коли я якось схотіла вийти два дні підряд, "мати вихідні години", то чоловік прямо заявивив, що в такому разі в нього нема вихідних цього тижня і це не чесно. і все. нікуди вже ніхто не ходить, бо все вирахувано
З сьогоднішнього: Чоловік: - знайди мені таку "штучку круглу", від ремня, бо я не можу знайти, і я запізнююсь на роботу. Я, зіскакую з ліжка, починаю шукати, не знаходжу, падаю в нерви і видаю: - я взагалі ще навіть кави не пила (а чоловік знає, що то означає, що я ще не проснулась, і взагалі мене краще не чіпати, поки), і не збираюсь шукати. Пішла собі в кухню робити каву. І що ви думаєте, блискавично швидко знайшов сам, під диван закотилась (ну або хлопці помогли закотитись))))), то таке). Висновок: менше треба пригати по дурничках, і перестати бути нянькою. Хватить, що двох няньчу, і то ще трошки і буду також приймати міри.
А хто вирахував, то що якась програма? Деколи, треба настояти на своєму, і таки вийти два дні підряд. Ну ви ж не будете гуляти цілими днями і кожен день, то так періодами. Просто чоловікам дуже важко зрозуміти жіночу логіку з всілякими потребами. І то таки так як пише форумлянка:
це я той мужик Коли аврал на роботі, мій стіл часом виглядає так, ніби на нього кинули бомбу, але я за секунди знайду в тих стосах потрібний папірчик. Як тільки мене трафляє балаган, і я порядно сортую все по спеціально призначених папках - все, хана! Продуктивність праці падає в рази, я можу по 5 разів листати ті папки, і в упор не бачити якусь одну нещасну картку
хочете прикол) мій чоловік дуже любить порядок, ну і звісно ніколи не знає, що і де...у нас кухня така, що нема роб частини і мало шафок (вони є, але вгорі високо, я не дістаю, і тримаю там те, чим не користуюся часто). Тому я частину каструль, ланчбоксів, сковорідок тримаю в духовці, там легше дістати))) ну отака от ситуація. Два місяці назад чоловік включив духовку, і нічо не повиймав. Добре, що я побачила. Реакція: ой, я забув, що там речі. Два дні назад він пік піцу, повиймав частину, а частину лишив. Я чую такий дивний запах. І все сильніший...відкриваю, а там крім піци печуться ще й форми для випічки з ланчбоксами. Ледве дістала ту піраміду з пластиковою масою, вонь по всій хаті. Кажу: ти ж знаєш, що там речі, то ж вже не перший раз! А він мені: я не винен, що в тебе речі не на місцях. ну і далі по темі, що то він хотів спекти піцу й мені полегшити життя, а я така неблагодарна)) Ну і врешті він сказав: я можу погодитись, що я спалив ланчбокси, але з тим, що я винен я не погоджуюся. Бо це ти туди складаєш, і значить ти і винна, що так вийшлоя що дурний, щоб по сто раз викладати туди-назад речі з духовки. Отак і живем)
Це ознаки геніальності, Ви знаєте про це? Мене часом втомлює кількість чоловікових речей. багато однотипних штанів різних відтінків (при тому, що у нього проблеми зі сприйняттям кольору), купа сорочок, шкарпеток, футболок... Одне пасує до одного, інше - до іншого. Коли була розмова про те, що не завжди легко знайти те, що підходить, я запропонувала 2 виходи: 1) різко прорідити весь той гардероб, 2) планувати свої луки наперед, бо я від такої кількості просто вмиваю руки. Мені простіше значно. Я маю дуже мало речей, але всі їх дуже люблю і ношу в хвіст і в гриву. А потім зношую і купую нові, і люблю вже їх зі старими прощаюсь дуже легко. Тому мені і шукати нІчого. Джинси, як правило, у мене єдині. А ще панчохи купляю по 2 однакові пари. Вони ж ніколи не рвуться дві одночасно от і маю ніби 3 пари за рахунок двох --- дописи об"єднано, Jun 8, 2017 --- ооо, співчуваю щодо ланчбоксів. Бабця в селі тримала ліки і вату в духовці, і хтось одного разу спік і їх...
