Ніяка тваринка мені не замінить дитини,хочу заміж, і народити дитину.але мій фізичний стан мені не дає цього зробити, на работі я працювати не можу, навіть в дома не можу нормально робити щось елементарне.Тому що в мене кожен день один і той же фізичний дискомфорт а це:головокружіння,потемніння в очах,важкість в голові,слабкість, сонливість, втома,а минулої осені в церкві, мені ще гірше стало, тому що мені в церкві більше чим звичайно закрутилася голова,і в очах більше потемніло,і я думала що зімлію, і дуже цього стану налякалася,але мені це все перейшло,але на другий день ще до всього того неприємного букету,додався такий преднепритомний стан, якого дуже боюся,і тиск почав понижуватися, і зараз він в мене в таких межах,110/60,110/65,105/55, а раніше був нормальним 120/80 або 115/75.На це потрібні кошти який в мене ні в мами на жаль не має,та я їздила з мамою і в Зарваницю,і Гошів,і в Страч за ті всі роки,але легше мені не стало.мені нічого не допомагає, і ні від чого не відчуваю полегшення,знаходжуся ніби в пеклі,або таке відчуття, що я вже давно померла, а це просто моя душа тут на тому світі ходить, і нічого вже зробити не може, бо тіло її померло...Це просто не описати словами, як я кожен день страждаю,просто ніхто мене не зрозуміє, як мені важко це все терпіти, бо ніхто не був в моїй шкурі... --- дописи об"єднано, Sep 10, 2017 --- Ніяка тваринка мені не замінить дитини,хочу заміж, і народити дитину.але мій фізичний стан мені не дає цього зробити, на работі я працювати не можу, навіть в дома не можу нормально робити щось елементарне.Тому що в мене кожен день один і той же фізичний дискомфорт а це:головокружіння,потемніння в очах,важкість в голові,слабкість, сонливість, втома,а минулої осені в церкві, мені ще гірше стало, тому що мені в церкві більше чим звичайно закрутилася голова,і в очах більше потемніло,і я думала що зімлію, і дуже цього стану налякалася,але мені це все перейшло,але на другий день ще до всього того неприємного букету,додався такий преднепритомний стан, якого дуже боюся,і тиск почав понижуватися, і зараз він в мене в таких межах,110/60,110/65,105/55, а раніше був нормальним 120/80 або 115/75.На це потрібні кошти який в мене ні в мами на жаль не має,та я їздила з мамою і в Зарваницю,і Гошів,і в Страч за ті всі роки,але легше мені не стало.мені нічого не допомагає, і ні від чого не відчуваю полегшення,знаходжуся ніби в пеклі,або таке відчуття, що я вже давно померла, а це просто моя душа тут на тому світі ходить, і нічого вже зробити не може, бо тіло її померло...Це просто не описати словами, як я кожен день страждаю,просто ніхто мене не зрозуміє, як мені важко це все терпіти, бо ніхто не був в моїй шкурі...
Я в нічому не можу знайти позитиву,мене нічого не радує, і не тішить, в такому стані. Мені би тільки сімя той позитив дала, но її в мене не має, а в такому стані мені важко когось шукати, і з кимось знайомитися ,мені і раніше не везло з хлопцями, тих яких я любила, мене кидали, а ті які мені не подобалися, і не було з ними цікаво, то вони хотіли зі мною зустрічатися ,але я їх не хотіла.Я вже все перепробовала, ні до чого не лежить душа...це замкнуте коло з якого виходу не бачу... --- дописи об"єднано, Sep 10, 2017 --- Я в нічому не можу знайти позитиву,мене нічого не радує, і не тішить, в такому стані. Мені би тільки сімя той позитив дала, но її в мене не має, а в такому стані мені важко когось шукати, і з кимось знайомитися ,мені і раніше не везло з хлопцями, тих яких я любила, мене кидали, а ті які мені не подобалися, і не було з ними цікаво, то вони хотіли зі мною зустрічатися ,але я їх не хотіла.Я вже все перепробовала, ні до чого не лежить душа...це замкнуте коло з якого виходу не бачу...
