Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Я вихідних не чекала і розслабилась вчора. А всьо чого? Бо почались КД, яким начхати на всіх і на все. І нє била пєчалі, проста ухаділа лєта... Поки втихомирювала КД, сама скопитилась. А в 5-ій ранку організм захотів

: включила серіал, нащупала пиво і дістала тараньку. Нормально, пра? Кароче, за півтори години я влупила пляшку пива

велику пляшку

і зжерла в'язочку рибки. І, додивившись кінко, щасливо заснула.
Прокинулась від того, що збоку тупо кидали намйоки пошепки, що мені ващє-то пора на роботу. А так як відмазки я не придумала, то прийшлось чалапати до тої роботи і робити відімасть, що я рабаталні. Шеф мені тихо позаздрив, ми зжерли по гарячій собаці і в шістнадцять ОО я драпанула з роботи

шеф мене підвіз, бо ж дарога дальняя

.
Завтра їду на малєнькую родіну, бо в похресника ДН. Тому сьогодні вирішила організм обдурити і залити його пивом звечора. Нє фіг мені концерти влаштовувати.
Ваша ДВ

 

Борщ зварила, польський сирник спекла, помила всі вікна, правда так по-лінивому -лише скло. Бо нема чого, квартира орендована, вікна старі, немальовані. Треба було мені здати документи на закордонний паспорт для мене та 2 дітей. Майже місяць не спала добре, ну бо в 00.00 тре на чергу ставати. Але успішно, найшла дати для всіх, правда всі в різних точках. 2 вже здала, ще 1 лишився. Англійська потрохи вчиться, але все рівно важко побороти страх розмовляти, так що граматика, то не основне.
Донечка хвора вже другий раз на 1,5 міс. Температура високо, спить погано, часто плаче. Я вже живий зомбі. Оце садочок, ну хто водить хворих дітей в групу, заражають інших діток.
Ще хочу пересадити кілька квіток
Купила квитки в театр на "Бабу Прісю". Вже давно хотіла в театр. Хотіла в Стрийський парк на золоту теплу осінь і з тими хворобами пропустила.

 

жаль, що пройшло більше ніж 24 години з того часу як я пробувала тут писати і чорновик не зберігся)
якщо коротко - незважаючи що вчора моя епопея з зубом не закінчилася, і на наступному тижні мене ще чекає всяке
вчора зустріла своїх ідеальних (на перший погляд, принаймі) партнерів
якось так ніби Аліса попала в країну чудес
по-перше всі клопоти відійшли на другий план від позитиву, по-друге в тій біготні зустрічей якось не була достатньо готова, проаналізувала кожне слово, пожаліла що сказала чи запропонувала не в найкращий спосіб) поривалася подзвонити і запропонувати безкоштовні послуги або хоча б з суттєвою знижкою))) ну таке... тепер себе заспокоюю, що якщо не погодяться на співпрацю, то нічого страшного)))

 

У нас так було до місяця часу . Тепер троха по-інакшому ,поїв -бекнув -покакав і Гу - півтора години вночі може бавитися і щоб мама сиділа на ліжку коло нього , лежати поряд або на мамі не проходить ... треба , щоб був зоровий контакт і Гу -гу- гу від мами у відповідь ... В результаті зранку я готова застрілити і побити на дрібненькі шматочки телефон коли дзвонить будильник ... на автоматі заплітаю донечці коси або хвостики .... Добре що коханий чоловік то розуміє і сніданок собі та дітям готує сам ... Тішу себе , що вже два рази пройшла цей шлях , то пройду і втретє і що кожен новий день , це дорога вперед і синочок ще на день підріс !!! Всім файного недільного вечора !!!

 

ні в якому, в жодному разі не робіть такого!
Якщо вони ідеальні - то їм підходять Ваші умови. А якщо Ви будете скрегочучи зубами пахати на них за знижкою, якої у Вас ніхто не просив, - то ідеальність випарується як і не було, дуже скоро. Бажаю успіху!!!

