Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

треба чи хочеться? Їжте стільки, скільки хочеться, пийте більше, бо хворієте.

 

Юля ми на ти ,не забувай ,будь ласка... В мене малий активно росте і активно смокче, то якщо тільки зменшую кількість їжі одразу менше молока .... пиття скільки б не пила не дає ту кількість молока .... і в результаті малий ревеее і груди порожні ..... то мені так непросто їсти насилу.... Знаю що пишуть що молоко не залежить , але реальність в моєму випадку показує інакше .....

 

Жилєткова проза - у мене ангіна, і то така сильна, що не пам"ятаю себе такою хворою(( І це ще пів біди, в п"ятницю я маю бути енергійна, з працюючими мозгами, за 700 км від дому. До повного щастя я записана завтра на манікюр, в четвер - на фарбування і стрижку, куди мушу потрапити навіть в комі, бо і нігті, і стрижка чекали саме цього тижня, на люди так показатись не можна
Врочистістю, певно, буде вага, бо другий день не можу нічого ковтнути, крім бульйону
Пішла лікуватись((((((

 

Хотіла скасувати сьогоднішній візит до перукаря, але почитала розумні слова про те, як колір волосся впливає на сприйняття нас оточуючими, і передумала. Бо якщо вже я сама себе відносно світленькою не сприймаю — значить, пора. До речі, @jalla , красуне, ти тепер просто ІНША жінка, такі радикальні зміни вражають. Класно .. і поки ще незвично.
Всі сумніви щодо того, як бути з навчанням малого, відійшли на десятий план, бо головне таки — здоров'я. Хоч би з ним розгребтись.. бо, схоже, не все так просто, як здавалось..
Тепер буду писати «коротко і страшно». Бо проблема зависання в неті вирішилась сама собою і радикально — я випадково видалила дані домашнього вайфаю з телефону, а мегабайтів в моєму тарифі небагацько. Хлопці тішаться-зловтішаються, а головний по вайфаю не здає пароль. Отак живеш 12 років, і не підозрюєш, з якою редискою))
Із життя соцмереж ) Таке враження, що з посиденьок і не виходила — всі любі форумляночки знайшлися, знаходяться і знаходитимуться Але є одне «але» — на контакт тепер пробують виходити високоморальні індуси та респектабельні турки
І ще: я нарешті (!) на на власні очі побачила легендарну фб-шну Барахолку (і як я жила раніше) Ооо... То все в аффтарську тему тягать-не перетягать..
Так, завершую, бо треба бігти до перукарні. Якщо вийде не дуже страшно — покажуся вам. Цьомки.

 

Намагалась я трохи замаскувати свій живіт. Бо ми з Сергійком вчора і нині були в поліклініці, а ми ж у нашому сімейному відділенні люди знані Навіть дивуюся, я ж раз на півроку буваю там, не частіше. А щоразу і прізвище пам'ятають і спитають, скільки вже Вірусі років.
Ну і я наївно сподівалась, що якщо вдягнути сорочку 10 розміру, яка на мені висить зовсім "незапально" (то я так собі думала) і в яку ще півмене спокійно можна помістити; укомплектувати образ прямою джинсовою спідницею і накинути пуховик - то ніхто нічого не запідозрить.
Ага. Відправили Сергійка на УЗД, (там нас не знають ) і я спитала лікаря розцінки. А вона каже, що УЗД в їхньому кабінеті роблять лише до 12 тижнів вагітності. І, глянувши на мене така: "А у Вас же не 12". Ггг. Ну і нині вранці сиджу в черзі до нашої сімейної, з тим же Сергійком. Медсестра проходить повз, вітаємось, питає: "А ви на облік?"
Загалом, Штірліц з мене ніякий. Ну і живіт просто величезний, насправді. Весело вийшло.
А що Сергійчик? В Сергійчика паротит. Наскільки зараз зрозуміло, в легкій формі. Можна було би ще написати веселощі про інфекціоніста, яка зі зловтішанням казала мені: "От, то все Ваші відмови від щеплень!" і дивувалась, чому я не жахаюсь. А я її за діагноз "свинка" розцілувати була готова, бо перед тим лор запідозрила гнійне запалення лімфовузла за вухом, що ми і спростовували УЗД і консультаціями ще кількох лікарів. І ще можна було би поржати з однієї докторіци, до якої я вчора пішла навмання, щоб показати перші ознаки хвороби дитини. А вона як вилетить з кабінету, як закричить: "не підходьте до цієї дитини, в неї небезпечна інфекція! І як тільки в голову могло прийти притягнути в поліклініку дитину з ТАКИМ" Мені спочатку стало стрьомнувато, але потім люди сильно відсунулись від нас і ми скрізь пройшли без черги. А лікарці, яка не знає, що паротит передається лише через слину, як наприклад, спільний посуд, а не через дихання - незарах. Але за кіпіш зарах, без неї ми б так швидко не впорались.
Сьогодні вранці очікувала побачити на парковці біля поліклініки звичний аншлаг, а вона півпорожня. Дмитра, церковне свято. А я і забула привітати Дмитрика. Треба ввечері якогось гарного лате зробити нам всім при свічках, чи що. Але то вже добряче ввечері, бо мені сьогодні ще працювати і ганяти, ганяти і працювати, і повернуся я о 20:30, хіба би щось змінилось...
Зараз доп'ю каву, вмиюсь холодною водою і прокинусь остаточно (хоча реально встала ще по 6)
Всім гарної середи!

