Не до мене питання, але я відповім. Так фізіологічно сталося, що вагітна жінка має всередині дитинку і тро-о-ошки почуває себе гірше ніж інші. Навіть будучи абсолютно здоровою. І на наших довбаних дорогах і маршрутках/автобусах вона тро-о-ошки ризикує своїм здоров'ям і життям дитини. І зовсім тро-о-ошки людей про це не знає, але думаю, все таки має якийсь інтелект, щоб про це здогадатися. Тому якщо вагітна мовчить, то нормальна вихована людина має з почуття морального обов'язку (враховуючи вищевказану інформацію) запропонувати їй присісти, щоб уникнути навіть найменшого ризику переривання вагітності. А в ідеалі і відчути себе вихованою і мати гарний настрій на цілий день. А якщо вагітна відмовиться (це буде її вибір і її погодження на ризик, хоч як на мене, це не той час, щоб скромнічати і соромитися), чи виявиться не вагітною, то значить Ви можете продовжити сидіти, де сиділи з почуттям виконаного морального обов'язку.
Я зараз теж при надії, і дуже добре розумію як можна себе почувати, навіть коли ще нема живота. Тому я розумію, що в першу чергу Я несу відповідальність за своє дитя, а не інші, і тому якщо ніхто не розуміє, чи вдає що не бачить, я їх гарно попрошу, бо це треба в першу чергу мені. А вагітні не мають бути вихованими? Не можуть попросити "уступіть мені, будь ласка", обовязково має бути "кур*а м*ть, яка дівуля сидить" і т.д. Ввічливість має бути з обох сторін.
Ооооо, ну і понаписували Хочу сказати, що кожен по-своєму правий, і так треба виховувати в людей людяність і розуміння, а це починається з дитинства. Але агресія неприпустима, ні з сторони вагітних, навіть якщо "ніхто не бачить", ні з сторони старших, та з нічиєї сторони. І я ще не бачила, щоб вагітній яка ввічливо просить ніхто не уступив, а от власна агресія і злість шкодить малюку і здоров'ю мами часом більше, ніж стояння в маршрутці.
Йомайо. Та не матюкала я її! То я від злості так писала тут! Вихованість вагітної - подякувати за запропоноване місце, а не чіпляння з очевидним до незнайомих. Дійшло до того, що за таке прохання вже треба боятися, бо отримаєш купу негативу. Ти попросила - тобі відмовили, приємно вагітній? Чи йти далі по людях як прохачка? І може хто змилується. Я просто в шоці, що має пояснювати то. Агресія і злість не припустима ніде. Але коли дістало, то дістало. На то і тема.
Заспокійтесь)))все буде добре, вам не можна нервуватись, в вас зараз говорять гормони. На жаль, такі зараз реалії сьогодення. І за день цього не зміниш. І деколи краще таки спокійно попросити, ніж стояти і злитись і тим самим шкодити собі і малюку. Бажаю вам зустріти чим більше розуміючих у транспорті і легко та успішно виносити маля.
Та мені теж дивно що люди не уступають, я ще ніколи не бачила вагітну стоячою, чесно! Але вірю що люди зараз дуже озлоблені, але бачу що всі озлоблені, вагітні також
мені раз запропонували))) чоловік уступив місце, я відмовлялась, а він видав щось типу: "Вам зараз треба важати себе")) Я сіла, а аж потім до мене дійшло що він мав на увазі)) На наступний день сіла на дієту)) Дівчата, в той момент, коли ви зрозумієте, що ніхто вам нічого не винен життя стане простіше. Оточуючі не є телепатами і рентгенами щоб сходу визначити чи та жінка вагітна, чи комусь зле, чи просто настрій поганий. Так, ми чекаємо людського ставлення і емпатії, але то речі абсолютно добровільні. Якщо я себе чую в силі, то я уступлю місце, а якщо ні, то сорі. Найближчий приклад: їхала після операції з видалення судин. Відразу після неї встаєш і йдеш, але ноги трохи "ватні" і голова "в тумані". Але ж того по мені не видно. Я сіла в маршрутці на вільне місце, бо кожна ямка ще й викликала неприємні відчуття. Чому я маю жертвувати собою заради когось? Хоч з виду абсолютно здорова жінка. Те саме щодо сидіння дітей на окремих місцях. Я розумію, що мало хто оплачує проїзд ще й дитині, якщо їй не 16 років. Але якщо я мала їхати ввечері в Боюховичі, то ми з малим поїхали в центр на кінцеву (при тому що та ж маршрутка зупиняється недалеко від мого дому, але тоді вже забита), почекали наступну маршрутку щоб не пхатись у вже повну і я оплатила за нього повну вартість. Ну не хочу я тримати 26-кг хлопця на колінах стільки часу. То в чому претензія до мене?
