Щось давно я сюди не ходила. А кілька приводів було. З основного: 1. 2 роки , як не палю. О, тако 17 років палила (не фанатично - щоб очі продер і кава і папіроса), а потім щось клацнуло і перехотілося. 2. Гектора дуже успішно прооперували і уважно перейшли весь післяопераційний період. Зажили шви "як на псові". 3. чоловік часом несподівано потішити може - недавно, просто так , подарував новий телефончик. Цікавий і незвичний такий. Звикаю по-тихенько. 4. з мамою останнім часом не конфліктуємо. Таки моя витримка і стратегія перемагає.
А ми сьогодні достроково виплатили іпотеку!!!! Чує мій ніс, що сьогодні вперше нап"юсь і буду пєсні орать)) Відчуття такі, ніби в лотерею виграла мільйон, юхууууууу!
А в мене мамська вихвалялочка. Вчора лягла присипляти дітей: - Владислав: мама, я тебе дуже люблю. - я: я тебе також люблю зайчику. - Владислав: мама, я хочу тобі купити квіти. -я:. Щоб ви розуміли, в любові ми часто признавались один одному, а про бажання купити мамі квіти, це вперше.
А я сьогодні відшукала в фейсбуку подругу з Болгарії, з якою ми познайомились в Англії і яку не бачила 18 років. Це було мегакруто, посміялись від душі, як згадували, що ми творили ( я її навчила матюкатись по-українськи, а вона мене по-болгарськи). Я навіть зараз, як мене хтось виведе, то можу так загнути, але то ніхто не розуміє
Я знову з списком вихвалялок^ 1. вчора здала документи на біометричнй паспорт. Начиталася всюди, як зараз важко спіймати чергу, що була налаштована дуже скептично, але вдалося мені з першого разу записатися. До НР повинна би отримати. Якось страшно мені жити без закордонного паспорта, ніби крила мені обрізали. Це вже буде 3 по рахунку Тьотічка, яка приймала документи була така прикольна, що фоткала мене поки мені не підійшла фотка . Буду гарна в паспорті наступні 10 років 2. Моя коліжаночка народила синочка. Це була важка вагітність , але козак народився нівроку: 4100 і 59 см. Казала мені тренуватися голосно і чітко промовляти "Вірую". До чого б то вона? 3. Були щойно в нас в гостях племінник з дівчиною. Гггг, сказав, що я таки готую краще ніж мама і баба разом взяті А дівчина сказала. що певно треба їй до мене на майстер-класи ходити. Ото думаю, підколоти свекруху, чи не травмувати
Ну що, і я з мамською вихвалялкою). 12 років тому я вперше стала мамою одного чудового хлопчика! Нам попався дуже добрий, чуйний, уважний, симпатичний, лагідний хлопчик)! Дуже дякую Богу, що це саме він! Мамина опора, допомога, підтримка! Такий собі хлопчик, якого всі дуже люблять). Думала, що він залишиться без свята у звичному форматі, але його любимо не тільки ми). Друзі-сусіди намалювали плакат, купили печиво та шоколадки. Так що ввечері у нас чаювання у саду, після футбольного матчу. Так приємно і несподівано!
І в мене вихвалялка .Рівно12 років тому Бог подарував мені мою меньшу сонячну дівчинку,мою Сяньку- надзвичайно ніжну,добру і лагідну , яка любить увесь світ і захисник усіх тваринок,комашок і плазунів))).дякую Тобі Боже за донечку!!!
Катрусі 4! вже ЧОТИРИ!коли? як? так швидко росте і дорослішає наша маленька дівчинка. прошу в Бога про опіку і щасливу долю для моєї доні! будь щаслива, моя крихітко!
Нова торба чи то, пак, мішок - раз. Чергові кабли 13 см шпилька - двас. Здала документи на закордонний паспорт - трис.
а я його нарешті отримала! тепер от думаю де б то поїхати. Сказала дівкам, що поїду на шопінг в Жешув, вони мені сказали, що в моєму віці треба літати на шопінг в Мілан) Так що я в роздумах, наразі маю два варіанти на одне число: в Албанію на футбол чи в міні-тур Дрезден-Прага-Будапешт? А ще я в суботу їду в Ужгород! Хто із першого разу відгадає до кого -- той получе щось від нього) (о, я навіть в рифму можу)))
Вчора прийшовши з роботи (ага, це ще одна вихвалялочка, я вже не домогосподарочка, а офісний працівник ),побачила цей прекрасний букет моїх улюблених квітів. Це чоловік мені подарував на наш перший ювілей (5 рочків). Про другу частину подарунку я змовчу, бо це для кухні, але я сама замовила, бо дуже треба було мені.
Дякую, дівчата, всім за вчорашню підтримку в жилєтці. Як і обіцяла, йду сюди хвалитися, бо трохи мені перейшло, хоч і не зовсім здорова ще. Можливо, хтось пам'ятає мої стєнанія півторарічної давності про улюблену роботу, за яку ні фіга не платять. Рік тому я не витримала і знайшла роботу не за фахом, але з хорошими умовами і непоганою ЗП. Хоч це і було не моє, і було мені важко, багато чого довелось вчитися і перелаштовуватися. Але я змогла опанувати це все і навіть адаптуватися в колективі, середній вік якого набагато молодший за мій. І коли я потім йшла, багато хто казав, що шкодують, і що завжди візьмуть мене знову, якби я схотіла повернутись. Влітку мені запропонували роботу за спеціальністю в Києві. Я довго боялася, вагалася, бо це ж і житло знімати, і переїзд, і маму залишити, і таке інше. Але я наважилася і анітрохи не шкодую. На роботі як риба в воді, займаюся улюбленою справою, хороші умови і ставлення, платять наразі непогано. Навіть вдалося швидко знайти квартиру і забрати з собою кошатін. Квартира, правда, на краю світу і умови дужжжже так собі, але нічого. Зате я тепер в себе вірю і знаю, що ніякі труднощі мені не страшні.
а в нас проста домашня радість - нарешті вдалися непогані ведмедики, типу Барні. Правда перша порція підгоріла, я не сподівалася, що вони так швидко пропікаються. Зате другі - дуже навіть добрі.
