Відповідь: Порадилася з подругою... Не факт.І ще думаю,що не варто ділитись всім з чоловіком.Чоловіки люблять ,коли жінка перед ними-завжди цвіте і пахне.Неохайна жінказ скуйовдженим волоссям і скорботою в очах через свої жіночі проблеми-їх відштовхує. Чому заводять коханок? Бо вона перед ним-завжди в хорошому настрої, завжди доглянута,готова вислухати і не напрягає своїми проблемами. ---------- Додано в 00:22 ---------- Попередній допис був написаний в 00:03 ---------- La asiano -щаслива людина.Я давно знизила планку стосовно друзів. Це мені лише сниться.А так повинно бути.Мені не вистачає ні уваги друзів, ні цікавих зустрічей. Зараз стараюсь самою багато чим цікавитись, самою змінюватись.Починати треба з себе. може зявляться нові друзі.Розмовами старих друзів лише про дітей, хвороби і старими згадками про минулі студенські роки -ситий не будеш. Дехто після одруження змінився,навіть хлопці ,спільні з чоловіком друзі.Не дзвонять по півроку,а живемо -поблизу.
Відповідь: Порадилася з подругою... У мене подруг немає, незнаю чи нажаль чи то добре. Є коліжанки. З одними можу побалакати про робочі моменти, з іншими про жіночі дрібнички, ще з іншими про всяке-різне, але не про особисте Але всього про мене незнає ніхто. Можливо так вплинув досвід з минулого, бо стикнулася з тим, що довіряти повністю не можна нікому... Надіюся, що колись таки набуду справжніх подруг, і навчуся знову їм довіряти Для всього є чоловік і мама, але і з ними звичайно не про все поговориш... хоча 99% таки про все можна
Відповідь: Порадилася з подругою... ну порада подруги- це одне, але своя голова на плечах краще! так я майбутній дуже майбутній психолог то я даю часто поради! але завжди говорю те що думаю та попереджаю що це тільки моя думка а подруга має зробити так як вважає за потрібне! а не так як скажу я! тим більше я часто тільки вислуховую що і роблять психологи деколи я просто щось розказую про інші випадки то деякі просто самі роблять висновки без мене!
Відповідь: Порадилася з подругою... а от в мене чомусь завжди таке було, що коліжанки радять, я слухаю, а виходить навпаки ( Тому , якщо маю якусь дилему, чи проблему - можу запитати коханого, чи рідних - та ніяк не коліжанку!
Відповідь: Порадилася з подругою... розповім свою історію. У школі дружила з 5 дівчатами. Нас називали "великолепная шестьорка". Було багато всяких ситуацій, як, напевно, у кожного у шкільні роки. Я першою вийшла заміж, і вчилася не у Львові, тому дуже швидко втратила із більшістю зв’язок. Тільки одну з них можу щиро назвати справжньо подругою, і дуже мені шкода, що нас розділяє далека відстань (вона зараз в Штатах). Сьогодні в мене обмежене коло друзів і знайомих. Це не тому, що мало спілкування, а тому, що мені так зручно. Я не можу віднести себе до числа тих людей, котрі звикли плакатися комусь у сорочку. Для спілкування про одяг, журнали, похід на чашку кави мені достатньо 2-3 знайомих. І коліжанка, котра із статусу знайомої переходить у статус подруги теж є. Сестричка моя рідна - то мій скарб. Ми навіть не сестри, такі собі бойові подруги.:tanksmile: Шкода мені, що з мамою не можу поговорити про все і різне. Так склалося, шо в юності мама не говорила зі мною "по душам", і зараз якось не можу я мамі так відкритися. Чоловік теж входить доскладу "самих -самих" В моїй душі є місце і для знайомих, і коліжанок, і друзів, і є щось тільки для мене. така вже в мене натура. Не тому, що брак довіри до оточуючих, просто без того "тільки мого" не буду себе собою почувати. А всім іншим бажаю тільки СПРАВЖНІХ подруг :dance2:
Відповідь: Порадилася з подругою... було в мене теж в школі бугуто коліжанок... спочатку одна компанія, потім інша... потім якось так сталося, що я свідомо почала від того відходити... стало нецікаво. почалося навчання в універі, а там свої інтереси і вже своя інша компанія... найкраща подруга ? є... але рідко якось з нею спілкуємось, а зараз і бачитись перестали, в неї робота, в мене навчаня, коли на вихідних кличе кудись піти - то в мене вже свої плани з коханим, або просто банально хочеться побути вдома і нікуди не вилазити... а так я обережна у виборі найліпшої коліжанки, маю негативний досвід...