А ми завершили "сезон ДН", і завдяки чоловіковій мамі завершили його лайтово: гостину на честь 4-річчя Вірусі вона нам подарувала. Я вдячна до нестями, особливо після двох ДН, на які все готувала сама. Ну і самі страви... моя свекруха - шеф-кухар, дуже талановитий, і мені щосезону мастер-шефа дуже шкода, що ми з чоловіком все ніяк не випхаємо її на участь. Тож вчора ми лише тішились і пригощались, а післявчора спонтанно заскочили ввечері в "дитячу планету", де Вірусі зробили аквагрим і купили гелієву кульку. Аквагрим ми, звісно, в суботу не змили. І в неділю стабільні церковні бабки, які люблять шепотітись про наших дітей, були в лежачому захваті від вигляду Мурахи
Попри те все, і в суботу і в неділю мені вдалося трохи попрацювати. Тут врочистість в тому, що цю можливість дав мені мій чоловік. І ще врочистість - він виявив ініціативу водити їх в садок сам, без мене. і ці півгодини робочого часу, які я отримую, просто безцінні.
Ще врочистість - я влізаю в свій довагітний пуховик. Незважаючи на те, скільки вже важу Отже може і взагалі не куплятиму іншого, тільки слінговставку замовлю на наступний сезон.
І ще врочистість - тренер з айкідо сказав, що Дмитрик молодець і запросив його виступати на показових. Я воджу на додаткові тренування і пишаюсь. А ще в суботу він вперше був у ролі "семпая" - "старшого учня" на занятті в Сергійковій групі. Це захопливо. Віруся нюцькає і не розуміє, чого на айкідо ще не ходить вона Ну, за рік подивимось.
Мікроврочистість - ура, волосся темніє. Тепер я вже не героїня пісні Дзідзя "ти мала жовте волосся" І (тихенько так) наче зупиняється випадіння. То є щастя, скажу я вам.

До показових готуємось, до свята осені готуємось, двіж і рух, і все так якось позитивно. Дай Бог нам всім здоров'ячка, щоб здійснити плани.
І всім гарного початку робочого тижня!

 

В мене нині відчуття, що хтось крутить планету а я си стою збоку. Як тепр-ка модно говорити--" втикаю".
Певно ритм останніх місяців , разом з погодою, мене таки прикоськав. Нинішні відвідини пошти з документами були апогеєм -

працівниця назвала мені вартість усіх відправлень, я їй сказала- "добре" , і далі стою - чеків чекаю... А ГРОШІ? прокинулась-оплатила-чеки забрала-

тепер намагаюсь себе контролювати, бо вже 2 рази чуть зупинку не проїхала свою - дивлюсь у вікно-бачу моя зупинка-думаю "угу"- і "втикаю". А мо то маразм? Чи не тішити себе, а відкрити очі і признати, що моя ВСД знову мені каже - "ку-ку, а де ти?".
В пятницю відправили нашого татка, в суботу матнулись з малим до коліжанки на ДН . Не без пригод, бо спочатку не могли узгодити яку відкритку вибираємо ( ага в синочка своє бачення - троянди найкращі) , тоді ще виявився букет вкрай необхідним ( мусіли вийти з маршрутки ще раз), тому добирались ми тих 100 км доовгооо. Але повеселились файно.
В неділю в бібліотеку вибрались, містом погуляли в хорошій компанії... Але я вже тоді була якась "зависаюча" , тоді ще до знайомих зайшли - чаю попити-поговорити.. До хати прителіпались геть вморені, добре що уроки і вареники ми до обіду зробили, тому повечеряли і в люлю.
На нині строго конкретних планів не було, тому чаюю і кавую цілий день. Готувати не тре ніц, прибирання би здалось, бо ж суботу ми проваланцались, але бажання нема.. Літні кедоси дивляться на мене з сумом, а я їх прати ще не хочу, але розумію- що пора ! Живе собі серед наших колєгів така собі історійка - що як я вимию і сховаю ВСЕ літнє взуття, то - тепла вже не буде. Ось чому мені так не хочеться їх мити-ховати. Я би ще з великим задоволенням пошурхотіла листям в парку і від листяного мегападу не відмовилась...
А синочок чекає зими... І вона таки скоро прийде.
Завтра маємо дитяче ДН. Малий вже сам говорить--"хоч би я не захворів, так піти хочеться". Дітиська в його групі не кашляють, а гавкають. Тому наші побоювання мають реальну основу. відмовились цьогоріч від усіх гуртків, бо з такими "лікарняними", то ми більше не ходимо, ніж ходимо.
Якась так. Осінньо вийшло. Піду ще чаю собі заварю - смакує він мені нині.
Приємних смакувань вам і .

