Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

"Нєдолго музика іграла. Нєдолго Васька танцевал". В малого вчора Т скочила до 37.8. Сьогодні під 39. Безсонні 2 нічки поєдналися з роботою кочегара

докидати дрова в камін

. Ну і вчора-сьогодні малого сипануло дууже сильно

особливо в паху, під памперсом

. Зарано тішилася малюююсінькими прищиками.
Але то не страшно. Виздоровіє.
В малої через тиждень виступ на Погулянці - а на репетиції водити аж ніяк не вийде. Прийдеться їй не розповідати про концерт щоб не розстроювалась.

Ура! Програма запущена. Один пункт виконаний

все що могли зробити з мої нігтів

Пакую сумки. Збираюсь до Львова. Скучила за чоловіком...

Погода - мєрзость. Ну, хоч сонце сліпити не буде в дорозі .
А вдома мене чекає купа посилочок всяких-різних!!!
Ну, я пішла

 

то добре, казав нам лікар як мало прищів зовні, то багато в середині,
так легше організму і то процес, якому є кінець

і будете мати спокій, бо я все боялася щоб мала не підчепила вітрянку влітку,
бо тоді дійсно важко дуже дитині

в нас врочистість - йдем на ДН до моєї мами, дуже її любимо і цінуємо,
роки вже не молоді, але вона все тримається бодрячком, хоч здоров'я трохи вносить свої корективи,
али ми побажаємо їй його багато-багато, і так має бути.

проза-погода, бо там дууууже холодно, з церкви до машини бігли, ще й вітер підганяв,

але попри те, бажаю всім гарно дня)

 

Что делать, когда плохая погода и с ребёнком некуда пойти?)) правильно, надо ехать в дельфинарий! И мы даже не проспали и поехали. Но за 10 км до Трускавца дочку укачало и вырвало(( ни запасной одежды ни тепла. Дитеныш ехал в одних колготках завёрнутый в мой шарф и папину кофту то ещё зрелище.наука нам- положить в машину запасную одежду! Очень хочется тёплой погоды и солнышка!
Вот такая проза дня..

 

Врочистість така -вчора була на Хресній дорозі, і побачила в небі буськів. Втішилася, весна скоро буде. Але проза така, що прокинувшись сьогодні зранку не побачила сонячних промінчиків, а сніг. І взагалі новий тиждень почався погано. Хочу ТЕПЛА.

 

В мене щось останнім часом все з префіксом "занадто"...двіжу, нових людей, старих знайомих, проблем, змін і так до плюс-мінус безкінечності.
Нині ,розмовляючи з коліжанкою, усвідомила, що каша, в моїй голові, вже не систематизується. Мабуть, добігла своєї критичної маси і шоколадні цукерки тут не допоможуть. Тре або брати записник і скидувати інфу, або "абьять нєабьятноє".
І сніг за вікном мені цілком зараз підходить . Ну і, якщо що, то ялинку ми винесли лиш в четвер , тому сніг- це логічно.
Мали бачити ще більше снігу, і не лише бачити, але й кататись... Ну є так , як є. Малюк ще троха гавкає і чоловік прихворів, тому гори цього разу знову без нас.
Але мали собі суботній гостьовий двіж і навіть намагання почути одна одну через вереск і писк хлопчаків наших.
А в неділю трохи тіятру

( і після тіятрових розмов про все на світі)

для мами з коліжанцією, і відповідно трохи часу для тата і сина. Усі задоволені. А це - найголовніше.
Прання переться, їсти наготовлено, ще вчора, робота не робиться, бо нагло всьо сі поломило, паперчики чекають 13години, а я уявляю, як там мій синочок в басейні зараз.... угу, їх водять в басейн 2 рази на тиждень. Ну мій би не відмовився і цілий день там проводити, жаба ще та! Чекає літа і басейну домашнього.
З вікна теплої машини, погода аж такою невиносимою не виглядає ; тому розуміння вам, що не все так погано, головне кут зору і нахил голови ! + оптимістичний

 

Я всім вчора торочила, шо буде сніг , бо я спала ходячи, сидячи і стоячи . Синочок каже до мене : " -Матусю, дитинка в животику думає, що ти на пенсії і можеш спати, коли захочеш, як бабуся ? " У мене врочисті дні, бо приїхала мама подивитисі ,як си даю раду , токсикоз пройшов . Ше-м троха ослаблена , але то вже "дрібниці щоденного життя вагітної жінки " Проза вона звичайно є , але про неї не нинька , нині най буде всьо файно і у нас і у вас !!!

