мене взагалі оте дзвонніння без потреби рано чи то в неділю, чи то в якесь святе дуже дратує. Вставайте всі, бо я вже не сплю. Тепер, коли мала спить, в мене завжди вимкнений звук в телефоні, а в неділю то й так завжди було
Забилам би... себе. От чесно. Ну ненавиджу я себе за дурний язик, дурні вчинки і прийняті рішення через це ще й мої діти страждають!!! За те що не вмію читати чужі думки, не вмію приймати лицемірство і зраду (для багатьох, я так бачу, це часто нормальне явище). За те що не вмію брехати. Не вмію підлизуватись і солодко стелити. Курча, через то пів життя коту під хвіст. Не життя - а пекло! І я в ньому варюся!
за це не себе треба забивати, а тих, хто очікує такого вміння від Вас. В мене чоловік такий, щось собі придумає і ходить надутий. А мене аж підкидає. Раніше ще більше себе накручувала, а тепер плюнула на те все. Як мене щось не влаштовує, то я кажу прямо і чекаю того ж від інших, а вгадувати чужі думки можуть одиниці. Так що не партесь хоча б щодо цього)) а нащо? краще гірка правда, ніж солодка брехня, як би банально це не звучало. Я колись теж пробувала осягнути ту науку. але в результаті сама страждала, потім був час, коли треба було саму себе перевчити казати все прямо, без викрутасів. Зараз вже легше з тим і друзі-знайомі знають, що я валю все в очі. І знаєте що? Ніхто поки не жалівся)) Хоча. може вони і щось там собі думають про мене, але я таки не вмію читати чужі думки))))
Забилам би непрофесіоналів!!! Якщо людина надає послуги і бере за них зовсім не дешево, а потім раптом забуває, що потрібен ще один важливий документ, не зі 100, а з 5!!! То що про це можна сказати? Мене зараз просто переповнює нецензурна лайка!!! Сто разів все все перед тим обговорили, весь список документів, а потім ось такий сюрприз(! І тепер просто невідомо, як виправити ситуацію, купа праці, грошей, часу, нервів... І щось мені відчувається, що то буде велика проблема. Велика проблема, бо людина просто ЗАБУЛА. Як?????
Зла я, злюща, як скажений пес! Позабивала би продавців з магазину Time Code, що в Вікторії. Вже писала, що купила малій на ДН годинник, який зупинився на наступний день після купівлі. Ну ок, прийшла в магазин: "Вибачте, то батарейка, ми зараз швиденько замінимо". Замінила, дитина щаслива, годинник носить, тішиться. І тут оп-па - він знов зупинився! Прихожу знов в той TimeCode, тицяю під ніс годинником "Що за?..." Знову перепрошують, дзвонять до шефа, врешті-решт забирають годинник ремонт, бо замінювати батарейку я вже не хочу, здуру погоджуюся на ремонт. Минає 2 тижні, ніхто мені не дзвонить. Передзвонюю сама, запитую де годинник? Відповідь "Ой, ми зараз вияснимо", кидає трубку. Дзвоню ще раз, а там "Я ж вам сказала, що передзвоню!", коротше, ледве-ледве дізналася, що "ваш годинник вже в дорозі назад, буде через 2-3 дні". Таке враження, що він сам і пішки звідти йде! Планую подавати скаргу в "Захист споживача", бо вже задовбалася з ними!
