я так бачу, що не працюють ті, хто не може знайти роботу. або зарплата не влаштовує. то вже краще вдома буду сидіти, ніж за такі гроші працювати. Або: мій чоловік вдома їсть тричі на день, то мушу варити, та й діти після школи їсти хочуть (дітям 15 і 8 років)... Тому я би поділила взагалі усіх мам із дітьми на кілька категорій: 1)працює, бо робота приносить задоволення і без роботи себе не уявляє 2) працює, бо мусе, бо як не буде працювати -- не вистачить грошей 3) працює, бо треба десь ходити (але і робота задоволення не приносить, і в хаті видіти влом) 4) не працює, бо добре із дітьми, отак чесно і реально (то я таких хіба дві знаю, і то, одній вже за 50 років, одній -- за 60) 5) не працює, бо не може знайти роботу. або зарплата не влаштовує. все, як на мене, більше варіантів нема. щасливі із того списку, як на мене, лише 1 і 4. А ви які ще варіанти запропонуєте (ну і йдеться не про жінок із немовлятами, а вже як дитині за 3-4 роки)
Та жодних варіантів, я такий поділ вважаю надто умовним. Але ми надто офтопимо. Все ж тема про декрет...
Рекомендую купити посудомийну машину , якщо її у вас немає. Економить досить багато часу, а за цей час можна зайнятись собою.
так, погоджуюсь. А ще - важливо - вона економить руки Бо догляд за обличчям це прекрасно, але над станом шкіри рук я просто плакала в один час. Чоловік допоміг мені двічі з посудом, а на третій раз купив посудомийну машинку
мабуть,так було завжди відтоді, як скасували відповідальність за тунеядство . І то, навіть раніше,жінки, які фінансово могли дозволити собі не працювати- не працювали по факту. Тобто реально вони десь числилися, хтось за них отримував зарплатню, а вони по факту не працювали, бо не було у цьому потреби. А діти ходили до садків. 10 років тому з нашої парафії я була єдина, чия дитина не ходила до садку ( і в той же час- єдина,хто вийшла на роботу). Усі інші мами,з якими тусувалися від народження- повіддавали у 2.5 роки дітей до садків і продовжували далі перебувати вдома. Власне давали під приводом "хай адаптовується до того часу, як вийду на роботу", але то перетворювалося реально в "хай ходить, а я хоч час на себе маю". І до сьогоднішнього дня одиниці там вийшли на роботу. Ну немає потреби фінансово, і в той же час є купа можливостей для жінки займатися тим, чим вона любить поза роботою. якраз вихід на роботу може і допомогти в самоорганізації. Бо "свалу немає".треба встигнути все. Реально кажу по собі: я лінива "до неможу". Бабусь-нянь під боком не було. Мало того- я ще і не прихильник дитячих садків ( конкретно індивідуально для себе). Тобто садок - для мене це був не варіант. А на роботу запропонували повернутися і рішення треба було прийняти за 1 день. Але окільки була зацікавлена саме у цій пропозиції- знайшлися можливості, як це організувати. Мало того- потім ще і іншу паралельну діяльність почала розвивати. І якимось чином умудрялася все встигати- і вдома, і на основній роботі і поза роботою у іншій, новій для себе галузі. Дитина в садку не була, бабусь-нянь, з якими би перебувала постійно дитина- не було. Були я і чоловік. І обоє працюючі. Але обставини змусили просто переглянути графіки роботи так, щоб їх синхронізувати, враховуючи несадкову дитину. Бо було бажання. А тоді і сили, і час знаходиться, і лінь десь дівається. Є стимул і мотивація- знаходиться вихід.
так власне. Зараз всяких курсів "для душі", тренінгів, всякого неробочого саморозвитку - море. І ті мої знайомі, які не працюють, зовсім не просиджують під серіалами. Крім всього іншого, ростити сучасну дитину - це не так, як 50 років тому. Треба дати дитині можливість розкрити здібності, відстежувати успіхи і проблеми у навчанні, дбати про спосіб життя дитини (спорт, дозвілля). Купа всього. Для тих, хто живе за містом, мама-логіст і мама-менеджер-з-організації-розвитку-дітей - фактично вже повноцінна робота. Неоплачувана, звісно, але все більше впливових психологів говорять про те, що для жінки нормально не думати про заробляння. --- дописи об"єднано, Mar 31, 2017 --- може і допомогти, а може стати стимулом нити ще більше. Як налаштуєшся. когось мені це нагадує
Угу, а ще варто пам'ятати, що Ви нічого нікому не мусите, не мусите усе встигати, не мусите бути ідеальною у всьому, що можете робити те, що хочеться і коли хочеться, що світ від того не перевернеться і не трісне, що на все свій час і дбати потрібно в першу чергу про себе. Бо це і лише це дасть ресурс на все решта.