ні, але це тривожний дзвіночок, більшість геніїв були не надто здорові психічно Може з мене ще вилупиться який Ван Гог чи Бетховен
у мого чоловіка був дідо, який багато в чому став для нього прикладом. Так от той дідо щонеділі чистив взуття до церкви собі, дружині і п'ятьом дітям. І якось, напевне, тому мій чоловік вважає цю справу виключно чоловічо-батьковою. Він чистив все моє взуття, яке було "звичайне" у догляді. А зараз вже більшість з "викрутасами" - то я сама чищу або кеди перу. Але "де мої стопіцоті парканадцяті шкари з отакими цяточками?" - шукай сам, коханий. Зараз вже значно з тим простіше, але на звикання і "втрушування" того всього йдуть роки
ооххх дівчатонька, почитала я всіх вас і чесно кажучи стало мені трохи легше (лиш не ображайтеся). Виходить не я одна терплю ті неудобства)) До речі про взуття - коли була мала, то тато теж зазвичай вранці начищав на всю сім'ю взуття. А чоловік мій - ні, йому чистих не треба, та він і не бачить що воно брудне. Ото як я "нагавкаю" трохи, то шось там трохи постираю. Та я бачу як його батько ходить - там таке враження взагалі роками нечищене взуття(( І взагалі цими вихідними їздили з батьками чоловіка до їх родичів на села, то якось ніби вікрилося мені багато нюансів з життя їх сім'ї, тобто щодо виховання. Тепер бачу, що купа всього чим я незадоволена в його ставленні до речей-побуту, в них вдома сприймалося як належне. І то моя печаль велика, бо не знаю чи вдасться перевиховати, за 30 літ багато що вже переходить на рівень рефлексів, і він справді просто не здатен дещо бачити, а в іншому - не бачить сенсу (((
Це, напевно, характер+виховання+спосіб життя. Причому саме в такому порядку. Бо, наприклад, 2 хлопці, брати, росли в однакових умовах, а в плані акуратності дуже різні. Один майже педантично акуратний, в нього ніколи не було проблем з документами, які ніяк не знаходяться за 10 хв до виїзду, чи з розпарованими шкарпетками. А речі він не може знайти хіба якщо їх взяв поносити) інший брат. Отой - постійно щось губить, плутає, і переважно сам не може знайти річ, яка стоїть прямо перед ним. Але, що цікаво, є чудовим спеціалістом у своїй сфері, яка якраз вимагає точності та акуратності.
а скільки часу ви одружені? то якраз не печаль, то стартова точка! От якби він в сім'ї був акуратний, а з Вами - будь-як, - ото печаль. А тут - є з чого починати. протягом нових 50-70 років виробляться й нові рефлекси. Я своєму чоловікові казала так: якщо я з нуля навчилась готувати їсти і прасувати сорочки, то і ти можеш навчитись (чогось, про що йдеться в конкретній розмові)
Ну от ви самі і написали розгадку)Коли людина в чомусь перевантажена, то інша сфера нівелюється. В даному випадку чоловік мусить бути дуже уважним на роботі, а вдома вже сил не вистачає і він розслабляється.
я просто спостерігаю, що в багатьох пар в 3-5 р шлюбу загострюються відмінності. І це час, щоб використати це загострення для вирішення.
ну щось таке мабуть є, причому те загострення я б сказала вже зараз йде якраз на спад (до слова маємо поруч сімейку на 8 міс. молодшу, то теж спостерігаю в них оте як Ви кажете, загострення). Та я просто звернула увагу як бабуся ставилася в різних ситуаціях до внучки, порівняла з деякими проявами в чоловіка, і зрозуміла, що так воно і його виховувала. Якась така атмосфера тотального вседозволення і всепрощення. Тому з рамок в багатьох сферах в нього зараз не існує, або реація в стилі - "ну подумаєш - сталося то сталося". Зате з мамою в них досить хороші теплі стосунки. От і вибирай потім - виховання дитини чи стосунки з дитиною.
гм, вважаю то реакцією, яка береже психіку. Звісно, висновки робити треба, що ті побутові проколи не повторювалися... але: якої реакції Ви б хотіли натомість?
Цікаво. Тільки тиждень має сім днів. А хто чистив всі інші дні? Начиталась і їду на два дні в село. Сподіваюсь, що коли приїду в хаті буде "блеск і красота".