Вагітна теж людина. І коли у оточуючих, як писали тут покер-фейс, то виявляється тільки вагітна має проявити культуру, стриманість і такт і тоді, о Боже, може їй хтось вступить своє місце. Так, за ці останні випадки я озлобилась так само, як і мої прекрасні співпасажири. І мені це надзвичайно не подобається, тому я хочу по-швидше родити. В мене все.
Вже колись описувала, як після складної травми руки і операції щодня їздила на реабілітацію. Чомусь саме мене добрі бабуськи кілька разів просили уступати місце вагітним. Спокійно пояснювала чому не можу уступити місце, (бандаж на руці можна легко спутати із сумкою, а без бандажу, то взагалі не було помівтно, що рука хвора) а одного разу таки уступила, бо їхати залишалося 1 зупинку. До речі, мені теж іноді уступали місце, коли бачили хвору руку, навіть намагалися посадити в той момент, коли я вже готувалася виходити з маршрутки. В той період спеціально сідала на кінцевій або чекала непереповнених маршруток і намагалася встати в такому місці, щоб було зручно триматися і втримати рівновагу. Якщо моєму здоров`ю нічого не загрожує, то місце вагітній, дитині чи немічним стареньким обов`язково уступлю (правда таки не зразу можу їх побачити). Але от бабуськи, то таки окрема категорія. Одного разу в маршрутці я стояла поряд з досить бадьорою бабусею, яка всю дорогу обурювалася, що їй ніхто не уступив місце і голосно обговорювала одну дівчину. Так от, та бабуська стояла рівненько, спокійно собі трималася, її не гойдало з боку в бік і здоров`ю її нічого не загрожувало. В той час як я з усіх сил намагалася втримати рівновагу, щоб не впасти (хоч і пройшло багато часу, але після травми так і залишилися проблеми з рівновагою і зріст низький, то одного разу таки впала в маршрутці, коли водій різко загальмував). Тому тут однозначно не у віці справа.
Дуже просто - ми всі різні!!! Я теж з тих людей, що буде тихо стояти. І лише у дуже крайньому випадку наважусь попросити про допомогу (напевно в мене якісь психічні розлади?). Мені незручно звертатись до незнайомих людей, особливо з проханням. Бо я НЕ ЗНАЮ як почувається та людина і чи має змогу вступити місце. Зараз маю проблеми з ногою-спиною. Ледве причалапала до лікаря, у якого прийом за записом. Але якщо хтось не приходить - він бере людей з живої черги. І ще є такий момент, що у кабінет може заходити відразу 3 людини (практикує так для пришвидшення процесу, бо людей насправді дуже багато). Отже, приходжу. Сидить дві пані пенсійного віку, крім купи інших людей. Стан такий, що довго у тому коридорі я знаходитись не зможу фізично. Тому наважуюся попросити зайти разом з ними (пояснюю, що в мене зараз саме загострення, не можу ні стояти, ні сидіти, і як останній аргумент - що я вагітна). Вони довго думають, але ствердноі відповіді так і не дають. Ну ОК. Буду в живій черзі. Розговорилась з іншими жінками - кажуть, що після них нікого нема по запису, не прийшли. Тому можу зайти. Бо з ними ніяк - іх вже 3. І тут ці пані розуміють, що можу я попасти у кабінет швидше. Починають мене звинувачувати у непорядності, бо "вони записані, а я ось так собі прийшла". І то нічого, що іх час прийому був лише через півтора!!! години. Вийшов лікар, прочитав прізвище людини, яка не прийшла і я зголосилась, що це саме я))). Прийшлось у кабінеті пояснити ситуацію. ЯК після того можна просити гарно і виховано??? Я пояснила всю ситуацію, просила. Ось через такі випадки не наважуюсь. І це не поодинокі. Щойно приїхала від того ж лікаря (ото не везе, бо завжди черги). Правда, сьогодні прийом без запису. Приходжу, під кмбігетом людей 10, 3 з дітьми. І одна молода дівчина з чоловіком, який кричить - вагітні без черги! Але мені було незручно піти без черги, бо діти, бо старші люди, і черга не смертельна. Але потім пошкодувала, що бракує мені тоі наглості. При можливості стояти і сидіти я там корчилась поза 2 години. Всі бачили, ніхто не запропонував зайти перед ним. Дуже мені шкода, що у нашому суспільстві і на нашому форумі є люди, які вважають, що "може то і не морально, але нормально". Сумно дуже. Кожен якось сам за себе.
Я практично перед пологами мусила їхати маршруткою, в повній маршрутці мій пуз вперся в писок пацану і відвернутися було нікуди))) Ставати мені не треба було, бо їхала пару зупинок, але реакція була ульотна, уступати місце явно не збирався, і з моїм пузом на писку стрьомно сидіти
Але до лікаря не йдуть здорові люди, кожен зі своєю болячкою мабуть. І от ця думка "всі бачать" є досить дивною, я можу інколи дивитись і думати про своє. Просто таке деколи враження, що попросити - корона з голови впаде, або один раз попросили, Вас не впустили, і вже розчарування на всіх. Я кілька раз просила на пошті мене пропустити, бо дуже сильно спішила на роботу, ніхто не відмовляв. Одного разу теж спішила, мала один товар в руці, а в супермаркеті були довжелезні черги, теж попросила, і все ок. Я розумію, що хочеться щоб всі самі розуміли, бачили. Ну але що робити, коли реалії не такі? Озлоблюватись на весь світ, чи змінити своє ставлення до ситуації?
