о, в мене вдома таке саме є! Здається що мідь (я можу помилятись), якщо її поставити у вологому приміщенні, то через деякий час окислиться і змінить колір на зелено-синій. Бабця ту ступку - мондзір називала якщо чесно я навіть не знаю як воно правильно пишеться, якось так приблизно... Це такий приємний спогад з дитинства, коли на свята робили ковбасу, то в тій ступці товкли перець, часник...А як дзвін стояв у хаті! Справжній дух Різдва чи Великодня.
Були в нас колись дуже гарні сорочки, які бабуся вишивала, коли моя мама і цьоця були малі. Мені дужеееее подобалася сорочка, яку їм бабця зробила, щоб вони одягали, коли були дружками на весіллях. Оскільки ця сорочка була "общакова", то цьоця забрала її з собою в Канаду і там її "загубила" щоб не казати інакше На Катрусі сорочка її мами. На Юркові - дідова (ще підліткова). Всьо ся "загубило". ми такі, що реготати тиждень можна
І в моїх батьків є така. Весь час кажемо, що вона мідна. Треба тата перепитати) І мої досі товчуть в ній перець і всякі спеції))
і в нас така є))) в дитинстві завжди боялась, що впаде мені на ногу і покалічить, бо й справді важка. --- дописи об"єднано, Mar 31, 2017 --- А які часові рамки для поняття "вінтаж"? Бо маю купу всякого, не знаю, що вже - вінтаж, а що - ні)))
в мене вдома є млинок для перцю, який прадідусь виграв у лотерею ще перед першою світовою війною. Також час від часу ним мелемо перець, але це вже скоріше пам'ятка, кожного разу боюсь що щось в ньому відламаю. В літній кухні стояв старий креденс і табуретка, які прадідусь перед першою світовою війною моїй прабабці подарував, правда сирість і час їх майже знищили.
для одягу- це вік більше 30 років ( за іншою версією- більше 20 років). Існує думка, що сюди мають відноситися речі, які були створені до 60-х років. А все, що після- це просто одна з гілок ретро.Стосовно інших предметів- речі старше 30, але молодше 100 років ( бо все, що більше 100 років- це антикваріат. За вийнятком тих предметів, які унікальні- тут антикваріат після 50-60-ти років вважається).А загалом у кожній країні- своя вікова градація.
Якщо моя бабуся любила брошки, взуття і червоні помади ( якими я щедро весь писок собі обмазувала, добираючись до її скарбів), то мій дідусь дуже любив хороші костюми, взуття і сорочки. Причому у нього було багато сорочок , де манжети рукавів на запонки застібалися. То от від нього залишилися отакі (на фото не передається, але в кожному є камінчик, який переливається десятками гарней. Куди там Сваровські. От що з тою біжутерією робити і куди їх застосувати- я так і не знаю.
Надивилась я на ваші красОти і згадала, що теж маю дещо: Годинник, який купила бабуся, коли заселялась в цю квартиру. А це було більше сорока років тому. Вже все в квартирі давно помінялось, оновилось, лише цей годинник - моя цінність з тих часів.
то в мене тато любитель сорочок на запонки був. Теж такі самі овальні в нього були і ще 3 чи 4 пари інших, без камінців.
@flame чоловіки, які люблять сорочки, ще й на запонки - це тепер справжній рідкісний вінтаж... Легендарний фільм 1948р. "Викрадачі велосипедів" (Ladri di Biciclette) починається сценою, де безробітні чоловіки міста приходять під біржу на пошуки роботи. У сорочках і костюмах. Безробітні чоловіки. Моє серце крається від цього Кого цікавить музична старовина, то ось ще прекрасне, моя сусідка поділилася своїм старим-добрим чеським
а старовинні вишиванки -це вінтаж? в мене такого добра повна шафа в селі) наказала мамі нікому не продавати. моя бабуля дуж багато вишивала...
Йо. Слово не в нас придумали, але це саме воно і є, назагал - речі наших мам і бабусь. Несіть сюди =) Старі вишиванки дуже красиві і мають душу.
так. В мене, нажаль, ключове слово "Друг" мого дитинства і ровесник Опери - був придбаний до прем"єрного показу ліричної опери "Янек". Тоді був шкіряний, зараз трохи протерся, але видимість - супер. Завтра вигуляємо. шнурок мама пришила після того, як ми його передавали одна-одній і кілька разів гепнули до паркету. Добре, що не з балкона.
Така гарна тема! Не можу не написати про свої «сімейні» вінтажі (або майже вінтажі, в будь-якому разі дуже милі серцю давні речі) Сервіз Wawel, не впевнена, що порцеляна, але чашки дуже легенькі, а орнаменти на білих (не золочених зсередини) стінках видно на просвіт. Мій спадок по бабці. З такої пузатенько-золотої краси пити чай і не наважуюсь. А от чоловікові зовсім не нра... Доповнено: мама каже, що таки порцеляна і ручний розпис..
