яка би там психологія не була. З чоловіком потрібно говорити, а не злитися на свекруху. До заміжжя що хіба не видно яка свекруха і який чоловік? Помаленько, поступово і тільки з чоловіком зможете щось змінити. Якщо зараз почати налаштовувати чоловіка проти його мами, буде гірше. і автор так і не написала, як свекруха пхається в їхнє життя? вказує, командує , налаштовує сина проти невістки?
А Ваш чоловік теж погоджується, що його мама алкоголік, визнає це? Чи навпаки зовсім не помічає і заперечує? І про ті гроші, що вона в нього обманом бере, це як? Алкоголікам не можна давати гроші, бо вони їх проп'ють. Звісно батькам матеріально допомагати потрібно, але залежно на які потреби. То напевно спочатку треба Вам з чоловіком обговорити цю ситуацію про батьків чоловіка (там я так зрозуміла, що і мама і тато чоловіка п'є). І вже якось вирішувати цю проблему, але спільно з чоловіком. Бо якщо він не вважає, що в батьків якісь проблеми з алкоголем, то тут вже важче. А як хто кого називає, то думаю це найменше зло Ну думаю, що чоловіки не такі вже безпомічні Якщо би сильно хотів їсти, міг би сам ту вермішель зварити. Чому справді існує така думка, що чоловікам все треба і готувати, і під ніс подавати? Це звісно можна робити, якщо так хочеться і це подобається. Але якщо він сидить голодний, бо мама не зварила гречку, то якось дивно. Одним словом, поговоріть з чоловіком, дізнайтесь його думку про все це, тоді будете шось думати.
значить навіть з такими недоліками для вашого чоловіка вона хороша. Проблема ж не в тому як він її називає, а значно глибше... Вас дратує, що він до неї прив'язаний? Чи те що вона не допомагає? Спробуйте зрозуміти в чому проблема, що вас дратує найбільше? Зле коли свекруха вказує молодятам як жити, а те що син дбає за маму і ніжно її називає, так це добре, значить є в нього повага до неї, любов.
та може то і не легко, але якщо існує реальна проблема алкоголізму, і її видно зі сторони (ну принаймні зі сторони невістки), то можна і поговорити. не обов'язково зразу з критикою свекрухи, зі скандалом, а якось знайти підхід до чоловіка, і як з переживанням за його маму вказати на цю проблему. просто якщо там мама і тато чоловіка часто п'ють, і напиваються як писала автор "як свиня", то хороший син просто не може закривати на це очі. ну хібашо він до такого звик за своє життя і таке для нього нормально. тому треба в першу чергу вияснити, що для кого є нормою. просто я тут в цій ситуації бачу проблему алкоголізму, але може то і перебільшення
Ділюсь з вами сподіваюсь на якусь пораду отримати... Одружились ми тільки 8 місяців як і тут почалось... Свекруха почала носом критити за кілька днів до розписки, то їй тарілка не так помита, то не так до неї привіталась, то моя мама не таке плаття вдягнула. ЇЇ син наніч перед сном цілує, чого це я не так не зробила. На розписці до фотографії не піде, в ресторан не з'явилась, а ввечері не пустила сина до мене бо їй треба було поговорити про те як моя мама не так тарілки помила. Одним словом "шлюбну ніч" мій чоловік провів з мамочкою до 3 ночі, і лише тоді прийшов до нашого готелю з заявою моїй мамі треба було поговорити. Мало того я йому дзвонила 150 разів і він не відповідав бо мамочка образиться, хоча одного разу випадково піднявши я почула як його мамочка вказує яка в мене гарна подружка і набагато краща, то щоб він пригледів краще її, а він все підтреhдив і погодився. Він їй телефонує кожного ранку по 30 хвилин, а на вихідних то і по 3 години по скайпу Я вже не бачу ніякого майбтнього, і не знаю як зважитись та й подати документ на розвід, бо з цим маминим синочком не те що жити не можливо, а й розмовляти не реально якщо тема зачепає його мамочку(((
А що то почалося тільки перед весіллям? До того ви не бачили, що то за чоловік? То окрема тема тут навіть є виділена) мамин синочок чи якось так. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
@Anna Dorosh , Вам сюда Якщо коханий-мамин синочок? На цю тему вже писано і переписано. Читайте, може щось для себе знайдете.