Всіх цьомкаю і бажаю файнезного дня і мегапозитивного настрою !!!

 

Ну сніг, не сніг, а ми гуляли і вчора і сьогодні. Тепер маємо прання, бо синочок хотів. " сям" в пісочницю залазити, а ще й компанію мав, так що в піску був з ніг до голови, а я потім його на руки взяла, так що і моїй курточці дорога у хімчистку ))) від завтра потепління, знову сонечко і тепло.

 

так то мастхев, звісно. Співчуваю, що так вийшло, але діти - вони непередбачувані.

не заздрю метеозалежним людям, бо навіть у мене голова вже тріщить.
А завтра треба бути у формі, ще і з посмішкою. Тому - що? Правильно: треба купити кави, бо моя закінчується.
Співчуваю всім щодо вітрянки. Це мине, ще будете згадувати з полегшенням, як ото я тепер. В мене весь нинішній склад сім'ї вже "відстрілявся": хлопці в 2013, доня в 2014, я - в таких давніх роках, коли ще шоколадка "Світоч" коштувала гривню з копійками
Тиждень почався з догляду за собою і з професійних приємних клопотів. Тепер будемо чергувати: завтра - все таке професійне, післязавтра - здебільшого доглядове, в четвер - професійне, а п'ятниця... ну, якщо в четвер все вдасться, то можна буде п'ятницю (особливо вечір) провести якось по-п'ятничному. Але до неї треба ще дожити.
Що ж до погоди, то мене найбільше дістає болото і те, що мусимо тримати і все зимове і все весняне в зоні досяжності. Для 5 людей, з яких двоє - гарні дівчата, це армагеддець. Скоріше б ті пори року визначились, що зараз. Для мене нема поганої погоди, просто давайте вже щось одне... чи як?

 

То капець. Я вмираю ще з минулого тижня, вже пару разів думала чи то швидку викликати чи так піти куди в лікарню здатися... Навіть не знаю як я відбула ту недільну зустріч (до останнього думала що ляжу вдома і нікуди не піду, але згребла себе в купку і погнала ), нині з острахом читаю що дівчата напишуть бо я реально половини не пам"ятаю . Дякую, що в мене вірите і обіцяю, що наступного разу точно буде краще - маю надію бути в більш притомному стані

бо ті "йожики в тумані" і тиск 145 при звичному 110 другий тиждень підряд починають мене напрягати.

Аж тонометр купила вже і до остеопата записалася - завтра піду здаватися. Бо стільки днів на папазолі то не шутки
А загалом у нас наразі суцільні терни, втішаю себе тим що "крізь терни до зірок" В суботу їздили з малим в гості, Влад + Влад "давали жару" і геть не давали втомленим мамам як слід релакснути і голову провітрити. Але все одно було файно, нам потім ще й тромозок додому спакували
До всього мужа вчора ще й током шибануло (вже не пам"ятаю скількісь-там вольт, але більше за 220), казав думав що вмирає то про мене з Владом згадав -прІятно, блін. Ну ви зрозуміли - то я все врочистість шукаю
От нині сніг гарний лапатий потішив і навіть машини, що обляпували мене трошки кілька разів по дорозі на роботу з нірвани не вивели

 

А в мене сьогодні незапланований вихідний))))Прибирання,прання,кухня....все було в планах,але - я метеозалежна))))Мало не вперше для мене цей клопіт обернувся врочистістю))))майже цілий день валяємось з Лаймою))))

 