@Spring Melos , чи пробували ви молитьсь Помпейську девятницю? Чи були в Глинянах? Продовжуйте просити в Бога, не здавайтесь. Але це потрібно робити з довірою до Нього, без страху. Знаю на власному досвіді як це важко, але потрібно.
А як відносно для початку взяти під опіку якусь сироту? Колись чула, що є такий проект, коли можна відвідувати якусь дитину з сиротинця. Не все одразу. Кохання може прийти коли його не чекаєш. Відпустіть ситуацію, шукайте когось, кому теж так необхідно почуватись комусь потрібним. Мала колись дуже дивну сусідку, яка разом з мамою взяли з притулку двох дітей - братика та сестричку. Іх життя кардинально змінилось, воно стало повним, воно ніби розвернулось на 180 градусів. Не все так легко, але я бачу, що вони щасливі, усі четверо. А те, що сталось з Вами минулої осені в церкві, то ще не привід туди не йти. Мені останнім часом там теж зле деколи буває, але це не від того, що це церква. Не робіть собі такого вузла. Знайдіть свою церкву. Мені зараз дуже подобається у церкві Петра і Павла в центрі на Театральній. Там дуже легко посповідатись, це можна зробити у будь-який час, без прив'язки до служби Божої. Гарні сповідальні, не видно обличчя. Однозначно рекомендую спробувати). Мені важко зрозуміти Ваш стан. Просто я оптиміст по житті. От зранку сонце - класно. От дощик - значить буде вода в криниці (вона в нас періодично пересихає). Мала навесні проблеми зі здоров'ям - зрозуміла яке то щастя могти бути повносправною, просто йти, самій вдягнути шкарпетки тощо. Я знаю, що постій біль - він виснажує, але якщо не переключитись на щось, робити щось через скрип зубів, то можна зійти з розуму. Може не завжди добровільно, бо руки опускаються, але коли просто ТРЕБА, бо якщо не ти, то ніхто. Вам просто треба, щоб хтось дав Вам поштовх, копняка легенького), зарухав Вас. Шукайте щось!!!! І не опускайте руки, життя прекрасне!
Я хочу свою народити,та і мені би не дали бо без чоловіка не дають,і я нігде не працюю мені би не дали дитини.Я би не могла відвідувати для мене це б було дуже боляче,зразу би собі нагадувала свою дівчинку,Соломійку.А я і шукаю, но тільки маю таких друзів віртуальних з інших міст, з якими спілкуюсь в соц..мережах.Я була там пару разів, та і сповідалася також там, мені там подобаєтся.Це може так їм повезло, а моя мама коли я завагітніла, і мене покинув хлопець, то в хаті створювала мені справжнє пекло, кожен день говорила щоб я ту дитину лишала в род.домі, що мене потім ніхто заміж не візьме, що я не дам ради з тою дитиною,і я з того всього почала пити алкоголь, і результат, дитина народилась без мозку.але я тоді була в дуже в напруженній обстановці ці всі 9 місяців і не могла по іншому поступити була слабка і тепер я себе виню за це але тільки на 50%,а 50% я думаю що так Бог захотів, така була його воля, щоб моя дівчинка жила не зі мною, а з ним в Раю...Тому що знаю багато історій і що жінки пили алкоголь під час вагітності, і в них народжувались здорові діти,і все навпаки, жінки які в рот не брали алкоголю, то в них народжувались хворі,або мертві діти,це мені того не дано знати чому так сталось, це тільки Бог знає,і зараз мені цього взнати не дано, тільки коли помру то взнаю, чому Бог забрав від мене мою дитинку...В мене не має болю,в мене страждання, але це моє страждання асоціюєтся ніби з болем зубним, або головним,і людина в такому стані не може ні на що переключатись, вона тільки думає про одне, якби то того болю поскоріше позбутися...але вам того не зрозуміти, тому що ніхто не був в моїй шкурі...і не дай Бог нікому такого що я маю, і терплю вже стільки років...
