Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Так вчора ще був День Ангела у Людмилок)
Всі перенесли народження на наступний день чомусь)
@Rodionochka , я у випадках, коли переповнюють емоції, чомусь гублю слова) Єдине- з завершенням та з новим початком! Тепер у вашому сімейному царстві вас вже є двоє принцесонів, здоров'я вам всім! Тішусь)))

Вихідний день та по плану пробіжка після ромашкового чаю із гречаним медом. Що там на вулиці?+2? А небо ви бачили? Воно таке синє-синє-синє) Побігли? Назустріч сонцю)

 

Навіть не знаю з чого почати. Щойно пережила такий шок. Залишила дитину на чоловіка і пішла пити чай. Приходить чоловік за 10 хв і питає: де мала? Я така: як де? Та з тобою була. Відповідь : нє вона до тебе поповзла ... Кинулися шукати, а вона вилізла по сходах на другий поверх(!!) Для розуміння мого стану ще додам, що в нас немає перил. Допиваю чай з валерянкою...
Хотіла ще написати, що в нас сьогодні свято «віри, надії і любові», тож вітаю всіх іменинниць!

 

Маю хвильку, щоб врешті написати про ті дивності. Почну з кінця. Виявила я в собі талант художника, ну як талант, мінімальні навички. Але для мене, яка все життя малювала тільки квіточки і сердечка, то якесь неймовірне досягнення. А як його не виявити, людоньки, коли синові (з такими ж лівими до малювання руцями) треба малюнок на образотворче, малюнок на літературу, і на англійську — теж малюнок. Художня школа, чесслово! Цього тижня я спромоглась зобразити Дівчину-весну (ілюстрацію до веснянки, панянці на якій до справжньої ДВ ще дууже далеко, можна сказати, недосяжно далеко). А також двох драконів («казкові істоти»), один з яких — просто-таки фіолетовий мультяшний Діно. Скористалась МК з малювання драконів і результатом задоволена. Хоча саме ці «динозаври» мене дістали. Бо ж малий спершу не попередив, що це мала бути листівка. А то малювала б я другого, зараз... якби перший не був завеликий та розміщений по центру аркуша.
Драматична замальовка з сільського життя. Зарубав для нас свекор кроля. Вже готовенький до транспортування, лежав він в пакеті на столі, буквально кілька хвилин без нагляду. І за той час одна нагла рижа морда обгризла йому всі задні лапи, ще й не вступалася, аж поки не дістала шпіца. А потім ластився до чоловіка, як не знати що, паразіт. Знає, кому нашкодив. От що то за тварина — кіт?.. пес як зробив шкоду — то винувата мордаха і сумирна поведінка, а тут — наглість і підлабузництво в одному флаконі. А я ще думала про котика собі.. котопса хіба що, щоб з душею собаки. Сплакалася я над тими здоровими лабисками піджертими.. аж чоловік з мене сміявся. Ну та, такі кавалки пропали.. Так що знов переконалась, коти мені — не друзі.

 

@Patty,якщо мрієте про котопса, то для вас є така порода . Це мей-кун. Це реально характер собаки у котячому образі. Правда і ідять ці коти,як добрий песик

 

Мейн-куни просто розкіішні, великі такі, є в них щось первісне, дике.. Може, й справді колись чоловіка намовлю. Він взагалі противник живності вдома. А як ще й багато їсть.. )

 

не пішла до лісу. І вихарювали один одного цілий ранок.
Ще на початку тижня занотувала собі, що "1-го, 3-го і 7-го виставка". Нотатка була верескливим тоном. І що, нині один кавалєр позбирався на ту виставку, а другий мав везти. І то всьо нічо, що обидва вчора савяткували чужі іменини. То нічо, що одному 50 минуло і можна спихнути на маразм. Другому-то ще 30-ти немає... Кароч, щойно по телефону отримала новину, що виставка 1-го, але листопада. Я давно так не ржала. Я то зара ляжу і буду під серіал втикати. А кавалєр-то готовий до двіжу, а хтів би полежати...
Проза: вихідні прийшли і відразу пішли. Аж плакати за ними охота. Так проходять, як літо, непомітно.

