Про абрикосовий йогурт і винос мозгу- хе хе, а що ж буде далі))? І скільки таких виносів ще має бути і буде. Тут або- або... Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
@Hermi Я вас чудово розумію. Була у схожій ситуації при перших серйозних стосунках (правда разом не жили). Постійно мама і баба йому були важливіші. Потім ще й інші дальші родичі часом... Один час я старалась ставитись до цього з розумінням, оскільки тато залишив сім'ю, був ще молодший брат. Функції тата в основному виконував він. Але на довго мене теж не вистарчило. Постійно чекати поки в нього з'явиться віконце на тебе, бо ти можеш почекати, а інші ні( Іншим відмовитии не пасує, а тобі можна, бо ти зрозумієш. Пам'ятаю якось приїхав до мене дододому, мали йти гуляти. Посиділи пару хвилин, подзвонила йому баба. Треба олію купити - гуляння відмінилось, бо то його обов'язки (купити цілий палет олії) і то треба вже і негайно. Мої пояснення, що то можна після гуляння зробити не прийнялися, бо бабі треба вже. А то шо дівчині увагу теж треба, то так... Потім якось домовились погуляти у вихідний день, давно не бачились, то він шось за 2 години до того дзвонить і каже, що не зможе, бо брат двоюрідний попросив допомогти шось по ремонту... Ну і жлобство також було присутнє, правда в кінці це вже помітила. Ми збиралися в Карпати з друзями, моє ДН мало бути скоро і я попросила, щоб не видумував подарунка (в нас було нормально обговорювати подарунки, щоб були практичні) заплатив просто за мене за 3 ночівлі (то тоді було по 100 грн, разом 300), він сказав, що не має, сам чуть не за останні гроші їде. В результаті той, хто не мав грошей купляв собі всякі сувеніри не дешеві... @Siania З одного боку ти правильно пишеш. Але в моєму випадку були почуття і сильні - не врятувало. Повір, то перші рази здається "ну з ким не буває", можна закрити очі іноді. Оте відчуття коли ти постійно на задньому плані - не бажаю нікому.
Ото мені дуже цікаво. А йому нормально жити в гуртожитку. Одружитись, дітей народи, і жити далі в гуртожитку. Нє, ну я розумію якби сам мав квартиру, і хотів сестрі допомогти, ну то ще де не йшло.І то нічого, що сестра, якби чоловіка має. І є кому про неї дбати. Та ще й батьки напевно сестрі помагають. І, знаєте @Hermi, що би він не говорив, але Вас як дружину, він точно не сприймає. Як дівчину, так. Як дружину, то тільки після штампу в паспорті, бо так виховали. Самі пишете, що він свято вірить, що штамп вирішує все, і ви нікуди не дінетесь. Але, чи помінявся б його світогляд після штампу, то незнаю. Називається, тяжко.
Єдиний нюанс не написала, ті почуття мають бути взаємними... По опису @Hermi так виглядає що кожен живе своїм життям. Сім'єю там не пахне, принаймні, з того що я прочитала тут
Якщо дуже хоче. або просто хоче. А варіант, що йде купити олію =( біжить додому, до мами, до друзів) бо йому не цікаво, ви йому не цікаві, ви не зацікавили цього індивідуума, ви йому не сподобалися, йому ваш голос/інтонація/ниття не сподобалося? Варіантів вагон, але є один, основний: звалив, ібо мужчині не подобається дівчина. Можна з нею, як із запасним варіантом, але хай сама платить, хай собі буде "на всякий" для побалакати..А вдруг щось проснеться, а може, на четвертому побаченні, вона вже зацікавить.. Дівчатка, якщо мужчина кудись звалює ( до мами, бабці, друзів, роботу)- знач ви його не цікавите)) от і вся правда Ображатися нема чого.Ну а шо такого, ви ж не звєзда, щоб всім подобатися? ( якщо думаєте, що звізда- то тут вам і звіздєц))) Треба фіксувати це як факт, повертатися до такого хлопця спиною і йти далі.