Ні я не молилася, я молилася до Юди Тадея девятницю,і полегшення не було.Ні не була,а що там в Глинях напевно чудотворна ікона є? Я вже втомилася морально просити в Бога оздоровлення,коли прошу то без сліз не можу, зразу плачу просто ридаю,та я вже і похудала від того свого стану, який мене так мучить на 6 кг,і важу зараз 44 кг при зрості 175 см,а раніше важила 50 кг але нормально себе почувала з такою вагою.Я просто напевно не витримаю, і вже навіть хотіла би зійти з розуму, може мені би було набагато легше то все терпіти, я би думала що так все в мене має бути, що мені не треба нічого робити, не треба мені створювати сімї,когось шукати,а жила би собі в якомусь своєму світі, і нікому би не мішала не морочила би голови...Але навіть того в мене не має, не можу зійти з розуму... --- дописи об"єднано, Sep 10, 2017 --- Ні я не молилася, я молилася до Юди Тадея девятницю,і полегшення не було.Ні не була,а що там в Глинях напевно чудотворна ікона є? Я вже втомилася морально просити в Бога оздоровлення,коли прошу то без сліз не можу, зразу плачу просто ридаю,та я вже і похудала від того свого стану, який мене так мучить на 6 кг,і важу зараз 44 кг при зрості 175 см,а раніше важила 50 кг але нормально себе почувала з такою вагою.Я просто напевно не витримаю, і вже навіть хотіла би зійти з розуму, може мені би було набагато легше то все терпіти, я би думала що так все в мене має бути, що мені не треба нічого робити, не треба мені створювати сімї,когось шукати,а жила би собі в якомусь своєму світі, і нікому би не мішала не морочила би голови...Але навіть того в мене не має, не можу зійти з розуму...
@Spring Melos , мене напевно зараз теж Бог випробовує. Чи зможу я свій язик за зубами стримати. Я дуже балансую, навіть собі не уявляєте, як балансую. а певно всі форумлянки знають ЯКККК балансую і що можу написати на ваше все і забанять на віки вічнії. Єдине, що скажу - спробуйте вставати перед дзеркалом і повторювати. Максимально можливу кількість раз: Я сильна Я вільна Я вперта. Красива,Щаслива,Відверта. Я - сонце, я - небо, я – зорі Я – річка, я – поле, я –море. Я запах дощу, вогню спалах Я зграя думок в сивих хмарах. Я – шепіт трави ,подих вітру, Вершина гори,дотик світу. Я квітка, я ніч, я бажання Я ранок, тепло, я кохання. Я крапля, я повінь, я злива.. Я дочка, я мати, дружина. Я хочу, я вмію, я знаю Я зможу, я все подолаю Я пісня, сторінка роману Я не перша така і не остання.
@Spring Melos одне запитання: ви працюєте із спеціалістом ( психотерапевтом принаймні. бо тут як мінімум уже його сфера)?
так. хай сама форумлянка для себе відповість. Не для форуму. Дівчат, ну реально те, що ви пишете - то не помічне аж ніяк в даному випадку дійсно. Бо дійсно зараз на різних паралелях з дівчиною.Не буду далі розвивати тему...
до психотерапевта потрібно, але в цій гілці йдеться про Бога і випробовування і, відповідно, дають поради щодо Бога.
Тут корінь проблеми, мені так здається. Це - непрощення, не прийняття Божої волі. Розумію, як вам боляче і важко, але мусите простити життя, долю, Бога, маму врешт-решт за те, що сталося, прийняти це і жити далі. Ваша дівчинка пішла на небо, там де їй точно буде добре, поруч з Богом. Бог не випробовує, він любить. Він забирає срібло, щоб потім дати золото. Відкрийтеся, почніть жити, займіть себе хоча б чимось, згодом стане легше, зможете піти на роботу, і обовязково зустрінете своє щастя, матимете сімю і омріяну дитинку Головне почніть з чогось, заставте себе, якщо не зможете, зверніться до спеціаліста, який допоможе вибратися з цього стану важкої депресії. Бажаю щастя від щирого серця і вірю у Вас!