 

Доброго ранку, доброго понеділка, доброго початку нового місяця!
Мої вихідні почались під знаком @Rodionochka і радості за неї, а також з теплих спогадів - адже 30.09 9 років тому народився мій старший син Дмитрик.
Було надзвичайно приємно отримати привітання від @Яська Березнева , дякую Вам!
І вихідні минули врочисто - під знаком Дня Дми. Заплановане святкування вдалося, всі задоволені, ще пригостимо нині однокласників і одногрупників з айкідо цукерками, - і його новий рік почнеться з усією впевненістю.
Вчора мені таки вдалося поспати в обід. Сон був якийсь тривожний (і загалом сни останнім часом дуже тривожні), але дуже глибокий і сили трохи вдалося відновити.
Проза - завдання по роботі, до якого не знаю як доступитись, а годинничок вже тікає
Ще проза - прохолода, така хм... серйозна зовсім. Але от-от приїдуть замовлені з інтернет-магазину снуди-шапочки для дрібних - і прохолода нам не страшна. Тобто, їм - не страшна.
Врочистість - завтра стартує новий етап в житті Ї. Сергійко йде на айкідо, а Дмитрик буде в його групі старшим учнем - семпаєм. Кімоно вже перуться з відбілюванням, щоб обидва брати виглядали бездоганно. А я чіхаю ріпку, як маю втиснути все це в свій тайм-менеджмент. Враховуючи, що мій ноутбук, який я наразі можу використовувати як "дорожній комп", вимотає нерви навіть з найспокійнішої людини.
Проза - не моя, а чоловікова. В нього відлетіла стінка зуба і він прийшов до мене з отакими очима - питатись, що, на мою думку, йому будуть робити і чи це болітиме. Мене питатись - мене, в якої фобія стоматологів, і яка досі не знає, як себе витягти з непритомностей від постановки звичайної пломби. Ну, я тут же стала його заспокоювати, що зараз такі анестезії, і що в нашого лікаря легка рука, і що все буде ґут. А сама собі думаю: от йому зроблять, він розповість як то не страшно, і коли мені прийде час вперше полікувати зубчик з каналом, я буду менше боятись. Можливо, ггг.
Зрештою, перше серйозне лікування зуба в 38 років - я вважаю треба тішитись, що не раніше. Так що не така вже проза (якщо не думати, скільки то коштуватиме, ггг)

Зараз мені терміново потрібне геніальне рішення.
Тож побажайте мені його, а я всім щиро бажаю гарного нового початку!

 

і в нас вихідні були святкові. відбули дві серії дня народження Кетрін. дитина щаслива-купа уваги і подарунків, а мама трохи забембана від приготувань-прибирань. але щаслива дитина=щаслива мама. тому тішуся за нашу 4хрічну панянкув хаті стало ще менше місця, додався самокат і новий супер-модний стільчик. але поміж тим найбільше дитина раділа кулькам з гелієм, ледь не спала з ними)) як мало їм для щастя треба
але є і проза - К таки захворіла. боролися ми з соплями-кашлями, але затягнуло її знову досить сильно вже й Кві чую похрапує вночі. значить будуть двоє сопливі. сидимо вдома. садок поки відміняється.
ще з прози

+1. де знайти сили і натхнення поки не придумала. але вже пора, давно пора...
взяла в*Язити собі теплі шкарпетки. зима йде.
не мерзніть!

 

Будні прозові. Катаюсь між домом і бабулькою, яка не так хвора, як в депресивному настрої. Що позначається на її здоров'ї.
Як моє самопочуття — всім до лампади. Треба щось зготувати, прибрати, прасувати , а не хочеться. І ідей кулінарних взагалі нема — здувся мастер-шеф )
Зустріла сьогодні людину, свого часу дуже важливу в моєму житті, завдяки якій, певною мірою, воно склалось не найгіршим чином. Ібо «уроки було засвоєно». І яку тепер не впізнати. Шкода до сліз, хоч він старається триматись молодчинкою, і я намагаюсь не виказувати .. потрясіння. В такі моменти розумієш, що .. отак комусь щось доводиш, утверджуєшся, доробляєшся.. а зрештою все то — як по Швейку : «г.мна варте» , як нема здоров'я. Так що бережіть себе
В голові «Бумбокс». Значить, осінь.

