@Rona я до речі, щойно себе зловила на думці, що вже четвертий день не перекусюю. А раніше по приходу на роботу кава з морозивом або з цукерком була "маст бі", бо ж солодке тіко до 12-тої.
скажіть мені, знаючі, щось мудре. вже другий раз я захворіла як тільки почала трохи обмежувати себе в їжі. зовсім без фанатизму. трохи зменшила кількість і виключила деякі продукти, цукор зокрема. пора ж вже приходити в форму після пологів. ситуація не критична з вагою, але мене напрягає мій вигляд. хочу собі подобатися вся і всюди. то вже якась закономірність вимальовується? організм протестує чи що? чи та в мене в голові якийсь бзік?
@Khrystik я зовсім-зовсім не спєц, тому не сильно на мою думку орієнтуйтеся, але я все ж її висловлю. По перше - думаю, є якась психологічна заковика, 99%. Скоріше за все, мозок сам себе змушує так реагувати. По друге, в блозі, який я за порадою @Rona читаю, в перших статтях описували абсолютно зрозумілі фізіологічні причини, через які організм реагує погіршенням самопочуття при відміні цукру і інших вуглеводів. Там, щоправда, описувалися такі симптоми, як головний біль, поганий настрій тощо. Але, думаю, просто різні організми по різному реагують. Якщо Ви не жорстко обмежили життєво необхідні для людського організму речовини, а лише цукор і зайве виключили, без крайнощів, то вважаю, що на провокації організму не варто піддаватися. Але рішення за Вами.
Протестує, але психологічно. Бо солодке навпаки пригнічує імунітет, тому на погіршення стану не мало б впливати. Може на все свій час і відмовитеся, коли на 100% будете готові і коли це СПРАВДІ буде Вам потрібно. Не маю на увазі пустити все на самотік, а психологічно дозріти до цього рішення. Це я і про себе кажу, бо зараз і сама від солодкого відмовитися не можу. І так, саме коли хвора, втомлена, засмучена, то починаю жаліти себе і втішати солоденьким. А колись відмовилася зовсім і на досить довгий проміжок часу, то самопочуття навпаки покращилося. Запропонуйте організму альтернативу - мед, фрукти, сухофрукти. На смак солодкі, тому організм не мав би відчути підміни. А потім, поступово, зменшуйте дозу корисних солодощів.
десь так і я думаю, бо зовсім голодом себе не морю, звісно. але отакий збіг вже вдруге змусив задуматися...
фрукти, мед їм. а солодке, домашню випічку власного приготування, їм до 12ї дня(я тут до -60 пристосовуюся потрохи)
Особисто мені вдалось схуднути (-8 кг і підтримую) тільки після того, як прочитала спеціальну книгу практичкуючого американського психолога про схуднення. Раніше ніколи не вірила в такі речі. Але вона детально описує, як ми їмо, чому, які думки рояться в цей час в голові та як з ними бути. На жаль авторства не пам"ятаю. Але щиро вірю, що і цей процес починається з голови.
А я їм перед пмс і не можу зупинитися, незнаю як то стриматися. Коли стрес їм, коли бачу щось смачненьке їм.Порадьте якусь кеижку по психології
Радіо-ефір з Михайлом Лабковським, приблизно з 1:00:00 дівчина задає питання про зайву вагу і надзвичайно цікава відповідь психотерапевта обожнюю ту фразу: рішення і причина проблеми зазвичай лежить в зовсім іншій площині/сфері, ніж вона сама
як то кажуть "не зарекайся". Трималася, мала ціль 50 кг, потрошки скидала вагу (з 53 вже мала 51.5), йожилася вдома 20 хв, але стабільно цілий місяць.... Аж раптом три тиждні назад просто постійно хотілося їсти. Ну і їла. Непотріб. звісно: хліб з майонезом, вареники напівфабрикатні, випічку. Ооооо... на солодке взагалі мене потягнуло. Мабуть, комусь мої порції солодкого здались би смішними, але раніше я солодке їла від сили раз на пару тижднів. Набрала до 54. І ото як з тим боротися? Це заїдання стресу, я думаю. Двоє малих, недосип, в"ялотекучий ремонт.... Щоб таке з"їсти, щоб не хотілося їсти?(
я до вагітності важила 45-46. Після пологів 49-50, і ось уже 7 місяць мої кіло живуть на мені. Я не роблю спец вправ, але мінімум 2 години проходжу пішки. Коли вдома - ну це розкіш навіть 5-10 хв посидіти.Тобто я цілий день в русі, а кг так і висять. Думаю, що зайва вага - результат перед-нічних вечерь. Чоловік приходить пізно, і ми вечереяємо 8-9, в 10 спати лягаєм.Цілий день я можу майже не їсти, каву з канапкою максимум, або якусь фігню шкідливу (чіпси, горішки, і т.д.) Але перед сном напакуюсь, і результат сам говорить за себе. В мене завжди є нормальна їжа зготована, але я рідко маю відчуття голоду, тому вдень не їм. А ввечері вже їм за компанію за спільною вечерею. Отак дурно я харчуюсь, і ніби й хочу якось змінити своє ставлення, але постійно знаходжу відговорки для себе. Нема часу, лінь мити після себе, краще щось інше в ті 10 хв зроблю і т.д.