А я зла. Дуже Зла, отака-гррррр. Нікого забивати не хочу, але так як нема теми--"Я дуже зла", а коліжанка мене вже вислухала, тобто ту всю мою ахінєю (бо вона ващє дупля не дає в моїй роботі. але завжди чемненько слухає) і мене не попустило, тому пишу сюди. @Divchyna vesna , прийди і порахуй- це в мене ПМС ? чи то погода ? а мо то в мене криза якогось там віку... куроче- ти спец, ти і виясни. А я ось така нині --- ++
@nibysh Ірця, то сьогодні день такий дурний. Мені от хамка продавщиця попалася, думала навіть десь скаргу лишити на неї. А потім подумала, а воно мені треба собі нерви псувати ще. Вирішила на перший раз пробачити і забути, тим більше зараз Великий піст, як то кажуть "Найважливіше у піст не їсти один одного." Ну хіба якщо знову нахамить, то вже напишу ту скаргу. А так
і я з таким сюди...Треба було мені чистий конверт, щоб потім на ньому видрукувати потрібний текст, пішла у найближчу пошту, а мені там заспівали "взагалі чистих конвертів в природі не існує, на конверті мають бути рисочки де записувати адресу і квадратики для індексу, такий стандарт!", я перепитала "то напевно зараз у наявності немає"...а мені таким зверхнім тоном "Ну ви можете зрозуміти що є СТАНДАРТ!" і показує конверт не тільки з рисочками, та щей з курчатками (Виликодня темтика)...мені аж язик чухався запитати, чи курчатка це також такий "СТАНДАРТ"....Зі злості поїхала на головну пошту, а там чомусь такого "СТАНДАРТУ" немає купила все що треба, але стратила впусту 1,5 години...
О, нічого собі, тут можна скористатися навіть такими послугами? І коли в мене засвітить сонце? Чи то тільки по великому блату?
Ота зла цьотка в громадському транспорті - це я. Не видно мого пузища на кінці 9-го місяця? Да-а-а? Ви серйозно? Ще недавно я читала і не вірила, що вагітним у Львові проблема, щоб вступили місце, і я тепер в тому переконалася. Це якийсь просто капець! Люди, ви що зовсім без якогось сорому, совісті? Підхожу до дверей, всі дивляться у вікно, захожу - навушники у вухах, голови розвертаються як у сови на 180 градусів. Стою над кимось - нє, він не бачить в упор. Серйозно? Я до цього часу - ну дійсно, може так не видно під пальто. Хоч, та видно ж! Камон! А зараз я зла і не горда, і вже не чекаю в кого першого проснеться совість. Сьогодні підняла одну дівулю, отак стоячи над нею за плече подьоргала, що вступи мені (у вухах же навушники, класика). Давай, розкажи мені, як тобі ноги на каблуках болять. Вона на наступній вийшла... Ну не к*рва м*ть?! Це при тому, що не їзджу у час пік, пропускаю напхані маршрутки. Дівчата, та 10 і більше років тому я таких проблем не знала, я не вірила, що може бути інакше! Куди той світ котиться? Вчора якесь ЧМО на польських бляхах (але машина новенька, салатове рено) мені в спину пікнуло на пішохідному переході, тіпа давай швидше. Я вже була майже на бардюрі! Я перший раз таке почула! Та шоб ти, мурло, все життя так ходив, як я на останніх днях перед пологами! Я в шоці, ще пару тижнів тому я не розуміла, коли читала, що львів'яни перетворюються на рагулів. Та то капець якась правда!
Плюсуюсь. Сьогодні я взагалі була в ауті, коли наді мною нависли дві старші глухонімі бабулі (та, старші жінки, але явно бодренькі, не розсипались)) і пильно на мене дивились, а потім ще між собою знаками спілкувались і показували на мене та хитали головами. Я звичайно могла неправильно їх протрактувати, але все виглядало на то, що на їхню думку я мала дати місце. Пузо хоч і невелике в мене, але теж 9-місячне, тому я цього робити не збиралась. Якби вони не глухі були, то я би їм багато чого сказала. І взагалі замітила, що місце дають в основному люди віку 25-40 років. Як попадеш в транспорт зі старшими, то так і стоятимеш всю дорогу. Ех...