 

Юююююля, покажи пузика-карапузика, бо ти тільки рекламу наводиш ))) Цікаво.

 

надо, Фєдя, я знаю Треба хоч біля дзеркала якогось зробити в профіль фотку.
А втім, коло дзеркала - то ще таке. В п'ятницю маю корпоративну фотосесію. Думаю, якісь півтора кадри з круглою тьотею точно будуть

 

@cjomcjomka ,сестра за потреби приховати животик

а потреба у неї була теж вагомою

просто накидала на шию об'ємний шарфик, щоб звисав аж до колін, плюсом до того розстібнутий пуховик, ну і не повертатися боком. І дуже успішно їй вдавалося маскуватися до потрібного терміну перед людьми, котрі бачили її вряди-годи.
Може, у вас там відразу двоє малючків?

Проза моя нікуди не поділася,але життя триває.Засунула свої важкі думки у дальню шуфлядку-покопирсаюся іншим разом
Конкурс на пошук врочистостей оголошено відкритим.Вакансія вільна, кастинг іде повним ходом.Сьорбаю теплу ароматну кавцю,милуюся паскудним краєвидом.Новий день.

 

Ймовірність дуже мала, але я сама в шоці від своїх розмірів. Ну і це не лише моє розжиріння, матка справді деж велика. Вчора була шалена спокуса потрапити на УЗД, але в тому кабінеті, де не було людей, дивляться лише до 12 тижнів. А в тому, що дивляться більші терміни, була кілометрова черга.
Ну і я обіцяла завести на знайомство з лялею всю сім'ю. Тож дотримаю обіцянки.

 

про ховання, я ніби не ховала, просто не дуже оголошувала, вдягала светрики і футболки і шарфи, це багатошарове вбрання добре все скривало, сусідка по офісу дізналася лише коли в мене вже було 5 місяців повних і то, лиш тому, що я сказала

Проза, проза, зариваюся в роботу, щоб менше думати, вирішую якісь побутові проблеми і здається, що вчорашні новини то лиш дуже страшний сон. Морально готуюсь до похорону, хоча готовою ніколи не буду. Зрозуміла, що діти нас роблять сильнішими, бо чи то навчилася переключатися, чи просто душу в собі емоції, але не плачу.
Здоровя всім, фізичного і духовного, підтримки і любові близьких. Хоч часами з ритмом життя це складно, але знаходьте час подзвонити-написати-сказати рідним, що ви їх любите.

 

у мене минулого разу родичі теж дізнались після нашого повідомлення, в 23 тижні. Хоча була тепла пора року. Але у мене тоді ні на 20, ні навіть на 23 тижні не було такого живота, як зараз на 15

 

сиджу. під ковдрою. жую канапку з часникомотак з самого ранку ггг. добре, що нікуди не треба йти. то я так з вірусами борюся
Кві дивиться мультик поряд зі мною. К в садку(3й день ттт). ідилія....
сьогодні ще вихідний від кухні - доїдаємо страви з недільного свята. відгуляли-відсвяткували ДН пані Квітослави

скажу я вам, що таки класно святкувати не вдома. цього разу гостилися в моїх батьків, бо місця там на порядок більше. хоч довелося тарабанити частину страв із собою, але частину приготувань взяли на себе бабуся з дідусем(за що їх велике дякую). але найголовніший бонус - не треба мити посуд і прибирати після гостини

. тож зараз в хаті все менше місця від нових іграшок, книжечок і канцтоварів. діти щасливі.
день обіцяє бути напруженим - маю багато роботи, бо в суботу знову заняття. ну і замовлення треба братися шити. а я все ще в піжамі дивлюся Свинку Пепу
теплої усім осені!