 

в нас і далі проза. вже двоє малих хворі. точніше К вже одужує, а Кві тільки вчора скосило. всю ніч "горіла", кашляла, а я до 5ї ранку її люляла-цицяла. але в перервах між колисаннями таки зробила кавалок роботи на компі. і це таки врочистість. подрімала 3годинкии і погнали в поліклініку слухатися. на щастя нічого серйозного. горло полікуємо і все буде ок.

а ми продовжуємо - в четвер в чоловіка, тоді я , тоді Кві. все з різницею в кілька днів. цього року вирішила повноцінно відсвяткувати дитячі ДН

приїдуть бабусі-дідусі і т.д.

, а дорослі відміняються. точніше подарунки приймаються, але гулянки не буде

мама, тобто я, не хоче на кухні жити ще 2 тижні

. хочу камерного свята з коханим. може кудись виберемося вдвох. до речі, порадьте щось романтично-смачне і без пафосу
в кінці тижня у Кетрін свято осені. вірю, що ми таки на нього потрапимо. віршик вивчений, костюм готовий.
вчора був день бабусі-дідуся

вони прийшли побавитися з дітьми, а ми зробили і хід конем

, лишили їх з дітьми вдома і пішли гуляти вдвох, ну і заодно смачно пообідали в Хінкальні

ми ще ні, так хочу К на танці віддати. мають хореографію в садку, але хотілося б чогось більшого. але з нашим хворобами- 3дні в садку, 2 тижні вдома-дуже і дуже сумніваюся...
бережіть себе! не мерзніть!

 

100 років не писала нічого, але сьогодні, таки какну трохи тут, щоб не йти в жилєтку.
По-перше, я сьогодні розбала кухонний комбайн((( І то як розбила..перекинула його через голову, бацнула ним об скляний стіл за спиною і приземлила на землю. То я так, вінчик, який трохи застряг, витягала... "Сила есть, ума не надо"...так сказав мій муж і почав придумувати план мого відпрацювання, за новий комбайн. То і трохи добре є, бо амуніція, передбачає купівлю чудесної нової білизни. Але, ну як я таке вчудити могла?)

По-друге, сьогодні робили "чік-чік яйка" нашому Чілі. Я розумію, що то не складна операція, але як мені його шкода було лишати в лікарні саменького. Та я до обіду нічого робити толком не могла. Потім побігла забрати свою "котячу дитину" і ви б бачили як він, ще толком не вийшовши з наркозу, почав тішитися, що ми прийшли. А ще котярі подарували в лікарні, купу подарунків. Так, що добрим кормом і іграшками він забезпечений. Зараз вже ожив і включив "рижого придуріка"))
Я після смерті своєї кицюні 4 роки тому, ніяк не могла наважитися на іншого кота, боялася що зраджу свою дівчинку, свого попереднього котика. А тепер в нас є рижий поганець, якого я люблю,але який ні міліметра не забрав любові до моєї кицюні.
І знаю одне, тваринки, то є як наркотик, без якого не можеш)