Забилам би себе за свою дурість і наівність... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Посмію не погодитись - можете кидатись капцями, але така вже моя позиція. Ваш комфорт, то Ваша проблема, а не оточуючих. Давно притримуюсь думки, що ніхто нікому не зобов'язаний уступати місце (звичайно крім випадків, коли зайняли спеціально виділене місце для певної категорії пасажирів). Нема сил, здоров'я постояти - завжди можна вічливо попросити, і при цьому можуть відмовити. І це нормально. Може і не зовсім правильно з якоїсь точки зору моралі чи виховання, але нормально. П.С. Для мене проїхатись маршруткою навіть кілька зупинок ще те випробування. І доводиться пропускати забиті, і проходити на кінцеву ще додаткові 3-4 зупинки щоб сісти. І як дуже зле - прошу уступити місце (поки не відмовляли). Чи навіть виходжу з транспорту щоб прийти у себе. І виходити з дому через ці всі епопеї теж треба відповідно раніше. Зате з таким підходом не стаю злою цьоткою. Навіть тепер, з пузом.
Я з Вами дуже погоджуюсь. Але, дуже прикро що дітей перестали виховувати у дусі "уступи", що хлопці повинні уступати дівчатам, вже мовчу про вагітних чи дітям. Батьки не закладають більше той факт, що чоловік має бути сильним, що соромно сидіти коли поруч жінка, ще й вагітна. Не соромно не мати манер, тепер це норма, демократія. Але кожен починає з себе і свого кола, ми не можемо вплинути на інших, а боротись з ними такими ж методами - неправильно. Тому, дійсно, найкраще то є ввічливо попросити уступити місце, без злості і агресії.
Так, дуже прикро. Коли мій тато (62 роки) заходить у транспорт, і бачить жінку з торбами - він завжди допомагає їх туди занести. Отак, без прохань, без питань. Деякі навіть лякаються, бо перша думка: "Сумку крадуууууть!". Приємно навіть збоку спостерігати, не лише бути тою жінкою, якій отак, без прохань чи нагадувань, допомагають.
Погоджуюсь з думкою, що ніхто не зобов'язаний давати місце і при потребі можна попросити. Але якщо менш вагітна дає місце більш вагітній (сама в таких ситуаціях була), або чекають від вагітної дати місце пенсіонеру - то це перебор.
В нас у Львові, але певно не тільки в нас , є дві категорії людей - ті яким всі винні, і ті, які нікому нічого не винні. Хоча ні, є ще третя - золота середина. Маю таку ж позицію, але як бачу, що людина дійсно потребує, щоб їй уступили місце, то уступлю. Але я можу і не побачити, так люди справді інколи не бачать і не спеціально, бо можу щось сидіти і читати наприклад, і я не маю кожного разу як заходять нові люди дьоргатись і розглядати чи часом не зайшла вагітна або старша людина. Єдине коли можу не уступити, це коли себе погано почуваю, маю дуже багато пакунків, а поруч сидять молоді люди без них, тоді теж не уступлю. А коли хамлять і вимагають, щоб уступили, то ніколи не уступлю. Чому я маю уступати людині, яка мене ображає??? Хочете ввічливості від інших, то самі поважайте людей. Хіба вже людина зовсім дурна і агресивна, то встану і відійду подалі.
Вже не одним соціальним, психологічним дослідженням/експериментом доведено, що в разі небезпеки потрібно по допомогу звертатись особисто до якоїсь людини. Бо з натовпу сам мало хто допоможе, думаючи, що це зробить хтось інший. Хочеться підписатись під кожним словом з Вашого допису. От і я так думаю, але викласти так доступно у мене не вийшло)))
Хм. Для мене то дуже чітко характеризує людей, як і суспільство в цілому. Всі знають що таке львівська маршрутка, в даних умовах (тиснява, штовханина, запах, задуха, водій, який ривками гальмує і газує) сидіти і дивитись як стоїть хтось, кому значно важче то вже остання стадія байдужості. Так, мені буває нехочеться вставати, але як бачу вагітну жінку, літню людину чи малесеньку дитину, для якої та поїздка ще той челендж - встаю не задумуючись, а як інакше? Людяність треба розвивати, в собі в першу чергу.