а з ким дитя було? з вами на роботі? чи ви працювали з дому? просто цікаво.. пс. я з малим сама, без нянь і бабусь-дідусів. і по дому, і шию для нас трьох ( можна прирівняти і до роботи, виходить суттєва економія по грошах, яку можна прирівняти до заробітку) але!!! в мене нема графіку. я не вмію будувати плани. От треба мені щось зробити . встану раніше. чи ляжу пізніше.. але я не розумію отих записників для мами з однією дитиною..
У мене є записник і я почуваюсь мамою однієї маленької дитини, бо старший син вже дорослий і самостійний. Я звикла на роботі писати усе на папері і не тримати в голові дрібних справ. Мені так легше тримати голову вільною, не думати зайвий раз що маю нині робити. Мусіла через оту звичку купити щоденник, будучи в декретній відпустці. Так я не забуваю подати покази лічильника, віднести зараз гірські кроси в ремонт, а не згадати про це перед збором наплічника, запланувати зустрічі з зайнятими подругами, купити купу дрібниць, які не потрібні щодня. В моїй голові рій ідей і планів, якби я їх не виписувала на папір, то можна поїхати мозгами
ясно.. в мене чоловік займається лічильниками,послуги оплачуєм через інет. Покупки -на планшеті маєм програмку і в неї вносим що тре купити. чоловік після роботи через кожні кілька днів йде в магазин.. щось глобальне на вихідних купуєм.. З РОмою дуже важко кудись сходити.. . зустрічі з друзями тільки по вихідних... до речі, Зелена пташка, а ви чоловіка з малим лишаєте один на один на пару годин?
В моєму оточенні(близькому і не дуже) все ж більшість мам(там де діткам від 2 до 4 років) - працюючі. Більшість вийшло на роботу ще коли дитині не було і 2 років. Деякі працювали навіть з пологового)))Кого з них змусила так вчинити матеріальна скрута - важко сказати, як на мене, нікого. Ніхто б не помер з голоду якби жінка залишилась вдома. Аналізувати причину не хочу, просто факт. Особисто для мене це "найдивніший" пункт. Мені точно таке непритаманне. Я б не знала, що робити вдома, бо час на "своє" я знаходжу і зараз. Дивлюсь фільми і серіали, читаю, ходимо з чоловіком на концерти-кіно(моя мама живе з нами, то залишається з малюком), можу сама піти кудись, залишивши малого татові. А що робити, коли дитина в садочку, хай навіть до обіду? Мені б було банально нудно вдома. Я не кар'єристка, але звикла працювати, і зараз хочу, але стримуюсь))) Хоч з роботи вже мене виманюють більше року.
то все дуже відносне і індивідуальне.. мені було нудно на роботі. а вдома ніколи.. в мене дуже цікаве і багатогранне хоббі і багато хотілок... знаю людину якій важко і нудно з дитиною. то в неї є няня для малого. для порядку є людина яка прибирає. їжу купують.. зато є купа часу на себе. свої інтереси. робота.спортзал.виставки. і тд. І всі в сім)ї щасливі , і чоловік і дружина і малюк. кожному своє.
я останнім часом теж відчуваю, що часом хочу "спекатися" трохи малої. Але наразі нема кому її залишати. Братова он має дтину майже таку ж як моя, але залишає своїй бабі по пару годин, то завжди десь ганяє, шось робить. І на роботу не хоче вертатися, бо має купу цікавих справ, і при потребі також собі вміє організувати заробіток. І я на свою роботу не хочу повертатися, та думаю, що просто вдома не всиджу, хоча досі ще чітко не знаю що хотіла би робити. Але бачу також потребу для навязливого оточення придумати якусь дуже важняцьку причину, бо мене вже як мінімум пів року дехто доколупує чого то я дитину в садок не віддаю, і чого то сидіти вдома і всяке таке... От в мене ще питання про ті всі курси-тренінги, ну не сприймайте як критику, але так "філософськи" цікаво - а навіщо жінкам оті вчіні тренінгування і навчання (це я про варіант відвідувати їх і не ходити на роботу)? Куди ті всі набуті знання і вміння мають вкладатися? Частково шось в сім'ю, але не поірю, що все на 100%. Тобто я веду до того, що ці речі до якоїсь міри є таким модним зараз викачуванням грошей. Ясно, що вчитися можна до безтями, все знайдеться шось цікаве і потрібне, а особливо, якщо його гарно вміють подати. ТА на скільки воно справді потрібно?
