Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Фуух, троха передихну і ДП, не лиш вичитаю, а ще й щось накляцаю, пошепки....
А чо - пошепки? бо я на зустічі випусників була.. і відповідно трохи голос зірвала, трохи повітря надихалась, бо після гоцацулів хтілося дихнути...тепер шепочу, а як забуваюсь, то так смішно пищу, що аж сама з себе сміюся.
Було файно, було круто, було весело ! Наслухалась купу компліментів, були навіть оригінальні... ага, виявляється, я -"щаслівая до нєпрілічія "....
Нині вже можу ходити, вчора не могла... ну бо де то в такім поважнім віці скакати до майже 3 ранку ? Нарід ще на наступний день збирався, але я сказала - "баста" і укатіла домів.
Мої хлопці були чемні. Хата в порядку,посуд вимитий, писки без синяків..
З того всього вчора збиралась швидше лягти спати, але троха засиділись з чоловіком, бо дитя заснуло рекордно швидко--8 вечора !
Нині, як нині.... роботу підігнала, прання, закинула, їстоньки зготувала, ще маю намір на шарлотку...але поки це лиш намір.
Січень пролетів. Треба знову відновлювати гуртки малого, бо між святами я собі, і йому, дала з тим спокій і час подумати - хоче він, чи ні ? В пятницю перепитала, сказав - "хочу", тому тре графік коригувати і користати моментом поки наш тато вдома на реабілітації, тобто може нас повозити. Я дуууже люблю, як мене хтось возить... а сама ---ну ніяк.. тре пообіцяти собі, що як зійде сніго-лід, то я буду пробувати...+ Як не пообіцяю, то навіть пальцьом ноги не поворухну...знач тре поставити часові рамки... найгірше те, що мені то реально нехочеться , але хочеться всім оточуючим, навіть синочок і той вже починає вставати на їншу сторону барикад --- "мама, от якби ти навчилась їздити..." Але я - стойкій алав*янний салдатік - мовчу і впираюсь . Реально - мовчки впиратись легше ! Чоловік, пра не тисне, бо він мене добре знає, я не переношу ніякого пресінгу, тому лиш заікається і чекає... і так вже зо 20літ...
Все, віддихнула я тут з вами. Будьте чемні і не падайте на дупцю, бо то є боляче.. і сидіти на ній рівно потім не зможете. Тому, рівноваги вам усім, кому в чім бракує - кому на дорозі, кому в житті, а комусь у форумних ліфтах ( з візочком і без) +.

 

Такий у мене зараз період в житті - що не знаю, що завтра буде). Образно. Хочу надіятись. Але боюсь розчарувань. Тому просто намагаюсь не думати. Але то є важко. Тому забиваю свою голову всякими справами. І таким назабивала, що тепер не знаю що з тим всім робити. Бо як почав - роби, бо шкода зробленого. Все так не зрозуміло не тільки в цьому дописі, не зрозуміло у моїй голові. Розгублена. І кожен день пролинає в тому незрозумілому стані. Набридло. Але зараз не є зле. Зле буде, як буде все чітко відомо. Тому невизначеність - виявляється добре))). І та невизначеність буквально у всьому - не знаю як день закінчиться, і що робитиму завтра.
На вихідні спонтанно потрапили у Карпати. Сусіди покликали. Як то деколи добре відпочивається спонтанно (як і все зараз у моєму житті))). Так погуляли, що ще сьогодні відчувається). Навіть з танцями. Така була музика! Таки є у горах талановиті співаки! Просто неймовірні враження. Гарний був вікенд.

 

То точно-не знаємо,що буде завтра....От я у вихвалялках навихвалялася відпусткою,і що ви думаєте-сьогодні,в перший день відпочинку,я була на роботі,і завтра буду....ех((((

 

@Rodionochka , есть толькооооо миииг между прошлым и будущиииим, именно он называется Жииииииизнь. Есть только миииииг, за него и держись!