 

Безсонна ніч - це, звичайно, проза.
Те, що безсонна вона не з якихось поганих причин а от чомусь просто - хай уже буде врочистість.
І все ж я заледве зповзла з ліжка, "відбула" ранкові токсикозні процедури, вдягнула дітей - і тут врочистість: чоловік повів дрібних до садочка, а Дми пішов до школи сам. І я, замість того, щоб зараз бігти десь з висолопленим язиком і в ґумаках, сиджу, снідаю і пишу сюди. Дмитро взагалі врочистий ці пару днів. І в магазин сходить, і уроки сам зробить. І одяг гарно складе на місце. Це безцінні дрібниці.
Рівно за 20 хв відімкнуть водопостачання І це буде перша офіційна причина мого неробства на сьогодні.
Друга - в мене багато роботи робочої. В роботі є врочистість, і це співпраця з цікавими приємними людьми у моїй приватній практиці і наш нереальний колектив на моїй постійній роботі. Сподіваюсь, що наступного тижня врочистості буде багато, як і завжди наприкінці місяця
Ще врочистість - вчора випадково виявилось, що в ґумових мештиках (не чоботах, а тих, що маленькі і акуратні) можна прекрасно їздити за кермом. Попри те, що розмір я купила 37, що виявилось з запасом, відчуття педалей цілком нормальне, і не потрібно перезуватися в машині. А це, скажу я вам, просто юху, враховуючи, що згинатись мені з кожним днем важче.
А ще вчора в мене була мегаврочистість. З незнайомого номера зателефонували і сільським голосом з сільською вимовою повідомили, що я забула про завдаток за бронювання столика в Челентано. Тобто, ми посиділи, розрахувались, а про суму завдатка за бронювання я забула і офіціант теж забув, тому оплатила без врахування. А тепер кажуть, зайдіть, заберіть. А я навіть не пам'ятала про це, якби не нагадали, - знати б не знала. От що значить людська порядність. Навіть з такою вимовою і сільським наїздом на мою забудькуватість Загалом, дякую їм.
Вагітність, яку всі діти спостерігають з захватом, - це ще одна врочистість. Сергійчик гордо каже, що взувається сам, тому що в мами вже збільшився живіт і нахилятись їй важко. Дмитрик питається, чи все ми маємо для лялі. Pregnancy calendendar на телефоні встановлений виключно для моїх дітей, які щодня хочуть "побачити лялю". Я так думаю, що якщо зберуся на УЗД, то це мусить бути сімейна подія. Віруся часом "читає" лялі казочки і цілує живіт, а коли свариться зі мною, то найгірше обзивання в неї - "Ти негарна, і твоя ляля така ж негарна"
Зараз закінчу одну штуку з роботи, на 10 проведу вебінар на тему "тайм-менеджмент самостійної мами", заберу дітей з садочка і зроблю іншу робочу штуку, з'їжджу на айкідо і зроблю ще пару завдань, - і спати, спати, спати. Хоч на підлозі, хоч в кутку. Здається, треба ще одну каву, бо перейду в режим сну
Всім врочистого вівторка! Давайте не нюцькати через дощ; вдягаймось правильно - і все буде добре.

 

Давайте! Я нині була сама "місдодощуготова"... З хвостиком, в вітрівці, з обмотаною шиєю шарфом, і капішоном на голові + парасоля.
Виглядало це дууже кумедно, бо капішон там спецефічний, а ще й хвостик горбиком стирчав. Але мені було тепло, і це - головне.
Синочок таки почав вчора жалітись на горло, і коли я йому принесла теплого пиття на сні, то поряд на подушці, трошки прикрита ковдрою, лежала маленька іконка ( це його особиста). Зранку розповів мені, що то він Бозю поклав біля себе і вкрив її всю, лиш голівку залишив, для того, щоб вона допомогла йому не розхворітися.
Тому , попри всю мою нелюбов до дощу, ранок був чудовий. А день буде ще кращий . Головне роботу встигнути зробити і примарафєтитись до 15год... Мислю, що мала би встигнути, бо в мене нині ще є мала несанкціонована помічниця, яка періодично --"оцє маму"...
Ось це і все. Як на 11год. дня, то цілком достатньо. Хіба нє?

