ооооооооооо, @cjomcjomka , дякую!!! ----мінус одна дамоклова проблєма з голови... плюс- я сама геніальність... ненавиджу(саме так) скаладати папери. Я ще колись давно всіх привчила---то мій стіл(столи..шафка...пачки..) і ніц!! там не рухати і не шукати! Про взаємопошукові роботи--- мене не напрягає, що я знаю де всі речі в хаті. А чоловік в мене по характеру Джек-раскопкін....тому, краще хай не копає. Інколи(дуже рідко) -мене трафляє і я наводжу лад і в гаражі-підвалі, тоді й там знайти стає йому щось легше...але , кажись, кайф він втрачає, бо просто все вивернути і попорпатись---це його! . Посєму---я до шафи його точно не допощу. Нікагда! от вмирати буду, а підповзу і сама все повитягую на стілець... (чорний гумор, шось настрій такий)
ніхто. Черевики для робіт в полі чи на фермі не чистив ніхто --- дописи об"єднано, Jun 9, 2017 --- та це тому, що ви нечасто в них буваєте не думаю, що вона потягнула б таке на щодень. насправді важливо вміти так реагувати. Звичайно, що не лише на речі, які Вас дратують. Але "нульовий регістр" дуже потрібен, я вважаю. Немало говорять про те, що важливо говорити про ситуації і отримувати чіткі відповіді. Я в професійній сфері постійно "задовбую" і клієнтів і співробітниць тим, що ставлю багато запитань, щоб з'ясувати все, що важливо для подальшої ефективної співпраці. Або навіть можу після розмови написати повідомлення типу "я зрозуміла Вас так: ... , чи все вірно?" Те саме і в сім'ї, говорити про все, що важливо. Про все, що змінюється. Про все, що "не знаю чому, але раптом не можу більше цього терпіти". Або - "знаю, чому". Без особливих вступів, без особливих підготовок. Щиро говорити. Мені на весіллі і потім часто говорили, що в шлюбі головне - терпіння. Фігня! Терпіти можна було б, якби шлюб тривав рік-півтора. А все життя треба жити гармонійно один з одним (якщо вже обрали шлюб. Бо одному жити гармонійно з собою значно легше, зрештою), тому розбирати нестиковки доведеться, рано чи пізно.
і ще напишу - просто загальна думка з тем шлюбу. Багато що бачиться під іншим кутом, коли дивишся на шлюб з точки зору відповідального добровільно прийнятого рішення. Шлюб - це опція, яку обрали, а не щось таке обов'язкове. Ніхто не змушував одружуватись. І зараз жити разом ніхто не змушує, але обіцянка була дана. У сучасних людей шлюб - це партнерство. Почуття, рідність - це добре. Але в першу чергу відповідальне доросле партнерство. І ніяких там відмазок щодо відсутності досвіду на момент одруження тощо. Це була заявка про взяту на себе відповідальність. Тому тепер рішення лише в тому, чи "тягнути" на собі це все життя, як хрест, чи все-таки жити. Реально складні ситуації варто, на мою думку, відпочатково розглядати з позиції: "чи припускаю я опцію розлучення в принципі". І вже від того діяти. Тому що якщо водночас діяти так, наче ця людина вже не твій партнер, і декларувати "збереження сім'ї" - це дуже шкідливо та енерговитратно. У розмовах багато з ким в різних контекстах вживаю слово "відповідальність" - і бачу на обличчі співрозмовника "ойвсьо". Ну що ж, тому так і живемо. Відповідальність в моєму розумінні не означає "терпіти". Означає пошук КОНСТРУКТИВНИХ рішень, де КОНСТРУЮЄМО=будуємо.
Погоджуюсь із Цьомцьомкою -- терпіти -- це не вихід, це жах. Ну це як головнйи біль терпіти = мучитись. Хто сказав, що життя, а тим паче -- подружнє -- мука? Свого добивайтесь будь-якою ціною)
Це дуже розумні слова, я точно так вважаю. Є в мене одна ситуація, яка мене страшенно злить і я ніяк не можу пояснити чоловікові своєї точки зору. Може допоможете (це не тільки до Цьомцьомки) знайти відповідні слова, а може то я забагато хочу? Ситуація, їде чоловік з роботи (був 3 тижні в рейсі), дзвоню йому від самісінького ранку, де він, як дорога, чи не змучився і т.д. Десь біля 3 години дня, він вже вільний, може їхати додому і тут дзвонить мені і каже, що приїхав його брат і він їде до нього, а додому вже завтра. Я втратила дар мови. Після моїх скандалів він все одно їде до брата, але тільки привітатися, додому потрапив на 4години пізніше запланованого. Особисто для мене така ситуація неприємлива, коли мене десь хтось запрошує, я завжди відповідаю, що узгоджу з чоловіком. А в нього завжди є хтось важливіший, для мене взагалі неприпустимо ставити вибір між сім'єю і кимось іншим. Я йому вже це 100500 разів казала, що сім'я найважливіша і зі шлюбу цитати наводила, а в нього залізний аргумент, що це ж БРАТ (до речі, двоюрідний, з рідною сестрою він практично не спілкується). Така ситуація з братом вже не перший раз. Я розумію, що він дуже любить брата і вони рідко бачаться, але ж брат не в Австралії живе, а всього навсього в сусідній області. Ще якби я бачила таку ж жертовність з іншої сторони, то може б і закрила на то очі. А свекруха десь каже, що я не пускаю чоловіка до них і дітей теж не пускаю, але то вже інша історія. П.с. полегшало, коли це написала