 

Проза - тиск нині нижче плінтуса (зараз піду каву пробувати пити - я то роблю раз на півроку, певно ). З того всього вранці не відшкребла себе від ліжка щоб завести Влада в садок, тому тепер маю подвійну прозу - бо він не дає мені прикинутись трупом і спокійно полежати Ох, а ще ж годувати чимось доведеться цілий день... Так, так, я з тих мам, які люблять садок вже за те, що там годують завдяки чому мені вдома кількість часу проведеного на кухні можна було б зменшити суттєво... З врочистістю наразі туго, хіба до вечора щось надибаю то прийду похвастаю

 

Дівчата, дякую всім за співчуття і поради, мені вже краще, хоча на манікюр сьогодні я все ще вдягала маску, чим дуже розвеселила дівчат в салоні

останні дні я, як якийсь шалений травник дід мацун, шукала способу поставити себе на ноги. Кидаю ідею при ангіні: погугліть *смоктання оливкової олії* робила разів 5 вчора і 3 сьогодні. Не буду в цій темі описувати несимпатичних вчорашніх подробиць, але результат -сьогодні ввечері я йшла в перукарню з легким дискомфортом горла, а два дні перед тим нічого не їла-не пила, крім теплого росолу)

Так що врочистість -1) я майже в строю, 2) мені нарахували премію, і *по свєдєніям баби Глаши* чоловіка мають премійнути теж, 3)хоч трохи з запізненням, але доцік привітала нас з річницею - тепер ми маємо подарунковий сертифікат на 2 масажі
А завтра мене чекає зміна кольору волосся, пакування валізки і дорога-дорога, плюс цікаві вихідні бонусом
Всім і мені здоров"я! Пильнуйте себе

 

Скільки вже часу маєте паротит? На вушка малий не скаржиться?

 

від післявчора. Ні, не скаржиться. Нині вже взагалі ні на що не скаржиться, тільки що нудно

 

Ну слава Богу! Швидкого одужання і щоб усе було ОК)
Щодо вушок - то моя особиста ситуація (коли знаю, що хтось із паротитом, відразу за вушка питаю), але нехай у вас не повториться.

 

в нас лор також спочатку подумав щось страшне про вушка, тому перевірялись на УЗД і в інфекціоніста. Нічого страшного, свинка звичайнісінька

 

Сьогодні у мене мега врочистість -рівно місяць назад я стала мамою маленької принцеси. Я не буду лукавити і зізнаюся, що з дітьми ми «відтягували» довгих шість років:то навчання, то робота, життя у двох країнах, ну і страх втрати «час для себе» і т.д. І тільки зараз я дівчата зрозуміла якою я була дурою(бо інші слова не підходять). Яке ж це щастя мати дитину. Я місяць спостерігаю за цим маленьким створіннячком і розумію, що вже не можу без неї ні хвилинки. Мені цікаво як вона їсть, спить, посміхається, вередує, позіхає і навіть дихає. І як мене «напрягає», коли її носить чоловік, сестра чи свекруха, бо мені хочеться щоб це янголятко було лише моїм і зі мною))) Отака я егоїстка. Тому дівчатка, які вагаються чи відтягують таке щастя, не робіть моїх помилок, дитина приносить у життя ні з чим незрівнянні емоції та відчуття!!!


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Ой, нагадали
Я в другий декрет йшла в грудні, то до того часу ніхто на роботі не знав що я вагітна
Ладно там керівництво - я його бачила раз на пів року, бо різні корпуси, але ж студіки теж не помітили - а все завдяки тому, що в авдиторіях було зимно, і я свій осінній плащик майже ніколи не скидала, а спереду постійно висів якийсь шарф то зрозуміли аж коли я сказала що в 2 семестрі ми з ними але не побачимось але, правду кажучи, в мене завжди животики були маленькі, в зимовій куртці взагалі видно не було.