Я та мама, яка не готова "відривати", але готова відпускати, коли прийшов час, і коли і дитина і мама готові до цього; чи це стосується садка, чи відлучення від грудей, чи табору. Тому мої "несадочкові" діти спокійно їздять в табори, без моїх "болей в серці".
в нас є тут діти навколо, буквально через паркан з трьох сторін. Я запрошувала приходити до нас, вони не приходять, до себе не запрошують (між собою теж не ходять, тому це не в нас справа). Тому обходимось як можемо.
я, наприклад, хотіла б знайти садок з мамами -однодумцями , приватний, звичайно. і навіть один приглянула, але відвозити туди дитину 2 маршрутками для мене забагато, та і чоловікові не подобається ідея, нащо стільки напрягатися, якщо можна дати взятку в садок через дорогу. а малому потрібне стале і комфортне спілкування. бо з секціями зараз не дуже йде - я не хочу, щоб на дитину репетували, а дівчинку-вчительку з малювання малий динамить по повній, єдине, де було ок - це айкідо, але сенсей поїхав - і все, істерика, що його нема і відмова займатися при вході на татам. друзі по будинку специфічні, дитсадівсько-треновані, так підстібуються або роблять вигляд -шантаж "ти нам не потрібен, гуляй далі", щоб отримати своє, що мене аж нудить а спілкування вдома з сестрою йому мало. походів в магазини, інші робочі моменти класно, але там не пограєшся.
@HOPIC в нас таке було коли товаришка бавила півдня три рази на тиждень наших дітей. Але воно абсолютно було не подібно на звичайний садок. І все було чудово.
Ги, різануло мене якось Наче садочкові діти прямо моральні каліки... ІМХО, то далеко не лише від садка залежить а шантаж і "бабайки" від мам-бабусь на кожному кроці. Он мій садочковий (ходить досить добре з самого початку без істерик і нервів, тільки іноді жаліється що скучно особливо зараз влітку коли занять немає) цілком ОК спілкується з несадочковими. Я не вважаю садок абсолютним благом, але і не вважаю злом. Так, в ідеалі він міг би бути трошки інакшим, але з тим що садок калічить дітей (ну принаймі активних і "вредних" як от Влад чи от як я сама була 25 років тому) - категорично не згодна. --- дописи об"єднано, Jul 16, 2017 --- Ну то ж для "красного словца", головне не слова, а ідея
@Akina мене теж різануло, бо узагальнено. Але правда в тому є. Деякі діти в садку реально якусь школу виживання проходять і воно вилазить дуже негарними проявами (це не діти винні, але маємо те що маємо). Звісно, що не всі. І вдома теж такого часом вчать, що вуха в трубочку скручуються. І то від садка теж дуже залежить. Ми ходимо на два майданчики і кожен біля іншого садка, то з одного діти ввечері виходять і нормально граються, а з другого як здичавілі всі. З того другого приходила дівчинка до Варвари гратись (втекла від діда і прийшла сама до нас), і от вона шантажувала і дражнилась.
Виглядає на придирання до слів: відривання-відпускання. Суть незмінна. Чи може то краща мама відпускає, а гірша відриває? Та питання не в тому... --- дописи об"єднано, Jul 16, 2017 --- Якщо чесно - не вірю, що хвилювання нема. Ну хіба діти вже старші, і то... І "болі в серці" якось Ви не так зрозуміли. --- дописи об"єднано, Jul 16, 2017 --- Аналогічне можна сказати про дітей, що садки не відвідують. Це я про негарні прояви. Не садок є запорукою гарного виховання, а батьки.
Для мене найкращі спогади із дитинства -- це табір. Тому, коли я тільки-но завагітніла, я відразу думала, як відправлю дитину в Крим в Артек за любі гроші, бо сама там не була))) Короче, думала я про табір. І чим ближче було до табірного віку, тим страшніше мені ставало. Мої діти завжди зі мною. Вони ні на села не їздять, ні в бабів не ночують. Без мене лише по ті три дні, які була в пологовому. Так от цього року відправила їх в табір: син після 2 класу, дочка після першого. Що зі мною робилось у момент підготовки -- то взагалі капець, все тряслось, пару разів казала "ну його, лишайтенсь дома", але переборола страх, бо то в Трускавці і я вирішила, що кілька днів поживу поруч. Хоча мене відмовляли, мовляв, у перші дні адаптація і всі діти плачуть і в перші дні просяться додому і щоб я не їхала із ними -- я вирішила! Але коли приїхала туди, подивилась на тих вожатих, на умови, на персонал -- мене все влаштувало і я таки повернулась додому. Перші дні було дуже важко. Через 4 дні ми поїхали їх навідувати: все Ок, довольні, щасливі. Далі вже було легше мені, але Артема той відпочинок захарив, бо не було футболу -- поле не покосили. Я приїхала, то був 9 із 14 днів, подзвонила до директора, розказала все, що мені не подобається. То була субота і всі, кого не було на роботі швиденько прибігли до мене))) я їм вказівки роздавала -- і вже через годину всі кімнати прибирались, вожаті організовували для дітей конкурси (які дітям обіцяли але не провдили) і навіть трактор знайшовся, який нарешті -- на 9 день ДРУГОЇ вже зміни покосив футбольне поле. Але Артем таки впросився додому, а доця впросилась залишитись -- їй сподобалось. Тож вже легке серце було в останні дні, бо і сама звикла, і дитині добре. Тому вперше із легким серцем точно не відпускають, а далі? От малу із радістю наступний раз буду відправляти, а за Артема знову буду переживати, як він вбудеться, чи не сумно, не нудно, як із дітьми контактує...
