Мені на Мечникова в липні казали, що в коридорах не кладуть. Доставляють ліжка в палати. Трохи тісно, але не в коридорі
Я не питала, лікар нічого не озвучувала, але одразу попросила чоловіка вийти на хвилину, щоб вона мене передивилася, а він щоб покликав педіатра .
Або й швидше або пізніше) але що сам по собі окситоцин не полікує, це точно. Мені цікаво стало: а в меді майбутнім акушерам розказують про цей період затишшя, чи це не є медично обгрунтоване явище? Просто зі старшими я той момент переживала в пологовому під тиском медиків і під воплі акушерки. З меншою вдома, і це виявилося дуже прикольним періодом. @Ligymunka а в якій позі Ви знаходилися, коли почали втрачати свідомість?
Я думаю, лікарі того затишшя дужее бояться, і такими окситоциновими укольчиками себе перестраховують, а подають це наче вони життя матері і дитини рятують. Звідси і так багато фраз чую "лікар від Бога", бо всіх вони рятують. А вже як копнути глибше, то виходить, що лікарям головне аби все швидко пройшло. Які будуть наслідки - це вже не їхня "парафія".
Вертикально , спершись на чоловіка , раптово все попливло .... Вдома від 16 год до 20 год я всі перейми передихувала легенько погойдуючись на м"ячі поки інтервал не зменшився до 4-5 хвилин. В родзалі передихувала частину часу в позі " рачки " так мені було найзручніше, а коли перейми стали болючішими , то на стоячи спершись на чоловіка . Весь той час на мене ніхто не тиснув і не напрягав , а навпаки лікарка казала що лишає нас самих , щоб я могла максимально природньо чутися ... Лікар сиділа через коридор і казала одразу кликати якщо щось міняється . Якщо все Ок, то тільки акушерка заходитиме і перевірятиме серцебиття дитини... А лікар оглядала при поступленні і вже після того як мені стало зле....
Я так зрозуміла, що Лігумінка стояла. З правил надання першої допомоги людині яка вмліває, це покласти її в горизонтальне стійке (на боку) положення. Але судячи з опису і що форумлянка була здатна відпустити чоловіка і вести переговори з лікаркою (принаймі її слухати), то це не було класичне втрачання свідомості. Що їх там вчать ніхто не знає. В книзі Сірзів є про затишшя. В мене було воно з Михайликом і Ядвігою. З Варварою не було.
Ну не знаю. Мені то швидше схоже на пофігізм і запливи "за течією". Використання невиправданої стимуляції теж призводить до важких наслідків, але якраз цим не дуже переймаються. Напевно їм розказують в меді, що використання різних медикаментів - то дуже потрібно і прогресивно. А от розуміння фізіології пологів в акушерів кульгає. А щодо пауз, тут теж неоднозначно. Є оця передбачена природою перед потугами, але є й паузи штучні: приїзд в пологовий, стрес від заповнення папірців, від яскравого світла в палаті, зайнята в певний момент незручна поза. І може таке бути, що процес збивається з ритму через ці всі стресові рухи і не може нормально відновитися. Бо інакше я не знаю, як пояснити тотальну неспроможність жінок народити без допомоги. В мене в третіх пологах не було жодного збою, лише оця пауза перед потугами. І це було дуже класно.
Читаючи вас дівчата, я зрозуміла, що така перерва була і у мене в перших пологах. Перед потугами пропала біль вже аж до кінця (і на потугах не було), тільки відчуття (вибачте) що хочу в туалет. І тривав такий безболісний період десь хвилин 20, аж поки мене не взялись чистити(((
Лікар пояснила ,що мала би бути динаміка за 3 години активних перейм, а відкриття як було 4см при поступленні так і є .... Але на моє рішення давати дозвіл на стимуляцію це не вплинуло. Я слухала свої відчуття і своє тіло і тому це неможливо пояснити логічно ... В попередніх пологах я не вміла передихувати перейми, втратила дуже багато сили, але відчувала, що я справлюся ... а тут були кардинально протилежні відчуття ....
Я, як людина-любитель вмлівати (не втрачати свідомість, бо це було 2 рази за життя і дуже давно, і я все одно себе в той момент не пам'ятаю) вже перечитала всі можливі причини. Якщо серце здорове, то причина вмлівання - кисень не доходить до мозку. В мене він не доходить, коли я або в задушливому приміщенні, або вчергове защемило судини в шиї, або я в стані стресу і ті самі судини завужуються. В пологах могло бути достатньо причин для цього і я не дивуюся, що Лігумінка сильно злякалася через це. Це ж і до дитини кров доходить менш насичена киснем і позначається на її стані. Але я зовсім не розумію, як в тій ситуації мав допомогти окситоцин. Якщо то був він і тільки він.