насправді побачила тільки за 4 дні до того, так як ми живемо за кордоном і вони приїхали оце на розписку, а до того ми з ними так і не бачились, тільки по скайпу(
То тішитися вам треба) що живете далеко. Може ще щось зможете змвнити. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Для початку, мені здається, потрібно хоча б поставити його до відома, що ви про це задумуєтесь. З годити по скайпу... сподіваюсь через навушники.
далеко то далеко, але за кожного ранку слухати як його мамочка вказує як треба жити(((( а ще вона оце має намір на 3 місяці приїхати, і не уявляю не збирається жити, бо у нас 28м кв(((( хоча коли вона приїхала на розписку, то він мене пересилив в іншу квартиру, а її поселив в нашу квартиру((( і так бігав до неї кожного вечора після роботи...
Я так зрозуміла, що скайп на голосному зв"язку. Якщо немає навушників, зробіть тонкий намньок, купіть йому їх. Це ж здуріти можна.
та через наушники уже, але це жахливо чути як він просто відчитується перед нею за кожен день, та ще за мене відчитується( ми були якось у церкві сказав священник йому мали ліміти в житті, а він мені тепер заявляє що ще я маю з нею говорити((( --- дописи об"єднано, Feb 11, 2017 --- дякую за надію! хоча я вже настільки втомлена...
Якщо чоловік не скандалить з маман, це ще не означає, що він маменькин синок. З деякими родичами так і треба спілкуватися - зі всім погоджуючись, киваючи головою і роблячи по своєму. Як з психами. Дуже економить нерви. А він свою маму знає, він коло неї виріс. Може ви теж прийдете до цього формату спілкування зі свекрухою)) Поговоріть з чоловіком, тільки без претензій. Для нього все-таки мама, яка б вона не була. Мінімізуйте спілкування. Про навушники дуже класно порадила @Ahaha:менше знаєш - міцніші нерви. Те, що вона живе далеко - величезний плюс. А з якою метою приїде на 3 місяці, роботу шукати?
Головне, залишайтеся собою. Не поступайтесь границями, ні на міліметр . Спокійним тоном "я не хочу, я не повинна, у мене є інші справи, погляди". Відлучайтесь на час розмови, на кухні музику собі і хай собі говорить.
дякую за пораду) от це ви правильно сказали - як з психами, мені її також жалко бо вона інвалід і ніде не ходить, та й відповідно один синочок у неї і тільки ним живе, знає кожен його крок, що їв, з ким розмовляв, що купив, і тд. та ні не роботу, просто пожити з синочком, вже пенсіонери і кажу що мати на калясці((( він як в столицю колись їхав вчитись, то вона заставила його батька в столиці роботу знайти і щоб з сином жити в столиці, бо як же так вона без нього буде тепер жити((( я якось раніше добре ставилась до неї, думаю ну на краще що він жінку поважає, отже і мене буде завжди поважати, ну але тут його мама вирішила що я його якимось чином "краду" і скандал влаштувала в день розписки, от з цього все і почалось( ну і я більше з нею не спілкуюсь, хоча насправді важко, бо не хотілось ніколи таких відносин(
вона кожен раз від сина отримує позитивне підріплення - я так розумію він їй ніколи "ні" не скаже. У неї є чим давити на почуття провини, і велика небезпека піддатися самій на це ( з власного досвіду)застерігаю вас, може настати момент коли ви таки почнете виправдовувати її, жаліти, з'явиться почуття провини і у вас. Але це не ваше відчуття, пам'ятайте завжди про це. Ви до нього не маєте ніякого відношення - живіть своїми бажаннями, і час розставить крапки над і.