То певно буде звучати погано, але ж то і його вихідні, невже він не може провести їх як хоче. Я завжди відпускаю чоловіка,коли реально можу почекати. Потім скільки вдячності за те, тим більше жінка завжди знайде чим себе зайняти, ну і в будь який час доби, розумію, що у вашому випадку то нереально, він прийде, коли мені потрібен.
Дівчатка, пригадую, десь тут радили які книги варто почитати щодо взаємовідносин чоловіків та жінок. На разі не маю можливості гортати/читати всі сторінки теми, тому, кому не важко, або хто читав щось цікаве на дану тематику порадьте що саме варте уваги. Зазначу, що С. Харві та Дж. Грея я вже читала. Дякую
Я тут думаю. У мене проблема - "по жизні" я не вмію не контролювати і не "рятувати світ", забагато беру на себе переживань і обов"язків. Ну так ся стало, що всьо сама-сама з дуже раннього віку і розраховувати ні на кого не звикла... Знаю, що то дуже погано, бо відповідно мужу не дістається побути суперменом і постояти "біля руля" (а навіть як дістається, то я потім все одно, часом і ненавмисно умудряюся нівелювати його заслугу). Якщо з фінансовим спасінням ще якось через раз нареешті даю собі раду (стараюся не шукати як "позатикати дірки" і тратити хоч щось на себе ги, от навіть зовсім-зовсім з роботи звільнилася щоб муж не надіявся на мою зарплату), то з обов"язками все одно постійно перегинаю. Від того втомлююся, нервую, зриваюся на крик і звинувачення і все в підсумку летить шкереберть. Сьогодні от вчергове думка "втечу кудись" заблимала в голові веселками. Справа в тому, що коли я влітку влаштувала собі спонтанний вікенд-втечу у Франківськ, то зрозуміла, що от власне фізично усунувшись з центру подій можу абсолютно викинути їх і з голови. Як там "с глаз долой - из сердца вон" - за 2 дні я ні разочку не переживала "а що вони там їдять" (хоч лишила з пустим холодильником), "чи знайшли, що вдягнути?", "чим займаються?", "чого о 2 ночі ще не сплять" і т.д. Ну бо в принципі, чоловік же у мене здравомислящій чєловєк і навмисно дитині не нашкодить. Через 2 дні я вернулася як зі спа-курорту і мінімум 2 тижні була уміротворьонна і спокійна як удав. Про що я - маю мрію ідіотки втекти десь на тиждень і влаштувати їм таку собі "хату на тата". Частково, щоб чоловік нарешті сам заводов дитину в садок, платив за той садок, придумував чим годувати того вічноголодного, планував свій день так, щоб встигнути забрати Влада з садка, сам лікував йому соплі і вирішував решту побутових питань. І у великій мірі щоб "перезавантажитися" самій, бо відчуваю, що не те що до дна дочерпала, а уже й пісочок в насос потрапляє... Бо, чесно, у мене вже і досить деструктивні думки проскакували: "от, ляжу кудись в лікарню на тиждень-другий, буду там відпочивати і книжки читати, а ви воюйте тут самі", то поки космос не дослухався до мого брєду краще, напевно, втекти кудись культурненько і організовано. Тепер питання. Я зовсім псих? Чи неврівноважений підліток, що хоче втекти від негараздів замість того, щоб їх нормально вирішувати? І дорослі, мудрі жінки так проблеми не вирішують? Бо я реально вже десь дуже на грані... А власне в поїздках наодинці вертаюся до себе, "зализую подряпини", починаю думати про щось хороше і взагалі крила відростають назад, бо поки "варюся" в тому всьому - ніяк не можу абстрагуватися, відійти від шкідливих власностворених шаблонів і викинути з голови токсичну "жуйку" невирішених питань і проблем.
Ви ще трохи подумайте, чи то точно погано я така сама і з часу, коли перестала "лікуватись" все стало значно краще. а ото зле. Приміряйте на себе. Ми всі хочемо, щоб нас цінували. Цінуйте. ні зовсім подумайте насправді, чого хочете. І зробіть.
А чому б і справді не влаштувати "Хату на тата"?Чоловіки, навіть найбільші балаболи несказанно мінялись, відчувши на собі весь тягар жіночих обов'язків. Ти на курорт, а чоловік на хазяйстві. Ще й грошовий приз нічогенький, а?
Не знаю чи псих, але точно не одна, бо у мене є таке ж бажання, поки тримає менша грудна дитина. Я вже навіть до свого чоловіка казала, що в мене іноді виникають думки, що він нам не дуже то і потрібен, хіба як спонсор. Бо взяти двох малих дітей і самій в Карпати на тиждень поїздом чи автобусом до Львова везти їх в театр, то для мене раз плюнути. Теж ніяк не можу стати саме слабкою жінкою і заховатись за плечі, а іноді так хочеться
а точно хочеться чи просто хтось десь сказав, що типу треба? У Вас зараз, напевно, головні "загострення" пов'язані з віком дітей. Все ж різниця дуже мала, і Ви молодець, що справляєтесь. одного разу мій чоловік спитався, нащо він мені взагалі. Я думала довго. Тому що логічних причин - чогось, що мені від нього реально потрібно, - справді нема. Але можливо, саме в цьому щось є. Щоб бути разом "не навіщо, а тому що".