Всі тут пишуть про метеозалежність, не знаю чи я з їх числа але вмирати почала ще в четвер ввечері- почала боліти голова страшне і так до нині, з малими перебоями мо' то і вагітність +тиск понижений...Не знаю ..А муж мій знають кажут шо то через те що без шапки минулого тижня ходити, і поки я не почну ходити в шапці "дівка страшна" доти вона мене буде боліти тоже мені дохтор знайшовся а я шо,я нічого повалила нині без шапки на роботу( але в капішоні)
Голова боліти перестала чого не знаю))
Напевно то всьо терапія теревенями))) то з кумою побалакала, то коліжанка зайшла і ми суші поїли, і гарно побалакалиале урочистість сталась і голова моя просвітліла
Во)) і ще я вирішила себе втішити приємними покупками :шампунька,бальзам,гель для душу,туш і за то все мені ще й пробнички різні прийдуть і подарунок-сюрприз так що режим очікування ВКЛ ще знайшла новий бабський серіальчик ,завтра почну дивитись)) о, а проза то - якщо прогноз правдивий , то мені прийдеться паритися в пуховику до суботи але то таке, "пар костєй нє ломіт" всім тепла і посмішок
Надобрасики

 

і це врочистість- третій день під"їдаємо залишки смаколиків. Вагу до середи запхала в темний кут і притрусила сухим листям
Сьогодні прокинулась дуже рано, трохи попрацювала, але голова квадратна, суглоби викручує, тому п"ю каву, сиджу на ДП, ще б за це платили))

в моєї мами для мене один діагноз вже років 20, на всі застуди/бронхіти і навіть зубний біль причина одна: *бо ти ходиш гола* І то нічого, що зимою мене плутають з Лунтіком або копицею сіна в угах, а рукавиці я ховаю майже в травні, *гола* - і все
В планах сьогодні спортзал (розплата за гріхи,ага), сауна з доціком, і фільмець. Всім

 

+1

(4.30ранку...для нєкаторих це 4.30 ночі )

, бо вчора як пішла в 22 читати малому казку про годинник, то так і заснула. Тому в мене зараз вже обід.
Дитя в садочку, на дворі теплинь, в чоловіка мухи в голові прокинулись, певно тепло почули 2*, --все йому нині було "не так". Посєму маю неплановану першу половину дня, бо їхати з тим "нетаком" я не хтіла, та й здоровий глузд мені повідав, що краще не тре, бо мовчати довше 10хв я не можу(це й так рекордно довго), а немовчання в обмеженому просторі машини могло закінчитись

взривом ядернрої бомби, тобто мізків. А цього нам не тре !
Отож я тут з вами і чайочком посиджу хвильку і піду собі неплановану роботу шукати.
Посміхайтесь - життя непередбачуване, мо якраз в цей момент інопланетяни на вас свій телескоп націлили ?

 

Як виявилось - доньки теж...
Жити в "гуртожитку" з батьками було найдурніший вибір в житті.
Але помилки треба виправляти. Тому... нас чекає ще один переїзд.

порадьте сильне заспокійливе. Адаптол не допомогає

На малому живе місце треба шукати з лупою.
Проза-прозища...

і ще 2.
І я ще погано "лікую" дитину, бо не вимащую зеленкою...

так і сталось. Посєму життя в "батьківській хаті" добігає до логічного завершення.

фіінансової економії менше аніж витрат нервів

ще трохи і я буду просто ржати безперервно... але на Кульпарі95

Батьків треба любити! Але на відстані

 

і моя нині пішла після 2тижневих лікаpняних. вчоpа ті дві малі мавпи мене довели "до pучки"

мале за стаpшою всі дуpощі повтоpює і навпаки

- нудно дітям, що тут скажеш. тому нині садок і спокійна мама. таки з однією дитиною легше впоpатися мені ггг. доїдою недільний шоколадний тоpтик, дочитую ДП, pелааакс...