 

давно я тут не відмічалась, чукча став чітатєль)))
Наразі все стабільно, входимо у звичну колію після свят і хвороби мужа. Того разу я настрашилась, бо не було "не хочу", "не буду", "відчепись з тими таблетками", всі призначення виконував чемно, всі обстеження проходив без зайвого слова і та безпорадність в очах(( дійсно настрашились ми обидвоє, добре, що все обійшлося збоєм в роботі жовчного.
Зараз знову робота, гонка за фінансами і робота над собою. Я ще тут похвалюся, хоча, казала що то буде секрет, щоб не було соромно в разі невдачі))) Ходжу в зал, взялась за тренування і від середини грудня -8 кг. Для мене то не є багато, але початок є))
Дитина тішить, всі здорові і на тому дякую!
А сьогодні, сьогодні нічого надзвичайного, робота-школа-масаж-кухня... Нехай так і залишається надалі.

 

А в мене сьогодні врочистість - позаплановий вихідний!
А все чому? бо маю уважного і люблячого чоловіка. Ви можете не вловити зв"язку, але він (зв"язок) є: тільки люблячий чоловік, знаючи, що в мене заплановано купа зустрічей на наступний день, поїде в 11 год вечора заправити мені машину (щоб я зранку часу не тратила і т.д) А ще він дуже уважний : виїхав з дому в 4 ранку, і прям зразу, в 7 год, за 250 км від дому передзвонив мені сказати, що мої ключі у нього в кишені
Ви не думайте, в нас запасні ключі теж є, вони лежать в бардачку його машини, на всякий випадок
Короче, ви поняли, в мене вихідний
Але : холодильник забитий, хата чиста, інтернет не висне, в ванній вже чекає маска, яка має мене розігріти-висвітлити-звузити пори-забрати почервоніння, перші ознаки старіння кредит і целюліт
Так що я сьогодні дивлюсь до офонарєнія серіали, їм смаколики, поки ніхто не бачить і не трясе квитанцією з спортзалу перед носом, ггг .
Чим не щастя? Всім гарного тижня, не перепрацьовуйтесь там

 

Ого! зайшла написати ,що нічого так не діє на

, як слова чоловіка- "Іринка, зара хлопці на каву заїдуть.." і все, вже 2-га доїдається, за добу..-----а тут, прям марафон суцільніший---всі біжать і я бєгу! Такий двіжняк в цій темі !
На вулиці - зима. Знову і апять --- тут кожен вибирає те, що йому підходит. Але сніг з порогу +сходи я вже разочків зо 5 змела... балкон і терасу ще не рухала, ще почекаю, нех весь впаде....
В місті - капець і - о, ужас, корки і сунуться ціхутку-ціхутко, але всі чемні і культурні : машинки пропускают, ніхто нікого не підрізає... певно страшно ..
Будьте чемні і бабайка до вас не прийде... Ну і памятайте : ніц нема поганого, щоб на добре не вийшло, тому готуйте чоботи -штани-рукавиці і на гірки! Щоб було, що влітку, під сонечком згадувати . вам.

 

Проза -проза ...

тошнитььььь , люди добрі, так тошнитьь

але це оптимістична проза, бо знаю від чого !!!
Вчора їздила в податкову . Через те ,що чуюся не дуже, то дотрималася аж до останнього дня . Вперше просилася без черги . Важко було наважатися , бо я так не вмію... Але постоявши півгодини зрозуміла, що або йду проситися або втрачу свідомість від запахів і кількості людей. Наслухалася коментарів " вчора тут вагітна ще з більшим животом і чемно стояла три години " " та вона невагітна , ти шо не видиш, хоче без черги залізти .... " " то я вчора стояла три години і нині стою три години , а вона хоче вже здати звіт , то треба ще вміти бути такою наглою "

Ще хвилина і я би вже ревіла від безпорадності ....
Мене врятувала пані, в якої троє дітей . Вона пропустила перед собою і голосно на всю чергу сказала : " А тепер кричіть на мене , я троє дітей народила і знаю що таке вагітність і токискоз " ...
Черга одразу затихла...
Я ще після того реально стояла хвилин 20 просто припершись до стіни і молилася, щоб я могла дійти наверх і попити води ..... Якось так .
Снігом тішуся , як мала дитина і життя то є файна штука нє ???