 

Сьогодні явно не мій день. А почався ще з вчора. В дитини була така істерика, що ми серед ночі погнали в лікарню. Так що я перелякана мамочка. Бо зрештою нічого страшного, болів животик. Але не шкодую, що поїхали, бо потім я хоч заснути змогла, і не прокручувала в голові мільйон запитань.
А сьогодні вже вилетіла пломба. І то лиш обід. Десь би закритися чи прилягти поспати, щоб швидше день минув без пригод. Хоч і так тепер дні летять як скажені. Ще 2 місяці і доці вже рік буде. Рік вже декрету минає! Я не встигаю насолодитися кожним днем, проведеним з нею. Вона вже викручується від цьомчиків і обіймів, бо має купу справ ))) Десь лізти, щось цікаве порозглядати. Мені так бракує годин в добі на неї, на себе і на чоловіка. От найбільше страждає чоловік від браку уваги. А вчора я таки оцінила його терплячість. Хоч він таки не довго може бавитися з малою і кожних 10 хв кричить, що вона вже мами хоче. Але в складні моменти він поруч, підтримає, відвезе/привезе те що мені треба. Побурчить, але зробить. Ой, аж розплакалася. Піду йому то все скажу.

Писала то все в жилетці, але не все так печально, тому перенесла сюди. Зрештою сьогодні таке гарне сонечко. І дитина заснула на вулиці, у візочку, в мене (вона в мене на вулиці не засинає, тільки бабусі/дідусі можуть її приспати у візочку). От поки дописала, то і позитив намалювався.

 

Як я хочу тиші й спокою...Й отакогось якогось пасивного дня, а не гонити як с..й віник по всьому Льовову щодня. Вчора мені Аня ще й непланово заснула до обіду в машині - попали в якусь таку тягучку в р-ні 10.30 - й оппа - я обертаюся до малої, а вона спить (((. Короч обідні плани коту під хвіст, бо мала собі швидше виспалася. А це священний час для мене, коли я можу спокійно попити чаю з печеньком, пів-годинки почитати книжку, чи замотатися в плед й подрімати біля малої. Ну й потім все полетіло в тартарари. Поки їхала по Сашку - Аню в машині закачало, й то так жорстко. А я - на половині дороги - ні повертатися малу переодягати, ні туди їхати...До слова - із Сихова на Степана Бандери. Короч, звернула на обочину, благо, що все маю пачку вологих серветок й спец. таку пшикалку- суху хімчистку для машини. Малу розділа догола фактично, замотала в свій шарф, знайшла ще якийсь рушничок в бардачку, прибрала як могла те все...Прищіпила малу й погнала по старшого. Тільки забрала, як вже час в садок по середульшого . Бігом малу додому, закинула то все прати, вдягнула в другу курточку, 2 самокати в руки (ага-ага, я безсмертний поні ) й по Марка. По дорозі Аня захотіла на руки. Тому в одній руці - 2 самокати, в другій - Аня. Забрали Марка. Думала, що погуляємо перед школою хоча б пів-годинки. Так Марку приспічило в туалет, й то тільки додому. Одним словом....нагулялися. Бігом додому. Так дома через 10 хв вони знову запросилися надвір, бо ж не накаталися...
Сьогодні ранок такий самий шаленний. А коли вже потім гугляла з малою, не помітила, як вона стала в собаче лайно . А я її взяла на руки....Короч, куртку свою чистила, взуття мила, коврик дома також чистила, бо мала встигла ще пару кроків зробити.
А на вечір практично на один час маю встигнути в поліклініку й Марка з танців забрати ....
Хочу мартіні й щоб мене ніхто не рухав

 

Магнітні бурі?
День почався з того, що, засипавши в турку кави і заливши окріп, я зачепила те все рукою і перевернула.
Добре ще, що вдома холодно, і недокава в польоті вистигла настільки, щоб не зробити опіків.
Ну, всі зрозуміли: переодягнулася, помила стелю, стіни і підлогу в кухні, зварила кави... Швиденько залила її в себе і бігом усіх будити, збиратися у садок/на роботу.
На роботі виповзло 2 спільних з начальством (Богу дякувати, що не моїх особистих) косяки за вересень, з усіма відповідними наслідками. Ну нічого, повиправляли за півдня
У малявки в садочку дубак, соплі річечкою, тому забрала її в обід. Вдома теж дубак, але є грілки і теплий чай.
Ще хвилин 20 поспить і біжимо на дитячі танці.
Усім тепла

 