Зараз це все ваше життя " - не можу", "не вийде", "мені погано"... У Бога немає інших рук, крім наших... Ви власними руками руйнуєте своє життя, і тільки власними руками можете його врятувати ( простити себе, дитину, маму, батька дитини). Зверніться до хорошого священика чи психотерапевта, до якихось духовник практик... Дівчині, напевно, не помічне, але й інші люди читають і приміряють на себе.
Дякую вам, віршик дуже гарний)) --- дописи об"єднано, Sep 11, 2017 --- Я ходила до трьох психологів, і в психотерапевтів, і в психіатрів, була вони тільки мені ліки виписували,з яких мені ще гірше було.Психологи мене відправляли в лікарню, а потім щоб до них ходила.І я вже 9 місяців на одному сайті психологічному спілкуюсю з психологами вони мені говорили різне, щоб я себе прийняла, щоб допомогла собі сама,щоб йшла на роботу в такому стані, щоб знайшла собі якесь хоббі,якесь улюблене діло,вправи дихальні радили і контрасний душ,від вправів мені тиск ще більше понижувався, і той душ тоже не поміг мені.
Я вже пробачила і мамі, і тому своєму колишньому хлопцю, що так зі мною підло поступив.Я знаю що вона в небі, і вона там щаслива з Богом,вона стала маленьким янголятком.Та я і не сиджу склавши руки, я б так не могла, а роблю то що можу,їзжу з мамою в село,гуляю,ходжу в магазини.Немає в мене чогось такого улюбленного, якогось хоббі, щоб мене тішило і захоплювало на жаль.А я вже зверталася до багатьх спеціалістів, вже за ті роки я обійшла 15 психіатрів,3 психотерапевтів,7 неврологів,і вони мені виписували ліки,з яких мені ще гірше було, і в фізичному і в душевному плані.В мене немає депресії,просто поганий настрій,тому що будь- яка людина будучи на моєму місці, і страждаючи 5 років фізичним дискомфортом, себе би так само почувала в душевному плані,психологи мені говорили що це мій нормальний стан, не відчувати від нічого ніякої радості тому що в мене є причина мій поганий фізичний стан.А вам я дякую за гарні побажання!
Це не те саме, що індивідуально займатися із психологом. Кажуть, що ліки дають 50%, терапія теж 50%. А в поєднанні ліки з терапією 75%. Ліки підбирають, поки не знайдеться те, що допомагає. Буває таке, що і десять років йде на те, щоб поставити діагноз та виписати саме те, що треба. А психолог не може допомогти, якщо Ви самі не готові змінювати себе та своє життя. Це дуже довгий і важкий процес. Не здавайтеся так швидко!
Співчуваю Вам, щиро. Може, те, що напишу, ви не приймете і не сприймете, може, це вас обурить. Але. Не Бог вас карав втратою дитини. Є дії людей — є наслідок. І ще є речі, яким пояснення нема, і шукати не варто, насправді. Те, що ви перекладаєте на нього частину провини і простили «всіх крім нього за «його волю» — шлях в нікуди. Шлях постійних «чому?» без відповідей, або з сотнями варіантів відповідей, що, зрештою, те саме. Важко прийняти, що так буває, особливо важко, якщо сталося з вами особисто, і нестерпно, якщо відчуваєте провину. Але подумайте не про кару Господню, і не про випробування. А про його любов (бо Він і є любов), свою цінність для Нього і те, що в Нього є персонально для вас дорога і призначення в цьому житті, хоч як ви цьому опираєтесь. Життя дане, щоб прожити в мирі з Богом, людьми і собою (ок, не завжди так є, але це — головна мета), а не існувати і бажати собі божевілля чи смерті. Пошукайте це призначення, спробуйте. Можливо, волонтерські проекти, пов'язані з благодійністю. Ви краще відчуваєте, як себе реалізувати. І хороший психотерапевт Вам в поміч.
