Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

сопляємо-кашляємо вдома. і мерзнемо.
і настрою до роботи нема. а в хаті армагедон. і їсти треба готувати, і прасувати, і прибирати.
єдиний плюс-спали нині всі троє з дівчатами до 11ї. трохи відновила сили. ще б моральних десь почерпнути...
хочу впасти в сплячу, а прокинутися, коли буде тепло

, хоча б від батарей

і всі здорові.

 

Я Юлій Цезар, бо вмію одночасно співати колискову, ногою люляти колихалку, читати читалка і вечеряти, а ще з чоловіком балакати
Ходила в книжковий, а там сходи високі та і магазинчик невеликий. Лишила коляску під дверима, сама стала в дверях і прошу принести те, що мене цікавить, так продавці, заради мого спокою і комфорту, ту коляску догори занесли . Було приємно..

 

А в мене далі день бабака . Сьогонді трохи проспали, то тре було бачити зранку нас всіх - хаотичний броунівський рух, всі спізнюються, ніхто не вдітий....Я й троє малих спочатку по маршруту в гімназію. Й так як ми й так спізнювалися, ми поїхали по трохи іншому маршруту ,який я все вважала довшим - ну ж бо так гугл мепс казали. А по факту він виявився коротшим , й ми встигли! Назад я завтикала й поїхала далі якоїсь мами по Сахарова вгору. А там така пробка!....Моя Аня має талант засинати в тих пробках. Ну ж тільки годину як прокинулася, яке тут спати. Маркус її там й щипав й кричав, аж мусіла я підключитися - всю дорогу назад я кукурікала, нявкала й гавкала, й видавала інші дивні звуки - бо тоді мала відкривала одне око й собі за мною то все повторювала. Не знаю, що думали інші водії, дивлячись на мамашку, яка активно стрибала в своєму кріслі і явно щось там кричала в машині - бо в дянучці всяке можна надивитися по сусідах .
Потім був забіг на самокатах по болоті в садочок...Ех, й так весь день десь гонили з малою. Бонус - вона заснула в 21.15 й нарешті є час на себе

 

Ну тут певно в половини форуму такі дні), і я не виключення, особливо зараз.
Отже, хтось там писав, що я народила, і ДП можуть спати спокійно. Нє! Я повертаюсь), але вже в трохи інших темах.
Страшенно не люблю змін, будь-яких. А кардинальні мені взагалі як стрес. Але життя таке, що таки треба міняти звичний режим життя. Дуже сподіваюсь, що звикну до нового швидше.
Отже, з 3 дитиною таки трохи легше, ніж з попередніми. По іншому дивишся на речі, якось простіше, напевно. Але треба час, щоб звикнути один до одного, роздивитись темперамент нового члена сім'ї і допомогти ій підлаштуватись))) під наш ритм життя. Наразі не все ідеально, м'яко кажучи, але то лише 6 доба, не все й одразу.
Страшенно мені не вистарчає прогулянок парком, поїздок містом. Поки сидимо дома, та і іхати з малою за дітьми ще не наважуюсь. А ще не вистарчає часу на себе. Ну але то таке, можна пожертвувати. Головне - правильно розставити пріоритети, і "забити" на не важливе.
Вчора приходила мама допомогти. Як добре жити окремо від батьків). Оте постійне повчання, воно напрягає. Отой погляд "ну-ну" він мене вибиває з рівноваги. В малої часом болить животик, може плакати якийсь час безперервно, то тут вже є привід дорікнути, що роблю все не так.
А ще ми вчора вперше купались і потім дуже добре спали. Сподіваюсь, що це не співпадіння.
Ну і харчування годуючоі мами - наразі це для мене трохи напряг). Останнім часом їла всього багато), вдома багато смачного, яке краще не куштувати. А рука так і тягнеться). Мала і так пукає без перестанку, тому експеременти поки не на часі. А їсти хочеться). А ще вага після пологів - то моя печаль. Думала, що таки більше залишу в ПБ (лише 6 кг з 15 набраних). Є над чим працювати. Але і обмежуватись надто не можу, бо відчуваю, що таки їсти=більше молока поки налагоджується ГВ.
Якось все сумбурно написано, як у мене в голові). Як порозкладаю по поличках, буде краще).

