Я за те, щоб сім'ю утримував чоловік. Мамонти все життя були чоловічою сферою. Хоче жінка - працює, хоче - не працює. Кожному своє і з часом буде все ок. Ну і да - тяглова конячка якось сумно звучить. Заробляння грошей - воно веселіше).
я про себе розкажу. Якби я зараз працювала, то фінансове становище нашої сім'ї було б набагато кращим, і в нас би вже була друга машина і другий поверх. Але дітей би виховували чужі люди, а я би була хвора і нервова. І мене б не радували статки. Це питання пріоритетів. Якщо когось все влаштовує - чудово.
Твоя менша ще досить мала. А в принципі? Ну там через рік-два-п'ять? Бо в мене нормальна робота не асоціюється з суцільними нервами і хворобами. Я і без роботи не ідеально здорова і часто з винесеним мозком. "Конячкою" бути не планую (без крайної необхідності), але так по-трошки починаю рахувати, що на трьох дітей з тими апетитами, які я на них маю, десь би здалося пристроїтися в тому житті. Бо навіть людська школа для трьох дітей потягне о-го-го.
Я от думаю останнім часом про "послух подружній" в плані грошей І для себе вирішила, що успішна жінка має не затюкати своєю успішністю свого чоловіка. Власне, не стримувати свого розвитку, але не тицяти його носом у свої матеріальні успіхи, особливо якщо у нього не найкращий період в кар'єрі. Зрештою, "конячка" - справа відносна. Для мене нормальна "фінансова підстраховка" від чоловіка на час декрету і так само нормально - підтримати чоловіка матеріально, якщо у нього щось трапилось і між старою і новою роботою якийсь місяць без зарплати минув. І підтримати не насміхаючись над невдачею. Важливо, щоб в сім'ї була гармонія і співпраця. Хто яких зусиль докладає для її реалізації - не так важливо. Так само, як неважливо, хто робить пропозицію одружитись. Це все стереотипи, а в житті дуже важливо вміти подивитись на все з чистої і неупередженої точки зору.
ну я ж це діло закинула ще до народження дітей ))) Зараз я не бачу себе "на роботі" зовсім. Я не дуже бачу як маю встигати, дітей в школу, зі школи, зварити, прибрати, прийняти ванну, вишити десять хрестиків і куди тут роботу впихнути? В мене не впихується. Я можу робити дрібні переклади, але це не зробить аж такої погоди в сімейних фінансах. Щоби була погода треба брати великі проекти, а там вже зовсім інші розклади з часом і трудозатратами. Ніхто не хоче, щоб його книжку рік перекладали. як я вас розумію!
мамам трьох дітей і більше взагалі виходити на роботу треба лише добряче обміркувавши реальну вартість тої роботи, яку вони роблять вдома Чоловік цілком може замінити жінку в догляді за дітьми - якщо виживе, ггг
тоді хай наступну дитину народить чоловік! я трохи пересмикую, так. Але в жінки є періоди в житті, коли вона звісно може підскочити а потім вмерти від виснаження в 45 років (я особисто знаю такі приклади і вік там був 32 роки), але навіщо? Я морально підтримую і обмежую витрати, якщо ненайкращий місяць. Насміхатись - це остання справа, тут навіть нема про що говорити. --- дописи об"єднано, Sep 20, 2017 --- а сенс міняти шило на мило? Чоловікам важче дається одною рукою підкидати дитину, другою закидати прання в машинку, а рукою мішати борщ. Хай заробляє. Мамам (неважливо скількох дітей) треба відпочивати регулярно. Як отак попитати, то не всі прямо хочуть на роботу, багато хоче "від дітей". І в нормальних дозах, це нестрашно.
це може бути і не пряме насміхання. Просто вміти пишатись досягненнями так, щоб нікого при цьому не знищувати - це насправді 80 левел.
