@Spring Melos а від чого вам стає краще? ви відчуваєте полегшення коли і за яких умов? сутність інстинкту виживання в тому що людина у болючій ситуації шукає де полегшення і починає йти тою дорогою я зі свого досвіду знаю і що таке низький стан працездатності, і стан, коли неможливо контролювати реакції організму.. коли готовий на будь-який пофігізм, тільки б фізичний стан покращився, а воно тобі вже не підконтрольне) напевно ви вже багато зусиль доклали, і мали б вже відпочити, відновитися.. але ви не відпускаєте багато чого, вину, стривоженість, агресію, там цілий клубок, вцепились в нього просто зі всіх сил, і доводите тут на форумі, чому цей "клубок" ваш постійний супутник, чому в нього є причини бути з вами ви опрацьовували з психологом свої проблеми на підсвідомому рівні? вам той клубок потрібно запустити куди подалі, щоб його місце зайняли якісь позитивні емоції. І відпочити вам треба, від думок і розмов про те, що вас так вражає, від людей і обставин що про це нагадують щодо гріхів - ви відчували за ними справжній жаль, покутували? бо з того що ви пишете, то бачиться тільки те що гріхи це причина, біди це наслідок, і Бог вам не помагає, хоч ви просите Ви собі все пояснили, розклали по полицях і поробили висновки, але суть напевно так і не вловили 1. так, минулого не повернеш 2. не зациклюйтеся на гріхах, належна сповідь і причастя на то є. В Біблії є багато прикладів прощення і великих грішників 3. попрацюйте над прийняттям і розумінням Божої волі, бо на бажанні створення сімї теж маєте зацикленість і переконання що то має бути виконано і крапка. А тепер подумайте глобально про світ - про війни, мільйони людей які живуть в голоді і не мають теплого ліжка.. десятки тисяч живуть зі страхом за своє життя кожну хвилину.. і як тепер ваше бажання? далі видається таким масштабним? а тепер уявіть ще більш глобально... для Бога важлива людська душа, бо є коротке життя і є вічність... і стосунки з Богом вищі за всі життєві проблеми і перипетії. Ми ті стосунки будуємо і вони мають відбиток на нашій душі, впливають на вічне. зацикленістю ви ставите життєві нюанси вище за вічне Додам від себе, що мала сильні проблеми зі сприйняттям Божої волі, та й маю, бо слабкості і гріхи то поняття які мають тенденцію завертатись, так само як віра наша не є завжди однакова, колись сильніша, а колись слабша Оте сприйняття спровокувало гріхи, які моя душа не змогла знести (власне є духовний рівень і розвиток у кожного... саме тому ми всі по-різному реагуємо на вчинення гріхів.. один і той самий - хтось зробить бездумно, а інший буде мучитись і каятися, а третьому взагалі рука не підніметься згрішити. Тому і потрібно працювати над духовним розвитком, щоб мати огиду до всіх гріхів Мене воно дуже мучило і була серйозна психосоматика. Потім максимальне за моє життя сприйняття Божої волі і розуміння дуже багатьох речей, і проблема психосоматики відпала сама Шукайте свій шлях до полегшення
@Spring Melos А з якою метою ви тут пишете? Ви як виговоритесь вам трохи легше? Бо бачу що все написане вам не дуже підходить. Чоловік і сім'я вам нічого не дадуть. Правильно написала @Akina - це вам не милиці. Вам треба йди до спеціаліста і дотримуватись його рекомендацій тривалий час, рік -два це мінімум. Паралельно раджу вам шукати собі заняття де ви відчуєте, що ви корисна, приносите добро, міняєте чиєсь життя на краще . Волонтерити в дитячому будинку, геріатричному пансіонаті, тощо. Спочатку вам буде дуже важко при своїй біді дивитись на чужу, але потім кут огляду зміститься.
Мені ні від нічого неє краще,полегшення не має, тільки коли сплю,тоді нічого не відчуваю того фізичного.Напевно Бог хоче щоб я вже давно змирилася з тим своїм фізичним дискомфортом, і спокійно собі жила, і не працювала нігде(бо фізична активність майже на 0),а я ніяк не можу змиритися, і заспокоїтися.А я якраз і відпочиваю там в селі від того компа,але легше мені там також не є.Не має такого місця де б я не відчувала того фізичного дискомфорту.Я вже багато разів сповідалася з цілого свого життя і мала великий і щирий жаль,за свої гріхи,і покутувала.Я це все знаю, що Бог є добрий, і люблячий батько, і прощає навіть великі гріхи,якщо людина щиро в них розкається.Я це все знаю, я не маленька дитина,знаю що в світі робится,знаю що багатьом людям ще гірше ніж мені,то що я маю перехотіти то все сімю,і своє здоровя, тому що в світі є багато людей які дуже страждають...А моя душа вже давно змінилася, я тепер навіть боюся погані слова говорити, щоб Бога не ображувати.Я ні на чому не зациклююся,на рахунок сімї,це що я її хочу мати мало залежить від мене, тому що долю, сімю, дітей, Бог людині дає,і може я не маю мати сімї,то це вже буде його така воля, і мені прийдется з нею смиритися,і вчитися жити одній...А я от і шукаю той шлях вже 5 років, і ніяк не можу його знайти...
