А ще, інколи, корисно подумати, про те що Я вмію-можу-маю-принесу Йому... Але це все від характеру залежить і від змоги покохати.. П.С, це НІКОГО особисто не стосується ! Просто слова.
І ще одна ремарка: чоловіки не тупі і дуже гарно фільтрують основні мотиви жінок для подальшого розвитку знайомства. Так що не дивно, що неправильна мотивація нерідко заводить жінку в тупик (ну але це не міняє в її голові того, що "чоловіки - козли" )) ). Бо чоловіки теж в першу чергу хочуть бути любленими за свою сутність, а не за все "наносне" і такее мінливе протягом життя.. а раптом завтра дефолт?? Бажаю всім знайти свою людину, і буде вам щастя.
матеріальні досягнення чоловіків є важливими тому, що вони є наслідком його реалізованих якостей. Коли ми шукаємо надійного, то шукаємо якраз ті якості, які здатні і створити опору, і викресати з ідеї грошенята.Підсвідомий пошук успішних якостей - це прекрасно, а от свідомий пошук суми на рахунку - не дуже
Читаю тему і не розумію до чого тут критерії вибору чоловіка?) Хоча вважаю, що вони мають бути, щоб потім не було - а я думала, що він зміниться, а я хотіла зірку з неба, а він не здогадався. І + до того, що якщо хочеш файного чоловіка, самій би не заважало бути файною жінкою) Якщо що я теж колись мріяла про принца, який от закохається в мене таку не ідеальну і перетворить в ідеальну. А ні, так не буває.
Ми колись з ним домовились, що я до того не пхаюсь), усе решта чіпати можна))). Він в мене придурок ще той))), а я ДП підставляти не хочу))).
Ще одна думка: щоб щось вимагати від чоловіка, добре би перше стати його мотиватором хоча б. Чи партнером або тилом. Це, мабуть, і мала на увазі @nibysh Найкраще б усім одразу.. але то вже в «мистецтво». А просто так тато маму не цілує , не те , що принц ) І про генералів і лейтенантів таки правда. «Чомусь так мало і всі жонаті» )) Бо потенціал колись побачили в хлопчині, пройшли разом Крим і Рим, а не ..все готове через 20 років. П.с. Люблю пісню «Місця щасливих людей» Ви просто послухайте ))
@Apelsynka Відповідаючи на ваше питання -я вважаю, що до тридцяти і жінка має розвиватися (і після тридцяти))) говоримо про конкретний випадок) і відрізнятися від 22 річної. Розумом в першу чергу. Звичайно, що це нормально і навіть прекрасно коли чоловік стає успішним, але не обов'язково. А всім хочеться успішних, з віком то стає першочерговим критерієм відбору. Як на мене дуже несправедливо, особливо коли жінка застрягла в очікуванні і аж ніяк тому успішному не пара
@marianast я з вами згідна, але я не писала, що не має. Мені це здавалося само собою зрозумілим. І я особисто ніколи не мріяла про принців справжніх і придуманих, ну хіба у віці тінейджерів, коли такі дитячі мрії ще бувають присутні. Мільйонерів ніколи не шукала, бо переважно вони мені здавались розпущеними і далекими від моралі (ну це якщо подивитися на наших олігархів), хоча цілком припускаю, що і серед них є хороші сім'янини, хоч і мало. І якщо говорити конкретно, то я не знаю які критерії в інших, але я відповідаю усім критеріям, які хочу бачити в своєму чоловікові. Ну але напевно хочу, щоб був трохи старшим, бо старші мені видаються мудрішими, хоча звичайно не завжди у віці справа. І так само не хочу такого, який дуже далекий від того, що для мене є важливим)) Знаєте, є цікава річ. Десь прочитала гарну цитату " якщо людина шукає найкраще для себе, то вона таке і отримує."(цитата може не дослівна, але суть та ж)Але в кожного найкраще своєПросто я направду вже неодноразово переконувалась у різних сферах життя як свого так і знайомих чи друзів, що інколи люди отримували те, чого справді хотіли, навіть якщо всі довкола не вірили, що так буде. Яке налаштування, такі і дії і відповідно результат. Можливо, зі сторони здається, що цим людям як то кажуть з неба впало, але не всі бачать, що за успіхом стоїть тривала щоденна праця.
@Apelsynka, як десь я читала, обережно з мріями, вони мають здатність збуватися.)))І все про що ми мріяли вчора збудеться сьогодні.
Є щось таке))Тому мрію лише про хорошеа ще частенько вони збуваються коли пріоритетними є інші питання)))Деякі мої мрії збулись, коли я вирішила, що мені вони не потрібні, а вони мене наздоганяли самі Але це не було щось типу самообману, а я справді вирішувала, що це не так важливо або що це нереально і відпускала. Сам прикол, що деколи я загадувала важкі до здійснення бажання, але вони були для мене неважливі. І саме смішне те, що вони збувались дуже швидко. А от важливі буксують. Читала в одній книзі, що дуже важливим є знизити важливість. Тоді немає напруги і все приходить і дається швидше. Ну і щодо теми, то після розриву стосунків чи з бойфрендом чи з чоловіком таки є важливим відпустити і почати насолоджуватись життям. Тоді інколи найбільш підходящий чоловік сам знаходиться. Просто не всім це одразу вдається.