Всіх цьомкаю, люблю і тим хто планує бажаю

побачити заповітні дві смужки на тесті !!! це найбільше чудо у вашому житті

 

@nibysh киньте мені, будь ласка, в пп перепис вашої шарлотки, може і я спроможуся щось спекти ))) кулінарна муза мене ре відвідує, правда, але може якраз ))) мацьоп хоче солодкого, магазинного не даю, а домашнього нема, от така мама-монстр.
Довго думала йти сьогодні гуляти чи ні, але таки пішли. Мене як не погулчю, совість мучить отримали купу задоволення, такий чудовий сніжок і, начебто, не холодно. Люблю снвжок, але разом з тим дико боюся їздити коли слизько ((( єдине на чому не стресую, то оті великі маршрутки, вони так поважно ідуть ))) а ті маленькі як починають на тих лисих колесах ганятися між собою мама рііііднааааа......
Мацьоп спить, а я тут, ще трошечки читну і пвду серіал дивитися, який тут і порадили ))) всім гарного дня.

 

Що не кажіть, смс дууже освіжають стосунки, без них було би не то
Вчора чоловік мені пише: *тобі прийшла якась посилка*
Він не знає, що в посилці -сюрприз для нього. Відповідаю: *хочеш, заберемо разом?*
Т9 замахується читати наші любовні соплі, і вносить конкретику: *хочеш забеременеть разом?* - отримує пропозицію мій чоловік
Во де справжнє мистецтво дружини, а то видумуть всякі пєнюари, катлєти, панчохи., а тут -оп, і зразу до діла, чоловік в обмороці, а ви - жінка-ураган))))
Таке то. В мене сьогодні прозовий ранок, горло болить, ніс заклало, всі суглоби ломитьТаке буває, як на голові блистить, а в голові свистить, інакше я не можу пояснити, яка мантелепа може додуматись після спортзалу, розігріта, змітати сніг з машини в одній камізельці, бо то ж бігом, дві секунди
Тому сьогодні біля мене на тумбочці парад горняток з кавою, чаю з малини, фервексу і просто води((
Всім цьом, не хворійте!

 

Ви, як завжди, "зробили мій день" - оце круто. Я так на днях свого "висадила". Сказала таємничим голосом, що вже знаю, чому в мене були такі перепади настрою й нудило тиждень. Сказала то по телефону. А у відповідь така дооовга пауза. А потім обережне "ну і?..."
Проза - мене так набридли оці однаковісінькі ранки-дні...Я, як безсмертний поні, зранку двох малих в машину й ну бігом щіткою від снігу - раз-два, раз-два...Бо спізнюємося. Інші хлопи поважно гріють мотори, курять й легенько та неквапливо чистять своїх залізних коней від снігу, а я - як електровіник... .
п.с. Зазвичай ми "їздимо" візочком, або санками, бо до садочку недалеко, але морозець й постійні спізнення роблять свою роботу. Хоч санками то ще той квест - везу їх двох, й Аня постійно вивалюється. Я придумала лайфхак - примотую її старими капронами, бо вони добре тягнуться . Їсти нема що, купити нема коли, отак й живемо.

 

Буде 4 лінієчка? можна вітати?

 

яка, яка ? мантелепна! Питає мене чоловік- "нащо ти в однім платті на двір виходила після танців?"... ну як нащо? логічно ж! мені було гарячо ! А те що я тепер кашлаю і говорити нормально не можу.... ну так то тепер.... а тоді я була

І традиційно є в мене 1.45 хв--- а встигнути я маю огого! тому реально- забила на 30хв і сіла ДП з чайочком попити...старію... раніше би гонила, аки ненормальна,а тепер- розумне стало, знає, що штани через голову не натягнеш, а навіть якщо і натягнеш, то без члєноврєдітєльства не обійтися.
Тому - зважених вам рішень на нині і

 

Ха! Пишу чоловікові "Я замовила філе ХЕКА", а мені телефон виправляє на "філе ЗЕКІВ" от де посивіти можна )

 

Мені на такі слова коханий завше каже " жіноча логіка залізна " проти неї не попреш..... Казково -прозові зимові дні

Якщо не тошнить, то спати хочу КАПЕЦЬ , а як тошнить то спати вже сі не хоче .... Отак і живу ..... Нині цілу ніч снилося , що я народжую і зранку переляканим поглядом шукала по хаті свою сестру акушерку Реально дівчєта аж за хвилин 5 дійшло шо мені до родів ше йти а йти

Всіх цьомкаю і бажаю файних вихідних , які вже відкривают двері !!!