в планах pозваги - їдемо з Кві на закупи в Ашан. маю велику надію на вишивання_шиття_кіно, коли моє мале чудо засне.
з глобального - хочу на моpе

 

Аналогічно, аж в голові гуде від тишини, бо менший спить..
Сьогодні зранку ходила в поліклініку, щоб забрати довідку в садок(то в нас минулого тижня була заміна), а після обіду прийдеться іти щ раз, вже до своєї, бо в малого горло болить.. От яка **па, як так, жодного дня немає стику в годинах роботи..
Єдине, що тішить, це температура повітря на вулиці)

Теж хочу,але покищо це ще в дуже далеких хотілках(

 

Буду лаконічною)
Сьогодні в мене:
Лелеки. Багато лелек, які кружляли довго навпроти вікна. Вони прекрасні. І загадкові.
Свіжий березовий сік. Залишила вчора після роботи охоронцю 6-ти літрову банку, сьогодні зранку він мені подарував із соком) В нас тут березовий гай на території. Маю аншлаг у дамській кімнаті)
Черемша. Хух. Дочекалась. Думала, що на вже м'яких бурячках і моркві не дотягну.)
Спорт. Ну це само собою.
Нова блузка. Охххххх...Чудесна.
Година до кінця робочого дня. Ні, навіть менше)
Чоловік тиждень у відрядженні. Хм, то проза чи врочистість?
Лаконічність закінчилась на тому, що я вирішила таки доповнити кожне перше речення із кожного абзацу)

 

То не ти одна...в мене тиск падає останні дні частенько, але я навіть не міряю, бо і так знаю. Як то кажуть ВСД у всій красі. Але нема нічого дивного, температура та атмосферний тиск надворі скачуть як зварйовані. Таке враження, що погода влаштувала американські гірки, але маємо те, що маємо. Рятуюсь солодощами і міцним чаєм, бо кави не п'ю вже давненько. Нічого весна все одно прийде, куди вона дінеться
Я сьогодні зранку влаштувала собі міні-врочистість, купила білет на балет для театральної форумівки, піду подивлюсь, що воно таке. Не знаю чи сподобається чи ні, ну але доки не спробую, то й не знатиму. А так трудові будні трохи замучили, а це лише тільки вівторок, а я вже втомлена...Ще й мій помічник захворів, то мушу працювати по повній, як то кажуть рано втішилась...Ну але якось воно буде...Літо ж не за горами, правда?

 

Людоньки, то якийсь триндець з тими хоробами! Минулого тижня почав "вмирати" Рудий. Нежить в лялі почався - а то вже смертельно. Як починав чхати, то виганяв мене з кімнати. "Не спав" ночі напрольот - то я, напевне, храп лялі слухала вночі. А періодично ще починав підплямкувати і то так, що хотілось слинявчик почепити - так "не спав". Зранку сповзав на низ, закутувався в плед і ложився на диван. Кароч, слабий хлоп - самі знаєте.
Сьогодні прокинулась я зі шмарклями. Але не сповзла на перший поверх до дивану, а підірвалась на роботу. Гнала я вже з температуркою. Прийшла, потішила шефа, що я хвора. Потім бухгалтера, в якої тут же семінар намалювався. Потім Рудий причалапав на роботу, сіли ми

ну, як ми: Рудий і шеф

каву пити. Вони язиками чешуть, а ся підперла кулачком і солодко дрімаю. Прокинулась, бо обоє дружно ржали, що мені треба слинку витирати.
Вирішила швидше чухнути з роботи і завалитись в ліжко. І тут з 16-ї ОО почали лізти трабли всілякі і до кінця робочого дня. Зібралась в купку, всім помахала ручкою і чкурнула додому. Температурка преростає на температуру, голова - як телевізор електрон 85-го року випуску і відвалюється, бо трохи мені лімфатичні підбрякли.
Найцікавіше, що я не до кінця впевнена, з кого починати процес екзекуції. Бухгалтер минулого тижня з понеділка "нагло" кашляла, але там не розбереш, хдє правда, а хдє лож. Симулянтка ще та, особливо, коли треба їхати в карпати або йти на забаву. Рудий захорів в четвер і теж то троха симульоване було. І на вихідних двоє співробітників злягли. Але один міг в запой піти, хоч і не схоже.
То я зараз в душ, потім у волохату піжаму і під теплу ковдру: буду думу гадати, кого б то лопатою тріснути.