Правильно, ніхто нікому не винен. Кому треба та мораль, співчуття? Я відстала, напевно, але в мій час то виховували і було зрозуміло, і сама я навіть не задумуючись вступаюся місцем, як бачу когось, хто того потребує. І, сподіваюся, досі таких багато людей. І до тепер, я спокійно стояла на 6-7-8-9 місяці і щиро вірила, що ну не видно, ну всяке. Трусить - стану на носочки, щоб менше трусило, шукаю якусь дірку, де живіт не зачеплять. Про пропускання забитих маршруток навіть не кажу, слава Богу, не працюю і нікуди не спішу, не ризикую. Я собі не ворог. Мене вразила зміна у ставленні, коли у вікно бачать, що заходить добре вагітна жінка (106 см живіт), а потім повертають голови. З 2-ма першими вагітностями (2004 і 2007 роки) такого не було!!! Хоч їздила я набагато частіше (зараз маємо авто). Місця для вагітних та батьків з дітьми? Нє, не чули. Подумаєш трусане вагітну, чи води відійдуть, а я тут до чого, я оплатив і сиджу. А їй не треба було лізти в маршрутку раз вагітна, і пенсіонерам і ще там... Вам не страшно жити в такому суспільстві? Як вважають, рівень розвитку суспільства зокрема вимірюється ставленням до немічних людей і тварин. В нас навчили хреститися повз церкву і ходити на службу, давати на церкву, а на "світську культуру" поставили "великий болт". + війна. І суспільство озлоблене, егоїстичне і соррі "рагульське" і котиться у ту сторону. Вважаєте, що так і треба. Без проблем, сидіть зі спокійною своєю совістю. Як натраплю на когось, то давайте посваримося (поки тихо вступаються). Але я продовжуватиму вступати і будучи вже не вагітною, і своїх дітей так буду вчити. Бо то є по-людськи, бо "людина людині НЕ вовк", бо любити ближнього треба не тільки в церкві, бо в мене була старенька бабця, бо я була вагітна, бо мала дитини має бути у безпеці... Так, я зла, бо мені ВАЖКО і мені набридло культурно просити очевидні речі, про які всі знають (камон!) але поф*г. Бо я мушу турбуватися про свою ще не народжену дитину (хоч я ненавиджу когось просити) до якої зараз більшості поф*г (хіба ні?). Хай на мене образяться, але я доїду "цілою" і в мене не буде цілий день потім тягнути живіт. Якщо комусь на мене вагітну поф*г, то і на тебе хлопче чи дівчино мені теж поф*г - отак я зрозуміла треба їздити у наші дні.
невже в таких умовах потрібно сидіти і видивлятись кому Еволюція, бог (чи хто там у що вірить) дала нам змогу спілкуватись і висловлювати свої бажання. Телепатія розвинена не у всіх. Я вважаю, що краще сказати "Дозвольте я присяду", ніж обливати когось брудом, ображатись, зневірятись у людях і т.д. лише через те, що зовсім чужа людина не виправдала моїх очікувань. Про це можна багато говорити і сперечатись (як про ліфт у Форумі, чи мають діти до 7 років займати окреме місце...), але зрештою у кожного своя правда, і те, що мені щось не подобається у позиції інших, не означає, що це неправильно.
Одне питання. Як біля Вас стане вагітна жінка і Ви це побачили, Ви запропонуєте їй своє місце? Будучи здоровою, без торб і не після операції? Я ЗАДОВБАЛАСЯ бути дипломатом ось вже пару місяців. Тепер буде коротко і може місцями грубо, бо бачу, що тепер так і треба. І я готова до конфліктів. Так за ці тижні я зневірилася у людях. Бо те, що я бачу мене місцями просто жахає! Таке окостеніння, така грубість, така відкрита невихованість, такий бруд і поф*гізм! Чекаю моменту, коли я в них знову повірю.
а як постороння людина може визначити кому важче, а кому легше? Так, я молода дівчина, нічого мені не бракує...Але вибачте, коли я після 20 годинної поїздки в автобусі, не спала цілу ніч їду у маршрутці на роботу (бо кров з носа треба), ви хоть мене там придушіть, але я фізично не в змозі буду вам уступити місцем. Так я можу на зупинці відкрити очі, подивитись де я є і далі дрімати. Хочете розцінювати це як не бажання уступити місце...то Ваше право, але я не вважаю себе рагулем. На мене один раз бабулька напала за таке, що я після буйної ночі їй місце не уступлю... Кожен має право вибору, зараз якщо мені хижо я краще скористаюсь послугами таксі, ніж маршрутки, щоб потім мене не кляли, бо комусь більше треба було сидіти... Мені сподобалось виховання закордоном, коли я старшій жіночці з вічливості захотіла уступити місцем, то вона щей обідилась, а потім вияснила що я з пострадянький країн і пояснили які в них правила, кожен має право вибору - або сідати в переповнений транспорт і стояти (це її свідомий вибір і ніхто їй нічим не зобов'язаний), або шукати інший варіант як добиратись куди треба. так, я встану, якщо бачу вагітну\стареньку\дитину, але якщо я сама ледь дихаю, то вибачте, ви зліться скільки хочете, але якщо я поїду стояче то може закінчитись не дуже добре (з моїм вестибулярним апаратом і для Вас також не дуже приємно).