 

Вчора був просто мега важкий понеділок...Багато роботи, а потім я ще й з тої роботи добиралась 1.5 год, замість пів години...Це якийсь жах...я дуже рідко маю такі добирання. А тут видно був якийсь особливий день, бо я пів години не могла спіймати жодну маршрутку, бо вони навіть не вставали, настільки були набиті. Прийшлося йти на кілька зупинок назад, щоб хоч влізти в якусь з них. А потім ще й довго їхали, навіть скоріше повзли, через корки, які спричинили якісь ліворукі водії...І ще й до того всього, мене чомусь дуже болів шлунок, який мене переважно ніколи не турбував, і я просто потребувала якнайшвидше добратися додому, щоб хоч якусь таблетку випити і прилягти...Коротше кажучи, то було якесь пекельне добирання... Ну але завершимо з сумною прозою, перейдемо до врочистості.
Я нарешті виспалась. Сьогодні маю нарешті вихідний, як я люблю ці вихідні серед тижня. І спала я аж до 11. Видно мій організм був в шоці від вчорашнього понеділка, потребував поновлення сил. Зате я вже значно краще почуваюсь. А неділя була взагалі чудова, бо я провела її так як і хотіла. Лиш приємні події і повний відпочинок від справ робочих і домашніх. Все таки, те що я розвантажила собі повністю один вихідний день від всього нелюбого і будь-якої роботи, а роблю лиш те, що мене тішить і радує, додає мені багато сил та енергії. Зараз засмучує лиш ота дурнувата і нікому не потрібна паперова робота, яку мушу терміново завершити. Бо люблю я сам робочий процес, а не ту тупу бюрократичну паперову частину. Ну але, не все так зле. Буде час сьогодні і на врочистості. Доп'ю чайок і треба приступати.

 

всьо - я бальной. як каже моя К: "соплі_сльози_серветки".
і як на зло треба готувати, прибирати, працювати. але це сьогодні не про мене. будемо вигрібати на макаронах і т.д.
натягнула на себе 2 светри, включила обігрівач. опалення, де ти?
діти в мультиках. тішить, що їм вже краще.

 

Фух, здається, прийшла до тями. Бо кілька днів мене (і не тільки) вимучували погода, турботи домашні і родинні, біганина, спина, нога, шлунок, ВСД, КД і ще якесь йокалемене (останнє списую на можливу реакцію на «типу фермерське» молоко, ще одне підтвердження що мені та малому підходять тільки «порошкові» заводські молокопродукти або щось з рідного села) ).
Стан здоров'я баби не радує, у всіх дружно , включно з нею, опускаються руки і тільки ми з мужом генеруємо ідеї обстежень та консультацій — «в порожнечу» . Бо типу «сиромудрі» , а того, що одна знайома лікар сказала, досить і підстав робити зайві рухи нема.Завіса.
В мультиварці зламалась кнопка (чи то важіль) відкривання кришки, і тепер стареенька книжка «Українські страви» допомагає мені готувати також фізично — яко гніт для тої кришки.. Плюс перегоріла настільна лампа..
Позитив: в мене розквіт жіночності, фаза 2.. чи 3.. Суть розквіту полягає в тому, що в мене, виявляється, є всі шанси принаймні до весни жодного разу не вдягнути джинси — спідниці , плаття та сарафани непомітно накопичувалися в шафі і чекали на відповідну пару чобіт, щоб утворити досить велику кількість непоганих комбінацій. Дочекалися ). З тої всієї радості сьогодні нічого не готую — куплю сосиски, гг. Зате маю трохи прасування... і завдання звузити в кравчині дві сукні )
Оскільки всю гардеробну красотєнь треба десь вигулювати ( інакше є перспектива знов влізти на півроку в джинси), а домашнє господарство починає мені нагадувати вічний День сурка... з цим треба щось робити, і бажано не безкоштовно. Що ж , буду робити. Щось.. Але є одне «але»: вдома так тепло, що зовсім не хочеться навіть на вулицю.. Тому помила голову і маю тепер офіційну підставу не виходити ще так з годинку. )
Доповнено. Останнім часом періодично повертаюсь до двох важливих думок: що пора зробити нове і красиве фото на резюме , та що варто замовити собі футболку з «ідеально моїм написом». Таким:
А може, «пошалить и совместить»? Ідеальний претендент )

