Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Постарайтеся з усіх сил віддати ситуацію в Божі руки , ви годуєте грудьми і всі емоції передаються дитині . Опіки і заступництва перед Богом для вас просіть в св.Йосифа !!!
Не проходить в мене гайморит..другий курс антибіотиків.Вичитала вчора про чудо мазь на форумі з госп.милом.Почала зразу і робити.Поки не краще.Хоч мені не є геть зле,але нежить рікою вже другий тиждень.. Надіслано від мого SM-J500H, використовуючи Tapatalk
нащо пустили до мами? Перший рік життя дитини важкий, а чоловік собі до мами пішов. Всі конфлікти тре вирішувати на місці, без отих ходінь.
@Virchuk , не факт,що він питався дозволу. Тут 50/50:або переспиться в мами пару днів,переосмислить,все гарно обдумає і повернеться якщо мама мудра-то надає йому моральних копняків,вставить мізки і спакує назад до жінки і дитини , або це буде крапка в стосунках,тоді треба добре подумати,чи варто плакати і побиватися за чоловіком,котрий лишив жінку з дитиною у такий складний і важливий період.Правда,то тільки на словах так легко говорити..Але є речі,не залежні від нас.Те,що ми не в силі змінити,а можемо тільки приняти як факт. Моліться,думайте,згадуйте,аналізуйте.Покладіться на волю Божу.Для чогось вам дається саме зараз саме таке випробування.Пройдіть його достойно.
Ви окрема сім'я, поводьтеся обидвоє по-дорослому. Чого далі за мамину спідницю триматися? Чого до неї бігати жити? Звичайно ми не знаємо всіх ньюансів, але від проблем не тре тікати, їх тре вирішувати РАЗОМ. Напишіть разом проблеми і претензії і вирішуйте їх. Коли починаються проблеми в сім'ї, то винні обидвоє. Тож і працювати треба разом. Тре зрозуміти, що є маленька дитинка, важко. Але ж ви знали, що буде не легко. Інколи крок назад -це виграш. Підіть перші на примирення, обговоріть все. Треба, то залучіть інших людей по догляду за малям, хоча б тимчасово. Син може погуляти з дитинкою, чи мама, інші родичі. Чи навіть няня на 2 год. Щоб ви в той момент поспали чи відпочили, чи книжку почитали.
Хочу просто лягти і дивитись в стелю... Або хоча б поспати більше 4 годин підряд. Але нема на то ради, ні помочі від родичів, на няню зараз немає коштів, ех, хоч понию...
про те саме подумала, але не хотіла нагнітати. В кожної сімї різні шляхи владнання суперечок, якби мені було куди піти, я б мабуть теж так робила і це було б великою помилкою. А так немає де подітись, мусиш гормони/емоції заспокоїти і почати мислити тверезо і говорити-говорити-говорити.
Головне розуміти, у всіх є труднощі. Ви двоє різних людей, а коли з'являються проблеми, то все погане завжди вилазить на передній план. Але сядьте, і подумайте що хорошого є у Вашій сім'ї, ви ж любите один одного, це головне, і це мусить Вас тримати у купці. Поговоріть з чоловіком, і постарайтесь все згладити. Успіхів Вам і терпіння.
Так, тут пахне болотом, в якому ви борсаєтесь, і за яким не видно неба. Як дотонете до дна, то відштовхніться і пливіть на повітря. У вас певно одноманітне життя, врізноманітніть його. Весна прийшла, озирніться, пташки співають, алича цвісти почала, сходіть в парк, погодуйте голубів, подивіться фільми з хеппі ендом, знайдіть хоббі до душі чи вишивання, чи відкритки робіть, можна створити темку з продажу своїх відкриток. Мені деколи треба, а я цього робити не вмію, та й не маю бажання вчитися. Можна нянею підпрацьовувати поза роботою, запропонуйте свої послуги. Якщо є можливість, то трохи змініть чи додайте коло оточення -почніть ходити на курси англійської чи польської, танці, боротьба, просто в спортзал. Може й другу половинку зустрінете. А як ні, то будете розвиватися, підвищувати самооцінку. Під лежачий камінь вода не тече. Тому ключ до вашого життя у Вас. Походіть до церкви. Не знаю як у інших, а у нашому костелі св. Антонія є різні групи в різні дні по вечорам. Для молоді, для зовсім старших, ті, що шукають смисл життя, вихід з важких ситуацій. Сходіть в паломництво, дуже цікаво і практично безкоштовно. Відкрийте свій розум на щось нове. Воно не обов-язково коштовне. --- дописи об"єднано, Apr 4, 2017 --- Бачила вас на фото з форумівки. Бомбезно виглядаєте. Може не відразу звикли до нового образу. Це все досвід --- дописи об"єднано, Apr 4, 2017 --- У мене вже тричі був за останні 6 років. Завжди паралельно до антибіотиків пшикала в носа Синуфорте. Він, зараза, дорогий, але дієвий. На майбутнє, Лор дала порада. Тільки починається нежить, навіть не так, тільки закладе хоч півноса відразу промивайте ніс аквамарісом си х'юмером. Мені то дорого, тому я купила резинову грушку, як для клізми, на око намішаю води з сіллю і нахиливши над умивальником промиваю ніс. Не чекайте поки ніс остаточно закладе.