я би слово "міняються" замінила на "ростуть і розвиваються", якщо в позитивному руслі говорити, для розуміння того, що ріст цей, по-перше, залежить від того, яке зернятко, бо з жолудя клен не виросте, а, по-друге, я категорично не вірю в позитивний розвиток отак просто через зовнішні обставини, лише цілеспрямована праця над собою і лише з врахуванням, яка основа і база, для цього, як мінімум, потрібно бути в достатній мірі самокритичним, відповідальним, здатним до аналізу - коротше кажучи, все ті ж вихідні дані, бо не так страшно робити помилки, але якщо того не бачити, не аналізувати, то ніякого розвитку=змін не буде. Просто такий живучий стереотип про "люди міняються", і стільки людей отак сидять чекають роками, поки їх партнери "поміняються", та значно кориснішим було б популяризувати серед людей, які шукають пару, постулат "люди не міняються" і "дивіться пильно, кого вибираєте, щоб пов'язати долю", і без цих самопожертв у вигляді "я його так люблю, хоч і бачу, що все у ньому не так, але моя любов і праця над стосунками змінить його" - то насправді просто безвідповідальний підхід, який прикривається "благородством великих почуттів".
Ну, напевно, я таки дуже щаслива людина, бо мені таки повезло. І сталось саме так, як Ви і написали. М'яко кажучи, на початку наших стосунків (а їм якраз виповнилось 19 років) то була геть інша людина, як і я. Були такі риси, які для мене були неприйнятні, але були (і є) почуття. І з часом (не раптово) багато чого змінилось у нас самих. І змінилось кардинально. Але не в одну секунду. Доя прикладу: постійні п'янки (а я на дух не переношу п'яних) зараз змінились на вживання алкоголю раз в пів року лише пригубити; "дві ліві руки" і відсутність будь-якого бажання щось зробити по дому - переросли у справжнього господаря))); витрачання коштів бездумно на недешеві дурниці зараз переросли в розумну ощадливість, зовсім не скупість тощо.; Я теж стала зовсім інша). Якщо колись я була така собі командирша, яка мала мати все під контролем, то зараз я дала собі спокій, і це дало великі плоди). Якщо колись мій метод був "зуб за зуб, образа на образу", то тепер "глянь на ситуацію зі сторони опонента". І це внесло кардинальні зміни у стосунки. Тому я таки вірю, що люди здатні змінюватись. Головне, любов та бажання. --- дописи об"єднано, Aug 15, 2017 --- Я б сказала, що не сидіти і чекати, а починати з себе. Бо без особистих змін, нічого не зміниться. Бо якщо жінка буде "пиляти", то шанси на позитивні зміни чоловіка стрімко прямуватимуть до нуля, а якщо таки відбудуться, то тимчасово. Але якщо жінка таки мудра, то зможе без пиляння донести свої погляди))) на зміни. Маленький приклад. Маю такий склад розуму, що можу поремонтувати багато чого у домі, якщо не потрібно важкої фізичної праці. На початках мене нервувало те, що чоловік не мав ні бажання, ні вміння того робити. Спочатку нервувалась, а потім взялась сама до роботи. І йому стало соромно, бо коли хтось приходив, то треба було сказати, що то зробила я))). Ось так помаленьку він перейняв усю цю роботу на себе. Зараз я практично не пхаюсь. Хоча бачу, що могла б то зробити краще.
