та от власне. тому мені простіше було колись на режим перевести малого колись. І він чітко знав що, де і коли в нього по плану і став спокійнішим, і я могла щось планувати. Без режиму в нашому випадку був хаос і нерви для обох. То треба індивідуально по мамі і дитині дивитися- кому що. Мені без режиму була би "гайка".
Ми з чоловіком обговорюємо все на світі дітей , плани, здоров'я , його робочий день короче кожну дрібницю. Діти дуже дісно змушують до організованості і планування так як по іншому неможливо ввійти в колію починається бардак . І знаєте з однією дитиною важче організуватися ніж коли їх вже троє тому що здається що світ обертається навколо дитини. А коли їх більше то потрібно час розприділити на всіх і треба щоб і до старшої на збори сходити, поцікавитись її життям. Середню в садок і по гуртках поводити ну а меншого вже тягаєш за собою щоб погуляти і вирішити всі інші справи. І якось так дійсно мимоволі виробляється режим і розуміння що і коли зробити. А також в цьому всьому крузі ще й собі час приділити потрібно. Тому що жінка в першу чергу повинна бути жінкою. Звичайно зі всього цього я ще зрозуміла що все встигнути неможливо і не потрібно. Просто потрібно щодня вирішувати що неохідно саме зараз . Буває таке що й не хочеться нічого робити, або просто болить голова можна і розслабитись. Саме головне не звинувачувати і не пригнічувати себе що сьогодні щось не встиг. Ми не роботи ми теж інколи хочемо зробити паузу і просто повалятися на дивані.
@сніжна у мене старший був дуже режимний, тобто я так робила, годувала по годинах, вкладала спати і т.д. То було купа нервів моїх і його. Тому з молодшим я вирішила робити інакше. І так мені подобається значно більше. Дитина не стресується, я теж. Єдиний оцей момент, без щоденника - нікуди.
Ну і ще так загалом про організацію часу. Організація часу потрібна не лише в декреті, просто в декреті вона стає особливо актуальною. Адже , по-перше, "вихід на роботу" (дуже по-різному він виглядає ,тому лапки) варто планувати не за пару місяців, а хоча б за рік (на мою думку). Варто спочатку організувати час на всі існуючі справи, а потім вивільняти час для професійної діяльності. 4 потенційні професійні години на день - і ви вже готові до парт-тайму або прибуткового фрілансу. 6-7 годин на добу - і практично готові до фултайму з вільним графіком (якщо ці години працювати хардово, звісно). Уточнюю: це про тих матерів, які в принципі хочуть працювати. Зараз усе більше жінок бачать в материнстві основне своє покликання і обирають виключно сім'ю і дітей, і це теж вибір, який я поважаю і не засуджую. по-друге, поряд росте дитина, - а отже, вона чогось постійно від батьків вчиться. Я не за педантичність, не за якийсь пунктуалістичний тоталітаризм. Але прикладом вчу дітей цінувати час і використовувати його (по-різному, відпочинок - це теж використання часу, яке потрібно собі організувати), а не втрачати.
Ще додам, що у всій тій круговерті, мені, яка не привчена просити чи чекати допомоги (от мене так виховали, мені краще самій все до "відкидання копит", в цьому і негатив теж є) переглянути всі плани і таки десь залучати чоловіка. І попросити його до якогось заняття з дітьми. Це трохи покращує спілкування тата з дітьми, розуміння життя наших дітей і розуміння обов'язків дружини. І теми для обговорення з'являються. І всі від того виграють насправді. Не треба все тягти жінці, це не геройство, це свідоме відкидання можливості чоловіку відчути себе ТАТОМ. Інше слово, як чоловік "не дається", не хоче, хоч має час і можливість. Мене б така ситуація не влаштовувала і ТОЧНО б тоді ні на яку другу-третю дитину я б не погоджувалась.
Слухайте.я мабуть тупію.але як на мене та організація тре коли вже дитьо ходить в садок чи гуртки.чи мама працює.. а коли мама весь час з дитьом що не так.. що там тре записувати...поясніть мені.мож я перегляну своі погляди.. я людина творча і вести щоденник для мене вбивство..
