Я жінка ,яка одружилася маючи дитину і додам, що мій чоловік у всіх відношеннях є кращий від тих ,яких я мала будучи бездітною. Ставши матір'ю і поживши життям матері-одиначки більш усвідомила чого я хочу і який мені потрібен чоловік. Можливо через свій характер ніколи не почувала себе меншовартісною чи що наявність дитини буде для мене перепоною у особистому житті. З свого досвіду скажу , що є чоловіки яким жінка з "прицепом" не підходить, через різні фактори: бо не готові до відповідальності, бо йому мама таке заборонила, сказала :"ти що своїх зробити не можеш"; бо шукає сам ,щоб жінка була для нього мамою і його бавила, а не дітей, це треба сприймати нормально і не звертати уваги ,якщо на початку знайомства мужчина Вам подає такі сигнали ,то кидатися того ровера, бо для того , щоб сходити на каву чи в одне ліжко багатьом все одно чи у Вас є діти ,а от сімейне життя це табу і це одиничні випадки,коли мужчина змінює свою думку. Повірте, є велика кількість мужчин яких наявність дітей не бентежить, і це часто дуже хороші мужчини ,навіть без сімейного минулого і фінансових проблем. Мій чоловік вкладає мою малу спати, у нього це краще виходить, стає до неї у ночі , коли плаче, виховує її як свою , хоча у мене дочці 2.8 р і це дівчинка з моторчиком у попі і з не надто простим характером. Вони люблять один одного .І ставлення "відчима " до неї є кращим , ніж рідного тата і я щаслива що зробила правильний вибір.Звичайно на початках були у мене конфлікти з чоловіком на теми виховання дитини , бо я хотіла усе сама...малій ще й 2 років не було вона була мамина доця, але зараз він їй інколи дозволяє більше, ніж я. Наявність у мене дитини було в деякій мірі "+" , бо він мене міг оцінити як маму для своєї дитини , бо у його попередніх стосунках у жінок були певні проблеми з цим , не було розумного балансу. Його сім'я сприймає данні ситуацію нормально, бо і його батьки одружувались ,коли у його мами була кількамісячна дитина. Ніколи не шукайте дітям тата і ніколи не шукайте тільки доброго чоловіка для себе, тоді можлива гармонія.І не поспішайте з знайомством дітей і ваших залицяльників, Ви маєте бути +/- упевнені у мужчині і його намірах і він має "заслужити " те знайомство , бо Ви не просто жінка...А жінка з великим багатством- з дітьми, а у нашій країні жінка ,яка сама виховує дитину і ще гарно виглядає і чимось цікавиться , то дуже велика цінність , тому ніколи не падайте духом і не попускайте мужчинам через те ,що "він мене ж з дитиною взяв...Мушу терпіти"
Я згідна з вами - найперше, цінною є сама Жінка, її діти - це її сила і плюси, тому не варто боятися залишатися "розлученою з дітьми" (якщо життя з татом цих дітей- пекельне).
В мене є маса прикладів, коли жінки і дівчата з дітьми виходили знову заміж! І з одним дитям і з двома! Якщо чоловік кохає жінку то йому все рівно є, чи не має в неї дітей. Полюбе і виховає як свого. Це вже мамочці правильного нареченого треба вибрати.
Я десь читала: Мама і дитина - це вже сім'я. І не ви маєте бути вдячні, що він вас приймає з дитиною. Навпаки, він є самотній, і нехай тішиться, що стає частиною сім'ї.
Дівчата,навіть не переймайтесь.На фб хтопці дуже раді одружуватись з такими.Їх навпаки лякають жінки в віці і без дітей.А власне чого чоловікам переживати?В будь-якому випадку всі хатні клопоти і діти впадуть на руки жінки.А так він буде впевнений,що вона буде хати триматись.
ну та звичайно, "куди вона дінеться" , припнята дитиною і хатніми клопотами. просто неймовірно цікаво.
Во во.Отже це жінці не потрібно комплексувати,що в неї ,а подумати чи згодна вона жити ще з одним ,також потребує уваги і не мало.
Напередодні 8 березня Дуже часто оце чується, що жінка, яка має дитину, вже мусить тягнути той шлюб, яким би він не був, бо "кому ти потрібна з дитиною" . А з двома? А з трьома чи більше? Без варіантів. А в мене зустрічна питання. Хто потрібен розлученій чи неодруженій матері, яка подолала і щодня долає стільки складнощів, яка мусить бути опорою і для себе і для дітей, яка живе попри стільки всяких стереотипів? Хто рівня такій крутій жінці? Та не кожен двадцятий, при всій повазі. Тому - хай це вони переживають, що про них думають жінки. Красиві, сильні, мудрі і досвідчені. Між іншим, далеко не всі матері-одиначки хочуть заміж. І їх, м'яко кажучи, важко не зрозуміти.
Процитую свій же допис, бо пам'ятала, що я в цій темі писала і була дійсно певна, що в Олі все буде гуд і судячи з фоток в фб так і є, праіда, @Leila?
Я підписана в фб на Окунську Наталію. Вона типу світська персона, але цікаві в неї пріорітети, 90% я її розумію. І цікаво як вона виїзджала та влаштовувалась в Франції з 4 дітьми. Причому в другий шлюб з Власенком вона вступила вже маючи дітей
@Freedom UK Окунській щодо статусу у Франції дуже допомогла Ірена Карпа. Інакше був би повний аут. Ну але її історія більше не про сильну і розлучену(хоч не без цього), а про вседозволеність і безкарність колишнього.