Пора фарбувати стіни в оранджинджОвий колір, бо сірятина навколо тисне мені на мозок. В хаті порівняно тепло, але все одно холодно. Оте міжсезоння , «час, коли не сохне білизна», як геніально зауважила колись @cjomcjomka , треба просто пережити. І без пісень Бумбоксу, бо інакше є ризик зі смутку достроково десь на середині альбому. Тому сьогодні в плей-листі якась музичка з барів Нью-Йорку в джазовому стилі. Проте я далі нічого не можу, нічого не хочу. Пралька прала, а Наталька — добре, що закинула в мультю рибку і пройшлась з порохотягом та шматинкою. Щоб не впасти в печаль до весни, трохи себе струшую і придумую важливі завдання. Завтра в планах — генеральне прибирання кухні і/або брови. Побачимо, чи збудеться , і що саме ) Ще сьогодні мусимо з малим забігти в магазин за светриком. А то в нього все таке офіційно-ділове, що й на природу нема в чому вибратись. А він то діло любить. Що поробиш — зодіакальна Собака в третьому поколінні потребує регулярного вигулу І ви, дівчата, гуляйте більше і дихайте глибше, поки ще не холодно

 

Нєєє. я довго терпіла щоб не пожалітися... але, "встрєчайтє"!!!
В Назарка завтра ДН. Отже, вирішила я, як порядна мама і господиня закупитися. Поїхала на Шувар, під мужове "благословення" "купляй все що треба". АГА, Щасссс! Я до банкомату а там... ггг, на 2000 грн, менше, аніж записано в домашніх фінансах, як ся виявило.... Це я я тепер х@рова, бо коєхто не позависував видатки. Нє, ну чуєте! Виставив претензію, чого я не подивилася залишок по коштах в нього на телефоні... а то як? мєтнутись намінуточьку 40 км, взяти його телефон, глянути смс з залишком ?!!! зла я і недобра.... З нервів серце хватнуло знову...

ой, не подобається мені поведінка мого моторчика, ой не подобається

Вчора було продовження епопеї з нашими вчительками на продовженій. Але тут вже класна керівничка сама ходила розборки робити. Маємо 3тю (нову) виховательку на продовженій...

Приходжу забирати малу з школи - мокрий рюкзак?! "мам, а в мене ще зошит з письма мокрий, і книжка з математики, і пенал і..і..." ііііііііііі я зависла.... Гануся вчора, методом розкручування, вивчала термос. Скрутила йому клапан, який перекриває витік рідини. А бабуся зранку не перевірила його...

В забилам би нема чого, хоч зла як чорт.

@Тетянка , в нас сьогодні з тобою "щасливі дні". Треба створювати тему типу "коли все навиворіт і через одне місце"

 

Усьо.. ужо є ! пра не знаю чи не пропаде, бо ще роботи не закінчились.... але як казав Матроскін.." урря...заработалаааа"!!!
Стіко листків мій принтер даавно не друкував, аж потепліло в кімнаті... і папером запахло..нагрітим..
В нас , останнім часом, як в казці--чим далі , тим страшніше....тиждень тому я собі, як майже самурай самоучка, харакірі чуть не вчинила... але не шиї, а пятки... З усієї сили ( а чого-чого а цього в мене з вершком) завалила швелером, таким 20 на 20... по лівій пятці... Від больового шоку я навіть не зрозуміла, чи мешт мені повністю злетів, помню лиш, що заклеюю розсічену пятку пластирем( та.. я ношу таку штуку в сумочці), впору було впасти в позу опосума -- "ренце до гури"...але дитя тре було в садок відвести... посєму- "йожікі калолось-плакалі-но прадалжалі єсть кактус"... Свалу не було. І весь тиждень-мої фірмові літні кедусі, в фіолєтові горошки (

@Patty , прівєт фіолєтіки)