Коли дитина в садочку до обіду - то вона там з 08.00 до 12.00-12.30. Фактичного часу у Вас получається до 4 годин. Можна сходити на тренування, прочитати якісь навчальні матеріали чи зробити закупи, сходити в салон краси, а подальший час з малюком провести якісніше. На перехідному етапі - до того, як робота стала постійною і щоденною і вже після того, як дитина почала відвідувати садок, - треба максимально ефективно використовувати час, який звільнився. Я не вважаю, що заради власного відпочинку потрібно давати дитину в садок. На перехідному етапі, коли адаптація триває, ніяких 4 годин у Вас не буде. Спочатку це буде 40-60 хвилин в садку, більше збирань і забирань, ніж вільного часу. Потім це буде година-півтори. І тільки за пару тижнів а то і місяців ви вивільните дообідній час. У кого є садочкові діти до обіду плюс молодші школярі - теж нема 4 годин, бо більшість шкіл на 09.00. Виходить без дітей чистого часу 3 години. Я вважаю, що дуже важливо виміряти свій час, який Ви можете повністю вивільнити для не-домашніх справ. Тоді буде легше визначитись з питанням роботи, графіку тощо.
А які у вас потреби? Хочете підтянути іноземну? Чи змінити спеціальність? Чи ...ваш варіант.відповідно того і шукайте.що цікавить. Тоді це не буде викачуванням грошей
знаєте, я завжди припускаю, що скільки людей, стільки і потреб і дечого не намагаюсь зрозуміти. Останнім часом мала цікавий досвід - була запрошена в якості спікера на бізнес-сніданки та бізнес-ланчі. Те, що я побачила - в основному жінки хочуть спілкування на високому, професійному рівні. Навіть коли приходять на такі заходи з немовлятами. Ділове товариство відвідує заходи заради нових знайомств, а власне молоді матері - заради відчуття, що вони можуть зручно почуватись, спілкуючись про непрості професійні речі --- дописи об"єднано, Mar 31, 2017 --- та можна і так сказати. Поки саме Вам не захочеться до нестями відвідати щось. От те, що Ви оберете - і буде "прекрасною інвестицією", а не "викиданням бабла". Все залежить від ставлення --- дописи об"єднано, Mar 31, 2017 --- на кожне немудре запитання відповіді не підготуєш. Вирішіть, як хочете жити - і зміцніться в своїй позиції. Інша річ - якщо Вас саму "сидіння" муляє, але "для видимості причини" дуже не раджу нічого змінювати.
та це мені зараз особисто не дуже актуально, я ж кажу - просто цікавить підхід людей загалом. та я, між іншим, вже теж встигла відвідати і ще планую з тих бізнес-сніданків/ланчів, бо власне часом є люди і теми, які мені цікаві і потрібні. Та я мала наувазі в своєму питанні більш довготермінову перспективу - не може ж то бути стиль життя оте вічне відвідування зустрічей-тренінгів. Тобто десь -колись, а не постійно. Бо десь ті набуті знання-навички потім треба застосовувати, інакше яка ціль по тому всьому ходити? Ну може мені так просто виглядає , що на форумі власне часто пишуть, що жінки можуть тепер відвідувати тренінги-навчання. От я і задалася питанням - до якої межі і в яких цілях та відвідуваність є реально потрібна. Та вже передбачаю один варіант відповіді - в кожного свій рівень потреб і свої погляди)))
Я теж того не розумію в довготривалій перспективі. Але припускаю, що якраз в той момент, коли дитина вже трошки підросла, але на роботу маму ще не відпускає, то можна з користю витратити тих рік чи півтора, а не просто конати кожен день від нудьги і вигулювати дитину по графіку і тільки біля дому на гойдалках. Мені реально в віці дитини рік+ стає скучно і дах рве, навіть не зважаючи, що дітей троє і є трохи роботи з ними. Мушу щось придумувати, щоб не зажерти чоловікп і не запустити побут.
ото власне, в такому розумінні я теж схвалюю. Навіть думала зробити в своєму районі раз в тиждень такі зустрічі для мамів - просто побалакати, без спікерів, просто при каві, чи кому там що смакує, бо і місце недороге знайшла. Але шось наразі ніяк не візьмуся...
Працювала у офісі. попередньо узгодила з власником, що при потребі не буду прив язана "з і до". Чоловік був власником свого п-ва. Тому , коли у нього були зустрічі чи нагальні справи по роботі, він планував їх, скажімо, на ранок. Я на роботу приходила тоді пізніше, а якісь документи вдома готувала. Якщо у нього були справи після обіду, могла піти о 16 додому. Якщо справи дозволяли- чоловік вантажив малого в машину і їздив з ним. Якщо були "накладки" в наших графіках- дуже рідко, але просили оту годину-півтори прийти свекруху чи свекра, поки хтось із нас не прийде додому. Потім малий пішов у підготовчу школу. Це двічі на тиждень з обіду до вечора він був зайнятий. Стало простіше, бо в обід чоловік його завозив на заняття, а я йшла з роботи і забрала.
