Дівчата, комусь поїздка на 2 місяці в Тайланд буде не подарунок, а побутова потреба, бо для нервів жінці корисно, а іншій - і швабра -подарунок, бо шматою не треба мити Є корисна штука, Wish List, яка дуже спрощує всі оці драми з подарунками. Треба всього лиш обом виділити час, написати бажане/потрібне, а потім члени сім"ї лише виберуть якийсь з пунктів. А що в цьому списку буде -комбайн, чоботи чи 1001 троянда - це вже справа кожного, на смак і колір всі фломастери різні))
Я нормально ставлюсь до практичних подарунків, якщо вони бажані. Але терпіти не можу, коли за мене вирішують, що мені треба покривало чи там набір посуду. Таке моя мама любить робити. Я їй про то кажу постійно, але ніяк не доходить. Як кажу, що краще грошима і я собі куплю - ображається. Якщо таки подарує гроші, то потім вимагає звіту, як витратила. Брррр! Я тепер просто уникаю тих подарунків. Чоловік старається відверто побутових речей не дарувати. Але якщо я хочу скажімо сковорідку, але з якихсь причин не купую, то може подарувати з чимось "для душі" - з книжкою, наприклад.
Якось дуже ви впадаєте в крайнощі. Або виставка за 20гривень, або дорогий екскурсійний курс. Або вішалка, або ведмедик. В мене кавалір не сильно заробляв в той момент, а тоді взагалі на навчальні тренінги багато грошей потратив, так мені на день народження подарував ароматний чай, подушку для медитацій з гречаної лузги яка коштує 200гривень (на який я око було поклала, тобто він знав що я хочу) і нічник який він сам зробив своїми руками з вирощених кристалів, баночки, вилки і діоду. От той нічник - то певно найліпше що мені дарували. Його ЗРОБИЛИ ДЛЯ МЕНЕ. А те що його собівартість склала від сили 20гривень (а то й всі 10), неважливо. Не до порівняння з бездушною побутовою технікою.
як гарно отут не погоджусь. Важлива не сама матеріальна форма подарунка, а щирість зусиль і емоцій, які чоловік доклав аби той чи інший предмет з'явився в житті його коханої. Цілком ймовірно, що чоловік три тижні моніторив інтернет-магазини в пошуку хорошої моделі комбайна, вичитував відгуки, потім з температурою 40 йшов крізь сніг і дощ))) на Нову пошту, щоб той комбайн отримати. І можливо навіть витратив на нього останні кошти. І цілком щиро думав, що цей комбайн дуже втішить його половинку.
А як їх розділити? От чоботи, до прикладу, це потрібна річ для сім'ї чи подарунок, навіть якщо вони десяті? Відпочинок подарунок чи потрібна річ? Щось символічне це що, наприклад? Я терпіти не можу непотрібних речей, картинок, статуеток, іграшок і т.п. краще взагалі нічого. Ну але то я, я і на день народження без подарунка спокійнісінько обходжуся, і без квітів. Не люблю я букетів, от щось квітуче в горщику, оце так, а зрізані квіти ні.
тема не для суперечок, ми всі різні, хтось практичніший, хтось романтичніший, важливо і цінно, якщо це враховується нашими дарувальниками іноді треба переступити через власні вподобання, щоб догодити з подарунком, але це вищий пілотаж, купувати речі не в своєму смаку, а з розрахунку на одержувача подарунку.
Ну а от я такі подарунки взагалі не люблю. Подушка у віш-ліст є. Ортопедична. Вартістю 900 грн. Але це - потреба. Бо стара подушка поступово стає непридатною. Прямо терміново купляти нема сенсу, бо стара ще служить. А от якраз до дня народження нова буде потрібна. Багато хто скаже - ну це ж подушка, її можна і так купити. Можна. Але не за такі кошти. А от хочу я саме цю, і ніяку інакшу. Все останнє (підкреслю - особисто для мене) - просто витрачання грошей, коли є речі, набагато потрібніші. Є люди, для яких купа повітряних кульок вартістю 200-300 грн. - класний подарунок, який викличе фейєрверк позитивних емоцій. А є такі (як я), яким вся ця романтика непотрібна. От коли вся квартира буде поремонтована, все придбано, що треба, всі фінансові дірки закриті (а я ще дуже люблю робити подарунки родичам - теж потрібні, плюс є вже 2 племінників маленьких), тоді можна собі дозволяти щось зверху. Це мій особистий здоровий глузд. Інша справа - коли це дружину не влаштовує. А якщо і чоловік, і жінка мають однакову точку зору на дане питання, то це є нормальним для цієї конкретної сім"ї, чи не так? Було б дивно, якщо б жінка, начитавшись форуму, прийшла до чоловіка і сказала: "мені начхати, що гроші треба на то і то, я от хочу 200-гривневу милу дрібничку". Ну то без проблем - скаже чоловік, - але тоді племінник не отримає подарунка на Миколая, бо ці 200 грн. були призначені на це. А я завжди оберу племінника. І варіант, коли мені подарують щось справді потрібне, і малий не залишиться без подарунка, - особисто для мене ідеальний. --- дописи об"єднано, Nov 14, 2017 --- О, я так само.
