Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Незважаючи на те, що робочі будні меганасичені, врочистість попадається
Врочистість номер раз Цезару сьогодні 9 років З нагоди свята отримав 4 сосиски. Чого таке щастя привалило він не зрозумів, але сосиски ковтнув за секунду. З солідарності Гектор отримав ціле свиняче вухо
Врочистість нумер два - я сьогодні організувала собі подарунок на 8 березня Їдемо дівчачою компанією 10 березня в Будапешт і Відень. Там в програмі туру ще є Сентендре. Прекрасно обставини складаються, бо мені треба нову чорну сумку, а я там знаю чудовий магазинчик з гарними шкіряними сумками по адекватних цінах

ще й пам"ятаю кодове слово на додаткові 10% знижки

.
Врочистість нумер три - вчора просто так отримала в подарунок нову орхідейку.

Проза - хатня робота домордовує . Похудальний план дууууже по-черепашачому сунеться, але я не здамся.
Повертаюся до вишиття. Щось дійсно остатньо аж задуже халявила.
До вихідних залишилося 2 дні.
Всім і приємних несподіванок щодня.

 

Оце в мене так. Ще й сталося найгірше (виключно для схуднення): я почала собі подобатися, от такою, у такій вазі; тому тепер вдвічі важче змусити себе закрити ротик і не запихати у нього печиво.
Основна проза: не тішить здоров*я наших батьків. Все інше писати не буду, бо то - дрібниці.
Врочистості теж часом трапляються: вже тричі виступали у новому 2017. Останнього разу взагалі моооре емоцій. Я вперше відчула, як це: ми вийшли - і всі вмерли (образно) від одного нашого вигляду (нічого не подумайте, просто костюми такі... хардкор) і нетрадиційної для східних танців музики. Ніби люди вдихнули, а видихнули вже як ми дотанцювали. Ммм, приємно. До речі, станцювали ми так собі, але ніхто, по-моєму, не помітив.
Аня проситься спати у садочку із друзями. Такі там Санта-Барбари щодня
Трішки вирішилося питання з моєю роботою. Принаймні, я вже для себе визначилася, куди я йду
Люблю, цілую, читаю регулярно

 

вчоpа був день мега-позитивних емоцій.
вpочистість намбеpван-мій мікpо хендмейд бізнес pухнувся з місця. і тут головне навіть не у фінансах, а в тому, що мою pоботу оцінили!!! то ТАК приємно
вpочистість №2-на pоботі

, тій яку я вже 99.9% хотіла лишити

(хоч мені і подобалося, і класно бути потрібною, і копійка капала на мої дівчачі штучки),

бо важко фізично встигати з двома малими, які часто хвоpіють

мені запропонували кpащі умови і я таки наважилася ще тpохи попрацювати

муж був в шоці, всі діла. бо йшла на pоботу з одним pішенням, а веpнулася з іншим. але нічого, най звикає

вpочистість №3-прогулялася центpом, pукодільними кpамничками, дещо прикупила. словом-pозвіялася.

дітки здоpові, К вже 4й день в садку тттт
тому сьогодні настpій файний. сиджу під коциком, п*ю чай і насолоджуюся тишею поки Кві спить. йду гляну хоч 30хв якогось кІна і тpішки пов*яжу
усім цьом

п.с. про схуднення не буду-там глухо. але скоpо візьмуся з pозум, обіцяю.

 

Я як тільки вирішила, що йду на фітнес, шей куму підбила , то тест показав дві полоски і тема схуднення закрита на два роки. Мене моя вага влаштовувала, тільки троха нервував животик, коли вдягала сукню або гольфик в обтяжку . А чоловік казав шо коли в мене кістки стирчать і ребер видко, то йому то не дуже сі подобає Тепер буде подобатися шораз то більший

І в мене файний, хоч токсикоз не дає забути про мій поважний стан, але я не здаюся , працюю, троха співаю, до вечора на робочому столі купка обгорток від м"ятних цукерок і коли кидаю їх такою жменею в смітник , дякую Богові шо хоть троха помагає. Вчора діти прийшли з величезними лизунцями , як мені той лизунець смакував, всі губи пообдирала , а довольна була як слон

Всім файного затишного і цікавого дня !!!