Власне , що я ніколи не розуміла чого жінка погоджується на стимуляцію, мене це дивувало завжди .... До речі оформлення в пологовий зайняло 5 хвилин ,тільки записали мої дані і паспорт я показала , ніяких папірців я не підписувала .... Лікар була зі мною ще годину після пологів ,приклала малого до грудей , розказала про післяпологовий догляд, потім ще двічі заходила в палату при тому що могла спокійно їхати додому , а не бути в лікарні до 4 год ранку, бо це була не її зміна ... Тому те, що лікаря підпирав час я відкидаю ...
Стимуляцію використовують не лише погані і безвідповідальні лікарі. Її використовують всі. В мене в перших пологах лікарка теж була не на зміні, спала за дві доби в сумі 4 чи 5 годин, я народила в 6 ранку, а в 9 вона вже прибігла питатися, як в нас справи. І я не можу сказати про неї жодного поганого слова ані як про людину, ані як про лікаря. Але вона теж не ризикнула чекати довше при дуже повільному відкритті, кіпішувала на паузах і пропаданнях перейм. При тому врятувала мене від неадекватного чергового, взяла на себе відповідальність, коли всі капали, що треба кесарити і не дала витискати дитину. Вона хороша людина і добрий лікар, але вона теж дуже любить використовувати медмкаменти і або не знає, або вдає, що не знає про затихання, нерівномірне розкриття і ще всякі природою передбачені моменти. І я теж не можу сказати, що вонв спішила. Щоб Ви розуміли, я не намагаюся натякати, що Ви прийняли якесь не таке рішення. Цілком розумію, що є певний відсоток ускладнених пологів і інтуїція річ дуже помічна. Добре, що все гаразд з Вами і малюком. Просто не розумію, чому саме цей препарат і цій ситуації, але тут на форумі і так ніхто цього не пояснить
Дівчата, а що вас дивує? Лікарка і справді в медичних колах має репутацію "меганатуральної". Як для українського лікаря. Їх так вчать, вони в такому середовищі все своє професійне життя. В них є протоколи. Вона зробила все щоб До іншого підгрунтя в медицині нам ще пиляти і пиляти. Моя добра знайома, сама гінеколог, працює в ЖК, молода, медінститутська відмінниця і обожнювачка своєї професії, сама призначила собі пологи. Чітко в день ПДП. Подзвонила до Лотоцької, вони собі годинку призначили, щоб всім зручно було, поїхали і вродилися. При тому,що з показів до пологів було хіба ПДП) Я ненормальна, зарозуміла, безвідповідальна, бо двічі ПДП переходила конкретно. В очі мені таке не кажуть, просто високо підіймають брови, коли заходить розмова про мої пологи, але є в нас ще одна знайома, яка переходила ПДП "аж на два тижні" і з дитинкою були трохи проблеми. Звісно, що проблеми були бо переносила, води зелені були, а могла би народити коли написали і проблем би не було) Там непробивний моноліт лікарської правоти
Дівчата я від вас в шоці , чесно...Чоловік поклав мене на ліжко, почав мити холодною водою лице , а коли я прийшла до себе ( бо перше що відчула що холодно і мокро ... ) , то відкрив двері і покликав лікарку .... Не уявляю як можна чути лікаря лежачи без свідомості .... чи як чоловік міг би тримати мене і мити мені лице холодною водою, чи кликати лікаря лишаючи мене без свідомості .....Для того, щоб покликати лікарку достатньо було відкрити двері , так як вона сиділа в кімнаті через коридор..... Лікар найперше міряла серцебиття дитини, потім оглядала мене , а тоді вже говорила яка ситуація....
медицина знає і робить краще ніж природа. Взагалі, за лікарською логікою вони не поєднуються - медицина і природа. Існують паралельно.
чого ви в шоці? Ми читаємо, те що ви пишете. А потім ви по краплинці доносите подробиці, і виявляється, що ми монстри. --- дописи об"єднано, Oct 11, 2017 --- в той день коли я народила Ядвігу, я ходила радитися до лікаря-гінеколога в лікарню (це не ПБ), а вона покликала дядька з ПБ порадитись. Бачили б ви його очі - він не міг повірити, сто раз перевіряв терміни, що жінка може стояти жива в повні 43 тижні. При цьому висновок УЗД (ідеальний), який я зробила за 20хв до цього він навіть не глянув, його не цікавило, що дитина в порядку, води теж, серцебиття чудове. Його цікавила тільки оця цифра - 43 тижні. При цьому коли він пішов (не забувши пострахати), то та лікарка мала набагато м'якшу риторику і казала, звісно, не затягувати, але оскільки все в порядку з дитиною, не поспішати переверти.