Однозначно! Комусь комбайн/чоботи/подушку треба саме на ДН, а мені краще в той момент, коли це потрібно. А на ДН можна просто квіти і романтичну вечерю (в моєму розумінні це символічно і приємні емоції).
Дівчата, я вам зараз покажу, що мені Миколай кілька років тому приніс. Мушу візуалізувати для потрібного ефекту ))) Тримайтеся міцно... І "гвоздик" мого свята Сковороді я була рада однозначно. Ніж мене трохи насторожив ))) А за сито хотіла прибити "заразу" новою сковородою ))) Ну як до такого додуматись? Коли запитала делікатно, то він сказав, що я давно просила купити, а він то згадав ))) Взагалі в мого чоловіка ніяк не виходить мені вгодити з подарунками. Ну чеслово! Для чого вагітній жінці кавоварка, яку верне від запаху кави ?))) Або перед самими пологами подарував мені дорожезний лак для нігтів з Брокарду. Це при тому, що нігті я не лакую.
мій тато якось мамі на нр подарував шерстяні наколінники, щоб на ніч собі одягала, бо її тоді ноги боліли. Мама відреагувала *добре, хоч не мазь з німесилом*
Ой, я кілька місяців складала план помсти )))) В нього якраз день народження був скоро, але потім подумала-подумала і вирішила, що воно того не варте. Добра я ))) От мені здається, що багато чого чоловік переймає від свого тата. У плані подарунків теж. Хоча не всі, але мій - однозначно. Його тато ніколи не дарував мамі щось "просто так" чи квіти... Все щось до хати, до кухні...Тому я дуже не дивуюсь. В нас зараз росте син. От я так делікатно натякаю чоловікові, що його слід привчати обирати і дарувати подарунки. Щоб брав його з собою, коли мені щось купує, разом вибирають квіти. Ну якось так )))
Мій чоловік теж до знайомства зі мною дарував квіти тільки пару раз в житті, і то вчительці))) ну але я дала йому зрозуміти, що квіти дуууже люблю, тож почав дарувати часто і без нагоди... Сина бере з собою вибирати мамі квіти, навчив, що "мамуся любить квіти", то тепер всі польові квіти і кульбаби мої як гуляємо))
А мені не смішно. А хочеться поважати Вашого чоловіка. Це ж він пам'ятав про ті сковорідки! Це ж він згадав за те сито! Тобто, подарунок вибирався з думками про Вас. Нехай і трохи не такий, як Ви очікували. Але чоловіки в цьому плані дуже вузько бачать все ( не всі такі, але більшість ). Зато у мене просто "казка"... Ні тобі сковорідки, ні шоколадки. Он стоять гроші, візьми собі і купи. На моє 30-ти ліття взагалі класно вийшло. Дзвінок: "Я поїхав на рибалку. Твої квіти в ванній стоять. Ну і купи там собі щось" ))) Ех.... Накипіло...
я хоч теж рибак, але то трохи закруто, або треба було перед тим фест посваритись ми чоловіки часом робимо дивні для вас подарунки, хоча для нас вони здаються нормальними (часом мимохіть сказане слово здається натяком і наглою потребою в чомусь )
Зовсім ні, ніяких сварок. То просто звичний стан речей). Хоча, я вже вийшла з того віку, коли я чогось чекаю від людей. Тепер я про свої потреби кажу в очі. Але деколи згадую, що мені 16 і хочу рАмАнтіки .
Певно, я не погоджуюся з вами ))) Але це суто мої відчуття. Те що я сказала купити сито до стічної труби, не означає що хочу отримати його в подарунок. Певно треба тішитись, бо тоді ж просила купити нову кришку до унітазу ))) Я трохи іронізую, але кришку таки просила купити. Добре, що він не сприйняв це як натяк. Не хочу щоб чоловік думав про мене і купував такі речі. Я досить невибаглива у плані подарунків. Для мене книга і квіти це найкраще, що може бути. І чоловік про це знає, але його клинить і він про це постійно забуває.