 

Мені найважче оте питання вічної "жрачки" для старших і чоловіка. Особливо на канікулах. Вже теліпає і око дьоргається від "мама, а що ми будемо їсти?".
А вдень маю законні 2-3 години для прогулянки, коли я нічого не роблю, а тільки гуляю. Треба навчитися щось у телефон скачувати, щоб слухати. Отакий я динозавр. Присісти у парку я права не маю, треба рівномірно і постійно ходити. Ну як ті мами собі читають крижечку, як в них діти не просинаються? Приходжу - ноги гудуть, а робота мене зачекалася... але спочатку гарячий чай! і хай весь світ зачекає.
І, на жаль, бачу, менша не любить десь по гостям ходити, чи їздити по місту, чи в нас гостей приймати. Дуже перезбуджується і маємо "всюношну". Єгипет поки відміняється (чи переноситься?). Ще навіть не сидить, вночі любить покричати, вдень любить тишу, з годуванням раз-на-раз. Тільки день Сурка! Тільки хардкор!
А, вчора 14-ту річницю шлюбу вдома відмічали! Якось незвично, коли нас з чоловіком наші діти вітають. Але приємно до сліз.
Ото в мене дійсно проза і врочистість вийшли.

 

Дійсно, як добре жити окремо від батьків! Неймовірно, як те, що в побуті влаштовує і навіть подобається моїм хлопцям (і мені), викликає в мами оце скептичне «ну-ну». Хоча коли обмежуємося відвідинами одне одної, все просто чарівно. А 20 днів зі свекрухою і кілька років з бабцею остаточно переконали мене, що сім'я має жити окремо від родини.
Вчора був день великого «порядкування». А сьогодні мені нестримно хочеться тушкованої печіночки з картопелькою. Більше нічого не готую (слава Богу!) бо хлопців аж до вечора не буде вдома. До речі, в синулі такий апетит прокинувся, що весь день тільки холодильником клацає з фразою «я б щось з'їв». Більше продуктів, більші порції.. і вже «0» уяви, що б то приготувати, щоб не почути «шо, знову ...? »
Малий мандрівник поїхав в Карпати. Бачили б ви, як ми готувалися.. Його гумовці виявилися напхані якимось вологим листям, яке «хр*нова мама» не помітила, коли востаннє ставила їх на балкон... Прання, сушка феном... доовга сушка.. пошуки устілки «щоб тепло». Підбір шкарпеток, щоб і сухі (бо ж нічогісінько не сохне), і не грубі (бо у взуття не влазять), і теплі... Невідомо, з якої причини, але ще закинула в рюкзак шалик. Якоюсь переляканою мамашою стаю, чи що? «Карлсончик, переодень носки» )) Напакувала різного їстівного. Хоча вчитель обіцяла якісь сосиски на вогнищі, але щось мені підказує, що треба розраховувати тільки на себе. Можливо, досвід попередньої поїздки )
Три дні поспіль було мені щось не теє, але сьогодні нарешті почуваюсь нормально. Значить, є шанси, що день буде продуктивним і на хвилі оптимізму, незважаючи на «отойво» за вікном. Ще й малий, як йшов, так мене обняв і поцьомав, що я аж розчулилась). Теплих цьомок і обнімашок вам!

 

Якщо справа в перельоті, то насправді наш малюк найменше стомлений зі всіх в дорозі. Головне погодувати на взльоті літака, потім сон в мами на руках (після того в мене руки болять і хвіст відвалюється) і на посадку перекус. В результаті я ледво дишу, малюк повний сил і енергії. Так вже 8 разів було на короткі відстані.