 

Проза.
Після вчорашньої події з тайм-менеджменту, підчас якої я сказала, що не запізнююсь (і розповіла, що зазвичай трапляється після такої заяви ). Сьогодні чекала, що ж трапиться. Вуаля - я запізнилась на 8 хв на свято осені моєї Вірусі. Слава Богу, запізнення не позначилось на її виступі, але я досі в шоці, чому я знала неправильний час - 10:00, а не 9:30. Добре, що приперлась 9:38, "заздалегідь", блін.
Натомість на Сергійкове свято, яке також було нині, ми вже прийшли ледь не за півгодини, перепитавшись про час тричі. Потім була весела логістика - Дми на айкідо - Сергійка з садка - Дми з айкідо. Потім я доробила трохи своєї роботи і відправила замовникові. А тепер збираюсь на ще одну важливу зустріч - останню на сьогодні. Сподіваюсь, не запізнюсь.
Минулого разу я запізнилась на 7 хв на діловий сніданок - одразу після того, як на своєму тренінгу сказала про те, що не запізнююсь це було трохи більше півроку тому.
Врочистість. Гарний хлопець (не ой! Який гарний!, а просто гарний, і все ж ) виявив ініціативу допомогти мені виїхати з щільно запаркованої шпарини. Оце я розумію, діло. А то витріщаються багато, а реально зробити щось хороше для гарної пані, на яку витріщаєшся, можуть далеко не всі.
Він навіть смітник з пластиком відсунув, щоб я бува його не знесла Вірю, що переживав не за смітник
Вдома прибрано і є вечеря. Це теж до врочистості.
Ще маю прозу. Трохи таку сумну. Але писати не буду, бо розвезе плакати. А я не можу, бо сьогодні той рідкісний день, коли у мене є туш Треба завести звичку - не терти очі ніколи. Тоді і не потрібно буде особливої уваги до раз в ніколи підмальованих очей.
Проза - Віруха виколупала помаду. Врочистість - отже, треба купити нову
Дмитрик сам робить уроки. Діти як для емоційного дня поводяться на 10 з 12.

в мене є всі шанси на це також Тому що в мене джинси-корсет, на талію 60-62
А сукні - це насправді дуже зручно. Раз - і вдягнута з голови до ніг, і ніяких підбирань "верху" до "низу".

Загалом, йду я завершувати робочий день.
І всім бажаю найкращого вечора, який лише можливий нині.

 

Нам терміново треба разом на каву. І футболку можу зробити )))

 

Прийшла каятись(
Приймете назад в сім'ю?
Колись не розуміла дівчат які втекли в фб і в інстаграм, але якось плавно і мене засмоктало.
А все почалось минулого року в листопаді. І знаєте, коли ви за рік 90 днів в Чехії, 40 на відпочинку, рік злітає одним днем.
В 2х словах в мене все стабільно добре, робота, будуємо нашу хатинку. Всі живі,+-здорові.
Планую не випадати з життя і повернутись до вас
Закину пару фото, щоб розуміли де я пропадаю

--- дописи об"єднано, Oct 25, 2017 ---

До і після, зараз вже зроблений фасад, але фото не маю

 