Тут трохи різні ситуації, специфіка лікаря - є гострий стан (одиниці, за весь час відвідування цього лікаря, а це вже коло 10 років, то певно людей 5-10 таких бачила, хоча у черзі доводилось сидіти по пів дня, і той стан ДУЖЕ добре видно, бо людина реально не може ні стояти, ні сидіти, іі гне у різні боки, вона шукає опори), і стан ремісії, коли приходиш на черговий огляд. Сьогодні не бачила жодної людини, яку "вигинало". --- дописи об"єднано, Apr 21, 2017 --- Мені важко уявити, що сидячи у черзі у вузькому коридорі 2-3 години не можливо помітити людини, якій дійсно зле. Але є таке як "не хочу бачити".
Життя стає простіше, коли вже не вагітна. Не бачити жінку на 9 місяці з величезним пузом перед самим носом. Це треба дуже хотіти. Так, нічого не винні, успіху таким у житті і надалі. От щиро, гуд лак! Тут я виділяю дві категорії. Або психічно хвора (весна-осінь у них загострення) і тоді, навіть сидячи вона буде триндіти, або дійсно, краще їй вступити, щоб не слухати тих лекцій і вона нарешті замовкне. І-і-і, але ж ти підступна... Ви серйозно не бачите різницю між цим і глибоко вагітною у транспорті?
Я вже писала, що маю психічні відхилення у плані просити незнайомих людей, які мені нічого не винні. Ситуація: іду в маршрутці і мені зле(всяке може бути) і тут вагітна, яка лагідно просить вступити ій місце. І я... встану, навіть як дуже зле, бо не буду ій розповідати при свідках, що мені сьогодні теж не є добре. Я просто так не можу. І то не корона, то я така неправильна. І з тим є дуже важко жити, особливо у нашому байдужому суспільстві.
Я не розумію як можна в такому гострому стані сидіти в черзі, ну Ви себе зовсім не любите. Ну не впустили якісь там бабульки перед тим, та в нас всі озлоблені, забийте і йдіть до лікарі, ще й при надії! Не можете самі, беріть чоловіка для розмов з чергою. Мені направду дуже шкода що люди в нас стали байдужими, але мусите собі тоді самі давати раду.
В мене був вибір, або дурити))), або знову три години чекати, що хтось не прийде, ну або вмерти (але навряд би хтось то у черзі помітив - всі у своїх думках сидять))). --- дописи об"єднано, Apr 21, 2017 --- В мене був вибір, або дурити))), або знову три години чекати, що хтось не прийде, ну або вмерти (але навряд би хтось то у черзі помітив - всі у своїх думках сидять))).
А де є інші суспільства? В Європі взагалі ніхто нікому не уступає. Як на мене, найправильнішим є наклейки на спеціальних місцях не тільки для інвалідів та дітей, а ще для вагітних та людей похилого віку. І кожна категорія цих людей би знала, що має права на відведених місцях сісти, а інші, коли б там сідали, розуміли що то може бути тимчасово.
Ви зараз образитесь, але я би радила піти прогулятись в парк чи випити чаю. Так, ніхто Вам не винен нічого. І рішення їхати в тій маршрутці то Ваше особисте рішення. Невже ситуація була для Вас новою і шокуючою? Не вірю ні разу. Вперше почули про те, що вагітним можуть не уступити? Навіть на ДП та тема мусолиться з року в рік. Якщо я знаю, що мені буде незручно добиратись тим транспортом, тоді я напрягаю чоловіка-кума-брата-свата або викликаю таксі. Баста! І не треба ображатись на всіх і чекати розуміння. Чи Ви впевнені що ті, хто відвертався абсолютно здорові і їм не погано? Чому не припускаємо що той же "здоровий бугай" їде зі швами на животі чи має болі? Скільки вже було такий прикладів коли зганяли когось з виду здорового, а виявлялось що в тої людини нога в гіпсі. І оті Ваші "трооооошечки" то таки Ваші особисті проблеми і вирішувати їх треба самій, а не чекати поки хтось це зробить за Вас. Так, це було різко, але мені теж накипіло. Пи.Си. Вагітна була, в маршрутках їздила, мені теж не завжди уступали.
Ну по більшості видно, що вагітна, що вік глибокий, що нога хвора, рука зламана, або дитина з метр ростом, яка при першому гальмуванні розквасить собі носа. Я також не звернусь з проханням до сторонньої людини, буду чекати, щоб хтось проявив телепатію і вичислив надприродним способом мій випираючий на метр живіт)