Погано. Мені некомфортно. Я в тому вже досить довго "копаюся" теж і зрозуміла, що ота моя позиція була більше нав"язаною життям, такий собі захисний механізм "ніхто не дбає, нічого страшного, я сильна, я велика, я всьо сама зможу запросто", ніж справді моїм бажанням. Ні, я не мрію про "папіка" який все прямо за мене вирішить, але бути головною в сім"ї мені правда не комфортно. Десь на роботі, поза домом - так, я буду лідером, але вдома я реально хочу знімати лати і відкладати булаву в сторону Ага, я тепер так тисну на чоловіка іноді, бо в певному сенсі хочу щоб він мені долюбив недолюблене і доопікував. А він і сам в цьому плані калєка трохи. Я часом сміюся, що як глянути на історії наших з ним батьків - у нашої сім"ї такий анамнез, що нічого доброго чекати не доводиться взагалі - емоційні інваліди ми: одне криве, друге горбате Нє, мій їм по формату не підійде Вони ж там реально якихось інопланетян вишуковують, що не знають як пральна машина включається. А мій же всьо по хазяйству вміє (і навіть більше, тільки не робить ) і на камеру дурачка строїти не буде, та й рибЙонок лише один і той в садок ходить. Не зрєліщно буде.
ну, це зовсім інша річ. Тоді - звісно, поїздки дуже корисні. --- дописи об"єднано, Oct 15, 2017 --- я в таке вірю. Поки жила з батьками, мені не дозволяли вмикати пральну машинку.
А чому б і ні? Якщо вам це справді допомагає, то час від часу влаштовуйте собі такий релакс. Можете навіть з чоловіком це обговорити. думаю, він буде зацікавлений в тому, щоб відпустити вас на день-другий, аби в хаті був спокій)))
Може я щось не дорозумію, але на мою думку Ви @Akina плутаєтеся в терміна. Що для Вас голова сім`ї? То не прати і варити і тд. І те що він то не робить у Вас вдома - бо торобите Ви. А Ви тупо втомилися, плюс Вас десь доїдають проблеми. Можливо Ви не бачите переживань чоловіка з даного приводу, що Вас більше догружає. І не факт, що чоловік не париться. Варіант втекти, варіан тимчасовий з відходняком 2 тижні. Є варіант спіхнути на нього частину жіночих обов`язкі, для того щоб Ви найшли сили не паритися з приводу глобальних проблем. Нехай пере, нехай малому готує сніданок, нехай заводить в садок. Загрузіть по надобності, а той час що звільниться попрацюйте з думками або взагалі не працюйте, а дивіться найтупіший мультик. Десь так по відчуттях, що Вам підійде.
Я такого ніде і не писала Голова сім"ї - той хто вирішує питання глобальні (орендуємо двокімнатну чи однокімнатну квартиру, беремо кредит\не беремо, переїжджаємо жити за місто чи ні...) і поточні (який бюджет виділяємо в цьому місяці на продукти, їдемо до баби в гості чи ні, купуємо новий пилосос чи ремонтуємо старий...). І я ані разу не збираюся спихати на чоловіка я геть не проти робити то сама, за умови що мені не доведеться витрачати нерви та енергію на оті вищезазначені глобальні питання.
Не все так погано...і чоловік буде супер..але в чімось іншім....він просто або задовго шукає себе ( і тут питання---чому так довго?) , або супер в чімось, що тобі не є важливим.... Я тут недавно експеремент проводила....на собі і чоловіку(ну щоб жить було вєсєлєй..дооовгий..)...висновків набралааась...нових думок і відтінків почутіттів... Але сміло можу стверджувати, що двоє сильних людей абсолютно нормально можуть вжитися, якщо вони дорослі ( це я не про роки). Тому подумай в цім напрямку...а поїздки - це не втеча. ...це твоя життєва необхідність і розуміє її чоловік, чи ні ---не є аж так принципово, головне, щоб він її приймав. А класифікація ---то діло відносне. 100пудово мої "необхідності " видаються йому бздурами...., але з роками спільного життя, назвиська значення не мають. Головне, що він приймає їх.
@Akina а як Вам варіант, глобальне відкласти ТИМЧАСОВО на полочку, а частину жіночих обов`язків делегувати чоловіку))). Мусите найти час для себе! Бо то глобальне ВАс грузить, хочете того чи ні.