Та чому зразу лінива нероба? Всі люди різні. Для мене ось найкращий відпочинок це дивитись фільм, читати книжку, а літній відпочинок - це просто лежати на сонечку і кайфувати від цього . Робіть те, що Вам подобається, навіть якщо це просто дивитись в стелю )) Вас це розслабляє, наповнює енергією? Ось і супер )) А чому Ви вважаєте себе ненормальною? Може просто не надто організованою, дещо треба підтягнути, але ж Ви цілком нормальна Справа ж не у фільмі, а в спільно проведеному часі. Ви будете лежати поряд, перекидатись репліками під час фільму, можливо, будуть моменти, які захочеться обговорити. Все це зближує А щодо пошуків нових зацікавлень. Розширюйте коло свого спілкування. В цьому навіть форум може допомогти ))
я зараз маю короткий потижневий запис, просто по днях події поза домом, особливо це важливо в плануванні вихідних. + меню. ще пробувала такий запис-організатор, де щодня вказано, що читаємо, що треба в інтернеті (оце мене дуже організовує), кому подзвонити, нагадування дрібних моментів, які хочеться довести до звички: вправи, краса, etc, типу чек-ліст. А базою для такого щоденника є списки літератури, фільмів, і взагалі, плани і цілі різних масштабів. Тобто це більше зі сфери самовдосконалення, самоосвіти і досягнення цілей, типу bullet journal - популярний зараз підхід, хоча в мене руки не дійшли дійсно аж так цілісно таке організувати.
О, мені дуже допомагає в цьому плані Лайвліб і Мувліб. Там у мене всі списки, і читаного/переглянутого і того, що я хочу прочитати/подивитись. Також плани на рік ))
Zelena Ptashka, мені виглядає, що у вас проблеми із самооцінкою. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Можеш привести маленький приклад? А малий з тобою? Рома з мною всюди.тому я відштовхуюсь від його поведінки..
@Arapeta ой в мене теж такий характер нелюблю просити. На рахунок чоловіка то звичайно обовязково повинен допомагати в мене з тим проблем нема. Коли він дома то все мені допоможе і їсти зварить, і в хаті прибере і з дитиною посидить коли я займаюся своїми справами. Але нажаль він у нас майже завжди на роботіось це головна проблема.... я такого не розумію коли все на жінці так не має бути.
О, я обожнюю такий запис. Вела такий до декрету і нещодавно відновила. В малого вже нарешті вималювався більш-менш чіткий графік, то тепер у неділю планую-записую усі "масштабні" події-завдання, прикидаю меню на тиждень, що в який день зварити і відповідно що для того треба купити. І кожного дня ввечері дописую міні завдання типу "звичок" описаних тобою. Легше організувати себе, раціонально розприділити час і якщо щось не виконалося перенести на інший день, щоб не забулося. Ну і глобальних довготривалих списків "що купити", "що зробити" само собою багацько різних) Але в мене то все в простому блокноті-щоденнику.
В мене все ще простіше . Маю на холодильнику. Гуртки всякі я вже і так добре пам'ятаю, не записую. Хіба десь щось перенесеться. Головне в кінці року купити церковний календар з білим тлом і місцем для невеличкого запису.
Як казав мій один знайомий -- щось ви тут усі "складно глаголітє": списки-обов"язки... а жити коли? тут правильно бугалтерша написала: побачила брудний унітаз -- помила, захотіла сирник -- спекла, замахали поломані нігті -- побігла на манікюр. і так -- то все, коли діти ходять в садок-школу. З малюком вдома забийте на все -- ті два-три роки пролетять як хвилина. просто живіть у своє задоволення: не ви для хати-кухні-унітази -- а вони для вас! -- забийте на все. Ну і щодо автора теми -- то сім"ю або рятувати, або ... а не органайзери придумувати
@Kandya 100% я теж не пишу все лягає само собою. Що треба то знаю і уборка їжа по ходу п'єси. В мене нема розписаного що в понеділок я мию уніаз а в середу кухню все по мірі забруднення і виникнення проблем по ходу. Навіть коли все розпишеш і сплануєш то знайдеться щось що виб'є обов'язково з колії. Просто є необхідне і другорядне а все решта то таке....
Хммм.... Як на мене, авторка теми якраз через це і прийшла на форум. Бо оте "забийте на все" перейшло в хронічну лінь і, як наслідок, депресію. Людині, як хоче з такого стану вилізти, потрібне планування, насичення свого часу різноманітною діяльністю. Знаєте, десь до 2 років малої я теж встигала набагато менше і чим менше робила, тим гірше себе відчувала, було дуже важко перебороти лінь. А зараз щодня купа різних занять та захоплень і я нарешті відчула, що живу, що цікава і цілеспрямована. А це неабияк підвищує самооцінку і взагалі ставлення до життя.
ну то було до 2 років -- і якби ви себе не бичували , то згадували б той час із задоволенням, а не є час на лінь, є час на роботу. І вашій дитині уже під три, а там -- рік. вона ще має час полінитись
