Я не розумію чого всі так накинулись і розкритикували форумлянку? Вона ж не навязує вам свою точку зору, чому ж ви критикуєте її? В кожного своє життя і кожен має право прожити його так як їм хочеться. Хтось мріє стати матірю ще з дитинства, а хтось реалізується в чомусь іншому. В мене теж є подруга, яка вирішила для себе не одружуватись і не заводити дітей. Знаючи вже далеко не перший рік цю дівчину, я не здивуюсь що це так і буде, але її позиція аж ніяк не змінює мого ставлення до неї, навіть навпаки. Якщо людина з тих чи інших причин вирішила не народжувати дітей, то це набагато краще ніж коли бездумно плодяться і дітки народжуються хворенькі або виховуються в дитячих домах...або коли взагалі аборти роблять. Так що давайте поважати думку і життєві принципи один одного. Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Знаю одних. Повінчалися, але штамп так і не поставили. Причина - жінка отримує певну допомогу від держави, як мати-одиначка... І, до речі, в церкві, по правилах, не мають давати шлюб, якщо немає штампу в паспорті. Максимум священик може піти назустріч парі - щоб вони донесли свідоцтво про одруження впродовж 1 місяця, якщо шлюб і розписка розділені.
100%! Чомусь черниць ніхто не засуджує, навпаки вони викликають повагу...хоча вони теж свідомо відмовились від дітей та сім'ї. Для мене головне - аби людина була щаслива. Добре їй самій - отже це її вибір, не варто судити по собі, ми всі такі різні. Поважаймо вибір інших.
та я, наприклад, згідна. але треба мати трохи клепки в голові, щоб таке писати. такий вибір я не поважаю!
Чому якщо чоловік холостяк - то норм, він не хоче сім'ї, живе для себе і заради справи цілого життя. А якщо жінка так себе поводить - то її "ніхто не бере". Та може беруть, але не кожен знаходить саме ту половинку. Краще бути самій ніж бути у шлюбі де чоловік алкаш, тиран, гуляка або нероба. Але в нас таке суспільство, що багато жінок думають краще з таким (попередньо перераховано), ніж люди будут казали що не берут --- дописи об"єднано, 11 Березень 2016 --- Ну, така асоціація з сімєю...
Ага, в нач такі дурнуваті стереотипи! Якщо не має жінка дітей - то вона не реалізувала себе в житті. При тому ніхто жінку не питає чи хотіла вона їх мати, чи може вона має хорошу карєру, подорожує і цього їй достатньо. Чомусь ми перейняли ці стереотипи від наших бабусь і не можемо глянути на життя під іншим ракурсом... Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
серед моїх знайомих таких 2 пари: одні юридично одружилися аж через 14 років після шлюбу, інші- через 20. погоджуюся. Крім того, чомусь виключається, що дійсно жінка може НЕ хотіти заміж, і НЕ хотіти дітей. Чому це одразу протиприродньо? Чому одразу "не беруть"? Ну от теж маю подругу з дитинства, якій цьогоріч 42 виповнюється. Дуже яскрава і самодостатня жінка, яка все життя користується великим попитом у чоловіків- вибирай будь-якого. Але вона ніколи не хотіла заміж і дітей. Пригадую, ми ще були геть юними і зеленими і вже тоді вона теж казала, що не бачить себе у сім ї ( при тому, що сама виросла у повноцінній і дуже хорошій сім ї. ЇЇ батьки вже 45 років разом). ну але от вона не бачила себе ні дружиною, ні мамою. І реально спрямувала свої бажання у іншому напрямку. Хоча оточуючі постійно говорять, що " от ніхто її заміж так і не взяв і може би вона хоч би дитинку для себе народила ". Кілька моїх однокурсниць у свої 39 ніколи не були заміжні і не мають діток. І теж це далеко не сірі миші і вибір з чоловіків мали. Ну але вони мали інші бажання і цілі- тому наразі так. Це протиприродньо не хотіти дітей чи не хотіти заміж? Але де це написано? Якраз це- свобода вибору. Гірше, коли цього вибору немає через внутрішню несвободу: бо не зрозуміють, бо вік прийшов, бо так треба, бо що люди подумають. Це така ж свобода вибору, як бути заміж один раз чи три; як народжувати одну дитину чи сім. О, до речі, у нашому суспільстві відношення до жінки, яка була кілька разів заміжня простіше, ніж до незаміжньої . Ну ж бо перша просто "перебирає" чи їй "не пощастило в попередніх відносинах", а в другому випадку все плачевніше- "її не беруть"
Є, причому в багатьох церквах. І я вважаю, що це потрібно. Бо Церква не може перевірити, чи людина, яка вінчається не є у цивільному шлюбі з кимось іншим. Крім того, є багато умільців, он як та пара, про яких я розповідала, які користають з того, що державу можна обманути. І мені, чесно кажучи, незрозуміло, якщо пара визнає свої стосунки перед Богом, то в чому проблеми визнати їх перед державою?