В мене те саме(( гуляю з подвійною коляскою (а це ще теж +навантаження) 2-3 години щодня. Сидіння - мінімум. І піздні вечері але ми вечеряємо овочі + не жирна риба/м'ясо. Моя біда - це перекуси. З невеликою вагою завжди тяжко доскинути зайві кілограми А тут ще й постійне бажання щось з'їсти
Згідна, але мені так легко це далося. 1,5 міс тому(це майже співпало з початком посту) я вирішила взяти себе в руки. Рік як вийшла на роботу, сиджу за компом цілий день. Їла все без розбору. Всі ми розуміємо, що таке жіночий колектив з щоденними домашніми тортиками, булочками і т.п. Поправилась до 54 кг, для мене це дуже багато з моїм ростом 160 см. Я народжувати йшла з вагою 58 кг, а з роддому вийшла з 48 кг. Дієти це точно не для мене, та і великий ризик зірватись. Тому я почала вивчати питання правильного харчування. Не скажу, що всеціло його дотримувалась. Я почала їсти 5 разів на день, не їла за три години до сну, зменшила свої велетенські порції. Повністю відмовилась від солодоців, хліба і на час посту не їла м"яса(але тут навпаки його потрібно вживати). Щодня займалась з Джиліан Майклз, правда програми для початківців. Перестала користуватись ліфтом( живемо на 9 поверсі). І за 1,5 міс. я схудла до всоїх ідеальних 49 кг. Об"єми також зменшились, правда в животі ще потрібно попрацювати, особливо боки. Голодною не була, правда іноді було відчуття, що забагато з"їла і картала себе за це, що не є добре. Зараз за свята набрала 1 кг і збільшилась в животі, потрібно трохи притормозити. А взагалі думаю що результат непоганий.
Дуже мотивуюче Та от власне в мене все починалося добре. Почала с Джулією, продовжила з йогою23 (не моє той фітнес, не моє... )Була в захваті від втраченних об"ємів... І, здавалося, залишилося ще трошки піднажати, але зірвалася а 4 кг за 1.5 місяця - то не багато?
залежить, чим саме є та зайва вага. В мене завжди у зайвому є вода, тому і 5 кг за місяць може бути без шкоди.
Не знаю, можливо. Але я себе добре почуваю. Моєю метою є не так вага в кг, як переглянути своє харчування. Я не хочу постійно себе обмежувати, я хочу отримувати задоволення і від їжі також. Не хочу картати себе за те що з"їла цукерку. Просто повинна бути міра у споживанні їжі. Досі в мене це було десь на межі з обжерливістю. --- дописи об"єднано, Apr 20, 2017 --- Ще додам, що мені можливо легше через те, що я не прагну до ідеальних форм, ідеальної ваги чи параметрів. Я нікуди не спішу, як дехто до пляжного сезону. А ще для мене вагомий мотиватор- це мій чоловік. Незважаючи на всі мої недоліки, я бачу як він на мене зараз дивиться.
В мене навпаки чоловік підримує як раз у ще одній цукерці. А погляд завжди однаково-захоплений Пощастило ттт та й до пляжів не спішу... От Ви пишите, що було завжди "на грані обжерства". А в мене абсолютно навпаки було . Ніколи тим не страждала. Я просто не розуміла як так люди не можуть себе контролювати. Та й задоволення від їжі не отримувала ніколи. Та й зараз не отримую... Просто жую постійно. Нє, та я бачу, що є від чого відмовитися і має бути результат (і вода, не забувати пити воду). Хоча, мабуть, тут треба якось вирішувати проблему, що тягне за собою обжерство моє. А ви - молодець)