Модераторське: А тепер останнє слово за мною. Дівчата, брейк. Видихніть і згадайте слова покійного Левандівки "Можеш не писати - не пиши". Інколи краще випити кави і перебороти в собі бажання перейти на особистості. Надалі зачинщики офтопу блокуватимуться в темі. Я попередила. Шануймося.
Посміхнуло )) Я сиджу в свої майже 34, з трьома дітьми і розумію, що чоловік , який сприймається мною як безвідповідальний (так, звісно, можливо ПОКИ ЩО) та інфантильний. І перш ніж приділити увагу, стати другом і співрозмовником така людина мала б мені ділом, а не словом показати, що мені варто витрачати свій час, дорогоцінний. Тим, хто побачив в моєму дописі зверхність кажу - її тут немає. Що є - є досвід певний, який говорить про те, що чоловік цінний вчинками. І гроші теж потрібні і важливі. Ні, вони не не основне, це не гарантія щастя. Але коли є що їсти, за що одягнути себе і дітей, взути, оплатити за комунальні послуги, опалення і т.д., говорити якось простіше. І настрій кращий.
Може я просто наївна дурепа, але невже не любов головне? Критерії, житло своє, відкладені гроші на море (при тому я так розумію то все чоловік лиш має мати)... А хіба не можна разом до цьогр йти? Разом збирати на житло своє? На море і подорожі? Відколи це чоловік перетворився на гаманець? Важливо, щоб мав мозги нормальні, щоб любов була, щоб цінності були правильні, а решта можна разом досягнути
Чим більше зосереджуєш себе на критеріях, які має мати обранець тим менше шансів взагалі знайти свою любов. Та й чоловік в будь якому випадку відчує нещирість. Чи не важливіше знайти того, хто близький твоєму серцю і з ним досягати своїх цілей. З усіх щасливих пар яких я знаю усі одружилися ще юними і здійснюють свої мрії разом , заробляють гроші ,будують будинки ,їдуть на відпочинок, купляють квартири. І як би хто не перебирав , не встановлював критерії ніколи не буде застрахований від труднощів які несе з собою шлюб. Та й від розлучення ніхто не застрахований.
Ось саме у цьому якраз і бачу проблему: чому хтось комусь має щось довести, щоб хтось інший приділив свій дорогоцінний час. Чий час є дорогоцінніший - чоловіка чи жінки? Я от, чесно, цього ну зовсім не розумію. Для чого комусь щось доводити вчинками? Якими? Тобто для того, щоб знайти друга і співрозмовника у дівчині хлопцеві що саме треба зробити? Розтлумачте мені, будь-ласка! Бо, на мою скромну думку, на все свій час: час на розмови, на вчинки, на забезпечення родини, на відповідальність за власних дітей тощо. Ну не мусить хтось комусь щось на початках доказувати і завойовувати вчинками, щоб хтось приділив свій дорогоцінний час. Може, якби я свого часу чекала на такі вчинки, досі б була сама, а не жила зі своїм люблячим чоловіком, бо він був не з тих, що відразу готовий був проявляти свої почуття вчинками.
а до чого тут вік ... я взагалі не про це. я про те що шукати треба близьку твоєму серцю людину з якою тобі добре , за якою ти скучаєш коли не бачиш, без якої не уявляєш життя. А не обростати критеріями і перебирати ... Де тут почуття... Всього матеріального можна досягти маючи поруч кохану людину.
Та бо просто Ви написали Правильно Ви все пишете, коли юні одружуються. Але якщо це вік +-30, то ти вже сам починаєш здійснювати свої мрії, прагнення. В такому віці вже видно, чи людина має ці мрії, плани, цілі, я вже не говорю про результати. Тому не можна порівнювати 18 річних і 30 річних ))
Вік ще й як при чому. Не хочу нікого образити, але помітила таку тенденцію: чим старша жінка/чоловік, тим важче їм знайти пару. і справа не в тому, що всіх хороших вже розібрали. З роками кожен з нас міняє свій світогляд і ті речі, на які в 20 років можна було махнути рукою вже в 30 стають принциповими. Я деколи кажу своєму чоловіку, що якби ми познайомились в 30, а не в 19, то ми б не одружились. Це при тому, що любимось і не уявляємо життя одне без одного. Якщо людина звикає до якихось стандартів життя, то з часом щось міняти ой як складно, а якщо таких людей двоє... Але, може, я і помиляюсь... Тільки приклади знайомих підтверджують мою думку, на жаль.
Ви праві. Мені шлюби в такому віці бачаться як союзи зрілих партнерів, що вже чогось досягли. Але це не означає що вже в 30 немає місця для любові.