А по темі, то в нас такий бігально пакувальний тиждень, треба все зібрати, все встигнути і не загнутися. А як? Виявилося, що ми

хом’яки

назбирали неймовірну кількість речей за 7 років, про деякі речі я навіть не знала

забула

.
Попереду переїзд і два тижні спільного проживання з хресними чоловіка, ггггг.
Чекаю з нетерпінням кінця місяця
А, ну і паралельно роботу ніхто не відміняв, ех щодня стаю все більше і більше схожою на акторку з фільмiв зомбі, грим мені вже майже не потрібний

 

Переліт мене найменше лякає. Перед тим не вкладати, ближче до вильоту погодувати і все ок. Там рівномірний такий гул, дитина може і трохи покричить, але потім спить. Ми з 8-місячною середульшою в Чорногорії прекрасно відпочили. Вона добре спала, спокійно їла. Сиділа тихенько у візочку, там непомітно і засинала.
А тут... Їсти у шумі вона не любить, потім молочко у пляшечці вистигає і треба десь його гріти. Спати у візочку теж треба ще приколисувати, хоче на руки до останнього. Наш великий візок брати не будемо, вже зразу тростинку купувати? І чи вона в ній буде спати? Сидіти точно ще не буде, кричить, спинка ще не готова до сидіння. На ніч вирубається, але ще з 2 години треба час від часу приколисувати і соску дати під її крики. Уявляю то в однокімнатному номері... Ще в готелях ліжечка, як правило прості, не підколисують. Брати на руки, ні вона, ні я не виспимося. Ми на Закарпаття їздили влітку (там старші хоч в другій кімнаті спали, то не будилися вночі), то я приблизно вже уявляю, як то буде. Один зі старшими, а другий у номері з меншою, чи подалі від шуму гуляє.
Переконую, щоб чоловік кудись зі старшими їхав відпочити, бо не хочу меншу мучити і сама не відпочину (а без них вдома навіть прекрасно). А десь за місяць-два-три побачимо.

 

Ну то вже вам точно видніше, краще за маму ніхто не знає. А щодо возика, то в нас є тростина для перельотів, дуже компактна і є повністю лежаче і напівлежаче положення, то було зручно, як малюк задрімував опускати легенько візок. Ну і так, в нас дитина поки що одна, тому проблем в номерах не було, і спільний сон вирішував проблеми з колисаннями.

 

@Rodionochka мені здавалося, що коли вже друга, чи тим більше третя дитина, повчань зі сторони мало би бути менше...
@Patty таки правда про окреме життя... Я два дні була сама з малою. І оля-ля все встигала, і гуляти, і їсти/спати, і легке прибирання зробили. Я навіть заглядала на сходи, щоб протерти, але лінь перемогла.
А сьогодні були в поліклініці. І щось я звідти без особливих вражень вийшла. Після лікарні дитина лякається чужих людей. Хоч і нічого такого дуже стресового за тих пару годин в лікарні не було. Ну і така мамина стала. Вже сама цьомає мене
Ще осінь тільки почалася, а я вже чекаю новорічних свят. І в голові пісня з кока-коли )))

 

А яка у Вас фірма? Бо я планую десь за місяць купувати. Дивлюся на макларени або ками. В нас був колись кам. Прекрасний візок-тростинка. Зараз дивлюсь багато з макларенами ходять. Чи та ціна випрадана? Нам на 2-3 роки треба, легенький, для подорожей і на щодень. Не вбиваємий.

 

я за своїми туманами, навіть Вас не привітала. Але дуже-дуже хочу, поки ще кінцево не пізно, бо якось мені впало в око і те Ваше загадане бажання про донечку, а потім вже і вагітні теми як пішли.... Дуже цікаво спостерігати насправді отак. А ще дуже люблю Вас читати, у Вас все якось спокійно, просто і душевно виходить... ТОМУ приєднуюся до вітальників. Нехай та любляча уважність супроводжує все ваше сімейство, радості і добра.