Але з твоїм фахом, якщо підтримувати свій рівень нехай дрібними роботами, можна при потребі швидко "відновитися". Ну чи коли бажання з'явиться. Моя старша зараз в школі з 8 і до 5-6, то в мене таки звільнилося часу. Думаю, коли й менші розбіжаться, буде скучно. Виходити "на роботу" не дуже хочеться. Класичний графік я не потягну вже мабуть ніколи. Я про вартість праці цілком погоджуюся. Я собі вже прикинула, за скільки було б вигідніше йти в пошуки роботи. Інакше чоловік ще буде оплачувати мою роботу)))
я підтримую рівень постійно. Відновлююсь я швидко ))) якщо стане скучно, тоді й буду думати. Наразі я тільки мрію, щоб мені стало хоч трохи скучно. --- дописи об"єднано, Sep 20, 2017 --- напевно, я не знаю, я таким в житті не займалась. Прямим чи непрямим.
Зараз щось напишу Якщо ти підтримуєш рівень - це теж праця. Вкладання в себе під час декрету, якісь "розвивалки для мами" - це все праця, бо дозволить в будь-який момент стартувати професійно. І це пасивне заробляння грошей вже зараз, бо потім (коли раптом стане скучно), не треба буде витратити рік-два на навчання, а можна буде взяти хороший добре оплачуваний проект. Це така моя скромна думка, на істину не претендую
Однозначно, праця. Я прямо фізично відчувала вигоду від того, як піднімала рівень і розширювала свої можливості в декреті. Тож дуже вдячна дітям за те, що тепер маю і можу завдяки їм --- дописи об"єднано, Sep 20, 2017 --- А, і щодо народження дітей. Народжувати - це для мене привілей. Привілеями я не ділюся
звісно праця, але я це не роблю із заділом на майбутнє, я це люблю дуже. І буду рівень підтримувати (я його підвищую, насправді - хвалюсь), бо мені це приємно. можна Але я не знаю жодної мами не ходячої на роботу, яка б отак зовсім нічим не займалась крім дому і дітей (хоча це праця ого-го яка!). Всі цікаві десь ходять, щось бачать, читають, чимось займаються. Не в плані прибутку, але це ж праця над собою! І вони абсолютно не виглядають відсталими від життя. Багато на ходу міняють профіль.
чого ж не в плані прибутку Працюючи над собою і здобуваючи знання, можна мати пасивний прибуток гігантський просто. я просто не люблю, коли це переводять у "правильне - неправильне": правильна сім'я - чоловік заробляє більше тощо. Є різні точки зору і все, що люди відповідально і зручно реалізують у своїй практиці, є правильним для них. А для інших може бути неприйнятним. --- дописи об"єднано, Sep 20, 2017 --- Мені би було важко бути єдиним годувальником сім'ї, тому що мені було би дуже шкода чоловіка. А шкода його мені було би тому, що для мене самої морально важкі були ті недовгі періоди, коли я не заробляла. Тому, розуміючи, як це непросто, йому цього не бажаю.
там звідки ця розмова почалася, я написала, що не всім сподобається. Це той випадок в якому абсолютно безболісно в кожного може бути своє правильно. І це чудово. такі речі взагалі повз мене проходять. Я жодного дискомфорту не відчувала ніколи. а можна і не мати. Я хотіла сказати, що ота домогосподарка в запраному халаті і бігудях, яка цілий день дивиться мило не водиться в моїй реальності як вид.
Але ці заняття не поможуть в разі чого "потягнути" фінансового воза. Ну тема ж про фінанси, а не про особистий розвиток. В мене такі думки. Поки що мій чоловік ніяка не коняка. Він робить роботу, яку звик робити останні 20 років, десь там трохи підлаштовуючись під ринок. Йому за неї непогано платять і платили б так само, навіть якби він був неодруженим і бездітним. Але якщо йому раптом доведеться працювати не 8, а 12 годин на добу, щоб забезпечити мене і дітей всім потрібним і не дуже потрібним, то краще тоді я візьму різницю на себе. Хоча б тому, що я маю певні вимоги до освіти і виховання дітей, які він не зовсім розділяє, але чемно оплачує (поки ще не всі доросли)