Відповідь: Порадилася з подругою... О і в мене так само))) Тішуся, що вони в мене є! Якраз нещодавно пережила ситуацію, коли з "найкращою" подругою відносини зайшли у глухий кут. ---------- Додано в 17:30 ---------- Попередній допис був написаний в 17:04 ---------- Дякую Вам за такі точні і влучні слова! ---------- Додано в 17:54 ---------- Попередній допис був написаний в 17:30 ---------- В мене аналогічна ситуація. І не знаю, як цьому зарадити. Чи то вона на мене якісь образи тримає, чи то з плином часу інша стала, не знаю. Шкода, боляче, що так сталося, але нема на то ради. От перечитувала тут дописи, і багато корисної інформації почерпнула для себе, багато порад знайшла для себе. Дякую за те, що є така тема, і є ДП!!!!
Відповідь: Порадилася з подругою... Знаєте, колись такий вислів чула:"Часи йдуть, часи змінюються і ми змінюємося разом з ними." Власне, що змінюємося ми, змінюються наші подруги. Ситуація Ваша мені дуже близька, так як моя подруга, абсолютно ідентично поступає. Крім своєї дитини нічого іншого не бачить. У всіх діти, але не можна відгороджуватися від світу і від життя. Раніше дзвонила по 5 раз на день, тепер навіть раз на тиждень не подзвонить, весь час тільки я мушу дзвонити.Трубку через раз піднімає., не передзвонює... Ой, чим більше пишу, тим більше розстроююся через цю ситуацію. Обідно, коли ти до людини всім серцем, а вона тебе десь має...
Відповідь: Порадилася з подругою... це перший раз коли я цей аргумент використовую, але ... своїх народите - прийдете нам розкажете як часто до подруг дзвоните.
Відповідь: Порадилася з подругою... Знаєте, я теж маю одну коліжанку, з якою ми дружимо вже більше 8 років і жодного разу не сварилися. Так от, я їй можу і раз в 2 тижні подзвонити, а вона мені. Але, тим не менше, не вважаю, що в нас якась не така дружба. Так нам обом пасує. В неї своє життя, в мене своє, часом не вистачає часу для дзвінків. І мене, якщо чесно, отакі дзвінки часті напрягають. Теж були товаришки спеціально не називаю словом "коліжанки", бо то інакше, то багато хто пробував дзвонити кожен день, і завжди якісь пропозиції на вихідні і нав"язування. Мені від такого аж дихати важко. Але то, може, я така людина. Просто для мене дружба не вимірюється в дзінках і зустрічах.
Відповідь: Порадилася з подругою... кажуть в карму, що вже народили... тоді я ще менше вас розумію а особливо в їх частоті
Відповідь: Порадилася з подругою... Я теж так думаю,що дійсно хороших подруг дужееееее мало.Та,яка би щиро порадила не в свою користь..краще в таких випадках,звертатись до мами,а якщо це щось таке,про що мамі краще не знати,тоді до коханого або постаратись вирішити все самій.З подругами хіба по магазинам ходити і то порадити можуть погано))
Відповідь: Порадилася з подругою... Все вірно, але просто раніше все було зовсім по іншому. Коли вона була розлучена, лишилася з дитиною, то я було її "жилеткою", в яку вона приходила плакатися, дзвонити могла по 5 раз на день, бо їй скучно... Коли заради того, щоб вона не лишалася сама на свята, я не їхала в село чи на дачу, щоб їй не було самотньо, коли йшла гуляти з чоловіком і малим, чи їхали десь на екскурсії зажди брали її і її дитину з собою, коли вона знайшла собі нового чоловіка(не львівського), мій чоловік шукав йому по своїх знайомих роботу...ой ще купу всього писати можна....Тому мене й обіжає таке її ставлення до себе зараз. Я розумію мала дитина(народила вдруге) не привід для щоденних зустрічей і телефонних розмов годинами, але ж вона зовсім змінилася! Вона може підняти трубку і сказати я пізніше передзвоню і передзвонити через тиждень. Ну хіба то є нормально? Не думаю. Нехай мене зараз закидають камінням, але я вважаю, що вона не права. ---------- Додано в 18:05 ---------- Попередній допис був написаний в 17:56 ---------- Я також не люблю отих нав"язувань. І сама не люблю нав"язуватися. Може якби була іншою, то порозставляла б давно всі крапки над І.