були перепрошені і я "щиголялала " в них аж до дощів... Дивилось слєгка диковато і було навіть зимно..але ніц більше на мою нозю не налізало.
В суботу приїхав наш тато, подивився на залишки мого героїзму, промовчав, але в очах читалась не двозначна фраза... Медаль не видав , але певно мав розмову з малим, бо після того я різко стала складатись з золотих частин...."ти мої золоті очка(губки , волосячко і т.д.) і навіть одного разу я була - Золотий Шолом ( мабуть це найвища каста на хлопчачій мові)..
І все б не так страшно, але в цю суботу маємо знову "гойра..весіллє.." і капець як я виглядатиму на нім...вечірні взбьори+зачіска+манік і т.д. і кєдоси....ржу і плачу одночасно... ще би той золотий шолом і їх тамада нєрвно куріт в старонкє.
Якось неочікувано мали в нд . купу гостей... то ще й ніби іменини в мене ( чергові) були.., а чоловік візьми і признайся, ну бо він чесний, що в нас ще й річниця.....тому піяли нам "многая літа" і павкали шампанським... А потім всі уїхали, включаючи тата нашого.... і приїхала бабуся... Тому гості в хаті не переводяться... завтра поїде бабуся. а позавтра приїде коліжанка...
Сусіди скоро будуть питатись , чи в нас не хостел відкрився...
А дитя чекає зими...Тішиться інію на траві ранковому... співає пісеньку самопридуману для неї...акин малолєтній...Але , для справедливості --гарно в нього це виходить.
Якось так...
З початком жовтня усіх і .

 

+1, мій дзен вже накрився мідним фінансовим тазом
У вересні потішились премією, виплатили іпотеку, повихвалялись. До наступної зарплати залишили гроші на продукти, більше витрат не планувалось, решта всі сусєкі були вишкрябані під нуль і внесені в банк
І панєслось: доціку несподівано треба докупити 2 підручника з французької, у нас потекла пральна машинка (після рахунку за ремонт я хочу перекфаліфікуватись), у мене розболілась вісімка зуб, лікували-лікували-видалили, нас несподівано запросили на річницю весілля в ресторан, де орхідейкою на подарунок не відбудешся і відмовитись не можна
Переконати шефа, що 3-те число - це майже кінець місяця -не варіант
Святкування річниці минуло казково, чоловік -самовбивця романтик зробив дружині сюрприз, як в американських фільмах - запросив 35 осіб в ресторан, а їй просив нічого не казати. Ми всі такі при параді, манікюрі-педікюрі-галстуках, а дружина після роботи, в гольфі і з дулькою Вона так втішилась і розчулилась, аж розплакалась і пішла закопувати труп чоловіка.
Наша річниця попереду, тому я свого коханого в той же день попередила - захоче зробити мені такий сюрприз -приб"ю
А так все гуд, робота робиться, відпочинок відпочивається, ще б трохи грошей звідкись впало - і щастя було би повним
Всім сонечка і грошей

 

В п'ятницю переїхали в іншу квартиру. Складали, пакували цілий день, і прибирали колишню до здачі. Ввечері вже з ніг валилась, приїхала на нову - всюди сумки, валізи, коробки, пройти нема де, а складати вже нема сил, тож зібрали Христинине ліжко і вклалися спати. І думаєте файно спали після важкого дня? Нє, Христя цілу ніч обнімалась з білим другом, а ми група підтримки. На ранок отакі . І так дві ночі, на третю добу , як нічого не було, Христя весела, зато почався непонятний кашель.. Нарешті сьогодні вже в садку, а я спокійно можу почитати вас, попити якоїсь кави, і докладати, решту по шафах. Це були якісь не дні, а хз шо...

 

Міг і платтячко жінці прихопити...
Завела одне дитя в садок, інше в слінгу задрімало, прийшла додому, викотила, так і спить одягненим, а я поснідала і складаю плани. Треба докупити ще до обміну дещо, а туди тільки зі слінгом можна потрапити .
І зуба я видерла ще в понеділок, стоматолог спрацювала дуже легко, і мене "кормящу" взяли без черги, так що не довелось сидіти під кабінетом і трястись

 

Платтячко з собою - це вже 80 lvl чоловіка, до якого він певно не доживе після сюрпризу (потім розповідав, що намовляв її одягнутись нарядніше, бо ж підуть ввечері в ресторан, але не наполягав, щоб не спалитись)

 

Слухайте, але я сьогодні здивувала продавця на базарі , думаю на деякий час точновін буде в "непонятках", бо на мої дії продавець довго бурмотав "шо ше-м такого не видів і не чув" і шо "як то таке може бути".
А я всього лиш купила у нього 1 маленьку печеричку за 40 копійок))))) для дитячої творчості.
Ну шо я зроблю, коли мої не їдять грибів)))