 

мені чоловік ніц не каже! Бо хто мене знає, той розуміє, що - теоретично це можливо, а практично -- 0цілих, 0 десятих....

еге ж. Саме тому, вже три вечори , мінімум годину, малий гасає з гірки. І я вам таки скажу - шумахєр ще той ! Вчора , в нагрузку, мені дали ще сусідського, трохи старшого, вигуляти, то їх двоє, на однім снігокаті, мій канєшно рулєвой...
Це тре було бачити, бо чути, як верещали - сусідський від страху. а мій від захвату- нікому не бажаю !
Побудили ми майже всіх собак навколишніх, але відірвались суперськи. Сусідка казала, що її заснув майже на сходах, ледь роздівшись... Ну мій, то ще товкся до пів 11, ледь вклав чоловік.
Нині бум продовжувати, ну бо ж зима закінчується і тре накататись!
Стабільності вам, дівчата, хоч у чомусь - он в мене є стабільність - кожен день пекти шарлотку....але ж стабільність, ну нє?

 

Cвітить сонце і на душі стає тепліше і веселіше. Така приємна , ніжна , морозна погода. Хочеться насолодитись кожним зимовим днем, отою сніговою казкою яка от от розтане... Страшенно не люблю похмурості, хоча хто її любить? А тут така казка, що хочеться гуляти. Крім того з моєю донею як не погуляєш день пропав, доведеться слухати постійне невдоволення. А так повозив на санках трошки і миле діло , дитина чемна. Сьогодні теж повозились... Аж заснула на дворі. Тепер досипає в ліжечку. На вихідні поїдем трохи в село , оце буде море радості, бо там є з ким гратись, і відпочинок мамі. Чесно кажучи мені легше бавити двох дітей , ніж одну, особливо якщо вони приблизно одного віку. Тож збираємось помаленьку і завтра в дорогу. Усім вдалих і веселих вихідних. І щоб дітки в усіх були чемні.

 

Я теж насолоджуюся кожним зимовим моментом цієї зими. Не дивлячись на те, що треба носити теплі колготи і три светри, така морозна погода все ж краща за слякоть. Так не хочеться відлиги, і тої похмурості сірих брудних асфальтів. Сьогодні сиджу в дома і любуюся голубим небом через вікно - хворію. Горло болить, кістки ломить... Але потрохи переробила домашньої роботи, замовила чоловіку подарунок на День закоханих. Ще побачення цікаво спланувати хочу(швидше для себе...ггг... ніж для нього).

Діліться цікавими ідеями

Але як? Чоловік на роботі.
Можна і кавки з ДП попити(ну і з емемдемками

ох ті лишні кг

).

 

Ти серйозно?Я лише 1 ношу, хоч я дєвушка мерзлява, але просто вдягаю дуже теплий на мороз і трохи тонший на теплішу погоду)
Погода насправді чудова, йшла з роботи і насолоджувалась сонечком, блискучим снігом та білим сніговим килимком під ногами. Але вже хочеться весни, хочеться тепла і вже такого сонця, що добре гріє, а не лише світить. Хоча як подумаю, як то все почне танути. Ну але без того ніяк, тому прийдеться потерпіти. Ще й від тих перепадів погоди, а може від нового незвичного ритму життя мене мало не щодня болить голова, ну але вже вихідні, то хоч трохи відпочину.

 

На повному серйозі. Багато і довго гуляю з собакою, то гріюся светрами або борюканням в снігу.

І то светри від вірусу не спасли...

Та я теж хочу! А хто не хоче... Але хто сказав, що весна така і буде? Як буде дощ і сирість всі три місяці?! Нєєє... До травня справжнього тепла нема чого чекати. А я вже так хочу нові весняні речі вигуляти і скинути ті светри...

Як на новій роботі? Жадаєм подробиць.