 

ех і в мене план з 6ти пунктів на сьогодні. а я хочу тільки

в суботу маю останнє заняття і все - па-па, робота. хоч і цікаво, але готуватися ночами то таки недобре для мого здоров*я. вчора сиділа до 2.30, нині-зомбі.
муж на роботі, К в садку, Кві малює. гуляти не піду, бо сил не маю. але треба якось сподвигнути себе на ліплення вареників(один з пунктів плану).
а загалом-рукодільна робота. я це люблю. перед святами треба трохи напружитися і тоді вже буду відпочивати.