Ми досить довго терпіли поки батьки одного хлопчика дадуть собі з ним раду , телефонувала батькам , вистачало на трохи ....Нарешті мені терпець увірвався і я пішла зустрічати дитину зі школи . При свідках ( інших дітях) поговорила з ним досить жорстко .
Так, згідна, що уникнути дитині важче але свого вчу в ситуаціях, коли можна - уникати/ігнорити, пояснюю, щоб не вівся на провокації. Втікати лише, коли небезпека(в когось палка/камінь, якийсь предмет, що може завдати шкоди). В мене він і фізично себе захистить але я ніколи не вчу так вирішувати конфлікт, якщо словами не вдається зупинити, можна пожалітись старшим. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
От ще стаття як протидіяти неадекватній поведінці і захищати дитину при потребі, але то вже для старших поради На личном опыте: Как защитить ребенка от буллинга
В мене питання до батьків дітей не садочкового віку, а, скажемо так, старшокласників. Бо не вперше стикаюсь з цією проблемою: яко "працівник освіти в минулому", а тепер ще й як мама довелось. Що можна зробити формально і в межах закону дитині, яка агресивною і неадекватною поведінкою становить загрозу для інших дітей, причому вже були випадки травмування? Поставити на облік в міліції? Стоїть. Відправити до психолога? Було діло. Поговорити з батьками? Не той варіант, там все глухо (очікувано..). Викликати до директора, закидати школу заявами? Ну і? Перевести без згоди батьків в інший заклад (хто б таке прийняв..) - ніяк. Чи є така можливість? Писати в прокуратуру чи зразу на ЗІК матеріальчик підкинути на цю глобальну проблему? Бо бачу, що в школі дитина - то є цар і бог, на якого ніхто, крім батьків, не може мати впливу взагалі, а як батьки не в адекваті, то пиши пропало, терпи, переводься.. чи просто надавати люлєй особисто? то так якби кримінал вимальовується.. Невже безвихідь? Давати здачу і т.д. - часом дієво і навіть доречно, поки це штурханці, розумію, що хлопці є хлопці і кудись дурь має виходити. Але не завжди ефективно. Якщо сили нерівні, а ситуація загрозлива, то..? Ігнорувати, уникати - так і буде битий, а в нападника відчуття вседозволеності?
Ніяк, хіба натиснете на директора, що зробите школу відомою і він відрахує дитину, або переговорить з батьками, щоб самі перевели.
Не пам'ятаю такого, щоб в межах міста при всьому бажанні можна було відрахувати в нікуди, тільки за довідкою про прийом в іншу школу, бо бази дітей і рух звіряють постійно , діти мають бути охоплені навчанням і за пропажу не похвалять в разі чого. А хто ж захоче таку дитину прийняти, цікаво.. хіба недодивляться )) Та й батьки на перевід не настроєні (
ага, а потім прийдуть батьки і приймуть цю дитину назад В моїх знайомих була схожа ситуація. Був дуже проблемний однокласник, скаржились всі, і батьки, і діти, і вчителі. Проблеми були у всьому, але його батьки щиро доказували, що їхня дитина свята. Один раз той хлопчина побив однокласницю, через те що та йому не допомогла на котрольні, на педраді прийняли рішення про відрахування дитини зі школи, офіційно все оформили, на лінійці оголосили про відрахування (якщо не помиляюсь, то був кінець 9 класу), через 2 тижні того хлопчину назад прийняли до школи і він довчився до 11 класу там. Поки батьки самі не зрозуміють що проблема з дитиною, практично нічого змінити не можна.
Відраховувати в кінці 9 класу — це сміливий вчинок адміністрації )) Доведеться застосувати фактор страху.