Соррі, але трохи наївне питання. Ви серйозно думаєте, що раптом навколо немічної зібралося ціле коло ще більш немічних? Гарне виправдання.
Одиниці в маршрутці зайняті настільки, що не помічають того кому сидіти більше треба. Є вийнятки- з вигляду молода, здорова людина може себе погано почувати і т. д. Але я сама не раз з животом стояла, поки студенти розглядали вікна і екрани. Дякувати Богу, я почувалася добре, мені аби живіт не штовхали , могла і стояти. Раз мені уступив місце дідусь, стоячих було може двоє-троє, я відмовлялась, казала, що мені зручно і їхати не далеко , він наполягав і я сіла. Так коли молодняк побачив, що підвівся дід під 80 років, відразу і мені пропонували сісти на їх місце і йому і т.д. Дід відмовився, казав , що йому приємно в свої літа почуватись єдиним мужчиною в тому автобусі. Не суть в тому хто кому винен, суть в тому, що люди роблять вигляд, що їх це не стосується. До пори до часу. А насправді постояти зайвих десять хвилин то ж така дрібниця в порівнянні з тим, кому посидіти тих 10 хв необхідно. Емпатія відмирає в людях.
Я в таких питаннях запитую - "Бажаєте присісти?". А вагітна вже хай сама вирішує. І вмовляти не буду. Бо отак іноді, встаєш, підходиш, пропонуєш сісти, а тобі кажуть "та сиди дитинко", "а може хтось інший вступить", "а мені там буде незручно". І стоїш як дурень, вертатись назад і сісти? їхати далі стоячи (а їхати далеко ще)? А ще гірше просто всядеться і мовчить, навіть "Дякую" не скаже. Це теж невихованість.
Однозначно я б встала. Все життя вагітним, з дітьми і старшим уступаю, навіть коли була втомлена і т.д. Але якби я направду не побачили, а мені б почали хамити, то вибачте, я не зобов'язана.
Я писала про вийнятки. Весь автобус вийнятків не буває. І , @Hermi , я ніде закордоном такої ж@пи в маршрутках не бачила, навіть в Білорусії і Молдові, там спокійно стою і чекаю другий автобус , в нас і в другому і в п'ятому ситуація однакова
Бачите, а тут швидкий погляд на мене - і у вікно так довго і зацікавлено, а останній раз мій живіт вийшов їй прямо перед носом, реакції - 0! Боже, як до мене так звертаються, то вже і посмішки і подяки з мого боку гарантовані. А іноді кажу, не відходьте далеко, я на пару зупинок.
Підписуюся під кожним словом. Важко жити з отим: ніхто нікому нічого не винен. Теж ще відносно недавно отак їздила. Часом місце уступали, та здебільшого ні. Викручувалася як могла: сідала на кінцевій, пропускала маршрутки, йшла на зупинку назад. А знаєте, що було смішно? Після роботи ж то всі йшли на одну і ту ж зупинку і в той час там 95% пасажирів були мої колеги. Ну як ви можете здогадатися я заходила в транспорт остання, бо страшнувато було пхатися в той натовп, який брав штурмом маршрутку. Чесно, було смішно. І це люди, які щодня тебе бачать і бачать, що вагітна. А так на хвилинку: додому мені було добиратися 1,5 год без тривалого очікування на іншу маршрутку. А скільки було випадків, що сидить дитина, а поруч мама, яка не візьме її на коліна. Все Ок, нікого не засуджую і не засуджувала. Просто історії для роздумів. До речі я так жодного разу і не змогла попросити для себе місце. Все ж в голові крутилася думка, що не так мені вже і зле. Зараз для дитини можу попросити.
Дуже даремно, що не просили. Переважно люди таки уступають, якщо попросити ввічливо. Хоча колеги, які вас знають особисто то звісно зовсім інша історія, ніж просто незнайомці, які можуть не побачити вас чи не зрозуміти чи жінка повна чи таки вагітна. В мене був один випадок, коли я уступила жіночці, бо думала, що вона вагітна, ну реально так виглядало)))) Але вона відмовилась і сказала, що просто недавно народила і ще не схудла після пологів.