 

сподіваюсь, це не народна прикмета, бо я сьогодні йду купувати абонемент в спортзал)))

Роботи навалилось останнім часом море - це проза. Врочистість - грошей теж стало трохи більше, закрита ще одна частина іпотеки, з"явився новий досвід
З мега врочистості - коли мама дуже багато працює, в домі перестають звучати фрази *а що, в нас нічого нема, тільки борщ, пельмені, пиріжки з капустою і запечене м"ясо? а солодке?* Тепер ходова фраза * О! їжааа!!!*
Мої орхідеї масово цвітуть, випускають нові цвітоноси - після років танців з бубнами, певно теж перелякались, що я вирішила їх перетворити на гербарій
А ще, після нр я непомітно схудла на 3 кг, так що позитив в тому, що нема часу ні готувати, ні їсти, однозначно є.
Але перезагрузка мені однозначно була потрібна, бо відповідати в пульт до телевізора на дзвінок домофона, то таки тривожний симптом, пра?
Тому сьогодні я влаштувала собі вихідний, валяюсь з ноутом, їм смаколики, читаю ДП. Ну, як вихідний? Машинка пере третій раз, скороварка тушкує м"ясо, підходить тісто на піццу, вариться капусняк, печуться овочі на вінігрет. Обов"язковий елемент вихідного дня - пропилососити хату, помити підлогу, замочити стотисяч орхідей, бажано протерти фасади, поїхати помити машину, по дорозі записатись в спортзал, відвезти доціка в бібліотеку здати книжки.Відпочиваю, короче, ггг
Всім

 

І в мене, але я теж не здамся))) Мушу ще домучити тих кілька зайвих кг...Тим більше тепер пішла на нову роботу, що значить треба оновлювати гардероб, бо на роботу щодня в одному і тому ж не походиш, і в джинсах та штанах скінні теж не прокатить, так що привіт спідниці та плаття, і ніби й добре, але знов витрати. Плаття і спідничок кілька маю, але вони короткуваті для роботи і мене не зрозуміють. Ех моє вільне життя фрілансера помахало мені ручкою, привіт переповнені маршрутки зранку, недосип і ще купа навантаження, яке завжди присутнє на новій роботі. Але робота цікава, тому не могла відмовитись, та й я вже знудилась трохи від одноманітності і тупцяння на одному місці...Треба розвиватись Зате тепер точно скучно не буде

--- дописи об"єднано, 2 Лютий 2017 ---

Ну не знаю, не знаю. Я збиралась у басейн, а пішла на нову роботу, тому ті спортивні комплекси ну дуже підступні

 

о, бачте, завжди думала, що сачкую від занять спортом, бо лінива, як пес, а виявляється, ні - це просто спрацьовує моя жіноча інтуїція і інстинкт самозбереження

 

Абонемент?!?! ОМГОМГ! Я три місяці ходила з місячною оплатою, придивлялась, пробувала різні види занять і от коли все вирішила, зрозуміла що мені тре, купила АБОНЕМЕНТ, якраз перед НР, потім спортцентр пішов на два тижні на канікули і я тим абонементом не скористалась ні разу, бо акурат перед першим заняттям побачила дві полоски, які мені і досі не дають можливості піти на фітнес))))))))) Добре подумайте чи треба вам абонемент...

 

Так, бачу у всіх відкрилися чакри, якийсь прям ентузіазм з"явився, то є добре, навіть дуже, і це означає, що скоро весна! Хоч погода сьогодні похмура, але тепло і під ногами місцями таак слизько, капєц. Їжу зварено, прогулянка завершена, залишились іграшки по всій хаті.., але може прийде Тося(я) і то всьо організує. А в загальному все добре, чого бажаю всім, всім!

 

Ггг... я так вже 1,5 місяці від роботи відпочиваю. Деколи думаю, як я ще на роботу встигала ходити?! Все треба зупинитися , бо останій тиждень мене доконав своєю насиченістю. Хочу посидіти вдома, повишивати-почитати, пити чайок з здоровеною шоколадкою...

Але не можу і все... Прання переться, іду братися за порохотяг... Вірю , що колись мені вдасться відпочити

А ще кілька днів страшенно болить голова, аж до нудоти. Напевно, це знак, що пора зповільнитися. Хто зміг і знає рецепт, як забити на все?

 

Забити можна, і навіть може нужно, але щоб потім не розгрібати то все в два рази більше. То якісь такі моменти чи періоди в житті бувають дуже насичені, аж до шаленості(нервозності), головне дотримуватися правил(своїх) кожен знає, що кому більше пасує.
Я знаю кожен чекає на позитивні зміни в житті, і я в тому числі, дуже надіюся і чекаю..

 

Дощику , дощику , якийсь в мене такий настрій прозово-мінорний

тошнило до 2 ночі .... але як каже моя кума після народження малечі, ти про це і не згадаєш .....

Працюю і це дає можливість не зациклюватися на тому, що відчуваю зараз і рахую дні до початку 4 місяця ....

налаштовую себе на позитив, що токсикоз, то лишень до 3 місяця.... Отак тілько недавно втішала колежанку, що токсикоз - це ще не кінець світу, а тепер сама себе в тому переконую наразі безрезультатно і кожен прожитий день для мене зараз - це протриматися до вечора і не ...... Моя мама не мала жодного дня токсикозу , щаслива людина і в кого я така сі вдала ???? Троха понила, вибачєйте, бо в жилєтку йти не хочу.....