тут притиснули батьки дівчинки, +той хлопець ще з першого класу був проблемний я всіх деталей не знаю, але навіть вчителі від тої дитини получали, хамство, мати чули постійно. Є якась "квота" скарг, от на момент відрахування на ту дитину було написано на 2 скарги більше, ніж треба було для виключення зі школи - 1 написали батьки, 1- вчитель, на уроці якого вдарили дівчинку, + класний керівник, до того у директора школи вже була пачка скарг на дитину і батьки були попередженні - якщо буде ще одна скарга - дитина вилітає зі школи, вчителі не писали, бо знали, що толку з того буде мало,а більше буде проблем. Ну відрахували те чудо на 2 тижні...Батьки "порішали", нікому від того легше не стало. Поведінка дитини взагалі не змінилась, оскільки батьки були впевнені що їхня дитина свята! п.с. це все було десь років 5-6 тому, з сучасними реформами освіти я не знаю які тепер правила
Я й сама можу скарги пачками писати, але здається мені, що це листування створить проблеми для всіх, крім власне того чуда. Ну і добитись перебору ліміту скарг на рік від різних людей може бути не так просто, як здається на перший погляд
В нас теж. То хтось з родини того хлопця часом приходить в час уроків. А в старшій школі чого сподіватись від тої дитини..
Маю питання. Вчора привела меншого в школу (останнім часом туди не заходжу). Підходить до мене мама одного хлопчика, з яким мій малий товаришує. І каже, що мій обзивав іі сина. Кличемо мого, той каже, що і той другий обзивався. Хто почав і чому ми так і не вияснили, мій мовчав, той другий теж. В мене діти взагалі якось не жаліються на друзів, взнаю про якісь неприємні ситуації вже потім, часто випадково. Вийшло, що мій не правий, але потисли один одному руки і пішли бавитись. Потім поговорила з дитиною - щось вони там в їдальні не поділили, пообзиввлись і далі бавились, ніякої образи, продовження конфлікту тощо. Тобто не було так, що мій образив, і все. Було взаємно (хто почав не знаю). Чи варто батькам втручатись у таке? Я була, чесно кажучи ошарашена, що моя дитина ображає іншу. Знаю, що він може), має старшого брата))). Може легко придумати образливу кличку тощо. Але вважаю, що вияснити ситуацію вони (діти) мають між собою. Особливо якщо та дитина теж має гострий язик))). Намагалась поговорити - малий взагалі не розуміє, що я від нього хочу). То я прискіпуюсь? Що робити?
Ну зрозумійте, якщо це не був конфлікт"життя-смерті", то повірте все минеться. І взагалі тих таких-всяких конфліктів за день буває купу, головне, щоб все вирішувалося по мирному. То все життя-буття, головне тримати руку на пульсі(деколи).
@marianast, @Козенятко так от я і думаю чи я нормальна), і чи маю втручатись в такі розбірки). Бо, як на мене, у таких ситуаціях це зайве. Не люблю втручання батьків без потреби. І особливо оте ябедство. Розумію, що він міг образити, бо любить щось таке закрутити). У них з братом часом такі ігри). Але вони брати, розбираються між собою самі. Він взагалі в нас ще той комік, часто слова нові вигадує). Але інші діти можуть того не розуміти. Навіть не так - батьки можуть не розуміти), і мати претензії.
Ну то все добре, коли не виходить на загал, і не починають обсосолювати. Бо бувають різні інценденти. Можна ту тему розвивати, але думаю все у вас буде в порядку.
знаєте...колись я вчила свого малого,щоб як його ображають-відходив і не встрявав в розборки...в результаті його могли вдарити,образити...він не ябеднічав,але мене просто розривало від того,що він потерпає,ще й через мене.На щастя втрутився чоловік-і мені і синові пояснив "правду життя")))Тепер в дитячі "двіжі" стараюсь не лізти,але малому кажем,щоб не давав себе ображати і сестру пильнував.Дитина змінилась-не лякається,сміливий,постоїть за себе.
@Rodionochka я теж думаю, що діти то вже і забули між собою. Образа, то не бійка, щоб потребувала якогось батьківського втручання.