поки всі мої перехворіли, поки я вичухалася... знов настали дощові дні. А вчора ми навіть на двір не виходили. Зате нині трошки встигли, і погуляти і на кавку нашу сходити. Дуже тішуся, що вранці вистачило мені сил і духу побавитися з дитиною пластиліном, погодувати звірят іграшкових, поганяти. Давно я так гарно з нею не бавилася, хоч і картаю себе часто за це, але виправляти якось непросто.

До речі в ту холодригу прикольна штука байкова піжамка з пеппою - ввечері вдягається на раз-два, зато потім зранку фіг знімеш ))

Ті вечора тепер знову будуть доовгими і треба шось придумувати. Але навіть вчора з тим печенням ведмедиків - дитині так цікаво все. І жужика (міксера) дай потримати, і борошно вона теж хоче сипати, і тісто пальчиком пробувати чи добре.
А ще ми вишиваємо собі рушничок на паску, ага! з нашими темпами то ще треба встигнути. Але дитя дуже тішиться, вона дає мамі кольорові горошки, а мама вишиває курчаток))

А нині вранці товчемося на ліжку після сну, я її гамаю, цьомкаю і розказую:
- ти моя радість, ти моя потішечка. Як добре, що Бозя дала нам таку дитину!
Дитина переводить погляд на ікону над диваном, трохи мовчить, думає, а тоді питає:
- ну а де вона, Бозя, взяла цю дитину?

 

Моя нинішня проза - кудись зник магазинчик з польською побутовою хімією і польськими шоколадками. Був у сусідньому будинку коло мене. А тепер це відчуття, коли з язиком на плечі біжиш в стані нестерпної нестачі шоколаду, а там - ремонт і інша вивіска. Ааа!
Врочистісь - тепер в нашій сім'ї 2 айкідошки, Сергійко приєднався ту землю клаб. Я тепер ганяю як віник щодня, але в нього так гарно получається, що ганятиму в радість.
Здається, дощ закінчується. І це теж врочистісь.
А завтра п'яааатниця!!!

 

ААААААаааа!!!
я вже тут тихонько сповзаю по стінці, бо завтра ВОНА.....
На вихідних 2 заходи гостей: в суботу 18, в неділю 9.
Вариться "мацьонький" банячок

літрів на 10

бульйончику. готуються всякі нарізочки, щоб зварити з нього шурпу. Завтра буде "всеношна і утреня" до прийому гостей. Муж дивиться вовком "якої радості стільки накликала". А я не кликала. То тільки найближчі.... ну не винна я що куми в мене як не багатодітні, то героїні .
Мала стресує від моєї мами.
Муж стресує від мене

ПМС рулить

Завтра найочікуваніший день! День ЗАРПЛАТИ!

і шо ви с дєньгамі будєтє дєлать?
раздам долгі.
а с остальнимі?
-А остальниє подождут....

 

Оце так тишина сьогодні в темі. Признавайтеся в кого то ще світла не було цілий день? Нічна буря і все таке...
Ну і відповідно день дуже продуктивний. Помиті підлоги, сходи, приготована їжа (ще на торт було натхнення, але духовка електрична, тому відклала до кращих часів цю ідею), дитина вигуляна і мама разом з нею, пару бісеринок пришито, книжки читаються. І чергова врочистість - 10 місяців доні. Ух, ще трошки і будем рочок святкувати.

 

Не хотілося сьогодні готувати. Але холод (і частково голод до чогось ситного) загнав мене на кухню. Не палити ж газ дарма? Тому в меню тефтельки з картопелькою, борщ, банош (чи то токан?) з бринзою і шкварками, тушкована капуста... хотіла ще з гарбуза щось зробити, але хай перше то все з'їдять.
Негода виявилась не такою вже й страшною, тому суслік пішов до школи і приніс повну торбу добрих оцінок. Найбільше потішила математика, бо 4 за попередню самостійну мене реально здивувало... Які ми з ним схожі, деколи дивлюся і бачу перед собою малу себе. Те ж мислення, характер, поведінка, проблеми і радості. Да, непросто йому буде в житті... Щастя моє, що майже завжди поруч опинялась хоча б одна людина, яка мене розуміла і підтримувала , а то була б печалька)
Бажаю вам рідних людей та споріднених душ поруч. Добраніч