А я вже так давно хочу тут написати... вчора навіть почала, настрочила певно цілий А4, і то ще було не все, добре ще не запостила, але певно мене попустило трохи вже навіть через те, що виписалася. Нині спробую вже коротше то все сказати. А вся справа в тому, що вже 2 тижні ми живемо в режимі "наш тато на лікуванні", тобто чоловік втрапив до лікарні. Так-так, і зовсім то ніяке не виснаження, як сказав лікар (лікар??) в спортлайфі, а страшне заходжене запалення легень, з яким ми наступного дня везли його в туб.лікарню, зі страшним для мене написом в скеруванні - "ургентно". А вже в лікарні я почула ще страшніші слова - "можливо отам внизу розпад легені". Я вперше так справді дуже-дуже налякалася, і весь час повторювала чоловікові "щоб ти лиш живий лишився". Бо тому всьому передувала страшна гарячка, якийсь майже непритомний його стан, парацетамол, мефенамінка, побапчені від оцту мої руки, відмова швидкої приїхати - збивайте самі ще хоч годину-півтори.
Потім було виснажливе для мене готування та їзда в лікарню, що займала 3-4 год. щодня. Та нарешті він може сам сідати за кермо і на 2-3 годинки приїздить тепер до нас пообіді сам. Це величезне полегшення для всіх нас - і хай це буде моя врочистість в цьому сумбурному дописі ))

Зате моя прозище - це якесь постійне відчуття виснаження. Я вже деколи сплю по 8 годин, перестала вставати рано, сплю на рівні з малою, а потім ледь дотягую ввечері до її вкладання. Дитина теж якась така... напруження ясно, що відчуває, переживає за татка, мені тому проходу не дає. Навіть на мультики толком важко зіпхати її, за пару хв вже хоче знов мами біля себе.
А ще нині шось так зле себе почуваю, певно буду хвора теж, полокаю вже горло, промиваю ніс...
А ще пропадає в мене подарунковий сертифікат на гідромасаж - за 2 міс. не змогла піти. Ото записалася нині на пятницю, може зганяю в час чоловікових відвідин )
А ще подумалося, що коли він покидав нас на пару днів , як їздив на якісь свої семінари, то мені вдавалося так собі спланувати день, що я не була перетовтомлена, спокійно доживала до вечора, мала час на себе і дитину. А зараз якось зовсім вже не так... чи то задовга його відсутність, чи переживання на фоні не дають розслабитися...

Ще нині мала стрес на майданчику - ми катаючись на гойдалці вдарили малого. І то на всьому майданчику крім нас і нього не було навіть більше дітей. Але я саме мала зайняті руки іграшками і рукавицями, паралельно балакала по телефону , намагаючись записатися до лікаря, одним оком пильнувала свою малу на тій качелі, а малий ганяв-ганяв, один раз я встигла притормозити, а наступного - вже ні. Мама його забалакалася з якоюсь жінкою, теж не смикнула його вчасно... ну і все ж дитини шкода.

О, до речі, вчора слухала @cjomcjomka , дякую Вам ,

так важливо чути іноді, що хтось має чи мав аналогічні переживання. А ще я майже з Вами познайомилася - бачила фото, читала дописи тут і на фб, почула голос до повноти картини Колись, пригадую, мала бажання таки познайомитися, думала, що гуляючи з возиком можна буде легко організуватися, та не зуміла. Тепер же, дивлячись на Ваш графік, якось "рука не піднімається" втручатися в нього. Але Ви все ж крута (ну в такому доброму розумінні) , є відчуття, що реально проживаєте своє життя і формуєте собі оточення і обставини, а не навпаки.