прибила би свого чоловіка забрав з хати принтер "бо так треба". ввечері скинули мені документи з головного офісу по справі на ранок. дзвоню до нього:"скину тобі електронкою листи, роздрукуй документи". приходить в 11 вечора з роздрукованим тільки одним файлом. кажу, що таких було три. "нє, прикріпленого більше нічо не було". може дійсно зле відправила, бо з телефону не завжди бачиш. А головою подумати і подзвонити мені що ж то я таке скинула і що він має друкувати слабо??? знає ж, що мені то важливо! в результаті всі встали зранку на годину раніше, бо мама мусіла їхати на роботу друкувати собі документи Або ж минулого тижня. купила в четвер кошик на Паску. і щоб не тарабанити його по львову лишила в офісі. Кажу ввечері:"на тобі ключ. або завтра, або в суботу будеш в центрі - забери кошик". Ключ з собою не взяв. Дзвонить через годину. дзвінка я не почула. передзвонюю через 2 хв. і у відповідь чую крик, що він як дурень стовбичить під дверима і нащо мені той телефон. АЛЕ: пройшло лише 2 хв., на дверях є дзвінок в сусідній кабінет і зайти можна звідти, має номер телефону мого співробітника. нащо такий кіпіш?? отак думаєш, краще би сама зробила, ніж тріпати нерви воно то так, жінка майже все сама зможе. але нащо тоді ті хлопи???
Я розумію і Вас, і навіть ту дівчину. І навіть можу уявити ситуації, коли б зробила так як вона. Наприклад: переповнена маршрутка, а виходити на наступній. А чого так? Мені моє здоров'я теж дороге. І пхатись у натовп, де при гальмуванні навіть нема за що вхопитись значно небезпечніше ні "курв@ м@ть" від незнайомої людини. Ситуації бувають дуже різні, і всього не передбачиш. Але все ж переконана, що краще добити вічливістю, ніж ображати. Після кількох напівпритомних станів у маршрутці - я перестала так думати. Сподіватись треба в першу чергу на себе. Того ж чекаю від оточуючих - я не знаю як їм краще.
Ви не правильно зрозуміли . Я того не сказала. Це мої думки, після того, як вона вийшла. Ще до такого стану я не дійшла, боронь Боже, матюкатися на людях.
От не можу погодитись з тим "попросити" .все таки вирішувати має той за ким місце. Попросити і поставити в незручне становище дівчину, яка на ранньому терміні і її тошнить? Чоловіка в якого хвора нога? І т. д. Слабий - сиди. В нас часто всі сидячі слабі От я не можу. І дуже сильно хочу, щоб і діти мої не могли, щоб мали співпереживання до людини якій важко стояти, до людини яка впала і треба зупинитися щоб помогти встати, до ДТП, коли треба притормозити і запропонувати допомогу.
Я теж. По-перше, мені і на 39-ому тижні ніхто не вірив, що такий поважний термін. Ну але сам факт вагітності у травні-червні було добре видно (Аня у червні народилася). По-друге, (із серії "як на око визначити, хто більш немічний") а кого конкретно я маю просити? А чому не іншого? Один молодший, але з торбами; інша - без торби, але бліда (а може, їй зле?); ще хтось - старшого віку... Якось це мені нагадує пошук жертви. Зараз також дивує, коли чоловіки 18-45 не пропонують допомогти жінці із візочком зайти в маршрутку/тролейбус. У когось є сумніви, що їй важко?! Чи то з серії "народила - сиди вдома"? Поки вона вираховує, як би то їй того візочка взяти зручно, ні один не може запропонувати допомогу? У мене терпіння не вистачає сидіти із покер-фейсом, встаю і мовчки допомагаю (часом і Аня "допомагає") - ще жодна молода мама не відмовилася. А кого вона має просити? На око визначати, хто здоровий/хто крепший/не напідпитку/молодший/не пошле її?
А мені це так дивно, що інші мають про Вас дбати, а не Ви. Ну ми ж не маленькі діти, самі розуміємо всі ризики. Якщо Вам було не так зле щоб попросити, то чому інші мають думати інакше, якийсь парадокс.
о, певно так і є. Погоджуюсь, що є очевидні випадки, коли допомогти потрібно без всяких роздумів. Я все ж більше про те, що не мушу вишукувати у натовпі кому б то поступитись чи допомогти. І не повинна почуватись останньою поганкою, якщо не зможу побачити по людині, що їй важко. Він і вирішує, і вибір, яким би він не був - потрібно поважати. Те саме, запропонувати місце дівчинці з формами, думаючи, що вона вагітна - вийде трохи незручно, правда? Вічливо відмовити можна в обох випадках. Цьому теж треба вчитись.
Вони ж можуть сказати про це "Вибачте, в мене в самої/го те то й те", "вибачте, не можу Вам уступити, маю поважні причини". Якщо ніхто не уступає, а Вам треба - краще попросити, а не наражати себе на небезпеку і душити образу, імхо.