 

В мене всьо афігєнно!
Жию атдєльна від батьків і вони з того пруться. Ну, бо я їх напрягаю нєпадєцкі. І вони мене також.
Нині піцот герене спустила на тонак, пудру і туш і легенько прифігіла, бо остатньо за такі гроші брала свій звичний МФ. Сьогодні мейбеллін . А шо? Ціна була нормальна.
Час від часу сумую за дідом. І відчуваю його підтримку.
А ще час від часу відчуваю, як хтось миє мені кістки і обливає мене лайном перед найріднішими. Патаму пропаду і висєку падлу . Гггг!
Куди ж я без вас.
Ваша ДВ

 

В нас.Включили аж по 19. В нас взагалі скоро світло буде святом. Мої клієнти вже починають питатися в якому заж...пинську я працюю, що в нас постійно нема то нету, то світла. На цьому тижні щодня - або "ваньки або маньки".
Давно не писала, бо все якесь нудне виходить.
Я з роботою зашилася по саму маківку. Що не день - нові приколи.Як не поломки то аварії, або скандали на рівному місці. В середу взагалі форс-мажорчик: в понеділок зірвала замовлення постійному замовнику, бо на Новій лінії не працювала база і не вивантажили мені машину. Закрила завантаження чужою машиною в вівторок. Водій якийсь дивний був. В середу зранку виявилось, що на вивантаження не приїхав і з"вязку нема.Після моїх весняних пригод, коли вкрали спочатку вантаж, а потім фуру з вантажем, в мене почалась істерика. Я вже страшні картини намалювала в голові. А виявилось, що водієві стало на стільки погано, що його прямо з машини забрала швидка з серцевим приступом. Доставили на четверг. Сьогодні знову зірвала рейс тому самому замовнику, бо "здохла" моя на Епіцентрі. Хто бачив той цирк, як гігантська машина волокла фуру і перекрили виїзд на КК - таааа, то ми постаралися. "вливання" я нині получила на місяць вперед.
Собаки хворіють один на перед другого. В рижого знов гулі вилізли. Цез зійшов з розуму.
Ще й чоловік - шмарклі, ломота, занудство.
Одна я в тому дурдомі ніби вмєняєма.
Проза рулить, тому і не пишу, щоб не грузити. Але і врочистості трохи присутні: здала доки, чекаю паспорт. І мамі здали з страшним скрипом. Але - здали.
Юля вчора купила нам квитки в театр. О так не очікувано зробила сюрпризик.
Псіханула і в наступну неділю їду на екскурсію по "золотій підкові". Була там вже 1000+1 раз, але має бути класна компанія і супер гід. Провітрюся.
Ну такоє.
Люблю вас. Почитую. Тішуся і хвилююся з вами. Цьомахи

--- дописи об"єднано, 7 Жовтень 2017 ---

рибу. Потім цілий вечір чистила, маринувала і морозила. А бо моя захланна душа лососіну по 86.99 пропустити не змогла.

Згребла все що було

 

Ну і прекрасно, головне позитив. Бо я навіть боюся писати, вроді все нормально, а от криє мене страшно, якось навіть трохи не зрозуміло, хочу то, не знаю шо. Тобто , я знаю звідки ноги ростуть, але не знаю , як до них добратися..

 

Не спиться
Четверту ніч поспіль прокидаюся о 3-4 ранку... Вдень відро кави - маст хев. Піду ще піввідра вип*ю, бо день обіцяє бути насиченим і цікавим.
Сидимо з малявкою вдома, чекаємо, коли рівень сопливості трохи знизиться. Про "=0" я до квітня-травня навіть не мрію.
Відвикла вже від такого режиму, сумую за роботою і особистим простором. А паралельно з тим, дивлячись на Аню, мрію про другу дитину. Близнюки - вони такі
Гарного усім безвітряного дня