А я навпаки собі майже кожен день говорю, що я буду здорова і щаслива.Я його собі сама не зруйнувала,це Бог мене покарав за гріхи,мені не треба було звязуватися з розлученим чоловіком, який мав вже сина,я ж його спочатку не любила, тому що не могла забути свого колишньго хлопця який мене покинув,і я так тоді собі сказала, що буду зустрічатися з любим, хто мені запропонує зустрічі, і мені було тоді все одно чи він буде розлучений, чи одружений,чи холостяк. Тільки через рік я його вже полюбила, і завагітніла від нього.я мала цілий рік на роздуми(і могла його кинути в будь який день, але не могла бо привикла до нього, і не хотіла бути сама)і він ще мені тоді не казав, що буде одружуватися зі мною, тільки на другий рік наших зустрічей це мені сказав.Тож я заплатила дуже високу ціну,це для мене був дуже суворий урок, який я запамятала на все життя.Я вже ходила до багатьх священників всі мені різне говорили,що то мій такий хрест, і я його повинна терпляче нести,інші що то мене Бог не покарав а це мені дано просто так,і ще я була в одного священика тої зими в лютому,в церкві на сихові,того свяшеника мамі одна жінка на роботі порадила говорила що він має дар від Бога бачити що людину турбує.І я до нього пішла і нічого йому не говорила він все сам казав,говорив що я народилася зі слабкою нервовою системою,що мені не треба було мати в житті ніяких великих стресів,що це все в мене на нервовій почві,і щоб я не ходила вже по лікарах, а мама щоб не тратила гроші на ліки(до речі мама вже витратила на мої ліки, за ті роки десь 4.000,від яких результату не було жодного,тільки гірше мені від них було) бо вони мені не допоможуть і я його питала що мені робити щоб мені то все пройшло,а він казав гуляти,пити по 1 літрі води джерельної,ніяких стресів,і поганих думок,тільки позитив,казав що ще не скоро мені то пройде,але буде мені легше.І я потім від його слів цілу годину плакала в хаті,і жаліла що пішла до нього думала що щось мені скаже порадить що робити, а він мене тими своєми словами вбив морально. я не вірила йому тоді а тепер вірю,тому що вже від лютого місяця пройшло 7 місяців, а мені не є легше,не знаю скільки то для нього не скоро, може то не скоро ще затягнутися на пару років, но я не витримаю так довго мучитися.Ходила я вже і до психіатрів, і до психотерапевтів, і до невропатологів,тільки виписували мені ліки, від яких мені легше не ставало...
Знов «Бог покарав..» Якщо переходите на червоне світло — не дивуйтесь, що потрапите під машину. Бог не вбиває невинних дітей з виховною метою. Не Бог штовхав вас у неправильний вибір, деструктивні емоції і неправильні дії у вашому житті. Бог дав вам дав найбільший дар — дитину. І волю вибирати в кожен момент життя подальшу свою дорогу. А з усім, що сталося — побачте, що є не лише його воля, не лише його вплив, і не лише «його відповідальність». І це я кажу навіть не стільки про вас і ваші особисто дії. Є добро, є зло. Є Бог і є нечистий. Часом важко розпізнати зло і його корінь та зрозуміти, чому події йшли саме так. Найлегше — звинуватити Бога, звичайно...
Чому "буду"? Що заважає вам вже бути здоровою і щасливою? - Нічого. Щастя не залежить від зовнішніх обставин. Психотерапевти, психологи не можуть вам допомогти, бо ви цього не хочете. Підсвідомо вам подобається страждати, ви досі живете минулим : колишніми стосунками, втратою дитини. Це не Бог вас карає, а ви самі себе мучите. А священик з Сихова дуже мудро і правильно сказав - нема що додати.