У мене зараз настрій, дати всім маленького копнячка до кращого життя, але мені насправді дуже жаль коли дітки хворі. Від цього опускаються руки. Мені теж хочеться часом понити, пожаліти себе, виспатися, хоч раз за останні 2 роки. Але то в мене дітки здорові. То той жаль до себе минає на другий день. Може заведіть правило в сім'ї, коли приходить чоловік з роботи, то у вас "1 год для мами". Закривайтеся у ванній чи іншій кімнаті і відпочивайте систематично щодня. Чи посповідатися перед Великоднем? Вам тре перезарядитися. А як не знаю. Я просто вас віртуально обніму.
плюсуюсь. У мене стан такий самий. Шось роблю, роблю, а кінця й краю не бачу. Хочу спати і не думати ні про що...
Дівчата, то щось у повітрі. Весняний авітоміноз, зміна пори року чи "мусвікнамити, а нехочу". То пройде. Теж якась безсила. Хочу морозива, вже не перший день
Якщо мама мудра відправить назад... Трохи зле, що пішов... Але за тим хто йде не варто побиватись... Дайте собі час зібратись з думками... Може все перевариться і стане на своі місці.... Терпіння вам... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
то все чудово, коли обоє хочуть разом. А не одна людина хоче разом, а інша втікає. Там парі далеко не по 30 навіть років, щоб вони не знали, як себе поводити. п.с. син може погуляти з дитиною, якщо сам цього хоче. А не тому, що він "може". Син-відносно дорослий і у нього своє життя. У нього свій батько і він не має бути втягнутим ще і у розборки мами та вітчима. цікаво, а форумлянка мала лягти біля порогу, щоб не пустити? Чи у неї немає інших зараз справ, окрім як придумувати стонадцять схем, к зробити так, щоб ще і чоловік зараз передумав? Ну реально- люди там у парі навіть дуже дорослі. І кожен зі своїм уже досвідом сімейнго життя. Реально, народжуючи малятко, жінка , думаю, усвідомлювала, що можливий різний варіант розвитку подій. Зрештою, пішов- хай іде. Може йому треба час "на подумать". Може щось добре і надумає. Просто якщо надумає повернутися, то має чітко знати, що другого шансу у нього не буде. І бігати туди-сюди теж не буде. ТОму- можна пробачити один раз. Але якщо надумає втекти вдруге- значить хай усвідомлює, що це буде "з кінцями".
буквально ні. Не кажу конкретно про цю форумянку чи ситуацію, бо не знаю як все було. Але часто жінки самі спонукають чоловіка забратися геть. Ну і він же не в секунді вилетів з хати і щез? Не буду розвивати тему, бо слів можна чіплятись довго.
Якби людина хотіла поради, то писала б в профільну тему, а не в "Жилєтку". Інколи достатньо просто поспівчувати.
@Kazkivnycja, дякую за підтримку і поради. На жаль, в будні дні все анріал. Робота з 11 до 8, добираюся півтори-дві години. Ввечері приходжу пів на десята-десята, встигаю тільки поїсти, якесь кіно подивитись для розгрузки, обкластися котами, які теж нудьгують, і лягти. Вихідних ледве вистачає на хатні справи і мінімальний відпочинок. Навіть не можу до мами попасти, при тому, що живе вона у 20 хвилинах пішки від мене. На роботі все гірше, починаю шукати за спеціальністю і з проживабельною зарплатою. Напевно, нема гірше, ніж в середині життя опинитися в ямі, коли позаду зеро і попереду нічого.
ну , ви маєте житло, маму, роботу, професію, домашніх улюбленців...2 руки, 2 ноги... можна продовжувати до +- безкінечності... Погодьтесь - це дуже багато ! коли мене роздирають, як і кожну людину, подібні думки - я думаю: "Господи, та на світі повно людей, в котрих невиліковно хворі діти!" нема ніц гіршого, ніж розуміти, що твоє дитя мордуєься, а ти нічим не можеш допомогти..борешся,сподіваєшся, але- як ніхто - добре знаєш сценарій розвитку подій. Для мене - це найжахливіше випробування. Тримайтесь - це легше, ніж видається.
@nibysh я 16 років пропрацювала з онкогематологічними пацієнтами, правда, дорослими, але були і діти. Дуже добре усвідомлюю суть сказаного Вами. Дякую, стараюсь триматися.