Хочеться висловитися з приводу... Коли ще був неодруженим і приглядався до дівчат, як до потенційних супутниць для життя, то якось не звертав уваги на те, чи є в них діти, чи ні. Навпаки, жінка, яка сама виховує дитину, якось викликає більше ніжності, співчуття, бажання допомагати. Друзі-хлопці також не бачать якихось перешкод в тому, щоб одружитися з тією, в якої є вже дитинка. А родич нещодавно і поєднав своє серце із дівчиною старшою за нього, в якої є донька. Думаю, що ця тема оповита стереотипами, які час розвіє, наче дим. Із власного спостереження помітив, що самотні жінки, в яких є діти інколи хочуть вийти заміж за першого хорошого чоловіка, який їм попався, мотивуючи це тим, що дитині для повноцінного виховання потрібний батько. Це неправильно, адже чоловік в сім'ї повинний бути не тільки добрим татом, а й коханим, тоді буде гармонія. А загалом, то, думаю, що значна частина чоловіків (серед яких я) вважає, що самотня дівчина(жінка) з дитиною повинна бути коханою і наявність дитини - не перешкода, а навпаки великий плюс.
В мене є кілька друзів, які весь час "липнули" до жінок з дітьми. На питання "чому?" всі відповідали практично однаково: бо вона -ЖІНКА! Не дівчинка, яка хоче ходити на на каву і дискотеки щодня, а та, яка хоче туфлі і піти в них в ресторан (і не щодня). Яка знає що таке "ціна" (будь-чого) в житті. Має мудрість. І всі одружені на матерях-одиночках. І мають не одну дитинку спільну. Старших діток (не рідних) - обожнюють. Дивлячись на таке - тішуся безмежно. До слова - всі вони з різних кінців України і світу, та не знайомі поміж собою. головне шукати кохання а не "гаманець"
Всім привіт! Я не одноразово перечитувала дописи в цій темі, коли збиралася з духом, щоб піти від чоловіка, бо (напевно як і більшість) боялася, що назавжди залишусь сама і нікому не буду потрібна розлучена і з дитиною. Врешті-решт зрозуміла, що краще вже бути самою (і цілком щасливою), ніж нещасною з чоловіком, і всі 9 місяців після розставання я ні секунди не шкодувала про свій вибір. Тому вирішила поділитися своїм досвідом... Зовсім не шукаючи нових стосунків, я почала дуже близько дружити з одним хлопцем з роботи. Нас дуже зблизив спорт - ми разом бігали, каталися на велосипеді, плавали... потім виявилося, що в нас однакові погляди на життя, смаки в їжі. Ми говорили, переписувалися про все на світі, мотивували і надихали, підтримували один одного. Спочатку я зовсім не сприймала його як хлопця, лише як друга, він навіть симпатичним мені не здавався, але з часом я вже не могла і дня уявити, щоб з ним не поспілкуватися. До мене ніхто ніколи в житті так добре не ставився, як він, навіть батьки, він часто мене хвалив, захоплювався, як я все сама встигаю, казав, що я чудова мама... І от я зрозуміла, що закохалася по вуха. Наша дружба тривала десь 4 місяці і далі обіймів не заходила, я знала, що його ставлення до мене теж переросло дружню межу, але не розуміла, чому він не робить наступних кроків і мої ініціативи делікатно відхиляє. Звичайно, перше, що мені прийшло в голову - його стримує те, що я по документах ще одружена і маю дитину. І коли наші стосунки зайшли в глухий кут, я врешті-решт прямо його запитала, в чому справа. Виявилося, що в нього ще не остаточно пройшли почуття до попередньої дівчини, з якою вони були разом 7 років і менше року тому розійшлися, і, не розібравшись з тими почуттями, він не хотів починати нових відносин. Казав, що його зовсім не хвилював мій одружений(майже розлучений) статус, навпаки - він мною захоплювався, що мені вдавалося поєднювати материнство, роботу і особисте життя. Так що тепер я зовсім не переживаю, що когось може лякати статус розлученої жінки з дитиною, тому що я переконалася, що дійсно хороший хлопець, свідомий чоловік не звертає увагу на статус, думку оточуючих чи суспільства, а керується власною головою і поглядами, цінує жінку цілісно як людину. Єдине, за що я тепер переживаю, що ніхто не зможе мене так тепер захопити, як цей хлопець, тому що він задав настільки високу планку своїм хорошим ставленням до мене, турботою, що не знаю, чи ще хтось зможе з ним зрівнятися...
прикол в тому, що жінка, в якої є діти, - вже далеко не самотня. У неї є сім'я, і поєднати своє життя з такою жінкою - значить увійти в її сім'ю, пройти певний іспит. Не всім під силу. @Ksjuuu рада за Вас - що знайшли рівновагу і побачили свою цінність. Все буде.
Мені здається в данному питанні жінці важче прийняти чоловіка в свою сім'ю, аніж чоловікові стати частиною її сім'ї.
мені здається, що все від віку залежить і від того чи є у чоловіка вже діти. молоді хлопці ясно що ще не хочуть брати таку відповідальність на себе. і я їх не звинувачую в цьому.
Молоді то якого віку? Бо мою розлучену куму з малою дитиною добивався чоловік 28-ми років. І добився. І живуть дорбе. Сина виховує як рідного. Якось друзі його запитались як це "взяти жінку з дитиною" але жінка роз"яснила, що взагалі це вони його до себе взяли, це він їх добивався, і це він живе з ними у їх квартирі