Я б на вашому місці теж так подумала. В моїй же ситуації було не зовсім так. Любили мене і любила я. Ініціатива стосунків була від нього. І почалося оце все десь після "букетного" періоду. Думаю, основна моя помилка була в тому, що я дозволила думати, що я завжди зрозумію, почекаю (в ідеалі так правильно, але не в тій ситуації). Потім показувала характер, і казала, що мене таке не влаштовує. Краще бути самій, ніж отак. За мною "бігали", вибачалися, виправлялися на пару тижнів - далі все повторювалося. Потім стало ясно, що зі мною таке не пройде по надцятому колу і не бігалося вже. Ну і я теж молоде-зелене, троха засильно показувала зуби, не вважаю що все робила правильно. А хотіла тим сказати, що людина і справді мене любила і реально не відстрілювала, що робить шось не так. Там була швидше слабохарактерність.
відчуваю, що отак в інтернет-розмові складно точно розуміти, що саме ми маємо на увазі за тими чи іншими словами, я змін і розвитку не заперечую в принципі, (можу припустити, у Вашому випадку, що познайомились ви в юності, і ще і в силу віку особистість могла бути недозрілою, і по собі це бачу, хоч і здавалось мені в 20, що я дуже така виважена, відповідальна і все таке, що таки багато тоді ще було дитячого сприйняття і розуміння, але це не кардинальні зміни, які впали на голову нізвідки - як є потенціал, і добрі умови до того дозрівання, то воно і буде. Я повністю згідна, що стосунки- це праця двох, робота кожного над собою, оптимально, коли обом це не треба на пальцях пояснювати, але бувають випадки, коли людину ну треба просто з нуля "перезаписати", щоб вона підходила....ну це нонсенс, нащо такі сім'ї створювати, що тоді вкладається в те "люблю", якщо при ближчому розгляді все не підходить? Тобто - так, праця над стосунками - це правда життя, якщо хочеш доброго шлюбу, які би не були добрі люди, але проблеми в комунікації все одно якісь та й будуть, але на старті створювати сім'ю за цим принципом, "потім надолужу, попрацюю, я ж його люблю" - на мій погляд, неправильно. Може і пощастити, але це більше виняток. Добре, коли на старті ти реально оцінюєш і приймаєш як допустимі для себе, недоліки чоловіка, умовно кажучи, приймаєш його і такого як є на даний момент, а в процесі ви обоє будете бачити, де є точки для росту і хотіти ставати кращими одне для одного, ну, тобто так як і загалом, люди на протязі життя мають здорове прагнення рости, у випадку пари - роблять це і в шлюбі.
Ось тут якраз і "собака зарита"). Я вважаю, що спочатку таки треба час на добре знайомство та "оцінку потенціалу" майбутнього чоловіка/дружини. А шлюб - то вже дуже серйозно (для мене принаймні). Звичайно, після шлюбу "вилазять" нові таракани, особливо, якщо молодята не мали спільного побуту, але загальний потенціал партнера на цей момент має бути реально оцінений).
Вибачте, що ваш допис привела як приклад, ви молодець, що відчули щось "не так", бунтували і вийшли з тих відносин. Часто чую від дівчат : от він козел, нічого робити не хоче. Ну..не хоче а якщо мама скаже- то хоче)) І про "повернутися спиною і йти" це не значить йти від людини, особливо коли діти, спільного багато Це значить- йти на роботу, йти до соціуму, йти щось робити, займатися чимось активно, собою він за олією ( умовно)- ви теж спішите, бо там на ДП щось цікаве напишуть не думаючи як там він, що він про це скаже, чи не скаже Як вище дівчатка писали про розвиток- супер
Не мусить, Для чого їй їх любити? Ставитись з повагою, але любити? В хлопця патологічні стосунки з родиною, і як тут вже хтось написав, це лише верхівка айсберга.
Та ясно, буває, але є таке з чим реально миритися не можеш Так, але Хермі не була одружена, тому пожили, зрозуміли, що то не то і розійшлись.
я так розумію, що мова все ж про законного чоловіка. Ну і загалом, форумлянка написала, що дискусія закрита. Будьмо взаємоввічливими.
Та начебто одружені, бо в жилєтці був допис, що наважилася на розлучення, і що дуже мало хто на форумі знав про заміжжя. Якщо не помиляюся.