йооойй, знов настрочила я купу-купезну, простіть

видко ще не все з мене виписалося... а поговорити якось взагалі протягом дня майже і нема з ким... ну але то вже інша тема

може я вже більше так не буду

 

Формування свого оточення і обставин життя — то для мене складна наука. Так все життя проходить — в спробах прийняття того, що «всі люди різні» і «всяко буває» та виявах емпатії, або «в бегстве» від чужих, незрозумілих і некомфортних для мене людей та обставин і перенавантаження всім тим негативом, що завдяки їм накопичується. Та часом ошелешення тим, чому «нема меж». І головне, отако створиш навколо себе істинно своє, хороше, і тут же хтось або щось — як пальцем тортик колупне. Дзен порушено, словом.. але добре, що переважно триває це недовго. Головне — робити правильні висновки щодо порушників балансу )
Та все ж... теми сьогоднішнього дня: «Всі брешуть» і «Ніхто нікого не любить». Залишилось тільки включити All by myself або Sweet dreams і страждати до обіду. Але краще спекти шарлотку.
Вчора знов малювала — цього разу казкову птаху... на гілці квітучої магнолії , бо вже лінь було малювати листочки, а магнолія так хороше цвіте без них. ) Починаю ненавидіти образотворче мистецтво в шкільній версії..

 

Мій день сьогодні почався о 3 год ночі. Звуковий сигнал голосно повідомив, що посудомийка закінчила працювати. Тільки я почала засипати - почала пищати скороварка - страва готова. За декілька хвилин запілікала духовка На четвертому піліканні я почала думати, Що ці всі агрегати роблять в спальні у мене під вухом , якщо кухня у нас в другій частині квартири
Остаточно прокинулась, на тумбочці весело пищав телефон. Просто якась рєдіска я мала зробити важливий дзвінок в п"ятницю о 15 год і поставила нагадування. На 3 год, ага. А шо?
Спробувала заснути, не вдалось. Раз пішла така п"янка, пішла засипала в скороварку кашу на сніданок, зробила собі каву і влізла в ноут. За годинку вирішила все-таки поспати
Тільки заснула - запілікала пралька, яку я поставила на прання на 4 ранку, і скороварка. Тепер вже справжні Розвішала випране, зробила ще одну каву, пішла всіх зганяти з ліжок
Доброго ранку!
Всім короткої п"ятниці і свіжої голови (це сьогодні не про мене)

 

А мій організм таки вирішив, що він не лошадь і сказав--" баста! і юш! ". Людською мовою - я таки розхворілась... І то якось так всесторонньо

( ага, я така розвинена натура)

. Прісутствуют усі симптоми крім температури. І це найбільше не сподобалось лікарю. і аналіз мій йому не сподобався... Але то вже , певно , традиція цієї осені. Усім лікарям не подобаються мої аналізи. Як добре , що я не лікар ! Бо мені я сама подобаюсь , а решта - фігня фігньов. Очі, правда, за останні 2 дні стали , як в собаки..побитої і нині засинаю усюди , де сяду і хоч на хвильку очі закрию. І сни головне сняться, такі насичені. Нині чоловік розбудив, бо плакала і голосила ( ну в перемішку з храпом, бо ніс взагалі не дихає) - приснився мені шикарний такий комод! Весь старовинний такий, з оздобленням синім?? малахітом І шуфлядок в нім - ну штук 20.Не менше.. А чо плакала? Бо ціна на нім стояла 8445євро

(ага, занранічний магазін антикварний я посєщала)

Ви б не плакали?
Чоловіку сон не розказувала, бо він і так все поривався швидку викликати, симпотім боявся.
Лікар нині його троха заспокоїв - сказав, що ніц ми не буде, але! тре сі полічити і повилігуватись. Во класний дохтур, майже як в пісні. Список пра написав, тому лікуюсь. Погода сприяє, як хворобі, так і ліку. Тому йду закину прання і буду вилігуватись. Цікаво, чи наступний ранок почнеться в 3 год як в @arushka ?
Але це вже буде завтра, а нині - тепла вам, як не від природи, то від близьких і .