Чому ж не можено? Можемо Просто частенько отакі установки в травмованих у своїй сім"ї жінок, або які просто мають проблеми зі здоров"ям. У кожного свій шлях і уподобання, але таке писати то клініка. Краще дійсно в черниці нехай піде, може поможе. Але направду - люди з такими установками нехай краще і не розмножуються, ну діти ж невинні, хто ними буде займатись? А так проживе життя як хоче, та й і по всьому --- дописи об"єднано, 11 Березень 2016 --- мало ви знаєте з психології та фізіології))
думаю багато жінок проходять такі етапи на шляху до зрілості, але одним щастить зустріти саме того чоловіка у потрібний час і цього буває достатньо аби бажання змінилися, іншим щастить менше. на безриб"ї і рак риба)
от як на мою думку -- то НІ. Якщо затвердили в "найвищій" інстанції, то яка причина що де-юро не затверджують? Щоб намахати державу, зробити фіктивний шлюб за кордоном, отримувати більше допомоги як мати-одиначка, чи щоб не мати зайвого штампу в паспорті? І ще купа різних мотивів... А чи не є це обманом? Чи це одна з прихованих фобій "я не замужем" ?
Тут намішали уже все підряд.ну який фіктивний шлюб,яке намахування держави? Та з цвєю ціллю при потребі якраз одружені пари розлучаються ( є механізм стандартноі практики,відпрацьованоі ще з радянських часів). А статус одинокоі матері,це взагалі з іншоі опери. Загалом,багато людей живе стереотипами,які нав язуюьь іншим. Яка кому справа до того,як живе інша сім я? Чому так має когось хвилювати те,як будує своє життя та чи інша жінка? Внутрішньо вільна людина не переймається цим.Кожен має право жити так,як це зручно йому,якщо це не становить загрозу для життя та здоров я іншого. Все інше- особиста справа людини.Стереотипи і внутрішня несвобода, невміння жити своєю головою,не зважаючи на те,хто і що подумає, в тому числі і є в основі того,чому жінка боіться виходити заміж.Вільні від стереотипів жінки щасливі і самодостатні.і іх менше всього хвилює думка інших. Ім не до того- життя різнобарвне.Вони просто живуть- самі чи у парі, з дітками чи котиками.Це іх вибір,який ніяк не зачіпає мене чи вас --- дописи об"єднано, 12 Березень 2016 --- Як скажете . Можливо підкажете - в інтернеті-youtube є ще багато відео " психологинь Маш" ,які ви ще не виклали тут на ДП . У них же є " мудрі" думки з цього приводу ?
Напевно "Маш" в неті є багато, вам видніше)) Та я б порадила відповідну літературу почитати, якщо вам справді цікаво
Ніколи не думала, що буду писати в цій темі. Моя причина: я дуже боюся спільного побуту, так боюся, що в мене аж серце з грудей вискакує, коли про це думаю. Так у мене життя склалось, що я абсолютно невміла в плані ведення домашнього господарства, загальної організації. Я спочатку жила з батьками, мама рідко до чогось долучала, завжди жаліла. Потім почала сама жити, тим більше світ мене не обходить. Поприбираю в одній кімнаті, дещо підварю, люблю просту їжі. Ось і всі мої навики. Всі кажуть, не переживай, навчишся. Дуже гарно буде виглядати, як після одруження в перший день я почну вчитись. Чоловік точно скаже, а де ти досі була? А якщо я так і не зможу навчитись? Треба щось з цим робити. А я навіть не знаю, з якого боку підступитись
@Jusi, як я вас розумію! Три роки тому в мене була аналогічна проблема. Все дитинство і юність провела у великому будинку з мамою і бабусею, тож там ще одна господиня на кухні не була потрібна, а потім університетський гуртожиток, де перших півтижня жили на харчах привезених з дому, а потім на смаженій картоплі і гречці і так коли зїхалась з майбутнім чоловіком, то навіть найпростіший суп не вміла варити. Але він був в курсі яку дівчину брав за дружину й тому сам прекрасно справляється з кухонними обов'язками). Загалом, зараз я вже навчилась трохи куховарити, навіть випічка трохи получається, але борщ, наприклад, чи справжній плов, для мене як вища математика, цим займається муж). Взамін він не любить прибирати, тож ці обов'язки на мені. Не скажу що я прям така вже чистюля ( в домі ще й мала дитина "допомагає"), але рівень бруду/чистоти всіх влаштовує. До чого це я веду - головне щоб ваш чоловік міг приймати вас такою,як ви є. Не всі ми супер господиньки, як і не всі чоловіки - накачені супер-герої ))). Тому не переймайтесь і діліть домашні обов'язки між собою, моя вам порада! Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