Відповідь: Порадилася з подругою... ну і шо? вважаєте від того вашу дружбу слабшою? Я можу подругу і з днем народження привітати пізніше на 2 дні ( бо коли памьятаю що треба привітати не маю часу, а коли час маю вже не памьятаю, бо з дітьми загружена по вуха і кручусь як білка в колесі). А ще можу зі своєю подругою чи кумою взагалі раз на місяць поспілкуватись, а можу щотижня. Бо і вони і я зайняті люди, ніхто з нас не сидить на гіпнотизує телефон коли той нарешті задзвонить. У мене часом навіть немає часу про існування телефону згадати... а вот тут ви не праві... бо якщо ви допомагали від щирого серця, бо могли і справді хотіли допомогти, то робиться це бєзвоздмєздно і не варто потім себе переконувати що вам тепер винні на все життя. А взагалі оті дзвінки то така фігня, з подругою або добре і пофігу як часто спілкуєтесь, або не добре, а тоді і щодня дзвінки не допоможуть.
Відповідь: Порадилася з подругою... Воно все вірно, можливо і я не права, можливо забагато брала на себе тоді, а тепер дійсно, чекаю віддачі..... Фігня фігньою, але мені від того не лекше. Просто вона помінялася зараз по відношенню до мене однозначно. Можливо то я така людина, можливо я забагато собі надумую. Побачимо, як воно далі буде. Час все розставить на свої місця.
Відповідь: Порадилася з подругою... як на мене у вас просто забагато вільного часу а вообще, ніц страшного не станеться якщо дзвонити першою, за умови що є про що поговорити. Але якщо там дійсно людина загружена, то треба це розуміти. У всіх діти різні, у всіх умови різні, у всіх ситуації різні.
Відповідь: Порадилася з подругою... я практично ні з ким не зідзвонююсь. Зустрічаюсь з подругами рідко, бо більшість у Львові, а просто поговорити часу дуже і немає. Можна списатись при потребі. Часто дзвоню хіба мамі, сестрі час від часу - от справді щоб просто полялякати.
Відповідь: Порадилася з подругою... Так, напевно часу трохи є))))) Завдяки вашим порадам, багато чого зрозуміла і переосмислила. Дякую!
От не знайшла куди написати. Прошу поради. Так сталося, що звільнилася з улюбленої роботи (за сімейними обставинами). При звільненні прозвучала фраза, що якщо я захочу повернутись назад "прошу дуже, твій комп і твій стіл тебе чекає"... через 2 місяці я готова була вернутись на роботу. Але все виявилось не так просто. Тепер сама ситуація. Моя коліжанка і моя начальниця куми. Ще до мого звільнення кумасі "жорстоко" посварились, просто там навіть слова не добирались. На той час я ще працювала. Тоді до мене притензій не було. Коли ж я висловила бажання повернутись на роботу, мені сказали, що мене не візьмуть, бо я з роботи виношу інформацію (насправді цього не було). Між подіями термін у пів року. Як мені поводитись? Зробити вигляд - не хочете мене брати - ну і не треба? Чи "здати" справжнього інформатора коліжанки? Бо насправді інформацію вона отримувала з іншого джерела, але подумали на мене, ну бо так, напевне було зручно... Додам, що за тією роботою справді шкодую, але думаю, що оте моє "виправдання" просто можуть не почути... наразі у мене просто депресія і образа не весь несправедливий світ((
повернення в такий специфічний колектив.. то вже вам вирішувати чи вартує , ще й після таких звинувачень. Але піти мовчки — теж не діло. Я особисто сказала б «Що ж, дуже дякую, що ви такої «високої» думки про мене. Та все ж на майбутнє раджу придивитися до ... . А я не можу працювати з людьми, які мені не довіряють. Бувайте, будьте чемні, не сваріться». І хай між собою сваряться далі, мені в спину кричать, чи назад припрошують, і хай та інформатор про мене думає що завгодно. Це не те місце, за яким особисто я би сумувала. Хіба що ви володієте навиками виживання в тераріумі, полюбляєте їх використовувати і бачите зміст чіплятися за це місце попри все.. Зрештою, якщо робота улюблена, то, якщо вибачаться — подумаєте. А якщо вас далі матимуть за інформатора і виштовхуватимуть — ну то нема ради, може, й на краще.