До нас було ще 70км їзди, а до брата -20. Поки він би за нами заїхав, а потім ми туди, то би вже ніч була, а брат наступного дня зранку вже їхав
ну тут залежить, якщо заїхати до брата то по дорозі, ну то не є щось таке страшне якщо до вас ближче як до брата, то трохи занадто.. але також залежить наскільки той брат доступний зазвичай але звичайно, абсолютно погоджуюся що це обідно, і дуже. правда ІМХО не в браті, сваті суть, і не те що сімя найважливіша, то ж просто довга розлука і дуже вже хочеться бути разом. принаймі мені завжди хотілося щоб коханий летів до мене на крилах любві)) без всяких там логічних пояснень - "це брат", "так ближче побудувати маршрут", "нащо буду їхати до тебе 2 години щоб побачитись 15 хв якщо за два дні ітак воз'єднаємось." Стараюсь бути мудрою, з такими преемоційними чоловіками, які будуть "лізти до мене по ліані на балкон" ітак не сходжуся в житті, тому спокійно мирюся з логічними речами. от нелогічність в поведінці чоловіків добиває --- дописи об"єднано, Jun 9, 2017 --- що і требувалось довести. як на мене нормальна ситуація, обідна, але логічно-нормальна
Ну от Ви все самі і пояснили). Я б не нервувала, чесно. Три тижні чекали, то вже той день туди-сюди... Але я б все-таки використала цю ситуацію, щоб показати яка я добра і терпляча)))). Ну щоб чоловік зрозумів, що Ви свідомо його відпускаєте, а самі сидите дома і з нетерпінням чекаєте). Ну і як показує час і сімейний досвід - якщо часто відпускаєш, то вже потім не так і хочеться кудись йти).
От, власне, що суть в браті, якби то приїхав інший його брат, він би так не гнав. І фраза "це ж БРАТ" не моя, це чоловік так говорить. Зі всім решта згідна, дякую
Це не одноразова поїздка, в нього така робота, 3 тижні в рейсі/5 днів вдома, тому для мене кожна хвилина на вагу золота, без пафосу Я його завжди всюди відпускаю, тому він рідко і ходить, я знаю))) А до того брата в нас була запланована поїздка в гості
Тоді чоловік - свиня). 5 днів - то таки мало. Але Ви його теж зрозумійте, що то і вихідні водночас. Я вже то певно сто раз писала, але знову повторюсь): завжди намагаюсь поглянути на ситуацію зі сторони опонента. І тоді мене у 95% ситуацій попускає))).
ну хай буде його фраза, хай тільки за цим братом погнав, ну любить він брата сильно дуже (це доволі поширена ситуація для чоловіків, вони часом дуже високо ставлять свої стосунки з друзями чи родичами) фразою "сімя найважливіша" навряд чи можна щось змінити (максимум в 4 класі на уроці, і то хіба можна показати що ви нічим не гірша, розуміюча і підтримуюча "бойова подруга" --- дописи об"єднано, Jun 9, 2017 --- ага, і ще можна глянути зі сторони чоловічої як в тому жарті, інтереси дівчат в 16 років - хлопці, хлопці, хлопці інтереси хлопців в 16 років - спорт, компютер, дівчата, друзі... для жінок сімя восновному найважливіше, а для чоловіків не обовязково щось другорядне, просто пєдестал того першого місця не такий високий порівняно
А знаєте що, ви собі розгляньте ті всі рефлекси. Ті, які реально заважають вам, пробуйте виправити, а на ті, які вам, впринципі не важливі, ну але, що скаже , подумає сусідка, мама, люди, так не прийнято і т.д просто забийте. Тай взагалі простіше до того всього ставтеся, ну так то так, подумаєш. Реально дуже багато проблем ми собі створюємо на рівному місці, бо нас турбує, що скажуть люди.
знаєте, скажу таку досить особисту таємницю, та ще в часи зустрічання я думала, що цей хлопець не дуже "правильний" з точки зору "що скажуть люди". Тобто мені і зараз не дуже комфортно з ним виходити в люди, бо він такий собі ... як би то сказати... ну не дуже він рахується з усіма "так прийнято, пасує-не пасує. Але наодинці мені з ним зазвичай було досить комфортно і зручно, і певно це власне і "перемогло". Зрозуміло, що зараз вже повилазили інші моменти (більшість саме отих побутових), бо не все в період зустрічань побачиш, та і люди взагалі з роками змінюються всі.
@Retaret побутові моменти в кожного є, в кожного в сім'ї прийнято було по різному, дещо, дійсно, приходить з часом. Але всеодно є дууууже багато речей, на які можна просто не звертати увагу і не псувати собі нерви )))
@svoybox є в однієї людини товариш, до якого та людина летить як на крилах. Я довго думала що ж таке, бо більше ні до кого такого пориву не спостерігала. Додумалась. Той товариш дає тій людині дуже багато визнання, дуже. То так. Просто собі подумайте.
@Rona можна приклади "визнання" в даному випадку? Бо мені щось заширокий діапазон варіантів формується.
@lovikyou наприклад, захоплюється хобі (а це поклик душі, самовираження), його результатами, хвалить перед іншими, демонструє роботи, всіляко підкреслює унікальність і геніальність. Без перебільшень, а як людина, яка дійсно розуміється в тім.
