Я за те, щоб зробити те, що ще ніколи не робили). Але перед тим добре подумайте чи воно Вам треба). Бо як та людина Вам дорога і Ви хочете бути разом, то таки варто зробити якийсь серйозний неочікуваний крок, який може змінити життя на 180 градусів. Я за дитину, і за шлюб. Життя, воно таке швидкоплинне. А потім думаєш, чому не наважився, не зробив, та деколи буває пізно. Страшенно не люблю змін, і в той же час, люблю коли все по-новому). Повірте, діти - то таке зовсім інше життя).
Якщо б вас все влаштовувало, ви б не відчували те що зараз відчуваєте... Вам ,на мою дуже субєктивну думку, треба самій для себе зрозуміти що ви хочете... Що вас стримує від шлюбу і дітей? Яка причина? Може не та людина, може у ваших стосунках забагато качелів... Вам таке справді подобається? Бо я наприклад люблю тишу і спокій, емоційну стабільність яку я нарешті досягла після 6 років стосунків... А якість розтавання мирення і тому подібне мене дуже виснажувало емоційно... Хоч кожному своє... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Ще таке, можете тут не відповідати в темі) Проаналізуйте, чому саме стільки років разом, раз так довго разом то це таки любоффь, а не влюбльонність, бо з влюбльонність то вже б чи ви чи він інших зустріти могли, там влюбитись і розійтись. Але ж ви разом Далі, подумайте, і що саме стримує вас від нового неізвєданного кроку (ви розумієте про що я), чи ви себе уявляєте втікаючою нареченою, чи він боїться ввійти в нову роль? Неспівпадіння в поглядах на спільне проживання, політику планування жизні, ще чогось? Оце як продумаєте, то має вималюватись в чому загвоздка і в тому напрямі попрацювати (себто поговорити і попланувати). Далі дивіться, багато людей одружуються і живуть і без дітей, і з дітьми, так само як одруження нікого від втечі теж не рятувало. То як має бути, так буде. Зате новий етап, крок у житті (а час йде, тому про все треба дбати). Во в нас знайомі роками зустрічалис, жили, розходились признаюсь я не дуже прихильних спільного життя до шлюбу, але вони одружились, за рік вже дитинка народилась. Всі щасливі. Просто обдумайте що справді ВИ ДЛЯ СЕБЕ хочете. І ще одне, що може бути, це якщо в тому аналізі ви зрозумієте що то все не ваша людина, то може розбігатись (але не думаю що так є). Повторю, ви класна пара, дерзайте! Ще якщо ви віруючі, підіть щиро помоліться до церкви, це часто добре прояснює все і допомагає
@Divchyna vesna можна спитаю?) А були розмови про одруження? Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Діти і одруження не поможуть) Просто прийняти той факт, що битовуха вона така - трохи вбиває пристрасть. І думати, як її оживити. Мо вам просто нудно з Рудим, тре придумати чим би то таким цікавим разом займатись, якусь гру настільну побачення десь собі влаштувати.
А то!!! Говорено-переговрено і вздовж і впоперек. Якщо глянути зі сторони - прєлєсно. Нам обом комфортно і мислимо в одному напрямку. Але ще є родичі і "шолюдискажуть"... Воно таки впливає, з якої дзвіниці не харкай. На разі питання тимчасово зняте: завдяки новітнім технологіям і двом поверхам. А також завдяки ДП, йогурту і пляшці вина. Але ж я не можу постійно висіти на ДП, жерти йогурт і заливатись вином. Та й Рудому то набридне... Чому я не хочу шлюбу... Я хочу, але не думаю, що це допоможе мені. І так складається враження, що ми прожилии купу років і у нас є внуки. Тобто, не будучи подружжям, в нас є усвідомлення відповідальності один перед одним, почуття поваги і т.п. Страсть пропала. І я переживаю, що з часом не тільки страсть пропаде, а й всьо решта. Йду приляжу, а ви мені щось мудре наваяйте.