Ні. Ви просто себе загнали Не хочете бути "главою сім'ї" - не будьте. Чим більше Ви "мужик" в сім'ї, тим менше "мужиком" буде чоловік. Закон збереження енергії. І знову ж таки. Він по перше боїться вже щось робити, по друге не хоче вже навіть напрягатись, бо і так Вам треба почати з того, що навчитись поважати свого чоловіка почитайте про практику "щоденник вдячності" , бачити в ньому того супермена. Дозвольте йому розправити крила і він Вас здивує
Ось тут твоя найбільша проблема, НСМД. Якщо він вміє, може, але не робить!... Прелюдія: Мій коханий каже: я так вимучився на роботі! звіт по ціноутворенню і тд і тп в податкову то не "хухри мухри" для ДП іноз.компанії. Бухгалтери мене зрозуміють... А в мене всього лиш один день з малюком. Як вийшов коханий зранку з дому - в такому ж стані і застав. Але ж ніхто не бачить, скільки разів мився посуд, скільки разів витиралася від чаю підлога, скільки разів перестелялося ліжко і тд і тп. Тому "дозволь" йому допомогти тобі. Хоча б тим, що помиє посуд після вечері, або включить/вибере/розвішає прання. Тут не треба 2х вищих освіти. А після цього - скажи, що ти йому дуже вдячна, що він хоч трошки розгрузив твій день. А ти, " така вся хороша і розпрекрасна, зварила йому таке смачне їсти!!! (зашила шкарпетки, попрасувала сорочку, поміняла чисту постіль і тд і тп.)" Якщо ти хочеш бути "жінкою з яй#@ми", ну... тоді навіщо тобі чоловік?! Тому: ставай потрошки, з кожним днем "вимотаною", "змученою", з випадаючими викруткою і розвідним ключем з рук, ЖІНКОЮ! курча! я раніше всі сифони чистила, фугою плитку мастила, завіси регулювала... і мужа тихо ненавиділа. Бо "Ну що з нього взяти? гроші? він не один заробляє. Секс - та завжди можна знайти для "поправки здоров'я" когось. Було б бажання." Тепер за допомогу, за його корисність, за повагу і те що він насправді кохає мене як ЖІНКУ (слабшу за себе)!!! - потрібен мені тільки ВІН!!! Напевно з "бородою". Але: що краще: довільна, щаслива і красива жінка, яка на останні гроші на вечерю замовляє піццу додому, чи зла мигера, яка наготувала повні баняки, сама зацофана-зашльовгана, і каже чоловікові: "йди жерти?!" Може десь щось не в тему, але я з своєї точки писала.
а я б шукала рішення через оце. Ви самі пишете, що потребуєте певно роду "зцілення", вимагаєте один в одного те, чого жоден з вас не має. Найкраще любити можуть ті, хто зазнав любові сам, особливо тут про дитинство і йдеться. І я би тут радила якогось доброго духівника (навіть не строго психолога). Якби кожен з вас міг пропрацювати основні болючі моменти свого минулого, то імовірно, що налагодилось би і теперішнє. Бо справи господарсько-побутові то є похідне, а тут зцілення (чомусь мені саме це слово тут найліпше пасує) потребує внутрішній світ кожного з вас, який і є першопричиною. Нас сформували оточення, виховання, ставлення інших і ми нині є тими, ким є. Але якщо якісь наші риси нам заважають, то тільки в наших силах є вирішити чи живу я з тим далі чи ні.
Сьогодні мене вже попустило. Дякую, що відгукнулися. Дитині потрібна врівноважена мама. Чи то мої псіхи відбилися на малому чи то дійсно криза 1 року підкралась і мене довела до кипіння, чи КД перші от-от будуть хз таки правда, саме те, що в компі втикає нервує і ще постійно калатає як не аніме, то якийсь серіал, то ще якась фігня з ранку до ночі . Мене нервує той фон, як телевізора, бо дивитися не можу, а відволікаюся, і дитина в екран заглядає, а то зле. @Siania слушна думка про посудомийку, вже раніше вирішено її купити в свою квартиру. Я раніше закатала скандал і він сам ту гору перемивав. Виливати каву на комп'ютер нелогічно, я сама його купляла. До народження дитини було дуже складно і важко. Він 2 роки сидів вдома, а я працювала. Знайшов роботу перед самісінькими моїми родами. Я би не сказала, що він аж страшне перепрацьовує, в ІТ тестує. Вагітність була дуже важка, я токсикозила до 22 тижня, 2 рази лікарня, він готував їсти, ну як готував, як хлоп, і сильно тим гордий був, на прибирання я закривала очі. І шпіляв собі, я кипіла і всерйоз думала про розлучення. А зараз не знаю до чого дойде. Якось як по синусоїді. Проблема в тому, що його не напрягає той срач, його мама не навчила, що прибирати регулярно - то нормально. В свекрухи вдома взагалі бриджуся. Куди я дивилася до одруження, я не знаю. Він попилососив і все, герой. Розвіятись вдалося, 1 годину прогулялась за пакунком.
Так як мені розповідали чоловіки, танки чи що там то спосіб(для них дуже ефективний)розслабитися. Чи від важкої і напруженої роботи чи ще чого(злої жінки, жартую, сама така). Як на мене Вам потрібен баланс,коли в нього ще не ігрова залежність звісно. Та нехай розпружить мізки, але.....після того як.....(тут вже залежить що вам потрібно) - попідмітає, помиє посуду, посидить з дитиною. А ви за той час подумайте, що не так в ваших стосунках, що розпружує мозги гра , а не романтично проведений час з дружиною. Муж все время играет в «танки» что делать? — Личная жизнь Что делать, если муж постоянно играет в компьютерные игры? | Обучение ?
