Так я розумію, що як треба, то треба. Але ж в розумінні переважаючої більшості населення пологи=треба в ПБ Це не те "треба". А так то я д і поїхала, бо було треба. Я не жалію, що поїхала, але я дуже жалію свою дитину. Куди поспішають кесарити я не розумію. Для чого це їм?
а як вони на аборт відправляють, якщо вагітність менше як за 2 роки після КР? Я ставала на облік - питань було два: 1) хто дозволив вагітніти, 2) хто зберіг цю вагітність до цього терміну Не знають, не знають. Не мають досвіду. Тому і не вірять
ну ось ти є живим досвідом. І що була до тебе черга з лікарів щоб розпитати як ти це зробила - перейняти досвід? Вони ж не хочуть досвіду. той Хто придумав вагітність. Той Хто дозволив вагітніти ))) Ну але так, при найменшій згадці про Бога моментально записують в "сектантів якихось".
у мене враження, що вони так до кінця і не повірили Але черга була! Кожен питався, чи я вважаю лікарів дурнями Питались про позицію, в якій вдалось народити без розривів. І про те, чи я покриваю акушерку, - знову ж, через відсутність травм. але бачиш ,і мені ж духу забракло - справжній термін сказати. Їм очі на лоба, що 40+3, а якби знали, що 42+3? Але я тоді захищала себе, свого хворіючого Їжачка, Дмитрика, оглухлого від мононуклеозу. Рік був не з тих, в які можна додати ще 2 тижні війни з ЖК
кожну ніч протягом двох років вона зривалася з криками "мама!" і плачами. Це тривало 3хв, але кожну ніч. Якщо чула, що я йду до лікаря (крім стоматолога))), то починалась істерика (ми потім не казали, звісно). --- дописи об"єднано, Nov 1, 2017 --- та це вже у вашому випадку лірика а нормальне щось питали? Данков приходив? І так, вони не вірять, що сама-сама - точно була акушерка.
співчуваю. Тепер є та програма "відкрита реанімація", наполягайте щоб пускали. В операційні не пускають (((
Малу мені одразу віддали на руки, я таки порушила санітарну зону і стояла під дверима. Їй чистили і зашивали серйозне розсічення. Та й племінницю після операції мені на каталці привезли одразу, попередивши, що можна, а що ні і як викликати лікаря, коли прийде до себе. Тепер в реанімацію тільки важких діток кладуть. І добре, що є та "вікрита реанімація", так тяжко під тими дверима стояти
робили під місцевим знеболюванням. Від загального сама лікар відмовляла, я погодилась. Після операції племінниці я не хотіла щоб і моя дитина то перейшла. Та й мала казала, що не боліло, а було страшно, бо мами нема. Племінницю відключали в операційній, але вона від больового шоку того не пам"ятає.
Моїй 2,5 річній дитині зашивали брову, коли вона лежала у тата на животі (Німеччина). Все більше і більше випадків, коли мені стає жаль українського пацієнта, особливо дитину. Орман, вибачте за офф.
питали, якою ниткою перев'язали пуповину. Данков на мій огляд не приходив, його в ПБ не було. На котрийсь там день проходив повз нашу палату, а в суміжній лежала його пацієнтка. То він поговорив з нами всіма ні про що, мене не впізнав. Але в операційному блоці в той день говорив з дитячими медсестрами і казав, "Там на другому поверсі така крута баба лежить - після 1х КР сама народила, ще і вдома". Ну і Куль питалась - скільки різниця між дітьми, яка вага малої. І на кожну відповідь казала "молодець" і "умнічка". А ще питались, як сусіди не чули моїх криків, як чоловік не знепритомнів від всього того "жахливого видовища", "хто перерізав пуповину".
ну і до того, наскільки все повернуто не в ту сторону і що доводити щось комусь марно. 1) Я досі забути не можу, як мені телефонувала лікарка з ЖК, тоді як я вже була в пологах з Вірусею. І розповідала, що термін 40 тижнів небезпечний для мене тому, що можуть початись тренувальні перейми. А рубець тренувальних перейм не витримає. А в мене на той момент три доби справжніх перейм було. Що води можуть відійти, а після відходження вод кесарити не можна (і то нічого, що мене двічі після відходження вод кесарили), і що я буду робити? І це лікар зі стажем не менше, ніж мені років. Тоді ржачно було, зараз згадую - і думаю блін, хоч би облік вагітних дозволили вести сімейному лікареві, так не хочу знову в це жіночоконсультаційне кодло. 2) рік тому я проходила медогляд і в свого дільничного гінеколога була. Він спитав, чи плануємо вагітність, я казала, що не прямо зараз, але взагалі - так. То він мене попереджав, що на облік треба приходити одразу, що на КР треба лягати заздалегідь - "Щоб не сталось такого, як минулого разу" а я навіть і не знаю, що відповісти, бо досвід у нас з Вірушкою справді фантастичний, в сенсі - фантастично добрий. Але вони вважають, що це було страшно і що я мала б дуже налякатись і сама більше такого не хотіти Але то мужчина. А жінки-лікарі, особливо наша сімейна, з неочікуваним розумінням поставились. Правда, довго перепитували про акушерку. Приходили на патронажі Віруні, я все їм розповідала. Вони якимись своїми думками ділились, все в режимі суворої секретності, звісно. Тобто, далі моєї кухні це не пішло
Мою коліжанку вів сімейний (Німеччина) і пропустив серйозний синдром у вагітної, хоч симптомів було багато. Виявили вже в великому госпіталі, куди приїхала, щоб ознайомитись з лікарнею, так як живе у маленькому містечку.
Співчуваю, але це не мій випадок, адже свої симптоми я самостійно пильную. лікар мені потрібен для офіційної взаємодії А взаємодіяти я б хотіла з людиною, яка мене знає і добре до мене ставиться.
ще півтори роки тому мій племінник перебував майже тиждень в реанімації на Орлика після складного втручання. Батькам дозволяли бути в реанімації з ранку до вечора ( лиш ночувати не можна було)
У мене є питання до всіх матусь, хто народжував вдома (звісно, успішно), чи був страх при наступній вагітності домашніх пологів? Чи всі сумніви та страхи залишились у попередніх пологах? Чи домовлялись у пологовому "про всяк випадок" з лікарем, збирали речі до ПБ? Чи були у когось такі думки, що вдруге все пройде все краще, бо досвід вже є і "підстраховуватись" не треба?