А я вже жалію що тут написала,тому що мене ітак ніхто не зрозуміє.Думала що буде легше, але мені тут багато чого непотрібного написали,тому стало ще гірше в душевному плані.Ви ж не Бог, тому не маєте права мені такого казати,це тільки один Бог знає, чи сімя мені допоможе чи ні.Не поможе мені ніхто.А от тут ви добре написали, що мені треба шукати якесь заняття,що почувати себе корисною,а це мені все не підійде волонтерство і.т.д.там мені би було ще гірше,я б там плакала, дивлячись на тих бідних дітей,чи старих людей, які нікому не потрібні,це би мені не допомогло, а ще більше б засмучувало.Мені треба таку сферу,щоб мене оточували здорові і щасливі люди,там де б був позитив, і радість,тоді би мені було легше хоть душевно.
Пора це все в жилетку переносити. Ще одна баба Яга прийшла. Ви замість того, щоб "шукати шлях", "змінюватися духовно", приписувати Богу якісь дивні плани і побажання щодо вас, йдіть прогуляйтеся, там гарна свіжа погода. Зваріть обід, випийте кави, намалюйте нігті. Не треба мені тільки писати, що це тупі поради для людини з такими розладами. В вас не депресія, мабуть, раз є стільки сил для писанини. В темі про депресію я б такого не радила. А Ви собі колись думали, що б робили з дитиною з такими страшнючими проблемами "з головою"? Знаєте, що таке післяпологова депресія? Знаєте, скільки то сил треба вкласти в немовля, і йому начхати на ваші головокружіння і "такі фізичні стани"? Останнє загострення таких самих проблем я мала в 5 місяців наймолодшої доці, в мене ще дві старші. Цікаво, як би то дитина мала свою маму витягувати з тої хвороби. Сто разів "ха!". Гормони вагітності і післяпологові майже напевно все тільки погіршать. Тоді б ви плакалися, що Бог вас покарав "неспокійною дитиною"? Дитина не зобов'язана вас лікувати і бути сенсом вашого життя. Не вона відповідальна за вашу "неврівноваженість, а ви би несли відповідальність за неї. Як, якщо ви за себе її понести не хочете?
@Spring Melos ну ви ж розумієте, зо чоловік вам не нянька? Він не буде головою битися в ваші емоційні стани? А дитина? А додати до вашого стану невиспаність, тривогу за немовля, та навіть перелічувати не хочу скільки є нюансів , які вимагають від мами емоційного і фізичного здоров'я. В нас є тема "порадьте психолога" чи якось так, там дівчата радили християнського психолога, пошукайте. Вам треба вилізти з того, а тоді брати на себе відповідальність за когось крім себе
Це звичайно вже не в цю тему мало би бути, але як ви плануєте себе фінансово забезпечувати без роботи? І як робите це зараз? Ви писали, що вам мама допомагає, але вона вже немолода. Скоро можливо за нею треба буде доглядати і їй фінансово допомагати. Тому на мою думку, першочерговими завданнями для вас мали би бути : робота можна знайти не сильно фізично виснажливу і таки вирішення отих психічно-нервових проблем ви ще молода, вам треба думати про майбутнє і не чекати ще 5-10 років, що все пройде саме по собі.
