Можете такого порадити? Ну і, може, трохи оффтоп в цій темі, але де люди взагалі знаходять тих священників з якими можна просто поговорити?
Я вибачаюсь, що так відверто... Але чи отримує ваш чоловік справжнє задоволення від інтиму? Бо якщо ні, він може шукати його у самозадоволенні. Ще колись читала статтю. Якийсь психолог писав, що є чоловіки-егоїсти, які зовсім не дбають про те, щоб задовольнити в сексі жінку. Думають, якщо вони соваються туди-сюди - то вже жінка має кайфувати. І з таким чоловіком хоч всю камасутру вивчи - йому буде однаково. Бо одна справа - витрачати час і зусилля на доведення своєї коханої до вершин насолоди, і зовсім інша - легкий шлях - порнографія. Сам кайфуєш і нікого задовольняти не треба. Можливо, справа в цьому?
В гарнізонному храмі Петра і Павла дуже хороші священники. Там навіть оголощення висить, що щодня з 15 ( здається) і до 19 год можна приходити при потребі на розмову
треба шукати. Навіть той, кого дуже-дуже радить певна близька особа може вам не підійти. І тому теж не варто розчаровуватися , якщо якось з одним порозмовляєте і відчуєте шось не те. Не треба боятися піти ще до когось з тим самим питанням. Щодо священика-психолога - пошукайте собі у ФБ Тихон Сергій Кульбака (це священик УГКЦ), здається на чомусь такому психологічному він і спеціалізується, а ще веде окрему сторінку "ДУХОВНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПОРАДНЯ". Особисто не знаю його, але була на лекції одній, ну і бачу, що він постить на своїй сторінці - багато корисного .
Знаєте, зараз настав якийсь такий час : психологів, священників, реабілітологів.. Зрозумійте, що все у вашій голові, і буде так, як захочете ви! Головне не впадати в крайнощі, звичайно, дуже добре, коли є людина з якою можна поділитися своїми переживаннями, але, з досвіду свого, знаю, треба самому долати ті всі труднощі. Ну і треба багато спілкуватися з людьми, повірте, не все так погано. То все пройде. А пишіть мені, думаю буде все гаразд.
Я бачу як йому реально добре, принаймі швидше у нас так було, що і я і він отримували такий кайф що просто... І зараз, коли ми цим займаємося,хоч це і рідко буває, то я бачу, що він задоволений. А коли я бачу що йому добре, то і мені в 100 раз кайфовіше і добре.
на мою думку неексперта, ви маєтеся дурницями. Ви ж не знаєте чи він був таким же любителем порно до вас. Може це він ретельно приховував, а тепер розслабився - конспіратор. І чого ви паритеся чи він отримує задоволення?. По законам житія він має паритися чи ви отримали А не робити то діло абияк і бігти до своєї парнухи. Можете так і сказати що того разу чомусь вам не було приємно. Нехай за парнухою то обдумає. АЛЕ не донімайте його тими розмовами, бо то робить гірше.
не знаю щодо конкретно Вашого чоловіка, але знаю ,що порно - це залежність. "кинути" можна, але лише з великою власною мотивацією. Можна і без психолога, але треба самому дуже хотіти залишити це. Це важко, і на силу - просто не получиться.
Ви мамі собі суперечите Найкраще, коли цими людьми є професіонали І далеко не кожна людина може розібратись, зрозуміти те Навіть психологи ходять до психологів
голову теж треба лікувати часом) і для цього іноді потрібні люди, які мають певні знання і компетенції, якщо людина не має ресурсу на самозцілення.
так, настав. Але колись люди жили в хатинці з двома кімнатами, мали 10 дітей і одну-дві пари чобіт на всіх. І на депресію тоді не хворіли. Тепер маємо багато всього матеріального і зовнішнього, а наше внутрішнє хворіє. Людині важко вибратися з проблем у своїй голові, бо вона не має чіткого орієнтиру куди ж рухатися - зараз всім все можна, але забули, що "не все корисно".
я погоджуюсь, бо сама маю досвід самостійного подолання дуже важких психологічних і навіть психіатричних проблем Але психологи, священики і реабілітологи також потрібні. Зрештою, вони не роблять роботи замість людини. Просто комусь легше самому, комусь важливо спертись на когось у складних ситуаціях. У кожного свій шлях. щодо, знову ж-таки, порно - я була впевнена, що залежності у мене нема, доки не спробувала повністю забрати це зі свого життя. А далі було тяжко. Але у мене було і усвідомлення проблеми, і бажання її здолати, і прицільні зусилля для досягнення мети. Хоча проблем в реальних стосунках це ще не спричиняло. А побачити конкретно цю проблему буває нелегко. "Ей, ну яка залежність? Це ж не алкологізм. Просто дивлюсь собі часом - ЯК ВСІ - та й усе." Тим ігроманія, порноманія тощо навіть складніша від інших залежностей, від "намацальних" речовин
Ч Я розумію що можливо цього позбутись, тільки я зараз не можу підібрати правильних слів для цієї розмови, ще не впевнена як правильно а головне без істерик і криків це пояснити своєму чоловіку. Бо для нього це не є проблемою, а я собі просто щось видумала
Ну зробіть так щоб це для нього стало проблемою. Залежність може подолати тільки залежний, якщо захоче. Нічого ви йому не поясните. І ні до кого він не піде. Юля писала про роботу над собою самого залежного, а не вмовляння близьких. Йому має стати некомфортно жити так як є. Як це зробити Вам видніше.
А що там підбирати? Спокійно, без крику, рівним тоном сказати, що так і так, мені дуже неприємно те, що ти заміняєш задоволення зі мною на перегляд порнографічних фільмів. І мене це ображає як жінку і як дружину. Це принизливо для мене. І неприйнятно, якщо це відбувається постійно. Бо одна справа, якби він і фільми дивився, і близькості не уникав при цьому. А інша - коли йде заміна одного другим. Як варіант (але таке не на всіх діє і в деяких випадках можна зробити ще гірше) - купити собі кілька інтимних іграшок і на певний час взагалі відмовитись від статевих стосунків. Рано чи пізно йому має стати цікаво - чого б це його ніхто не запрошує кохатись. А ви скажете, що нема настрою чи щось подібне (те саме, що він вам каже). А іграшками можна й не користуватись - просто покласти так, щоб він бачив. Розумна людина зрозуміє, що в подружньому житті не можна замінювати секс сурогатом. Хоча тут можна отримати і протилежний ефект - подивиться, що маєте іграшки, і подумає: "ну то й добре". П.С. Чогось подумала - а може, він просто хоче щось нове спробувати, а вам сказати не наважується. От і дивиться на екрані. Ви не питали, може, він хоче реалізувати щось конкретне звідти на практиці?
а я б не радила, бо буде радше "пізно" і, найімовірніше, залежна людина захищається від усвідомлення своєї залежності як відхилення різноманітними способами. Але "голос совісті" час від часу пробивається крізь ті захисти. І якщо віддалитись в спосіб іграшок чи мастурбації чи вигадок про те, що, приміром, хтось з'явився на стороні від такого життя, - то совість залежного може заснути надовго, перед сном сказавши: "Глянь, вона теж робить неправильно. І можливо- значно гірше, ніж ти"