То хочу весни, то не хочу і сама себе перестаю розуміти Хата розрита, чоловік вчора вирішив зробити генеральне прибирання в 22 год ночі з дитячими іграшками, в результаті до 2 ночі його ентузіазм повільно перейшов в сон , діти зранку розрили то всьо ше більше... а я шо я не годна ... Всіх цьомкаю і бажаю солодких вихідних

 

сьогодні вже не так pадісно, як вчоpа. мали безсонну нічку- в К болить вушко і Т висока
нині мама-зомбі, хвоpе дитя 1, здоpове запісяне

, бо вчимося ходити на гоpщик

дитя2 сидимо в хаті. зpанку сходили до ЛОPа по тому дощі. хто бачив маму, яка несе одну малявку в слінгу і дpугу на pуках-то була я. ледь допеpла їх двох, добpе, що недалеко.
зате нині мала настpій одягти вдома сукню. то впеpше за ВСЕ життя, завжди якісь футболки-майки-штани. і нічо так, я вам скажу, почуваюся цілком комфоpтно. аж сама не віpю ггг
навіть наш дідусь думав, що я кудись зібpалася йти вся така кpасІва

ото наліпила вам тут смайлів, поpозважалася.
не хвоpійте!

 

і я підпишусь під тим, що як тільки надумаєш займатись спортом - чекай 2-ох полосок
я осінню викупила собі в Ашані гантельки і почала займатись по програмі Джиліан Майклз. шось зо три тижні позаймалась і всьо було люкс
а тоді ся почало: то я не хочу займатись, то мене всьо нервує, то я їсти не хочу і взагалі незрозуміло шо то діється зі мною ні серіалів своїх коханих дивитись не могла, ні читати - одним словом ніц! думала то робота скучна, надоїла вже, на мене так впливає, але коли побачила дві полоски омріяні - поняла звідки ноги ростуть в мого состоянія)тому дівчата хто хоче завагітніти - беріться за спорт
а в мене свято - вихідні то ж маленькі свята, все залежить від нас) кінець робочого тижня,їдем з пузіком до батьків) ох ,та проза - замічаю , що їм не тільки за себе ,а ще так на пів людинки- апетит ростеее...тепер треба думати ,що би то в себе таке запхати щоб смачно, корисно для маляти і щоб не рознесло зовсім до літаале ж то все приємності

 

Нарешті я вдома- це для мене справжнє свято після 4 тижнів лікарні... яке це щастя нарешті за стільки часу побачити дітей, почути їхні голоси вживу, а не по телефону, поспати на своєму ліжку, прийняти душ... Ще в понеділок маю їхати в лікарню, лікар має дообстежити, щоб переконатися що лікування дало результат, але сьогодні я вдома- це для мене свято

 

Ой не лякайте мене, в мене вдома каремат лежить, чекає моїх тренувань

 

Щось навіює мені та погода поганий настрій. Ентузіазм мого самоконтролю і самовдосконалення на нулю. Я знову лінива як слон. Ще й моя мала зая стала капризна і плаксива. Хочу сонечка щоб вивести свого зайця на двір най бігає, а то в мене вже фантазії нема, що з тим дітиском в хаті робити. Ще й до соплів догулялися, і за тиждень вони не перейшли . Але як її хоч на 20 хвилин на двір не вивезеш, все капець ходитиме за мною цілий день мама бууу . Тож спокій мені тільки ті дві години ,що спить в обід.

 

З соплями можна гуляти, навіть треба, дитині легше дихати тоді. Ми як не погуляємо то, малий такий капризний шо капець. Вчора вже виходили, бо ті два дні дощу мене просто вбили, ще й безсонну ніченьку на завершення мала. Малий, майже всю ніч плакав, ніяк ті п'ятірки не вилізуть. А вчора погуляли годинку, і вночі нормально поспали. Але погода на мене хандру наганчє, ще як вихідні, і чоловік вдома, то якось легше, а в будні криє капілально, катастрофічно бракує меня спілкування. так вже чекаю сонечка, весни, отого малюсінького зелененького листячка, весняного запаху, сухого асфальте. Ех, ну коли вже?

 

Я думала то тільки в мене так, якийсь такий дивний стан, вроді все нормально, але в середині робиться щось незрозуміле. Чи так мамські будні затягнули в якусь рутину, з якої не видно просвіту, чи то дійсно вже хочеться тої весни. Та і нема що казати, таки брак спілкування є, і як то вилізти з того? Але то все такі дрібниці, хоч з них і складається наше життя. Всім гарної неділі.

 

На дворі дощ, але ми таки гуляли. Бо в хаті витримати постійні Анині капризи важко. Трохи проїхалися, були в церкві , подивились на різдвяну шопку, помолились, але Аня довго не витримала, може хвилин 10 порозглядала вертеп і в плач. ще купили памперси і поїхали додому. надіюсь буде трохи спокійніша після прогулянки.