Так пруся завжди від ваших дописів і не знала, що ви незаміжня оО То якось не альо, така бойова дама і здалася без бою. Я думаю ви хочете вчинків, чекаєте, що він таки завоює вас до кінця - це картинка із створеного моєю головою вашого образу. Я б порадила роз'їхатись на деякий час і попробувати просканувати свої емоції, знайти себе Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
ну канєшно, що пропаде. Он у мене вже давно пропала. Є любов, є бажання лягати в одне ліжко -- а там вже як піде. Яка може бути страсть, якщо ви в один унітаз ходите? А от достатньо покакати в різні унітази (ну маю на увазі відрядження чи яку поїздку) -- всьо, і страсть повернулась і емоцій купа. А якщо постійно страсть -- то це вже і не страсть, а залежність якась -- то вже у тему про психоаналітиків --- дописи об"єднано, Mar 26, 2017 --- Тому хочеш страсті -- живіть окремо, хочеш щастя -- женіться. --- дописи об"єднано, Mar 26, 2017 --- І вапше, я би твого Рудого так між ногами схопила, аж би бідний завив. Ну скільки років він може тебе мурижити? Та вже би якось, яко мужику порядному, підкотити із пропозицією. Я розумію, тобі страшно розходитись -- бо ще ніразу не стало легше. Не розходьтесь, але трішки більше нехай буде на відстані, бо щось йому задуже добре живеться. Нехай відчує: як то, коли мало сексу, як то, коли його не просто дають, а його треба добиватись, як то, коли за молодою і красивою молоді заглядаються. Нехай ревнує
Ага, щяс! Я не настільки сильна, ломка починається. Рудий на таку мою останню пропозицію єхидно поржав і сказав, що не варто так іздєвацца. Нє, в нас два унітази. Якраз позавчорра була бесіда, як то кльово, що нікому не тре в черзі стояти.
Я, вупшето, вже лежу... І таки буквально, бо мене інколи заносить почистити зуби саме там, де унітаз зайнятий. Але то таке: страсть шукаю а вдрух підірветься і весь такий брутальний захоче мене в ту мінуту... брр!
З якої сторони? Якщо Якщо Ви щирі насамперед самі з собою, тоді любі сторонні чинники не повинні мати впливу і бути подразником. Рутина, побут - присутні в усіх стосунках в більшій, чи меньшій мірі. Тут уже, хто як собі влаштує). Якщо тільки всього лиш справа в цьому, воно за бажання і знайдеться вихід але оця жіноча хандра, скажу Вам, часом мусє биць, нам то треба чогось .
)) Насправді, воно, можливо, не всім але мені- саме ано. Буває якась пічалька і всьо, і мусю я сама собі не приведи, щоб чоловік втрутився-це моє, коли наше- воео наше, ми разом її відмучити. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Моя ідеальна картинка щастя не складається без чоловіка і дітей.... Але думаю вам би перше розібратися чого ви в даний момент хочете, добре подумати, поговорити щиро і відверто з чоловіком про своі відчуття ... А не розходитись по різних поверхах, поіхати разом десь відпочити на недільку другу... Ви праві вам зараз не до женячки... Штампом і дітьми ваші проблеми можуть не вирішитися а поглибитися... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Йой... та женіться вже! ШО ся там бояти! Час від часу заходжу почитати ДП, вас запам'ятала, ви органічні , і ваш Рудий вам пасує! Все буде добре! Відносини мусять розвиватися ,це природньо.
Ви самі знаєте, що вам треба. Головне не "гонітє лошадєй", це мій тато , так каже. А я кажу, що у вас довга дорога попереду.
А я думаю що поможуть. Навіть більше того -я думаю, що це саме те , що душа і тіло просять, але поки самі не знають, що це воно і кидаються в право-ліво. Шість років разом з одною перезарядкою ( всі пам'ятають ))), вашим стосункам тре новий етап, а ви хочете назад в початковий, де страсті буянили, емоції зашкалювали. А нема такого. Або ще одна перезарядка (йоооооой), або другий мужчина і з ним все наново. Нема чого боятись, колись і в сексі відмовите і нікому ніц ся не стане і ви після того будете така як і до того , і то автоматично вас в домашні кури не запише. Ви самі вже визріли до того, що "зустрічатись" вам вже не підходить. Включіть собі зелене світло і дивіться, що з того вийде. За моїми спостереженнями люди які два -ну три (від сили) роки зустрічаються легко приймають рішення про одруження, мало сумніваються і дуже оптимістично настроєні. Всі, хто затягнув на більше привикають і починається оте " а шо то міняє?", " а нам так добре, то умовності" , " а в нас і так і так любов" і т.д. Карочє - сцикотно щось міняти. А надо.
Ми затягнули аж на 5 років і нічого з того, що Ви описали не було. Можливо хіба варто зробити поправку до Вашої теорії на вік. Бо нам було 22/26, коли прийняли рішення і 23/27, коли одружувалися. Чим в молодшому віці оті енні роки зустрічання і рішення про одруження, тим воно спокійніше і легше дається.
Та не сказала б. Ми коли познайомилися мені було 22 коли виходила заміж 27 чоловік на півроку старший. Не впевнена, що треба поправку на вік робити ))) напевно, просто в кожного по своєму. До речі, маю досить знайомих, які зустрічалися і по десять років і всі одружилися в декого це було дійсно через юний вік, а в декого просто так. Навряд чи тут можна вивести якусь закономірність.