Я знаю що в мене це все є,але воно в мене і раніше було, і був мій нормальний фізичний стан,а тепер його не має.Так руки і ноги є,але я майже нічого ними не роблю, і таке відчуття що їх в мене не має,тих рук і ніг...Не прибільшую, а пишу все як є, як я відчуваю себе з тими проблемами.А не можу я радіти від дрібниць і бути щасливою, в такому фізичному дискомфорті,це не можливо радіти,раніше коли була здорова,то я раділа любими дрібницями як дитина, і тому сонечку і теплу,і смачній їжі і.т.д.А за три роки я дуже багато чого зробила і перебробувала,і спілкуючись цієї зими на тому психологічному форумі з психологом в мене перейшли ті неприємні відчуття в роті які мене мучили 4.6 роки,я ж писала про них 19 грудня 2014 року,тому що мені ще після того отруєння було погано в роті від любої їжі, були неприємні відчуття,піднуджування, дискомфорт, тяга на рвоту.І вона мені казала щоб я зіла щось таке від чого мені дуже погано, а це від солодкого, і я зїла пачку вафлів,і вона казала мені підсилювати так штучно свої ті неприємні відчуття в роті щоб ще гірше було,і я хоч і боялася того, но була готова на все щоб позбутися тих відчуттів,і так пару днів вона мені казала підсилювати ті відчуття, і я так і робила,і мені це все перейшло,не можу сказати що я вже ніколи того всього дискомфорту в роті не відчуваю, але якщо він і в мене і є, то дуже-дуже рідко,це вже перестало бути для мене проблемою, я можу спокійно з тим жити.І я не можу на 100% сказати що мені допомогли ті вправи по підсиленню,це просто Бог мені допоміг,і зняв з мене ту муку, щоб я хоч нормально могла їсти і не відчувати от того всього неприємного в роті.І я йому дуже за це дякувала,і була рада, що можу тепер все їсти, і солодке і жирне і кисле.А ви тут мені всі пишете що я нічого не роблю, це так просто виглядає з вашої сторони.І в мене за ці всі роки одна проблема щезла, завдяки Богу і моїм старанням,тому що щось робила для того, само по собі не зникли ті відчуття.
А взагалі я хочу написати не до проблеми @Spring Melos , а по темі. Скільки разів я вже переконувалася, ще нема чого битися головою в стіну, треба шукати двері! І Бог ніколи не дасть якихось зайвих випробувань, а багато речей, які нам не подобаються, відбуваються для нашого блага. Мала сьогодні ще одну таку ситуацію. Запланувала важливу справу, попередила няню, що привезу їй молодших о 9 ранку. Вночі в меншої піднялася температура. Я пів ночі не спала, думала, як же то буде, купу варіантів прокрутила в голові. Зранку молодша прокинулася яе ні в чому не бувало, зате няня подзвонила, що хвора. Я думала, як зробити: відмінити зустріч (а мені дууууже треба, справа світової ваги)))), чи шукати няню. Зігнала в 8 ранку чоловікову тітку і дядька (їм під 80 років, єдина моя страхівка на дуже крайній випадок), мала знов затемпературила, я її залишила з тіткою, сама, як ненормальна, забитою маршруткою, язик на бороду поперлася в другий кінець міста і... Ще на етапі знайомства зрозуміла, що треба було лишатися вдома. Витратила 3 години часу, купу сил, нервів. Прийшла додому, поцьомала мале, попила з тіткою кави і ото думаю, коли вже перестану розмінюватися на такі дрібниці. Але є й певний позитив в тій ситуації: я трошки більше зацінила людину, яку недооцінювала. Словом, треба відрізняти випробування від застережень. Десь там нагорі нас дуже люблять
А я над тим ще 10 років тому думала, і я можу і не працювати, мені вистачить на елементарне на одяг, на їжу, і квартиру заплатити.Тому що маю село,а там є город, земля а я не люблю на тому городі працювати, це мама любить ту землю, і там все садити, а потім порпатися як та "курка" в тому городі.І ту землю можна продати, а гроші здати в банк і жити з процентів, а це не мало і не багато а 2.000 чи 3.000 гривень в місяць я би мала.Я б вже ту землю продала, але поки мама жива, і там все любить садити я того не можу зробити, вона мені не позволить, я вже з нею неодноразово на цю тему говорила, але вона не погоджуєтся з тим.Так що фінансових проблем в мене не буде. --- дописи об"єднано, Sep 13, 2017 --- А звідки ви знаєте що я не дам ради з дитиною,може вона мене би і відволікала від того фізичного, я б займалася нею,готувала для неї,і.т.д.одним словом вся би увага в мене йшла на дитину, і те все фізичне би в мене з часом перейшло ,я б забула про то.А недоспаних ночей я взагалі не боюся, в мене їх за ті всі роки було вже достатнью, були ночі що я взагалі не спала,було безсоння,а було таке що тільки по дві години спала,і нічого не померла від того.Так що, не пишіть того чого на 100% не знаєте!