Абсолютно згідна. Старший вже був - мені спокійніше за нього. А от як менший там знайде собі місце - хвилююсь. Але й не хочу, щоб були разом, бо то різні вікові групи, різні загони.
Про садочок. Моїй 1,8. В травні пішла поцікавитись за садочок. Сказали приводьте. Я - та вона така маленька, я ж в перспективі. Через тиждень привела. Ми разом побавились з дітьми. На другий тиждень, вона лишалася до обіду. А минулого тижня на цілий день (ну як на цілий - до 17 год). Це дитина, яка мамина-мамина, коли всі вередульки для мами. Але є один нюанс - в садочок вожу не я, а моя мама Дома я її збираю, вона бере свою сумочку для садочка (у неї тут все чітко) дає мені па-па і йде. Коли прихожу за нею - швиденько бере свою сумочку, взуття дає вихователям па-па і йдемо. Так що маємо таку схему.
Дмитрик теж нині поїхав. Але на денну зміну, і це вже другий його табір, тому не відриваю і не переживаю. якщо вони поїхали в один і той же табір, то все має бути ґут Погоджуюсь. Але тут така річ. Або ходимо в садок і приймаємо умови (садок обираємо заздалегідь та свідомо), або не ходимо, бо не приймаємо. Нерідко спостерігаю, як мами водять на цілий день в садок дитину і по дорозі і туди і назад і в розмовах на майданчику страшенно той садок критикують. То какао дають дітям, то цибулю, то в штани не ті перевдягнули тощо. Причім з'ясовувати щось з вихователями теж ніхто не спішить, тільки сваритись в повітря. Тому дуже поважаю тих, хто тримається своєї позиції на ділі: проти садочків - отже, не водить. То офтоп, але дуже вже мене захарило, часто чую ті батьківські ниття і зрозуміти не можу, як дорослі люди можуть бути настільки невизначеними і безпорадними. І ще про "відривання від серця" - сестра моя в 24 роки переїхала працювати до Києва. Мама трималась, але це коштувало їй величезних зусиль, бо це було власне "відривання". Кожна ситуація розлуки з батьками оточена багатьма обставинами, які посилюють або пом'якшують болючість чи хвилювання. --- дописи об"єднано, Jul 17, 2017 --- а далі - залежить від дитини, самі ж бачите і від табору.
А я не стидалась запитати "Ви що, я ж не даю дитині какао! Вони тут зовсім вже..." Або штани вимащені після прогулянки. Особисто я не радію, коли річ подерта чи знищена, але цілком усвідомлюю таку опцію при активному дозвіллі. Мене б навпаки здивувало ,якби всі речі були чисті і акуратно складені. А так - дитина бавилась, то ж класно. Та не всім це подобається теж. Але на батьківських зборах чи виховательці питань не задають, бо ж не буде на що жалітись, а це той ще сумчик
Від кого? Переважно в наших людей навпаки пунктик на "віддати в садок". Мені багато радили віддати і не паритися
Будьмо уважні. Тема про садок в нас окремо. Тут питали як організувати час-спілкування дітей які в садок не ходять. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Ліза у дворі має сусідських друзів, зараз трохи хоч чимось бавляться. а раніше вони виходили у двір з телефонами. сядуть, позаймають качелі і бавляться гаджетами. іграшок не виносять, скакалки , резинки , мячі- не чули. моя дитина нудилася , просила телефон але я проти . зараз бачу трохи ганяють , якесь сховище замутили. з малючком я не дуже можу довго з нею гуляти далеко, раніше то ми по цілому місту багато іздили.
Аніна найкраща подруга зараз, Мирослава, у садочок не ходить. Вона трохи менша, їй 3,6. На осінь їй мама шукає або театральну студію, або танці, поки не обрали остаточно. У садок її водити не планують, мама працює дистанційно. У першій половині дня, як правило, Мирослава з мамою ходить по справах, тому вони гуляють ввечері, тоді ж, коли й ми. Про всяк випадок ми з мамою зідзвонюємося, і обумовлюємо, де саме гулятимемо, щоб дівчата мали можливість 1,5-2 години поспілкуватися. Прекрасно ладнають, обидві - дуже миролюбні, активні, непосидючі. Не бачу ні в кого з них морального каліцтва.
о, як знайомо. Дмитрикові друзі також починали канікули з ґаджетів, і я сама теж дозволяла пару разів планшет надвір. Але потім пояснила, що так не буде. сказала, що куплю будь-що для активного гуляння, хай собі поміркує. Купили в результаті ролики і такий маленький скейт, як зараз модно. Ровер і самокат був, тож ганяти є на чому, ще і вибір є. І от нарешті, пару останніх тижнів прямо приємно поглянути - гасають орли, "поліція", "гонщики", місії, іграшкові пістолети і рації. А садочкові мої діти півтора місяці на канікулах - садочок закритий, і я прийняла рішення "якось викручуватись" без чергового на районі садочка. Мушу відзначити, що, звикши до садочка, вони звикли і до чіткого режиму дня і до "правильної" їжі - омлетом чи гарячою канапкою на сніданок вже ніхто не вдовольниться, - і занять вимагають - щоб і малювати, і клеїти, і всяке різне. Просто так вештатись з мамою у справах і їсти банан ніхто не хоче. Мене це підвищення вимогливості тішить, хоч і піднапрягає. --- дописи об"єднано, Jul 17, 2017 --- в різних людей пунктиків є розмаїтих на будь-який смак насправді