а звідки вам вистачає на елементарне? державні допомоги? мамина пенсія? ви вкурсі що швидше всього як матимете проценти з банківського вкладу то всякі допомоги вам не будуть доплачувати? вашій мамі довгих років життя бажаю, але як оці ваші плани реалізуються, то і її пенсії не буде теж.. і не буде ні городу звідки, ні кому "випорпувати"вам ту городину.. спробуйте сама її закуповувати, миттю ваші 2 тисячі потратяться
Може. А може і ні. Занадто висока ціна, щоб експерементувати. Я вас не засуджую і не повчаю, не подумайте. Спостерігала за подібним до вашого зблизька. Як би не банально звучало, якби не хотілось щоб було інакше , але "спасение утопающих- дело рук самих утопающих"
може.. поможіть якійсь мамі з тиждень, доглядайте цілий день і ніч.. заодно побачите як це вплине на ваш фізичний стан
А з головою в мене слава Богу ще все в порядку,про післяпологову депресію читала,і чула, але вона не в усіх жінок буває.Я знаю що дитина потребує багато сил і уваги.Вам смішно,але дитина мені би допомогла, це б була для мене єдина радість, і щастя, але вам на жаль цього не зрозуміти...Не хочу вже тут більше нікому писати.Короче закриваю свою" лавочку" на великий замок! --- дописи об"єднано, Sep 13, 2017 --- На жаль не маю таких знайомих,хіба що сестра моя двойорідна дуже мені жалієтся, що її важко з двома малими дітьми, що все мусить робити сама,що чоловік її ні вчому не допомагає,але вона живе в Німеччині...
А я таки напишу. Рантьє містечкового масштабу, будете жити на 2 тисячі ?!! відсотків з НЕ ВАМИ ЗАРОБЛЕНОГО, та вами проданого, не працювати і тішитись дитиною? Та за перший рік з дитиною ваша нестійка психіка від стресів поїде остаточно, шкода тільки дитину. Ви хоч приблизно уявляєте собі, які кошти потрібні, щоб її одягнути, нагодувати хоча б? То не дві тисячі на двох. Або з психікою все насправді чудово, і ми бачимо просто інфантильну, безвідповідальну, пасивну людину, яка хоче в мирі і спокої жити на гроші, які приходять самі по собі, навіть якщо це мізерні 2 тисячі. Дискомфорт пройде, зцілення прийде. Для жінки під 40 це більше , ніж тупо, пардон за прямоту. Зніміть рожеві окуляри щодо майбутнього на диванчику і з ноутбуком, поки вас в черговий раз не провчило життя. Бо будете знов нити і плакатись, але то знов не поможе. Беріться за розум, поки ще не лишились одна на всьому світі з омріяними 2 тисячами. Бо буде тоді вам і лікування, і здорове харчування.. навіть пломбу не поставите. Ви писали, що не змогли за ці роки пам'ятник дитині поставити, та хоч заради того варто піднятися і щось робити врешті!
В мене не має ніяких державних допомог.Я літом собі заробляла гроші, з свого саду в нас є в селі черешні, вишні,порічки,яблука це все я продавала, і маю невиликі гроші,так і мама має пенсію.Я звикла жити скромно, а не на "широку ногу" як дехто живе, і були в нас такі часи коли я вчилася в училищі, що не було за що хліба купити, то мама гроші в сусідів позичала,тому що маму тоді з роботи скоротили, і тато в той момент роботу шукав,але нічого не померли.Мені би тих дві тисячі було ще забагато,ще би відкладала наприклад на благодійність.А те все що мама садить морковку,бурачки,картоплю і.т.д.то можна купити, воно дорого не коштує, і мені би того багато не треба було, якщо б я жила сама.
@Spring Melos щасливо Вам битися головою об стінку. Дверей через 30 см вліво-вправо Ви не бачите. +1000. Так погордливо про те порпання написано... А це, до речі, теж файна терапія. Я от порпаюся, без фанатизму, але фізична активність, свіже повітря - вже легше на голову. Ще й екологічно чисті продукти бонусом є.
А звідки ви взяли що я буду сама ту дитину виховувати? в мене чоловік буде, і він буде заробляти гроші,тому що якщо б мені була потрібна тільки дитина, то вже б давно її собі з кимось зробила...Якщо б в мене була не стійка психіка, то я б вже давно з розуму зійшла, стільки всього пережити,а вона в мене дуже сильна,а от нервова система слабка то факт. Моя сестра була цілий тиждень в мене в селі, з чоловіком, і з малим якому було 9 місяців тоді, це ще було два роки тому.І я їй допомагала бавити малого, і памперси міняла і він плакав,капризував і я це все нормально сприймала,мене не нервує дитячий плач крик,істерики і.т.д.А ви тут мене не вчіть як мені жити, я вже давно за розум взялася ще тоді коли дитину втратила!І житя мені вже дало добрячого уроку, що мені можна робити, а що ні.
Буде-буде.. все буде — і чоловік буде, і дитина, і хата, і гроші.. Мрії — вони ж матеріалізуються..самі.. так-так..
І вам також не хворать!!! --- дописи об"єднано, Sep 13, 2017 --- Та ви тут можете всі з мене і сміятися, і знущатися, я це все нормально сприймаю, і ні на кого не ображаюся, продовжуйте в тому ж дусі...
